Рішення

від 18.06.2019 по справі 442/6045/18

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/6045/18

Провадження №2/442/184/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого - судді Хомика А.П.

з участю секретаря судового засідання - Лужецької С.В., Півали І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом,-

встановив :

10.09.2018 позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила усунути від права на спадкування за законом ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У обґрунтування позову покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , з яким вони перебували у шлюбі з 28.10.1989. Постійно до дня смерті вони з покійним чоловіком проживали у будинку АДРЕСА_1 , який він успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_4 . Вказаний житловий будинок 1912 року побудови і такий увійшов в склад спадкового майна. Враховуючи, що даний будинок був старим (1912 року побудови), вони з покійним чоловіком були змушені здійснити його капітальний ремонт та покращити житлові умови. Через старі вікна, не утеплені стіни та інші недоліки в будинку було дуже холодно. Крім цього, значні незручності створювала відсутність санвузлу в домі ( до ремонту вбиральня була на вулиці), і по суті такі умови були незадовільні для їхнього життя, оскільки покійний чоловік був пенсіонером, інвалідом ІІ групи, часто хворів, потребував постійного догляду та відповідних умов життя.

Саме тому під час їхнього спільного проживання у 2010 році за рахунок матеріальної допомоги її доньок від першого шлюбу було здійснено ремонт у будинку, а саме: зовні обшили будинок сайдінгом, замінили старі дерев`яні вікна на пластикові, обладнали у кладовій кухню, а в кімнаті де була кухня - житлову кімнату, постелили ламінат. У будинку обладнали санвузол. За всі перелічені роботи приходилось платити стороннім особам, оскільки їм не було кому допомогти. На даний час у вказаному будинку вона проживає одна, зареєстрована з 1996 року.

Після смерті чоловіка, вона 15.11.2017 звернулась із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_21. На підставі поданої нею заяви та відповідних документів вказаним нотаріусом заведено спадкову справу після смерті чоловіка ОСОБА_3 .

15.04.2018 закінчується визначений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини. Нотаріус її проінформувала про те, що відповідачка, яка є донькою для її покійного чоловіка від першого шлюбу, також подала заяву про прийняття спадщини як спадкоємець першої черги по закону. Вона була дуже здивована такою поведінкою, адже нещодавно спілкувалась з нею і вона сказала, що не буде приймати спадщини, нічого до вказаного будинку немає.

Вважає, що відповідача слід усунути від спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , оскільки останній був особою похилого віку, інвалідом ІІ групи і помер у віці 76 років. Останні п`ять років, він постійно хворів, не виходив з будинку між люди, тільки при допомозі ходулів пересувався. Вона йому у теплий період року як могла допомагала вийти на подвір`я, щоб він посидів на лавочці біля хати. Він потребував постійного стороннього догляду. У 2014 році чоловікові зробили операцію на очі у Комунальній міській лікарні швидкої медичної допомоги у Львові, у нього було відшарування сітківки правого ока, на яке він не бачив. Чоловік хворів цукровим діабетом ІІ типу, середньої важкості, діабетичною полінейропатією. У нього була гіпертонічна хвороба ІІ ст., кареносклероз, неодноразово переніс інфаркти. Постійно по два, три рази на рік проходив стаціонарне лікування у Дрогобицькій міській лікарні №1. Весь тягар утримання чоловіка, догляду за ним, хатньої роботи лежав на ній.

Чоловік отримував пенсію в розмірі 1700 грн. при тому, що витрати на лікування складали близько 5000 грн. в місяць.

І вона, і ОСОБА_3 неодноразово телефонували відповідачу і просили у неї фінансової та фізичної допомоги по догляді за ним, оскільки як вона вже зазначила, згідно висновку медичної комісії він потребував постійного стороннього догляду.

Відповідач жодним чином ні матеріально, ні фізично не надавала допомогу своєму батьку, хоча як доросла і свідома людина повинна була розуміти, що її батько особа похилого віку.

ЇЇ покійний чоловік останні п`ять років був хворою, фактично немічною людиною, без сторонньої допомоги він би не прожив. Відповідачка знала, що батько хворий, однак свідомо ухилялась від надання своєму батькові допомоги.

26.10.2018 ухвалою суду виправлено описку в ухвалі про відкриття провадження ( т.1 а.с. 73).

20.11.2018 надійшов відзив на позов від відповідача ОСОБА_2 ,в якому у позові остання просила відмовити через його безпідставність. Покликання ОСОБА_1 на те, що вона нібито з нею нещодавно спілкувалась та нібито сказала, що не буде приймати спадщину і до вказаного будинку нічого немає, є безпідставними, надуманими та жодним чином не підтверджені. Вважає, що позивач незаконно має намір заволодіти цілим житловим будинком, оскільки ввела в оману приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_21 про те, що вона є єдиним спадкоємцем, інших спадкоємців, дітей у покійного ОСОБА_3 не було.

Разом з тим, зазначає, що з ОСОБА_3 у неї завжди були хороші та теплі відносини. Періодично, по можливості, вона приїжджала до нього в гості. Відвідувала його. Їй відомо про всі захворювання ОСОБА_3 . Проте, звичайно більший час з ним проводила його дружина - позивачка по справі ОСОБА_1 , яка проживала разом з ним в одному житловому будинку, і так як в неї тут більше нікого з рідних немає,а вона була змушена ходити на роботу, заробляти гроші, допомагати своїм дітям, а також у вільний від роботи час сидіти з внуками та піклуватись про них, оскільки такі потребували та потребують такої допомоги.

Також просить врахувати, що в неї є також проблеми зі здоров`ям, зокрема в 2015 році вона проходила амбулаторне лікування остеохондрозу хребта з больовим синдромом . Також, з 2010 року вона знаходиться під спостереженням кардіолога ( на даний час стаціонар на дому), так як у неї стенокардія, атеросклеротичний кардіосклероз, гіперточніна хвороба, астенічний синдром.

А відтак, за вищевказаних обставин вона не мала повноцінної матеріальної та фізичної можливості відвідувати свого батька ( т.1, а.с. 137-145).

28.11.2018 надійшла відповідь на відзив від позивача, згідно якого мотиви викладені у відзиві нічим не підтвердженні. Долучені фотографі відповідачем було зроблені до 2009 року. Тільки дві фотографії були зроблені у 2015 році. Останні роки, в саме 2016 та 2017 роки її чоловік найбільше потребував допомоги та підтримки, оскільки не міг пресуватись без стороннього допомоги, ходив за допомогою ходуль. Постійно допомогу її чоловіку надавали сусіди, які купували продукти та ліки, а саме коли вона час від часу також була хвора та не могла вийти на вулицю. Оскільки, вона та її чоловік постійно хворіли та потребували більше коштів, ніж отримували за рахунок пенсії, на придбання продуктів харчування, сплати комунальних послуг, а також на придбання ліків, вони змушені були неодноразово зичити кошти в сусідів, а також брали кредити в банку для лікування ОСОБА_3 ( т. 1 а.с. 208-209).

05.12.2018 надійшло заперечення від відповідача на відповідь на відзив. В такому заперечені, зокрема, вказано, що жодних, допустимих, достовірних чи достатніх доказів того, що позивач зверталась до неї з проханням надати будь-яку допомогу, не надано.

Позивач та її представник - адвокат Коцан Р.М. позовні вимоги підтримали та дали пояснення, які по суті та змісту відповідають викладеному у позові, відповіді на відзив.

Відповідач та її представник - адвокат Романський С.Л. позову не визнали з підстав, які викладені у відзиві на позов та заперечені на відповідь на відзив.

Суд, вислухавши вступне слово сторін, перевіривши матеріли справи, безпосередньо дослідивши докази, пояснення свідків, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1223 ЦК України передбачає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування одержують спадкоємці за законом, коло яких визначено ст.ст.1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга отримує право спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтями 202,203 СК України встановлено обов`язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги, мають тяжкі хвороби, інвалідність або є безпомічними.

У відповідності до ч.5ст.1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте умисно ухилявся від обов`язку щодо її надання, оскільки сам лише факт тривалого не спілкування спадкоємця зі спадкодавцем сам по собі не може бути підставою для застосування ч. 5 ст. 1224 Цивільного кодексу України.

Таким чином, для задоволення позовних вимог про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 Цивільного кодексу України має значення сукупність наступних обставин: умисне ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані та потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи, оскільки лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Предметом доказування, у цьому випадку, є встановлення факту ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. При цьому, ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Підставою для усунення спадкоємця від права на спадкування може бути лише наявність вказаних обставин у їх сукупності, а саме: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Отже, для вирішення спору, який виник між сторонами необхідна сукупність таких обставин: перебування спадкодавця в безпорадному стані; ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; потреба спадкодавця в допомозі саме відповідача.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 ( т.1 а.с.6), який був чоловіком для позивача ОСОБА_1 з 28.10.1989 ( т.1 а.с. 7) та батьком для відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 була заведена спадкова справа №43/2017 від 15.11.2017, в якій позивачка повідомила, що інших спадкоємців за законом немає. Дітей у нього не було. Заповіту померлий не складав ( а.с.8-9).

З довідки серії ВТЄ-4 №093991 вбачається, що ОСОБА_3 був інвалідом ІІ групи загального захворювання, виданої 01.10.1997 - довічно, потребує стороннього постійного догляду.

Так, відповідно до медичних документів ОСОБА_3 постійно хворів, зокрема цукровим діабетом ІІ типу, опероване відшарування сітківки, стан після вітректомії: артивітрія та артифакія на правому оці; ІХС. Постінфарктний кардіосклероз, часткова блокада передньої гілки лівої ніжки пучка Гіса; двобічна гіпостатична пневмонія; гіпертонічна хвороба Ш ст. 2, ризик 4 ( витяг з історії хвороби №04254 за датою виписки -30.06.2017 Дрогобицької міської лікарні №1- т.1 а.с.17; виписка з амбулаторної карти хворого Комунальної клінічної лікарні швидкої медичної допомоги з датою виписки від 13.08.2014- т.1 а.с. 19; виписка №28740 ООТ ЛШМД за датою виписки від 08.12.2014; виписка з історії хвороби №03848 КНП ДМЛ №1 ДМР з 02.06.2017- т.1 а.с. 21, виписка з історії хвороби №03848 з 06.09.2017 по 03.10.2017 КНП ДМЛ №1 ДМР - т.1 а.с. 22).

Згідно даних будинкової книги на будинок АДРЕСА_1 , який увійшов у склад спадщини після смерті ОСОБА_3 ( т.1 а.с. 23-26, т. 1 а.с.96) у такому будинку зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Позивачем надано ряд документів що стосуються витрат на будівельні роботи ( т.1 а.с. 27-34), однак такі не є належними та допустими доказами.

Що стосується особи відповідача, то така постійно працювала (трудова книжка НОМЕР_1 , видана 08.09.1977 ( т.1 а.с. 150 -152).

Разом з тим, відповідно до наказу ТОВ Золота Баня від 03.07.2017 смт. Східниця №110-к ОСОБА_2 , прибиральнику, надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 09.07.2017 по ІНФОРМАЦІЯ_3 ( т.1 а.с. 154). За період з 01.01.2017 по 31.12.2017 вона отримала 10931,81 грн. ( т.1 а.с. 155).

З 20.10.2015 по 02.11.2015 ОСОБА_2 перебувала на амбулаторному лікуванні в ЦМЛ м. Борислава з діагнозом : остеохондроз поперекового відділу хребта, нестабільна форма з больовим синдромом ( т.1 а.с. 156-157, 215-236 ).

ОСОБА_2 має двох дітей : ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( т.1 а.с. 159) та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( т.1 а.с. 160), яка хворіє ( т.1 а.с. 161-162).

05.04.2018 ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Бориславського міського нотаріального округу Львівської області Фірман Б.І. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 та видачу свідоцтва про право на спадщину( т.1 а.с. 166, а.с. 168).

Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 пояснили суду, що покійний ОСОБА_3 був інвалідом ІІ групи . Останні два роки перед смертю часто стаціонарно лікувався у лікарнях м.Львова та м.Дрогобича. Разом з ним лежала і доглядала його дружина ОСОБА_1 - позивач по справі. Відповідачка лише деколи провідувала батька. Всі витрати по догляду і лікуванню ОСОБА_3 несла позивачка, якій допомагали її доньки, які пересилали кошти з Росії. Всі домашні роботи та догляд за ОСОБА_3 також виконувала позивачка. Їй допомагали сусіди та знайомі люди. Відповідачка лише декілька разів провідувала батька на свята та дні народження.

Разом з тим, жоден з вище перелічених свідків не підтвердив факту прохання покійного ОСОБА_3 до доньки ОСОБА_2 про надання допомоги та відмови останньої у наданні такої.

Свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 ствердили суду, що покійний ОСОБА_3 в останні два роки до смерті помирився з донькою ОСОБА_2 .. Він не перебував у безпорадному стані, його доглядала дружина ОСОБА_1 Покійний не хотів звертатися за допомогою до доньки, його матеріальне становище було задовільним - допомагали доньки позивачки ОСОБА_1 . Разом з тим, ОСОБА_2 при можливості завжди відвідувала батька, допомагала чим могла.

Оцінюючи кожний аргумент, наведений учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з урахуванням такого:

Виконання позивачкою доньчиного обов`язку, що визначений ст.ст. 202, 203 СК України, не тягне безумовного наслідку усунення всіх інших спадкоємців від спадкування.

Умовами, при одночасному настанні яких, і доведеності зазначених фактів в їх сукупності, за якими спадкоємець може бути усунений від права на спадкування за законом, є: по-перше, наявність у спадкодавця тяжкої хвороби, каліцтва; по-друге, потреба стороннього догляду, допомоги та піклування у зв`язку з цією хворобою, каліцтвом; по-третє, ухилення спадкоємця від надання такої допомоги.

Ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві, за умови, що він такої потребував через свій безпорадний стан, повинно бути умисним, тобто спадкоємець на звернення спадкодавця чи інших осіб про надання допомоги, підтримки спадкодавцеві та, маючи можливість надати таку допомогу, свідомо ухилявся від надання такої.

Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги саме від відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Не надано доказів і на підтвердження того, що покійний ОСОБА_3 потребував у зв`язку з цим як матеріальної, так і нематеріальної допомоги чи стороннього догляду, або догляд який їм надавався позивачем був недостатнім, у зв`язку з чим вона особисто або через інших осіб, зверталася саме до відповідача за допомогою, а вона свідомо ухилялася від надання такої допомоги шляхом дії чи бездіяльності, в матеріалах справи немає.

Показання свідків, допитаних у судовому засіданні, про похилий вік та хворобу ОСОБА_3 та відсутність періодичних відвідин відповідачем померлого не свідчать про обставини, що зумовлюють усунення від спадкування, про що викладено вище. Свідки в судовому засіданні дали пояснення, що покійний хворів, мали належний догляд з боку позивачки, який надавали також доньки позивача. Показів, що покійний був безпорадному стані, і відповідач свідомо відмовляла йому у допомозі не надано.

Згідно статті 10 Закону України Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також особи, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року.

Тому умови, з якими законодавство пов`язує усунення від права на спадкування не можуть ґрунтуватися чи пов`язуватися виключно з похилим віком за відсутності інших умов та обставин, зокрема безпорадного стану.

Відсутність участі відповідача у витратах на поховання спадкодавця за змістом частини п`ятої статті 1224 ЦК України також не вважається ухиленням відповідача від надання допомоги спадкодавцям, які через похилий вік і тяжку хворобу перебували у безпорадному стані.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст.83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Судова практика поняття безпорадний стан , яке міститься у ст. 1259 ЦК України, розглядає як стан особи, у якому ця особа не може самостійно забезпечити свої життєві потреби, потребує стороннього догляду, допомоги, піклування. У випадку існування спору за спадок, безпорадний стан спадкодавця повинен довести позивач. При цьому лише одних пояснень позивача та показань свідків недостатньо для доведення безпорадного стану спадкодавця. Повинні бути певні медичні документи.

Доводи позивачки про те, ОСОБА_3 перебував у безпорадному стані і потребував сторонньої допомоги, є безпідставними, оскільки такі не відповідають обставинам справи та жодним доказом не доведені.

Крім того суд приймає до уваги, що відповідач, 1960 року народження, хворіє, має на утриманні внука, невелику заробітну плату, проживала та проживає в іншому місці: АДРЕСА_2 .

Доказів того, що спадкодавець додатково потребував допомоги та просив про неї у відповідачки, а також те, що відповідач, мала реальну можливість надавати допомогу померлому та свідомо ухилялася від обов`язку щодо її надання, матеріали справи не містять.

Як було зазначено вище, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.

Таким чином, позивачем не доведена, а судом не встановлена сукупність обставин, передбачена діючим законодавством, а саме: умисне ухилення ОСОБА_2 від надання ОСОБА_3 допомоги з урахуванням неможливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, а також потреба ОСОБА_3 в допомозі саме відповідача, з урахуванням надання необхідної допомоги з боку позивача.

Також, позивач та її представник належними та достовірними доказами не довели обґрунтованість своїх позовних вимог, а судом не встановлена сукупність обставин, передбачена діючим законодавством, а саме: чи перебував спадкодавець в безпорадному стані через свій похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та чи потребували вони допомоги саме від відповідача, за умови отримання її від інших осіб, в тому числі і від позивачки та інших родичів.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, а також виходячи з засад справедливості та виваженості, суд вважає позовні вимоги недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, суд, вважає, за необхідне зазначити, що витрати на ремонт будинку, проведення поховання спадкодавця та понесені витрати на лікування одним із спадкоємців не можуть слугувати підставою для усунення інших спадкоємців від права на спадкування, оскільки відповідно до ч.1 ст.1232 ЦК України спадкоємці зобов`язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

ухвалив :

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.06.2019.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Хомик А.П.