Постанова

від 05.11.2019 по справі 442/6045/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/6045/18 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.

Провадження № 22-ц/811/2378/19 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н.М.

Категорія: 60

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - Курій Н.М.,

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.,

за секретаря - Матяш С.І.,

з участю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , її представника ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 червня 2019 року, постановлене в складі головуючого - судді Хомика А.П.,

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила усунути від права на спадкування за законом ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 , з яким вони перебували у шлюбі з 28 жовтня 1989 року. Постійно до дня смерті вони з покійним чоловіком проживали у будинку АДРЕСА_1 , який він успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_5 . Вказаний житловий будинок 1912 року побудови і такий увійшов в склад спадкового майна. Враховуючи, що даний будинок був старим (1912 року побудови), вони з покійним чоловіком були змушені здійснити його капітальний ремонт та покращити житлові умови. Через старі вікна, не утеплені стіни та інші недоліки в будинку було дуже холодно. Крім цього, значні незручності створювала відсутність санвузла в домі (до ремонту вбиральня була на вулиці), і по суті такі умови були незадовільні для їхнього життя, оскільки покійний чоловік був пенсіонером, інвалідом ІІ групи, часто хворів, потребував постійного догляду та відповідних умов життя.

Під час їхнього спільного проживання у 2010 році за рахунок матеріальної допомоги її доньок від першого шлюбу було здійснено ремонт у будинку, а саме: зовні обшили будинок сайдінгом, замінили старі дерев`яні вікна на пластикові, обладнали у кладовій кухню, а в кімнаті де була кухня - житлову кімнату, постелили ламінат. У будинку обладнали санвузол. За всі перелічені роботи доводилось платити стороннім особам, оскільки їм не було кому допомогти. На даний час у вказаному будинку вона проживає одна, зареєстрована з 1996 року.

Після смерті чоловіка, вона 15 листопада 2017 року звернулась із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Манзілевської Т.С. На підставі поданої нею заяви та відповідних документів вказаним нотаріусом заведено спадкову справу після смерті чоловіка ОСОБА_4 .

15 квітня 2018 року закінчився визначений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини. Нотаріус її проінформувала про те, що відповідачка, яка є донькою її покійного чоловіка від першого шлюбу, також подала заяву про прийняття спадщини як спадкоємець першої черги за законом.

Вважає, що відповідачку належить усунути від спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , оскільки останній був особою похилого віку, інвалідом ІІ групи і помер у віці 76 років. Останні п`ять років, він постійно хворів, не виходив з будинку, тільки при допомозі ходулів пересувався. Вона йому у теплий період року як могла допомагала вийти на подвір`я, щоб він посидів на лавочці біля хати. Він потребував постійного стороннього догляду. У 2014 році чоловікові зробили операцію на очі у Комунальній міській лікарні швидкої медичної допомоги у м. Львові, у нього було відшарування сітківки правого ока, на яке він не бачив. Чоловік хворів цукровим діабетом ІІ типу, середньої важкості, діабетичною полінейропатією. У нього була гіпертонічна хвороба ІІ ст., кардіосклероз, неодноразово переніс інфаркти. Постійно по два, три рази на рік проходив стаціонарне лікування у Дрогобицькій міській лікарні №1. Весь тягар утримання чоловіка, догляду за ним, хатньої роботи лежав на ній.

Чоловік отримував пенсію в розмірі 1700 грн. при тому, що витрати на лікування складали близько 5000 грн. в місяць.

І вона, і ОСОБА_4 неодноразово телефонували відповідачці і просили у неї фінансової та фізичної допомоги щодо догляду за ним, оскільки як вона вже зазначила, згідно з висновком медичної комісії він потребував постійного стороннього догляду.

Відповідачка жодним чином ні матеріально, ні фізично не надавала допомогу своєму батьку, хоча як доросла і свідома людина повинна була розуміти, що її батько особа похилого віку. Відповідачка знала, що батько хворий, однак свідомо ухилялась від надання своєму батькові допомоги.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 вересня 2019 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Романського Сергія Івановича про виправлення описки в рішенні суду задоволено.

Виправлено описку у рішенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 червня 2019 року у справі №442/6045/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом, вказавши:

- в абз. 19. описової частини рішення дані по батькові представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката - Романський Сергій Іванович, замість помилково зазначеного - ОСОБА_6 ;

- в абз. 13 мотивувальної частини рішення - З справки серії НОМЕР_1 -4 НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_4 був інвалідом II групи загального захворювання, виданої -01.10.1997- довічно, потребує стороннього постійного догляду , замість помилково зазначеного З довідки серії ВТЄ-4 № НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_4 був інвалідом II групи загального захворювання, виданої - 01.10.1997- довічно, потребує стороннього постійного догляду ;

- в абз. 7 резолютивної частини рішення місце проживання відповідача ОСОБА_2 , м. Борислав, замість помилково зазначеного - м. Дрогобич.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 червня 2019 року оскаржила ОСОБА_1 Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим внаслідок неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідності викладених у рішенні висновків обставинам справи. Стверджує, що належними і допустимими письмовими доказами, а також показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у їх сукупності і взаємозв`язку, беззаперечно стверджується, що спадкодавець ОСОБА_4 внаслідок тяжкої хвороби не міг самостійно подбати про умови свого життя, потребував постійного стороннього догляду і допомоги, враховуючи похилий вік і погіршення стану здоров`я внаслідок важкого офтальмологічного захворювання, яке потребувало оперативного втручання, а тому не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 не перебував у безпорадному стані. Також не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 не була необхідна матеріальна та нематеріальна допомога відповідачки, оскільки догляд, який йому надавався позивачем та її доньками був достатнім та належним. Стверджує, що ОСОБА_4 була необхідна допомога саме своєї доньки, оскільки інших близьких родичів у нього не було, а позивачка в силу свого віку і стану здоров`я не могла забезпечити йому належний догляд. Посилається на те, що донька спадкодавця зобов`язана була піклуватися про нього незалежно від того чи надавалася допомога іншими особами, чи ні. Вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не мала реальної можливості надавати допомогу померлому батьку. Стверджує, що судом також не надано належної оцінки тій обставині, що заяву ОСОБА_2 про прийняття спадщини прийнято приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Львівської області Фірманом Б.І., тоді як місцем відкриття спадщини є м. Дрогобич Львівської області.

Просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 червня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що рішення суду першої інстанції є законне, обґрунтоване і справедливе, а апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків суду першої інстанції не спростовує. Посилається на те, що з покійним батьком в неї були завжди хороші та теплі відносини, вона при можливості (кілька разів на рік) приїжджала до нього в гості, відвідувала його, приносила гостинці та ліки. Зазначає, що більший час з її покійним батьком проводила його дружина - позивач у справі, яка проживала разом з ним в одному житловому будинку. Стверджує, що має двоє дітей та двоє онуків, допомагає своїй дочці доглядати за дітьми (у зв`язку з необхідністю доглядати за внуками), працює прибиральником службових приміщень в смт. Східниця, а тому не мала повноцінної матеріальної та фізичної можливості відвідувати свого батька в м. Дрогобичі щодня. У відзві зазначає, що позивачем ОСОБА_1 не було доведено фактів, з якими закон пов`язує можливість усунення особи від права на спадкування, а відтак, відсутні умови, які передбачені ч. 5 ст. 1224 ЦК України для усунення її від права на спадкування за законом. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , її представника ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд вважає , що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4 , ч. 1 ст. 5 ЦПК України , кожнаособа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що рішення таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 10 жовтня 2017 року, серія НОМЕР_4 (арк. спр. 6, том 1).

З 28.10.1989 року ОСОБА_4 перебував у шлюбі з ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (арк. спр. 7, том 1).

ОСОБА_4 був батьком відповідача ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (арк. спр. 148, 149, том 1).

На підставі заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4 була заведена спадкова справа №43/2017 від 15.11.2017 року, в якій позивач повідомила, … що інших спадкоємців за законом немає. Дітей у нього не було. Заповіту померлий не складав. . ( арк. спр. 8-9, том 1).

Згідно з частиною першої статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті.

Згідно з частиною першою статті 1278 ЦК України, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 1224 ЦК України, особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Статтями 202, 203 Сімейного кодексу України встановлено обов`язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги, мають тяжкі хвороби, інвалідність або є безпомічними.

Виходячи зі змісту частини п`ятої статті 1224 ЦК України та з урахуванням роз`яснень, наданих судам у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Для ухвалення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Крім цього, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Згідно статті 10 Закону України Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також особи, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року.

Умови, з якими законодавство пов`язує усунення від права на спадкування не можуть ґрунтуватися чи пов`язуватися виключно з похилим віком за відсутності інших умов та обставин, зокрема безпорадного стану.

Судова практика поняття безпорадний стан , яке міститься у ст. 1259 ЦК України, розглядає як стан особи, у якому ця особа не може самостійно забезпечити свої життєві потреби, потребує стороннього догляду, допомоги, піклування. У випадку існування спору за спадок, безпорадний стан спадкодавця повинен довести позивач. При цьому лише одних пояснень позивача та показань свідків недостатньо для доведення безпорадного стану спадкодавця. Повинні бути певні медичні документи.

Згідно з справкою серії ВТЄ-4 № НОМЕР_2 , виданою 01.10.1997 року, ОСОБА_4 був інвалідом II групи загального захворювання довічно, потребує стороннього постійного догляду (арк. спр. 16, том 1).

Так, відповідно до медичних документів ОСОБА_4 постійно хворів, зокрема цукровим діабетом ІІ типу, опероване відшарування сітківки, стан після вітректомії: артивітрія та артифакія на правому оці; ІХС. Постінфарктний кардіосклероз, часткова блокада передньої гілки лівої ніжки пучка Гіса; двобічна гіпостатична пневмонія; гіпертонічна хвороба ІІІ ст. 2, ризик 4 (витяг з історії хвороби №04254 за датою виписки - 30.06.2017 року Дрогобицької міської лікарні №1 (арк. спр.17, том 1); виписка з амбулаторної карти хворого Комунальної клінічної лікарні швидкої медичної допомоги з датою виписки від 13.08.2014 року (арк.спр. 19, том 1); виписка №28740 ООТ ЛШМД за датою виписки від 08.12.2014 року; виписка з історії хвороби №03848 КНП ДМЛ №1 ДМР з 02.06.2017 року (арк.спр. 21, том 1), виписка з історії хвороби №03848 з 06.09.2017 року по 03.10.2017 року КНП ДМЛ №1 ДМР (арк.спр. 22, том 1).

Згідно з даними з будинкової книги на будинок АДРЕСА_1 , який увійшов у склад спадщини після смерті ОСОБА_4 у цьому будинку зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (арк.спр. 23-26, 96 том 1).

Позивачем надано ряд документів що стосуються витрат на будівельні роботи (арк.спр. 27-34, том 1).

Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 постійно працювала і це підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_5 , виданою 08.09.1977 року (арк. спр. 150 -152, том 1), однак відповідно до наказу ТзОВ Золота Баня від 03.07.2017 року №110-к ОСОБА_2 , прибиральнику, надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 09.07.2017 року по 29.06.2019 року (арк. спр. 154, том 1). За період з 01.01.2017року по 31.12.2017 року вона отримала заробітну плату в розмірі 10931,81 грн. (арк. спр. 155, том 1).

З 20.10.2015 року по 02.11.2015 року ОСОБА_2 перебувала на амбулаторному лікуванні в ЦМЛ м. Борислава з діагнозом: остеохондроз поперекового відділу хребта, нестабільна форма з больовим синдромом (арк. спр. 156-157, 215-236, том 1).

ОСОБА_2 має двох дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (арк. спр. 159, том 1) та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (арк.спр. 160, том 1), яка хворіє (арк.спр. 161-162, том 1).

05.04.2018 року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Бориславського міського нотаріального округу Львівської області Фірман Б.І. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 та видачу свідоцтва про право на спадщину (арк.спр. 166, 168, том 1).

Відповідно до частин першої - четвертої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.5 ст.81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте умисно ухилявся від обов`язку щодо її надання, оскільки сам лише факт тривалого не спілкування спадкоємця зі спадкодавцем сам по собі не може бути підставою для застосування ч. 5 ст. 1224 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, зокрема оцінивши подану позивачем медичну документацію і покази свідків, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сукупності обставин, які б свідчили про перебування ОСОБА_4 у безпорадному стані та про потребу спадкодавця у допомозі та догляді відповідача та ухилення відповідачем від виконання обов`язку щодо надання спадкодавцю допомоги.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що одночасне настання передбачених діючим законодавством обставин, а саме: умисне ухилення ОСОБА_2 від надання ОСОБА_4 допомоги, перебування спадкодавця в безпорадному стані, а також потреба ОСОБА_4 в допомозі саме відповідача, і доведеності зазначених фактів у їх сукупності, не підтверджено відповідними доказами, а тому ОСОБА_2 , як спадкоємець не може бути усунута від спадкування за законом після смерті свого батька ОСОБА_4 .

Суд першої інстанції також дійшов правильного висновку про те, що витрати на ремонт будинку, проведення поховання спадкодавця та понесені витрати на лікування одним із спадкоємців не можуть слугувати підставою для усунення інших спадкоємців від права на спадкування, оскільки понесення таких витрат регулюється ч.1 ст.1232 ЦК України , відповідно до якої спадкоємці зобов`язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та застосував положення статті 1224 ЦК України , а тому дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачкою ухилення відповідачки ОСОБА_2 від надання допомоги спадкодавцеві, її винної поведінки, а також безпорадногостану спадкодавця та постійної його потреби у наданні допомоги відповідачкою.

Обставини, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись п. 1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 листопада 2019 року.

Головуючий Курій Н.М.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.