Постанова

від 05.08.2019 по справі 915/1562/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/1562/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Разюк Г.П., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання : Молодов В.С.

за участю представників учасників справи:

від Фермерського господарства Ткаченка Володимира Павловича, с. Федорівка Врадіївського району Миколаївської області - Герман О.С., за довіреністю від 28.05.2019 року № 3;

від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв - не з`явився .

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2019 року про забезпечення позову, м. Миколаїв, суддя Коваль С.М.

у справі № 915/1562/19

за позовом Фермерського господарства Ткаченка Володимира Павловича, с. Федорівка Врадіївського району Миколаївської області

до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м.Миколаїв

про скасування наказу від 26.04.2019 року № 3104/0/14-19-СГ «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» , -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

В червні 2019 року Фермерське господарство Ткаченка Володимира Павловича, с.Федорівка Врадіївського району Миколаївської області звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 26.04.2019 року № 3104/0/14-19-СГ «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» .

Позовні вимоги у справі обґрунтовані тим, що на підставі Державного акту від 18.08.1993 року Серія МК № 409 ОСОБА_1 отримав в постійне користування земельну ділянку, і в подальшому створив та зареєстрував підприємство позивача - Фермерське господарство ОСОБА_1 . В подальшому, а саме , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 помер. 26.04.2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області видано наказ № 3104/0/14-19-СГ "Про припинення права користування земельною ділянкою", який позивач по справі вважає незаконним, та таким, що порушує його права, як постійного землекористувача земельної ділянки, зазначеної в Державному акті від 18.08.1993 року Серія МК № 409, оскільки з моменту створення Фермерського господарства ОСОБА_1 таким постійним землекористувачем, на думку позивача, є саме він, тобто Фермерське господарство ОСОБА_1 .

07.06.2019 року, разом із позовною заявою Фермерське господарство Ткаченка Володимира Павловича, с. Федорівка Врадіївського району Миколаївської області звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою про забезпечення позову, в якій просило суд заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області вчиняти будь-які дії , спрямовані на організацію, продаж майнових прав на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером НОМЕР_1 : НОМЕР_2 .

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2019 року у справі №915/1562/19 заяву Фермерського господарства Ткаченка Володимира Павловича, с.Федорівка Врадіївського району Миколаївської області задоволено, заборонено Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області вчиняти будь-які дії , спрямовані на організацію, продаж майнових прав на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером НОМЕР_3 .

Ухвала обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, може істотно ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист прав та інтересів Фермерського господарства Ткаченко Володимира Павловича, с. Федорівка Врадіївського району Миколаївської області, за захистом якого він звернувся до суду, оскільки наказ від 26.04.2019 року № 3104/0/14-19-СГ, за яким припинено право користування земельною ділянкою за кадастровим номером НОМЕР_3 , який визнається недійсним , є предметом спору в даній справі, а відновлення порушених прав фермерського господарства можливе лише у разі не передання (продажу) земельної ділянки третім особам.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв з ухвалою суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2019 року у справі №915/1562/19.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права і неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що згідно правової позиції Верховного суду України право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі Державного акту на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належить таке право. ОСОБА_1 , голова Фермерського господарства Ткаченко ОСОБА_2 , на ім`я якого був виданий Державний акт на право постійного користування землею від 18.08.1993 року серії НОМЕР_4 409, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв`язку з чим право постійного користування останнього припинилось у зв`язку зі смертю. Докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 передав до складу майна господарства право користування земельною ділянкою, так само як і документів, які б могли засвідчити той факт, що це господарство є законним землекористувачем земельної ділянки та в них наявний правовстановлюючий документ на земельну ділянку , відсутні.

За твердженням скаржника, ані померлий ОСОБА_1 , як фізична особа, ані Фермерське господарство ОСОБА_3 Павловича, як юридична особа не звертались до відповідача щодо переоформлення прав на спірну земельну ділянку в порядку , передбаченому ст. 123 Земельного кодексу України, а відтак і не реєстрували у Державному реєстрі речових прав своє право користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України.

Відтак, наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 27.05.2019 року № 269 Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах земельну ділянку площею 47,0540 га, частина якої перебувала у користуванні ОСОБА_4 , включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах та надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу прав на земельних торгах за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення.

Скаржник зазначає, що позивач в своєму позові не порушує питання щодо визнання за ним права власності на земельну ділянку, а заявляє вимогу скасування наказу Головного управління від 26.04.2019 року № 3104/0/14-19-СГ Про припинення права постійного користування земельною ділянкою , проте у разі скасування наказу ніяких прав позивача відновлено не буде, оскільки Фермерське господарство Ткаченка ОСОБА_5 не є ані власником, ані землекористувачем земельної ділянки.

Тобто, на думку відповідача, позивач звернувся до суду з позовом за захистом неіснуючого права на земельну ділянку, тобто за відсутності зареєстрованого речового права на цю земельну ділянку, в зв`язку з чим постановлена судом ухвала не забезпечує принципу відповідності заходів забезпечення позову розумності, обґрунтованості та адекватності вимогам самого позову.

Крім того, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м.Миколаїв зазначає, що оскаржувана ухвала порушує права Головного управління, як власника земельної ділянки розпоряджатися належним йому майном.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2019 року у справі № 915/1562/19, справу призначено до судового розгляду.

У зв`язку з перебуванням суддів-членів колегії Принцевської Н.М. та Ярош А.І. у відпустці, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 31.07.2019 року № 500, було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 915/1562/19, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Діброва Г.І., судді: Разюк Г.П., Філінюк І.Г.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2019 року справу № 915/1562/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у новому складі.

02.08.2019 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фермерського господарства Ткаченка Володимира Павловича, с. Федорівка Врадіївського району Миколаївської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2019 року у справі № 915/1562/19 залишити без змін, з мотивів, які письмово викладені в заяві про забезпечення позову. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник Фермерського господарства Ткаченка Володимира Павловича, с. Федорівка Врадіївського району Миколаївської області підтримав свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово, проти апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м.Миколаїв заперечував, просив залишити зазначену апеляційну скаргу без задоволення. Представник скаржника в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень ухвал суду, про причини неявки суд не повідомив та не скористався своїми процесуальними правами на участь у судових засіданнях.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно із п. 14 ч.1 ст.255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, а саме про забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2019 року у справі №915/1562/19 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2019 року Фермерське господарство Ткаченка Володимира Павловича, с. Федорівка Врадіївського району Миколаївської області звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою про забезпечення позову, в якій просило суд заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області вчиняти будь-які дії спрямовані на організацію, продаж майнових прав на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером НОМЕР_3 .

Заява про забезпечення позову ґрунтується на таких обставинах:

26.04.2019 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області видано наказ № 3104/0/14-19-СГ "Про припинення права користування земельною ділянкою", яким припинено право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 45,6 га, в тому числі ріллі площею 45, 6 га, надане громадянину України ОСОБА_1 , посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серія НОМЕР_5 , зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею від 18.08.1993 року № 12, розташовану в межах території Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

На підставі вищезазначеного наказу Фермерське господарство ОСОБА_1 , с. Федорівка Врадіївського району Миколаївської області позбавлено права постійного користування земельною ділянкою, яке належить йому на підставі Державного акту про право постійного користування.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 27.05.2019 року за № 269 Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення для продажу прав на них на земельних торгах земельні ділянки, зокрема земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 , яка належить на праві постійного користування позивачу.

Пунктом 4 вказаного наказу передбачено Керівнику відділу у Врадіївському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області забезпечити передачу документів і матеріалів для формування лотів виконавцю земельних торгів та реєстрацію речового права на земельні ділянки в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Предметом позовних вимог у справі є скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 26.04.2019 року № 3104/0/14-19-СГ «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» .

Водночас, позивач зазначає, що відповідач незаконно позбавляє його права постійного користування земельною ділянкою, з підстав, непередбачених Земельним кодексом України, та існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, а відновлення порушених прав фермерського господарства можливе лише у разі не передання (продажу) земельної ділянки третім особам, що і стало підставою для звернення до суду з відповідною заявою про забезпечення позову.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Передбачивши різні види забезпечення позову, закон не встановлює конкретно, який вид в яких судових справах застосовується. Це питання вирішується судом за заявою заявника (особи, яка бере участь у справі), враховуючи причини, у зв`язку з якими необхідно забезпечити позов, характер спірних правовідносин тощо.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

За приписами ч. 1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість заподіяння шкоди позивачу без наведення відповідного обґрунтування ухилення відповідної особи від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії , було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Як було встановлено вище, предметом позову у даній справі є вимоги немайнового характеру - про скасування наказу Держгеокадастру без вимог про поновлення його речових прав щодо земельної ділянки.

Оскільки в даній справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 року у справі № 911/1551/18.

В даному випадку місцевий господарський суд задовольнив заяву про забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області вчиняти будь-які дії, спрямовані на організацію, продаж майнових прав на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером НОМЕР_3 .

При цьому, позивачем подано позов саме про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 26.04.2019 року № 3104/0/14-19-СГ «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» . Тобто, предмет позову у даній справі, фактично не є спором щодо права користування земельною ділянкою позивачем, оскільки в даному випадку позовні вимоги не спрямовані на захист майнового права позивача, ані як власника, ані як користувача земельної ділянки, права постійного користування якою припинено оскаржуваним у справі наказом, оскільки позивачем по справі фактично оскаржується лише законність наказу, який стосується майнового права померлої фізичної особи, а не позивача по справі, як юридичної особи.

Судова колегія зазначає, що оскільки існує спір щодо законності самого наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 26.04.2019 року №3104/0/14-19-СГ «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» і спір переданий на вирішення в судовому порядку, то у разі задоволення заяви про забезпечення, сам по собі судовий захист втратить ефективність та цінність з точки зору захисту порушеного права та інтересу, тому судом першої інстанції взагалі не здійснена оцінка адекватності заходу до забезпечення позову, що ним застосований, до відповідності вимогам, на забезпечення яких він вжитий.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 234 Господарського процесуального кодексу України ухвала, що викладається окремим документом, складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Як вбачається з тексту оскаржуваної ухвали, місцевий господарський суд мотивував своє рішення лише посиланням на неможливість відновлення порушених прав фермерського господарства у разі передання (продажу) земельної ділянки третім особам, при цьому суд першої інстанції не взяв до уваги предмет та підстави позову, не пересвідчився, чи дійсно між сторонами виник спір саме з приводу вчинення або невчинення дій особами, які вказані в заяві, і саме з цього приводу поданий позов до суду, та чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; застосовані заходи забезпечення позову є вочевидь неспівмірними з позовними вимогами, предметом яких не є питання поновлення речових прав позивача тощо.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, судова колегія дійшла висновку, що заява Фермерського господарства Ткаченка Володимира Павловича, с.Федорівка Врадіївського району Миколаївської області про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення саме такого позову, а міркування заявника ґрунтуються на інших обставинах, не пов`язаних з предметом та підставою заявленого ним позову, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви позивача про вжиття забезпечувальних заходів.

Місцевий господарський суд, задовольнивши вимогу позивача про заборону Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області вчиняти будь-які дії, спрямовані на організацію, продаж майнових прав на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером НОМЕР_3 порушив принцип збалансованості інтересів сторін, оскільки задовольнив вимогу, не пов`язану з предметом та підставою спору взагалі (позивачем не заявлено позовні вимоги щодо речового права), що є порушенням норм чинного процесуального законодавства України.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що аргументи , викладені в апеляційній скарзі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2019 року у справі № 915/1562/19 не відповідає вимогам процесуального законодавства і є достатні правові підстави для її скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. 136-140, 269, 270, 271, 275, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, м. Миколаїв на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2019 року у справі № 915/1562/19 - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2019 року у справі №915/1562/19 - скасувати.

Відмовити у задоволенні заяви Фермерського господарства Ткаченка Володимира Павловича, с. Федорівка Врадіївського району Миколаївської області про забезпечення позову.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені статтею 288 Господарського процесуального кодекс України .

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 05.08.2019 року.

Повний текст постанови складено 06 серпня 2019 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Г.П. Разюк І.Г. Філінюк