Постанова

від 01.08.2019 по справі 916/1965/13

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/1965/13 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лавриненко Л.В.

суддів Аленіна О.Ю., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання - Герасименко Ю.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.05.2019 р.по справі № 916/1965/13

за заявою Приватного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль в особі Одеської обласної дирекції Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Зірка м. Ізмаїл

кредитори:

1) Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України;

2) Ізмаїльська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області;

3) Одеська митниця ДФС;

4) Приватне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль в особі Одеської обласної дирекції Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль ;

5) ОСОБА_2 м. Ізмаїл;

за участю Товариства з обмеженою відповідальністю ФЕРРУМ-ОЙЛ м. Болград

та за участю арбітражного керуючого-ліквідатора Дарієнко Віктора Дмитровича

про визнання банкрутом

суддя суду першої інстанції: Лепеха Г.А.

час та місце прийняття ухвали: 28.05.2019 р., м. Одеса, пр. Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

повний текст складено та підписано: 28.05.2019 р.

за участю представників сторін:

від арбітражного керуючого Дарієнко В.Д.: особисто;

від Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України: Вірт С.О., Лещенко Г.В.;

від ОСОБА_2 : ОСОБА_3

Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 р., у складі колегії суддів, головуючого судді Лавриненко Л.В., суддів Аленіна О.Ю., Поліщук Л.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.05.2019 р. по справі № 916/1965/13 та призначено її до розгляду на 18.07.2019 р. на 10:00 год.

Враховуючи перебування у відпустці судді-учасника колегії Поліщук Л.В. з 02.07.2019 р. по 02.08.2019 р. відповідно до наказу в. о. голови суду від 25.06.2019 р. № 167-в здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Автоматизованою системою документобігу визначено колегію суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Лавриненко Л.В., суддів-учасників колегії Аленіна О.Ю., Філінюка І.Г.

Ухвалою суду від 16.07.2019 р. апеляційну скаргу Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.05.2019 р. по справі № 916/1965/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Лавриненко Л.В., суддів Аленіна О.Ю., Філінюка І.Г.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2019 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 01.08.2019 р. до 10:30 год.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційна скарга Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України розглянута в межах процесуального строку, встановленого ч. 3 ст. 273 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.05.2019 р., окрім іншого:

- затверджено звіт ліквідатора;

- затверджено ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Зірка (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Червоноармійська, 30, код 24540965).

- затверджено звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Зірка арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича (свідоцтво № 284 від 31.05.2013р.) про нарахування грошової винагороди та витрат в загальній сумі 480 583,20 грн. за виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Зірка ;

- стягнуто з Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код 20992104) на користь арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича (свідоцтво № 284 від 31.05.2013р., код НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) грошову винагороду в сумі 20 617(двадцять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 02 коп.;

- стягнуто з Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, код 39441717) на користь арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича (свідоцтво № 284 від 31.05.2013р., код НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) грошову винагороду в сумі 432 (чотириста тридцять два) грн. 52 коп.;

- стягнуто з Ізмаїльської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС в Одеській області (68609, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, вул. Кишинівська, 3, код 39639539) на користь арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича (свідоцтво № 284 від 31.05.2013р., код НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) грошову винагороду в сумі 115 003 (сто п`ятнадцять тисяч три) грн. 56 коп.

- стягнуто з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича (свідоцтво № 284 від 31.05.2013р., код НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) грошову винагороду та витрати в сумі 344 530 (триста сорок чотири тисячі п`ятсот тридцять) грн. 10 коп.;

- припинено юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю Нова Зірка (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Червоноармійська, 30, код 24540965);

- провадження у справі закрито.

В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що за результатами роботи ліквідатором надано суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута з підтверджуючими документами, а саме довідками Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Реєстру іпотек, реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 12.04.2019р., КП Ізмаїльське МБТІ від 13.11.2015р., Відділу Держгеокадастру в Ізмаїльському районі Одеської області від 21.12.2015р., Державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 18.11.2015р., АТ Райффайзен Банк Аваль від 07.05.2019р., АБ Південний від 07.08.2018р., ДФС України 25.11.2015р., Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16.11.2015р., Департаменту екології та природних ресурсів від 12.11.2015р., ДП Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України від 13.11.2015р., ДП Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин від 16.11.2015р., Департаменту льотної придатності від 24.11.2015р., Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті від 11.12.2015р., які свідчать про відсутність у банкрута майна та інших активів, у зв`язку з чим неможливе погашення грошових вимог кредитора в порядку ст. 45 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . Отже, дослідивши наявні докази, суд дійшов до висновку, що ТОВ Нова Зірка підлягає ліквідації, а кредиторські вимоги слід вважати погашеними.

Крім того, ліквідатор звернувся до суду з клопотанням про затвердження звіту про нарахування грошової винагороди та відшкодування витрат за виконання повноважень ліквідатора в загальному розмірі 480 583,20 грн.

Розглянувши вказане клопотання ліквідатора щодо затвердження звіту про нарахування грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого, дослідивши наявні докази, суд встановив, що клопотання є обґрунтованим, відповідає вимогам Закону, тому підлягає задоволенню.

Не погодившись з наведеною ухвалою, Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України оскаржило її до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України вважає ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.05.2019 р. такою, що поставновлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та вважає, що юридична оцінка місцевого господарського суду у встановлених обставинах судової справи № 916/1965/13 не відповідає застосованим цим судом нормам матеріального і процесуального права.

Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звертає увагу, що не отримувало звіту арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича, що позбавило можливості належним чином надати суду свої заперечення та пояснення щодо задоволених судом клопотань ліквідатора.

Також, Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України заначило, що подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідками всіх проведених ним дій під час ліквідаційної процедури, однак ухвалою господарського суду від 26.03.2019 у справі № 916/1965/13:

- заяву ліквідатора Дарієнка В.Д. (від 14.02.2017 вх. № 3-203/17) про витребування майна із чужого незаконного володіння та про визнання недійсним договорів купівлі продажу - залишено без розгляду;

- заяву ліквідатора Дарієнка В.Д. (від 09.07.2018 вх. № 3-594/18) про витребування майна із чужого незаконного володіння та про скасування державної реєстрації прав - залишено без розгляду;

- заяву ліквідатора Дарієнка В.Д. (від 09.10.2018 вх. № 3-822/18) про витребування майна із чужого незаконного володіння та про скасування державної реєстрації прав - залишено без розгляду.

Як стверджує Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України підставою для залишення зазначених заяв без розгляду стало те, що під час дослідження матеріалів справи доказів, які підтверджують заявлені вимоги ліквідатором банкрута не було надано, що в свою чергу унеможливило винесення рішення по суті поданих заяв.

Крім того, Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині затвердження звіту ліквідатора про нарахування грошової винагороди та витрат, та її пропорційного стягнення з кредиторів, оскільки відсутнє посилання на будь-які нормативно правові акти, які підтверджують законність ухваленого рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

22.07.2013 кредитор, ПАТ Райффайзен Банк Аваль в особі Одеської обласної дирекції АТ Райффайзен Банк Аваль , звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про визнання ТОВ Нова Зірка банкрутом, оскільки останнє неспроможне сплатити заборгованість протягом трьох місяців після настання встановленого строку у сумі 12595155 грн. 64 коп.

Ухвалою підготовчого засідання суду від 09.08.2013р. (суддя Грабован Л.І.), крім іншого, порушено провадження у справі за заявою ПАТ Райффайзен Банк Аваль в особі Одеської обласної дирекції АТ Райффайзен Банк Аваль , про визнання банкрутом ТОВ Нова Зірка ; визнано грошові вимоги ПАТ Райффайзен Банк Аваль , в особі Одеської обласної дирекції АТ Райффайзен Банк Аваль , до ТОВ Нова Зірка ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено Чульського О.С.

Ухвалою попереднього засідання суду від 29.11.2013р. затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ Нова Зірка .

Постановою Господарського суду Одеської області від 12.02.2014р. (суддя Грабован Л.І.) визнано банкрутом ТОВ Нова Зірка , відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Чульського О. С.

Ухвалою від 11.08.2014р. суддя Бахарєв Б.О. прийняв справу до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.03.2015р. припинено обов`язки ліквідатора ТОВ Нова Зірка арбітражного керуючого Чульського О.С.; призначено ліквідатором арбітражного керуючого Симоненка О. П.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.10.2015р. припинено обов`язки ліквідатора ТОВ Нова Зірка арбітражного керуючого Симоненка О.П.; призначено ліквідатором арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича.

Ухвалою від 27.11.2015р. суддя Зеленов Г.М. прийняв справу до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду від 02.02.2017р. суддя Лепеха Г.А. прийняв справу про банкрутство ТОВ Нова Зірка до свого провадження.

22.04.2019 р. ліквідатором Дарієнко В.Д. надано до Господарського суду Одеської області звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Зірка за підсумками процедури ліквідації з додатками.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

У ст. 4 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , зокрема визначено, що відповідно до цього Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута

Ліквідація боржника - це припинення існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом.

Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.

Правильне завершення ліквідаційної процедури є основним завданням ліквідатора, який, з урахуванням покладених на нього Законом про банкрутство повноважень повинен наполегливо та добросовісно працювати упродовж всієї процедури ліквідації.

Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, які необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом з зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за результатом проведених дієвих заходів, які передбачені у ліквідаційній процедурі.

Законом не визначено вичерпний перелік таких заходів, які має вчинити ліквідатор для завершення ліквідаційної процедури, визначені тільки основні напрямки таких заходів, що дозволяють сформувати ліквідаційну масу та задовольнити, за умови виявлення майна (ліквідних активів), вимоги кредиторів, що логічно випливає із визначених Законом повноважень ліквідатора та надає останньому можливість відповідно до власного самостійного та незалежного розсуду вчиняти дії щодо виявлення та розшуку активів банкрута для формування ліквідаційної маси.

Разом з тим, обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення - принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №927/1191/14).

Пунктом 1 ст. 46 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом визначено, що після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

- відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси;

- відомості про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

- копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна;

- реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

- документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів;

- довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню;

- для акціонерних товариств - копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

- для емітентів цінних паперів - копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

У наведеній нормі законодавець визначив обов`язковий перелік документів, без яких не може бути затверджений звіт ліквідатора господарським судом, який водночас не є вичерпним.

Крім документів безпосередньо визначених у ст. 46 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , для доведення правомірності та повноти своїх дій у ліквідаційній процедурі ліквідатором можуть бути додані до звіту та відображені у ньому інші відомості, які спрямовані на доведення господарському суду, комітету кредиторів та окремим кредиторам виконання, покладених на ліквідатора обов`язків належним чином.

Розглядаючи справу у підсумковому засіданні від 28.05.2019 р. на стадії ліквідаційної процедури, суд першої інстанції надав оцінку поданому ліквідатором Дарієнко В.Д. звіту та ліквідаційному балансу Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Зірка .

Судом першої інстанції зазначено, що за результатами роботи ліквідатором надано суду документи, а саме довідкии Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Реєстру іпотек, реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 12.04.2019р., КП Ізмаїльське МБТІ від 13.11.2015р., Відділу Держгеокадастру в Ізмаїльському районі Одеської області від 21.12.2015р., Державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 18.11.2015р., АТ Райффайзен Банк Аваль від 07.05.2019р., АБ Південний від 07.08.2018р., ДФС України 25.11.2015р., Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16.11.2015р., Департаменту екології та природних ресурсів від 12.11.2015р., ДП Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України від 13.11.2015р., ДП Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин від 16.11.2015р., Департаменту льотної придатності від 24.11.2015р., Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті від 11.12.2015р., які свідчать про відсутність у банкрута майна та інших активів, у зв`язку з чим неможливе погашення грошових вимог кредитора в порядку ст. 45 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

У звіті ліквідатор зазначив, що в процесі проведення інвентаризації та заходів щодо нагляду та контролю за майном боржника ліквідатором встановлено, що Товариству з обмеженою відповідальністю Нова Зірка належить автомобіль марки Mercedes-Benz модель AXOR 1840 LS тип вантажний сідельний тягач, 2006 року випуску, двигун № б/н, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який є предметом забезпечення кредиторських вимог ОСОБА_2 .

Як зазначає ліквідатор транспортний засіб був знайдений в частково розібраному та в непридатному для використання за призначенням стані.

Означений траспортний засіб був проданий на аукціоні за початковою ціною 104 000,00грн., та виручені кошти направлені на оплату грошової винагороди арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. Іншого майна, що належить боржнику не виявлено, ліквідаційна маса сформована не була, об`єкти ліквідаційної маси не реалізовувались.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в ході ліквідаційної процедури ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Дарієнко В.Д. подано до канцелярії господарського суду заяву (вх. № 3-203/17) про витребування майна із чужого незаконного володіння та про визнання недійсним договорів купівлі продажу.

09.07.2018 р. ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Дарієнко В.Д. подано до канцелярії господарського суду заяву (вх. №3-594/18) про витребування майна із чужого незаконного володіння та про скасування державної реєстрації прав.

Також, 09.10.2018 р. ліквідатором банкрута надано до господарського суду заяву (вх. №3-822/18) про визнання недійсним договорів відступлення права вимоги.

В обґрунтування своїх заяв від 14.02.2017 р. та 09.07.2018 р. ліквідатор банкрута посилається на те, що майно яке належало боржнику до порушення провадження у справі про банкрутство було незаконно відчужено.

Щодо заяви про визнання недійсним договорів відступлення права вимоги від 09.10.2018р., то ліквідатор банкрута посилається на те, що дані договори суперечать вимогам чинного законодавства та порушують права кредиторів у справі про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.03.2019 заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. про витребування майна із чужого незаконного володіння та про визнання недійсним договорів купівлі продажу (від 14.02.2017р. вх. № 3-203/17), про витребування майна із чужого незаконного володіння та про скасування державної реєстрації прав (від 09.07.2018р. вх. №3-594/18) та про визнання недійсним договорів відступлення права вимоги (від 09.10.2018р. вх. № 3-822) залишені без розгляду, оскільки доказів, які підтверджують заявлені вимоги, ліквідатором банкрута не було надано, що в свою чергу унеможливливило винесення рішення по суті поданих заяв.

Колегією суддів апеляційного господарського суду досліджено заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. про витребування майна із чужого незаконного володіння та про визнання недійсним договорів купівлі продажу (від 14.02.2017р. вх. № 3-203/17) та про визнання недійсним договорів відступлення права вимоги (від 09.10.2018р. вх. № 3-822), та встановлено, що заява не містить в додатках договорів, які ліквідатор просить визнати недійсними. Також, заява ліквідатора про витребування майна із чужого незаконного володіння та про скасування державної реєстрації прав (від 09.07.2018р. вх. №3-594/18), окрім Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрацію прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, інших обгрунтовуючих документів не містить.

На думку колегії суддів апеляційного господарського суду зазначене свідчить про формальність на неповноту дій ліквідатора, проведених в ході ліквідаційної процедури щодо пошуку та повернення майна боржника, оскільки подані ліквідатором заяви не були розглянуті по суті, у зв`язку з ненаданням ліквідатором необхідних документів.

Відповідно до положень частини 4 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, залишення заяви без розгляду, не позбавляє особу права, після усунення обставин, що були підставою для залишення без розгляду, звернутися до суду повторно.

З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами апеляційної скарги, що арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. проігнорував свій прямий обов`язок, закріплений Законом України Про відновлення платоспромоджності боржника або визнання його банкрутом , не скористався правом повторного звернення з зазначеними заявами до суду, після усунення недоліків зазначених заяв.

Крім того, як вірно зазначено Одеським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України заяви були подані арбітражним керуючим Дарієнко В.Д. у 2017-2018р.р., а залишені без розгляду ухвалою суду від 26.03.2019, тобто ліквідатор мав достатньо часу на усунення недолікві та подання належних доказів для обгрунтування заяв. Отже, ліквідатор Дарієнко В.Д. не вчинив всіх передбачених законом дій для задоволення вимог кредиторів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду в зв`язку з закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом у відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також, у відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також, його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у разі відсутності документів з фінансово-господарської діяльності підприємства-банкрута, а також у разі неможливості отримати вказані документи, ліквідатор банкрута з метою виконання обов`язку, передбаченого ст. 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом щодо аналізу фінансового становища банкрута, зобов`язаний для вжиття всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, дослідити рух коштів по рахункам банкрута за період як до відкриття провадження у справі про банкрутство, так і після прийняття рішення у формі постанови про визнання боржника банкрутом.

Крім того, частиною першою статті 2 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Згідно з частиною першою статті 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Таким законом, який передбачає поряд із відповідальністю боржника додаткову (субсидіарну) відповідальність іншої особи, є Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Зокрема, частиною п`ятою статті 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом унормовано, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями

Отже, судом першої інстанції залишено поза увагою відсутність аналізу фінансового становища банкрута та вжиття всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, зокрема суд не надав оцінку поданим ліквідатором заявам про витребування майна із чужого незаконного володіння та про визнання недійсним договорів купівлі продажу (від 14.02.2017р. вх. №3-203/17), про витребування майна із чужого незаконного володіння та про скасування державної реєстрації прав (від 09.07.2018р. вх.№3-594/18) та про визнання недійсним договорів відступлення права вимоги (від 09.10.2018р. вх. №3-822); вирішення питання наявності або відсутності, правових підстав для заявлення вимог до третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника; з`ясування вини засновників, керівника боржника у доведенні підприємства до банкрутства.

Щодо затвердження звіту ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Зірка арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. про нарахування грошової винагороди, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Статтею 98 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом передбачено право арбітражного керуючого (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користуватися усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 115 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом встановлено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Відповідно до частини 3 статті 115 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород.

Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Додаткова грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією визначається в розмірі 5 відсотків від обсягу стягнутих на користь боржника активів (повернення грошових коштів майна, майнових прав), які на день відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, а також 3 відсотків від обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень керуючого санацією, ліквідатора.

Право вимоги арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) на додаткову грошову винагороду виникає з дня фактичного надходження до боржника стягнутих на його користь активів чи їх частини, які на день відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, або з дня фактичного повного або часткового погашення вимог конкурсних кредиторів пропорційно до їх обсягу.

Отже, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам (висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16). Крім того, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Таким чином, покладення оплати грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора у справі пропорційно на кредиторів, є правомірним, лише у випадку відсутності у банкрута будь-яких майнових активів.

Відповідно до ч. 7 ст. 115 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за результатом проведених дієвих заходів, які передбачені у ліквідаційній процедурі.

Разом з тим обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення - принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі.

Вищевикладене свідчить про неналежне виконання ліквідатором боржника своїх обов`язків у ліквідаційній процедурі та неповноту виконаних ним дій у цій процедурі, що вплинули на формування ліквідаційної маси і на задоволення вимог кредиторів, і як результат - вплинуло на результати проведеної ліквідаційної процедури боржника, а тому затвердження звіту ліквідатора про нарахування грошової винагороди та її стягнення з кредиторів є передчасним.

Крім вищевикладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Фіксування судового засідання технічними засобами здійснює секретар судового засідання. Технічний запис судового засідання є додатком до протоколу судового засідання і після закінчення судового засідання приєднується до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 223 Господарського процесуального кодексу України:

1. У судовому засіданні секретар судового засідання забезпечує ведення протоколу судового засідання, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

2. У протоколі судового засідання зазначаються такі відомості:

1) рік, місяць, число і місце судового засідання;

2) найменування суду, який розглядає справу, прізвище та ініціали судді, секретаря судового засідання;

3) справа, що розглядається, імена (найменування) сторін та інших учасників справи;

4) порядковий номер вчинення процесуальної дії;

5) назва процесуальної дії;

6) час вчинення процесуальної дії;

7) ухвали суду, постановлені в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати;

8) інші відомості, визначені цим Кодексом.

3. Протокол судового засідання ведеться секретарем судового засідання та підписується ним невідкладно, але не пізніше наступного дня після судового засідання, і приєднується до справи.

Відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.

Згідно протоколу судового засідання від 28.05.2019 р. по справі № 916/1965/13, суд першої інстанції при оголошенні ухвали про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного баласу до нарадчої кімнати не виходив, та проголосив резолютивну частину ухвали на місці. Вказана ухвала не виносилася у протокольній формі, а була оформлена як окремий процесуальний документ.

Таким чином, судом першої інстанції було допущено порушення вимог ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, а саме винесено ухвалу, яку оформлено як окремий документ, без виходу до нарадчої кімнати.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс по справі № 916/1965/13 були призначені до розгляду у судовому засіданні на 28.05.2019 об 11:30, ухвалою господарського суду Одеської області від 14.05.2019 р.

За приписами ст. 196 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Судове засідання проводиться у спеціально обладнаному приміщенні - залі судових засідань. Окремі процесуальні дії в разі необхідності можуть вчинятися за межами приміщення суду.

В означеній ухвалі господарського суду від 14.05.2019 р. вказано про направлення ухвали на адресу Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області, а також про отримання ліквідатором Дарієнко В.Д. ухвали суду нарочно.

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не було належним чином повідомлено кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Зірка , у тому числі скаржника, про час, дату та місце розгляду звіту та ліквідаційного балансу по справі № 916/1965/13.

За приписами ч. 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції порушено норму процесуального права, яке полягає у належному повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що у відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст.277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Беручи до уваги положення ст. ст. 41, 46 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , господарський суд, розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, перевіряє у судовому засіданні обґрунтованість, правомірність та безсумнівну повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, повноту реалізації ліквідатором активів боржника а також достовірність змісту ліквідаційного балансу.

Виходячи з вимог Закону про банкрутство, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів за наслідками ліквідації боржника), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Підсумовуючи наведене, слід зазначити, що у ліквідаційній процедурі завданням ліквідатора є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута, тому ліквідатор у звіті має довести, що його дії мали саме мету пошуку і виявлення майна банкрута, а під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати обґрунтовані і логічні дії, а також здійснювати запити до відповідних органів, з врахуванням минулої діяльності банкрута. При цьому, кількість запитів не є критерієм якості роботи ліквідатора. Таким критерієм є наповнення ліквідаційної маси.

За наведених обставин, передчасними є висновки суду першої інстанції, який вважає вчинені ліквідатором дії вичерпними, а ліквідаційну процедуру проведеною у повному обсязі.

В рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. (Рішення у справі Де Куббер проти Бельгії від 26.10.1984 та Рішення у справі Кастілло Альгар проти Іспанії від 28.10.1998). Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як явну помилку (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (Справа Хамідов проти Росії ).

Суд вважає, що допущені процесуальні порушення на предмет повноти дослідження обставин справи та невірне застосування судами норм матеріального права щодо порядку завершення ліквідаційної процедури банкрута, є такими помилками, які порушили принцип пропорційності господарського судочинства з метою дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника у справі про банкрутство, яка розглядається, та, як наслідок, не забезпечили справедливого розгляду справи на даному етапі.

Суд погоджується з доводами скаржника про неповноту вжитих ліквідатором Дарієнко В.Д. заходів щодо ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Зірка як юридичної особи та передчасність висновків суду першої інстанцій про можливість завершення ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Зірка .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому означена ухвала підлягає скасуванню, а справа передачі на розгляд до господарського суду Одеської області на стадію ліквідаційної процедури.

Керуючись ст.ст. 267-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити, ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.05.2019 р. по справі № 916/1965/13 скасувати.

Справу № 916/1965/13 передати на розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та випадках, передбачених ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 06.08.2019 р.

Головуючий суддя: Л.В. Лавриненко

Судді: О.Ю. Аленін

І.Г. Філінюк