Рішення

від 02.08.2019 по справі 910/5058/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.08.2019Справа № 910/5058/19

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В. , розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (01010, місто Київ, Печерський район, вулиця Московська, будинок 32/2; ідентифікаційний код 33152471)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннгаз" (02094, місто Київ, Дніпровський район, провулок Карельський, будинок 8; ідентифікаційний код 36602752)

про стягнення 550 292,67 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннгаз" про стягнення 550 292,67 грн, з яких: 310 000,00 грн - основний борг, 7 526,56 грн - 3% річних, 20 673,09 грн - інфляційні втрати, 90 013,02 грн - пеня, 22 680,00 грн - штраф у розмірі 1%, 99 400,00 грн - штраф у розмір 5%.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати природного газу, отриманого на підставі договору № ПГ-Т/19-001/05 від 19.12.2018 купівлі-продажу природного газу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/5058/19, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

На виконання приписів чинного процесуального законодавства ухвала суду від 22.04.2019 про відкриття провадження у справі була направлена учасникам судового процесу та отримана уповноваженим представником позивача 26.042019 та уповноваженим представником відповідача 14.05.2019.

30.05.2019 до відділу автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярії) суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 310 000,00 грн з огляду на сплату ним зазначеної суми після відкриття провадження у справі (в період з 23.04.2019 по 11.05.2019), докази сплати надано до відзиву. Також у відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 7 526,56 грн 3% річних, 20 673,09 грн інфляційних втрат, 90 013,02 грн загальної суми нарахованої пені, 22 680,00 грн штрафу у розмірі 1% та 99 400,00 грн штрафу у розмірі 5% у зв`язку з застосуванням невірного строку для нарахування зазначених санкцій. Окрім того, відповідач, користуючись своїм правом, просить суд, врахувати ступінь виконання зобов`язання відповідачем, причини такого неналежного та зменшити розмір нарахованої пені на 80%.

04.06.2019 до канцелярії суду представником позивача було подано відповідь на відзив, в якій позивачем підтверджено факт сплати відповідачем суми основної заборгованості. Водночас, позивач підтримав заявлені до стягнення штрафні санкції, 3% річних та інфляційні нарахування з огляду на систематичне порушення відповідачем строків оплати за отриманий природний газ та відсутності звернень відповідача до позивача з метою вирішення питання щодо наявної заборгованості. Проти зменшення заявленої до стягнення пені позивач заперечив. Судом встановлено, що за своєю правовою природою відповідь на відзив фактично є заявою про зменшення позовних вимог.

Розглянувши заявлене позивачем у відповіді на відзив зменшення позовних вимог суд зазначає наступне.

З поданої відповіді на відзив вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача 7 801,91 грн 3% річних, 23 816,42 грн інфляційних, 93 622,88 грн пені, 22 680,00 грн штрафу у розмірі 1% та 99 400,00 грн штрафу у розмірі 5% за період з 16.01.2019 по 10.05.2019 з урахуванням здійснення відповідачем часткових оплат. Водночас, позивач підтвердив здійснення погашення суми основної заборгованості відповідачем після відкриття провадження у справі.

Наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 1393 від 23.04.2019 на суму 200 000,00 грн, №1403 від 25.04.2019 на суму 50 000,00 грн та № 1447 від 11.05.2019 на суму 60 000,00 грн підтверджено погашення відповідачем після відкриття провадження у справі заборгованості за Договором № ПГ-Т/19-001/05 від 19.12.2018 в повному обсязі.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З огляду на викладене, дотримуючись вище наведених норм процесуального законодавства, суд дійшов висновку про прийняття заяви позивача про зменшення позовних вимог та вирішив здійснювати подальший розгляд справи у межах заявлених позовних вимог з урахуванням зазначеної заяви, а саме щодо стягнення з відповідача 7 801,91 грн 3% річних, 23 816,42 грн інфляційних та 93 622,88 грн пені . Заявлені у позові до стягнення суми штрафів у розмірі 1% та 5% позивачем не зменшено та складають 22 680,00 грн штрафу у розмірі 1% та 99 400,00 грн штрафу у розмірі 5% .

Приймаючи до уваги, що відповідач своїм процесуальним правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

19.12.2018 між Приватним акціонерним товариством Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (далі - позивач, продавець, Компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іннгаз" (далі - відповідач, покупець, Товариство) було укладено договір № ПГ-Т/19-001/05 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), відповідно до якого позивач зобов`язався передати у власність відповідачу природний газ, а останній прийняти та сплатити його вартість.

За умовами пункту 1.3 Договору плановий обсяг газу, який позивач зобов`язується передати у звітному місяці - січні 2019 року, а відповідач прийняти та оплатити, складає 210,000 тисяч метрів кубічних. Загальна вартість газу, що передається складає 2 268 000,00 грн (пункт 2.2 Договору).

За умовами пункту 2.4 Договору оплата загальної вартості газу проводиться на поточний рахунок позивача наступним чином:

- 30 % вартості планових обсягів газу - 10.01.2019,

- 30 % вартості планових обсягів газу - 18.01.2019,

- 30 % вартості планових обсягів газу - 28.01.2019,

- 10 % вартості планових обсягів газу - 08.02.2019.

Остаточні розрахунки здійснюються на підставі актів прийому-передачі, в яких зазначається фактично переданий обсяг газу та його загальну вартість, але не пізніше сьомого числа місяця, що слідує за звітним (пункт 2.5 Договору).

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором сторни несуть відповідальність згідно умов Договору та чинним законодавством України.

Пунктом 5.5 Договору визначено відповідальність покупця за порушення грошових зобов`язань (умов та строків розрахунків) згідно пунктів 2.4, 2.5 Договору, а саме: покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення, - пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, та додатково - штрафу у розмірі 1% від суми простроченого платежу, а уразі прострочення платежу на строк понад 10 календарних днів - додатково штраф у розмірі 5% від суми простроченого платежу.

Строк дії Договору відповідно до пункту 8.1 сторони встановили з моменту підписання до 31.01.2019 включно в частині постачання газу, а в частині інших зобов`язань - до повного їх виконання сторонами.

На виконання умов Договору позивач, 31 січня 2019 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2 268 000,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2019, належним чином завірена копія якого долучена до матеріалів справи,

На виконанням Договору позивачем було передано відповідачу природний газ на загальну суму 2 268 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 20% у сумі 378 000,00 грн) відповідно до Акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2019.

Однак, за твердженням позивача, яке не спростовується відповідачем, останній здійснював оплату за отриманий газ з порушенням умов укладеного Договору.

Факт наявності заборгованості в сумі 310 000,00 грн на момент звернення позивача до суду відповідачем визнано, а сума боргу сплачена вже після відкриття провадження у справі.

З огляду на викладені вище обставини, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 247 321,21 грн, з яких: 7 801,91 грн - 3% річних, 23 816,42 грн - інфляційні нарахування, 93 622,88 грн - пеня, 22 680,00 грн - штраф у розмірі 1% та 99 400,00 грн - штраф у розмірі 5% (з урахуванням зменшення позовних вимог, заявленого у відповіді на відзив та прийнятого судом).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських, згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України та у відповідності до приписів статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 2, 3 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 2 268 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 20% у сумі 378 000,00 грн), що підтверджено підписаним уповноваженими представниками та скріпленим печатками сторін Актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2019.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом вище, сторонами у пункті 2.4 Договору було визначено поетапний порядок здійснення оплати, а саме: - 30 % вартості планових обсягів газу підлягали сплаті 10.01.2019, - 30 % вартості планових обсягів газу - 18.01.2019, - 30 % вартості планових обсягів газу - 28.01.2019 та 10 % вартості планових обсягів газу - 08.02.2019. Остаточні розрахунки відповідно до умов пункту 2.5 Договору між сторонами мали бути здійснені не пізніше сьомого числа місяця, що слідує за звітним ,тобто, не пізніше 07.02.2019.

Відповідач допустив порушення встановлених Договором строків оплати внаслідок чого заборгованість, визнана ним у відзиві та сплачена після відкриття провадження у справі, станом на момент звернення позивача до суду становила 310 000,00 грн.

Зважаючи на порушення відповідачем виконання своїх зобов`язань за Договором, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 93 622,88 грн пені, нарахованої на підставі пункту 5.4 Договору за загальний період з 11.01.2019 по 10.05.2019 з урахуванням здійснення часткових оплат, відповідно до наданого розрахунку. Також позивачем заявлено до стягнення 22 680,00 грн - штрафу у розмірі 1% та 99 400,00 грн - штрафу у розмірі 5% передбачених пунктом 5.4 Договору.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом в розумінні частини 2 зазначеної статті є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши положення укладеного між сторонами Договору (зокрема, пункти 2.4 та 2.5), суд дійшов наступного висновку.

Пунктом 2.5 Договору визначено дату для здійснення остаточного розрахунку на підставі актів прийому-передачі, але не пізніше 7-го числа місяця, що слідує за звітним, тоді як пунктом 2.4 Договору визначено дату здійснення поточних розрахунків з оплати останніх 10% вартості отриманого газу - 08.02.2019. Тобто сторонами було чітко визначено крайню дату для здійснення розрахунку за отриманий газ - 08 лютого 2019 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем було помилково визначено період нарахування пені на заборгованість за сплату останні 10% вартості газу, а саме замість нарахування штрафних санкцій на зазначену заборгованість з 09.02.2019 (день наступний за встановленим пунктом 2.5 договору днем здійснення остаточного розрахунку) позивачем здійснено нарахування з 08.02.2019.

З огляду на викладене вище, з а перерахунком суду, позовні вимоги про стягнення з покупця пені підлягають задоволенню частково в сумі 93 374,53 грн.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум штрафів, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, отже позовні вимоги щодо стягнення штрафів підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме 22 680,00 грн - штрафу у розмірі 1% та 99 400,00 грн - штрафу у розмірі 5%.

Окрім штрафів та пені позивачем також заявлено до стягнення 3% річних у сумі 7 8001,91 грн та 23 816,42 грн інфляційних нарахувань на підставі пункту 5.4 Договору.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення своєчасної оплати за Договором, вимоги про стягнення 3 % річних, нарахованих на підставі 5.4 Договору не суперечать частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України та ґрунтуються на нормах закону.

Здійснивши перевірки наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми 3 % річних суд встановив, що позивачем було допущену аналогічну помилку у визначенні періоду нарахування 3% річних на заборгованість зі сплати останніх 10% вартості поставленого газу.

З урахуванням зазначеного вище, судом було здійснено перерахунок та встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково в розмірі 7 659,98 грн.

Щодо заявленого позивачем до стягнення інфляційного збільшення суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (підпункт 3.2 пункт 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Отже, право кредитора вимагати суму боргу з урахуванням індексу інфляції за лютий-травень 2019 року виникло б по закінченню лютого 2019 року у березні-червні 2019 року на підставі повідомлень Державної служби статистики України про індекс споживчих цін у лютому-травні 2019 року відповідно. Однак, з матеріалів справи вбачається, що у відповідача відсутня сума заборгованості, яка б не була сплачена протягом строку більше ніж 1 місяць.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань.

Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннгаз" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій підлягають задоволенню частково, а саме 93 374,53 грн пені, 22 680,00 грн 1% штрафу, 99 400,00 грн 5 % штрафу та 7 659,98 грн 3% річних.

Розглянувши подану разом з відзивом заяву позивача про повернення частини судового збору суд зазначає наступне.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із підпункту 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить - 1921,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір в сумі 8 254,39 грн, що підтверджено оригіналом платіжного доручення № 16041 від 16.04.2019.

Відповідно до положень статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору може бути повернута з Державного бюджету особі, яка його сплатила ухвалою суду за умови звернення до суду з відповідним клопотанням.

Відповідно до положень частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; .

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (частина 5 статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до пункту 5 Розділу І Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом № 787 від 03.09.2013 Міністерства фінансів України, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. У разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до органу Казначейства подається оригінал або належним чином засвідчена копія ухвали суду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було фактично визнано позов шляхом добровільної сплати заявленої до стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій.

За таких обставин, заява Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" про повернення судового збору підлягає задоволенню, а сплачений за платіжним дорученням № 16041 від 16.04.2019 - поверненню на загальну суму 4 544,57 грн.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 123, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про судовий збір", Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом № 787 від 03.09.2013 Міністерства фінансів України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннгаз" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннгаз" (02094, місто Київ, Дніпровський район, провулок Карельський, будинок 8; ідентифікаційний код 36602752) на користь Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (01010, місто Київ, Печерський район, вулиця Московська, будинок 32/2; ідентифікаційний код 33152471) 93 374,53 грн (дев`яносто три тисячі триста сімдесят чотири гривні 53 копійки) пені, 22 680,00 грн (двадцять дві тисячі шістсот вісімдесят гривень 00 копійок) 1% штрафу, 99 400,00 грн (дев`яносто дев`ять тисяч чотириста гривень 00 копійок) 5 % штрафу, 7 659,98 грн (сім тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять гривень 98 копійок) 3% річних та 3 346,72 грн (три тисячі триста сорок шість гривень 72 копійки) судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути Приватному акціонерному товариству "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (01010, місто Київ, Печерський район, вулиця Московська, будинок 32/2; ідентифікаційний код 33152471) з Державного бюджету України (р/р НОМЕР_1 , Платник: приватне акціонерне товариство Видобувна компанія Укрнафтобуріння , отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ, код 37993783, код банку 899998) судовий збір в розмірі 4 544,57 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок чотири гривні 57 копійок), сплачений на підставі платіжного доручення № 16041 від 16.04.2019 . Оригінал платіжного доручення № 16041 від 16.04.2019 залишити в матеріалах справи № 910/5058/19.

5 . Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ