Постанова

від 09.10.2019 по справі 910/5058/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2019 р. Справа№ 910/5058/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання Даниленко Т.О.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 09.10.2019.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннгаз"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 02.08.2019

у справі №910/5058/19 (суддя - Джарти В.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннгаз"

про стягнення 550 292,67 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннгаз" про стягнення 550 292,67 грн., з яких: 310 000,00 грн. - основний борг, 7 526,56 грн. - 3% річних, 20 673,09 грн. - інфляційні втрати, 90 013,02 грн. - пеня, 22 680,00 грн. - штраф у розмірі 1%, 99 400,00 грн. - штраф у розмір 5%.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати природного газу, отриманого на підставі договору № ПГ-Т/19-001/05 від 19.12.2018 купівлі-продажу природного газу.

04.06.2019 до канцелярії суду першої інстанції представником позивача було подано відповідь на відзив, в якій позивачем підтверджено факт сплати відповідачем суми основної заборгованості. Водночас, позивач підтримав заявлені до стягнення штрафні санкції, 3% річних та інфляційні нарахування з огляду на систематичне порушення відповідачем строків оплати за отриманий природний газ та відсутності звернень відповідача до позивача з метою вирішення питання щодо наявної заборгованості. Проти зменшення заявленої до стягнення пені позивач заперечив.

З поданої відповіді на відзив вбачається, що позивач просив суд стягнути з відповідача 7 801,91 грн. 3% річних, 23 816,42 грн. інфляційних, 93 622,88 грн. пені, 22 680,00 грн. штрафу у розмірі 1% та 99 400,00 грн. штрафу у розмірі 5% за період з 16.01.2019 по 10.05.2019 з урахуванням здійснення відповідачем часткових оплат. Водночас, позивач підтвердив здійснення погашення суми основної заборгованості відповідачем після відкриття провадження у справі.

Судом першої інстанції прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог та вирішено здійснювати подальший розгляд справи у межах заявлених позовних вимог з урахуванням зазначеної заяви, а саме щодо стягнення з відповідача 7 801,91 грн. 3% річних, 23 816,42 грн. інфляційних та 93 622,88 грн. пені. Заявлені у позові до стягнення суми штрафів у розмірі 1% та 5% позивачем не зменшено та складають 22 680,00 грн штрафу у розмірі 1% та 99 400,00 грн. штрафу у розмірі 5%.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 позов Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннгаз" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннгаз" на користь Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" 93 374,53 грн. (дев`яносто три тисячі триста сімдесят чотири гривні 53 копійки) пені, 22 680,00 грн. (двадцять дві тисячі шістсот вісімдесят гривень 00 копійок) 1% штрафу, 99 400,00 грн. (дев`яносто дев`ять тисяч чотириста гривень 00 копійок) 5 % штрафу, 7 659,98 грн. (сім тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять гривень 98 копійок) 3% річних та 3 346,72 грн. (три тисячі триста сорок шість гривень 72 копійки) судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Повернуто Приватному акціонерному товариству "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" з Державного бюджету України (р/р НОМЕР_1 , Платник: приватне акціонерне товариство "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння", отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ, код 37993783, код банку 899998) судовий збір в розмірі 4 544,57 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок чотири гривні 57 копійок), сплачений на підставі платіжного доручення № 16041 від 16.04.2019.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Іннгаз" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 у справі №910/5058/19 в частині стягнення пені в розмірі 93 374, 53 грн., та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, зменшивши розмір заявленої до стягнення пені в розмірі 93374,53 грн. на 80%.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягнення зі сторони, що порушила зобов`язання, суд може з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 у справі №910/5058/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Яковлєва М.Л., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 у справі №910/5058/19, призначено справу до розгляду на 09.10.2019.

27.09.2019 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Водночас відповідач зазначає, що доводи скаржника про підстави зменшення розміру пені, а саме, неможливість виконання зобов`язань у зв`язку з порушенням контрагентами відповідача грошових зобов`язань, суб`єктивної констатації скаржником відсутності матеріальних збитків позивача у зв`язку із порушенням відповідачем грошових зобов`язань є безпідставними та необґрунтованими.

В судовому засіданні 09.10.2019 представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 у справі №910/5058/19 в частині стягнення пені в розмірі 93 374, 53 грн., та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, зменшивши розмір заявленої до стягнення пені в розмірі 93374,53 грн. на 80%.

В судовому засіданні 09.10.2019 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 у справі № 910/5058/19 залишити без змін.

В судовому засіданні 09.10.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 19.12.2018 між Приватним акціонерним товариством "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іннгаз" (далі - відповідач) було укладено договір № ПГ-Т/19-001/05 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), відповідно до якого позивач зобов`язався передати у власність відповідачу природний газ, а останній прийняти та сплатити його вартість.

За умовами пункту 1.3 Договору плановий обсяг газу, який позивач зобов`язується передати у звітному місяці - січні 2019 року, а відповідач прийняти та оплатити, складає 210,000 тисяч метрів кубічних. Загальна вартість газу, що передається складає 2 268 000,00 грн. (пункт 2.2 Договору).

За умовами пункту 2.4 Договору оплата загальної вартості газу проводиться на поточний рахунок позивача наступним чином:

- 30 % вартості планових обсягів газу - 10.01.2019,

- 30 % вартості планових обсягів газу - 18.01.2019,

- 30 % вартості планових обсягів газу - 28.01.2019,

- 10 % вартості планових обсягів газу - 08.02.2019.

Остаточні розрахунки здійснюються на підставі актів прийому-передачі, в яких зазначається фактично переданий обсяг газу та його загальну вартість, але не пізніше сьомого числа місяця, що слідує за звітним (пункт 2.5 Договору).

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно умов Договору та чинним законодавством України.

Пунктом 5.5 Договору визначено відповідальність покупця за порушення грошових зобов`язань (умов та строків розрахунків) згідно пунктів 2.4, 2.5 Договору, а саме: покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення, - пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, та додатково - штрафу у розмірі 1% від суми простроченого платежу, а уразі прострочення платежу на строк понад 10 календарних днів - додатково штраф у розмірі 5% від суми простроченого платежу.

Строк дії Договору відповідно до пункту 8.1 сторони встановили з моменту підписання до 31.01.2019 включно в частині постачання газу, а в частині інших зобов`язань - до повного їх виконання сторонами.

На виконання умов Договору позивач, 31 січня 2019 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2 268 000,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2019, належним чином завірена копія якого долучена до матеріалів справи,

На виконанням Договору позивачем було передано відповідачу природний газ на загальну суму 2 268 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 20% у сумі 378 000,00 грн.) відповідно до Акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2019.

Однак, за твердженням позивача, яке не спростовується відповідачем, останній здійснював оплату за отриманий газ з порушенням умов укладеного Договору.

Факт наявності заборгованості в сумі 310 000,00 грн на момент звернення позивача до суду відповідачем визнано, а сума боргу сплачена вже після відкриття провадження у справі.

З огляду на викладені вище обставини, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача 247 321,21 грн., з яких: 7 801,91 грн. - 3% річних, 23 816,42 грн. - інфляційні нарахування, 93 622,88 грн. - пеня, 22 680,00 грн. - штраф у розмірі 1% та 99 400,00 грн. - штраф у розмірі 5% (з урахуванням зменшення позовних вимог, заявленого у відповіді на відзив та прийнятого судом).

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннгаз", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських, згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України та у відповідності до приписів статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 2, 3 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 2 268 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 20% у сумі 378 000,00 грн.), що підтверджено підписаним уповноваженими представниками та скріпленим печатками сторін Актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2019.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами у пункті 2.4 Договору було визначено поетапний порядок здійснення оплати, а саме: - 30 % вартості планових обсягів газу підлягали сплаті 10.01.2019, - 30 % вартості планових обсягів газу - 18.01.2019, - 30 % вартості планових обсягів газу - 28.01.2019 та 10 % вартості планових обсягів газу - 08.02.2019. Остаточні розрахунки відповідно до умов пункту 2.5 Договору між сторонами мали бути здійснені не пізніше сьомого числа місяця, що слідує за звітним, тобто, не пізніше 07.02.2019.

Відповідач допустив порушення встановлених Договором строків оплати внаслідок чого заборгованість, визнана ним у відзиві, наданим до суду першої інстанції, та сплачена після відкриття провадження у справі, станом на момент звернення позивача до суду становила 310 000,00 грн.

Зважаючи на порушення відповідачем виконання своїх зобов`язань за Договором, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 93 622,88 грн. пені, нарахованої на підставі пункту 5.4 Договору за загальний період з 11.01.2019 по 10.05.2019 з урахуванням здійснення часткових оплат, відповідно до наданого розрахунку. Також позивачем заявлено до стягнення 22 680,00 грн. - штрафу у розмірі 1% та 99 400,00 грн. - штрафу у розмірі 5% передбачених пунктом 5.4 Договору.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом в розумінні частини 2 зазначеної статті є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 2.5 Договору визначено дату для здійснення остаточного розрахунку на підставі актів прийому-передачі, але не пізніше 7-го числа місяця, що слідує за звітним, тоді як пунктом 2.4 Договору визначено дату здійснення поточних розрахунків з оплати останніх 10% вартості отриманого газу - 08.02.2019. Тобто сторонами було чітко визначено крайню дату для здійснення розрахунку за отриманий газ - 08 лютого 2019 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлена помилковість визначення періоду нарахування пені на заборгованість за сплату останні 10% вартості газу, а саме замість нарахування штрафних санкцій на зазначену заборгованість з 09.02.2019 (день наступний за встановленим пунктом 2.5 договору днем здійснення остаточного розрахунку) позивачем здійснено нарахування з 08.02.2019.

Твердження скаржника щодо того, що розмір пені є явно завищеним розміру збитків позивача, а також те, що позивачем не наведено фактів, які свідчили б про те, що внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань відповідачем позивач поніс значні матеріальні збитки, колегією суддів залишається поза увагою з огляду на необґрунтованість.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що норми законодавства дають підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Враховуючи те, що скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачу не нанесено збитків у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, а також те, що розмір пені не перевищує розмір заборгованості, колегія суддів дійшла висновку про співмірність заявленої до стягнення суми пені з сумою основного боргу.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в сумі 93 374,53 грн.

Зробивши перерахунок заявлених до стягнення сум штрафів, колегія суддів встановила, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення штрафів в повному обсязі, а саме 22 680,00 грн. - штрафу у розмірі 1% та 99 400,00 грн. - штрафу у розмірі 5%.

Окрім штрафів та пені позивачем також заявлено до стягнення 3% річних у сумі 7 8001,91 грн. та 23 816,42 грн. інфляційних нарахувань на підставі пункту 5.4 Договору.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Виходячи с того, що колегія суддів дійшла висновку про прострочення виконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення своєчасної оплати за Договором, вимоги про стягнення 3 % річних, нарахованих на підставі 5.4 Договору не суперечать частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України та ґрунтуються на нормах закону.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми 3 % річних, судова колегія встановила, що позивачем було допущену аналогічну помилку у визначенні періоду нарахування 3% річних на заборгованість зі сплати останніх 10% вартості поставленого газу.

З урахуванням зазначеного вище, судовою колегією було здійснено перерахунок та встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково в розмірі 7 659,98 грн.

Щодо заявленого позивачем до стягнення інфляційного збільшення колегія суддів зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (підпункт 3.2 пункт 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що з матеріалів справи вбачається, що у відповідача відсутня сума заборгованості, яка б не була сплачена протягом строку більше ніж 1 місяць, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції було правомірно відмовлено в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань.

Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи те, що скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження підстав зменшення розміру пені, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннгаз" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій підлягають задоволенню частково, а саме 93 374,53 грн. пені, 22 680,00 грн. 1% штрафу, 99 400,00 грн. 5 % штрафу та 7 659,98 грн. 3% річних.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 у справі №910/5058/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннгаз" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 у справі №910/5058/19 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/5058/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.10.2019.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

А.І. Тищенко