Рішення

від 01.08.2019 по справі 910/8684/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2019Справа № 910/8684/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся національної академії аграрних наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп"

про стягнення 419 032, 64 грн.

Представники:

від позивача: Раілко С.В.;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся національної академії аграрних наук України (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 419 032, 64 грн., з яких: 392 000, 00 грн. - основний борг, 6 506, 04 грн. - 3 % річних та 20 526, 60 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про обробіток земельної ділянки від 26.01.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.08.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/8684/18 призначено на 13.09.2018.

12.09.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся національної академії аграрних наук України про визнання договору між Державним підприємством "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп" від 26.01.2015 про обробіток земельної ділянки удаваним правочином, який вчинено сторонами для приховання правочину з оренди землі, який вони насправді мали на меті; визнання правочину між Державним підприємством "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп" від 26.01.2015 неукладеним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп" зустрічну позовну заяву до Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся національної академії аграрних наук України про визнання договору неукладеним.

У судовому засіданні 13.09.2018 представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 13.09.2018, якою повернуто апеляційну скаргу.

Судом відхилено зазначене клопотання відповідача, оскільки подання апеляційних скарг на ухвали суду, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду першої інстанції не є підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, представник відповідача заявив клопотання про витребування доказів, а саме виставлених рахунків на оплату за договором про обробіток земельної ділянки від 26.01.2015.

Заслухавши заявлене відповідачем клопотання суд з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, задовольнив заявлене відповідачем клопотання та зобов`язав позивача надати суду докази виставлення (надсилання, вручення) відповідачу рахунків відповідно до п. 6.4. договору про обробіток земельної ділянки від 26.01.2015.

Також, у судовому засіданні 13.09.2018 оголошено перерву до 11.10.2018.

01.10.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп" надійшла апеляційна скарга б/н від 28.09.2018 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 у справі № 910/8684/18 про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп" зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 зупинено провадження у справі № 910/8684/18 до повернення матеріалів справи № 910/8684/18 до Господарського суду міста Києва. Матеріали справи № 910/8684/18 направлено до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 у справі № 910/8684/18 залишено без змін.

13.12.2018 матеріали справи № 910/8684/18 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 поновлено провадження у справі № 910/8684/18. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 31.01.2019.

28.01.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЕКОАГРОПРОДУКТ" надійшла апеляційна скарга б/н від 28.01.2019 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 у справі № 910/8684/18 про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп" зустрічної позовної заяви.

30.01.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп" подало клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить суд зупинити провадження у даній справі до вирішення справи № 918/629/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національна академія аграрних наук України про визнання договору про обробіток земельної ділянки від 26.01.2015 року удаваним правочином, та визнання цього договору недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 зупинено провадження у справі № 910/8684/18 до повернення матеріалів справи № 910/8684/18 до Господарського суду міста Києва. Матеріали справи № 910/8684/18 направлено до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЕКОАГРОПРОДУКТ" на ухвалу Господарського суду міста Києва у справі №910/8684/18 від 13.09.2018.

18.03.2019 матеріали справи №910/8684/18 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 поновлено провадження у справі № 910/8684/18. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.04.2019.

10.04.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся національної академії аграрних наук України надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

15.04.2019 через відділ автоматизованого документообігу Господарського суду міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю МЕЙТІМ подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 про повернення зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста від 17.04.2019 зупинено провадження у справі № 910/8684/18 до повернення матеріалів справи № 910/8684/18 до Господарського суду міста Києва. Матеріали справи № 910/8684/18 направлено до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю " МЕЙТІМ на ухвалу Господарського суду міста Києва у справі №910/8684/18 від 13.09.2018.

13.06.2019 матеріали справи №910/8684/18 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 поновлено провадження у справі № 910/8684/18. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01.08.2019.

У даному судовому засіданні розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

У поданому клопотанні відповідач просив суд зупинити провадження у даній справі до вирішення Господарським судом Рівненської області справи № 918/629/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національна академія аграрних наук України про визнання договору про обробіток земельної ділянки від 26.01.2015 удаваним правочином та визнання недійсним цього правочину

Проте, суд зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у справі №918/629/18 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національна академія аграрних наук України, про визнання договору про обробіток земельної ділянки від 26.01.2015 удаваним правочином та визнання недійсним цього правочину - відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 28 грудня 2018 року закрито провадження у справі №918/629/18 в частині вимоги про визнання недійсним Договору про обробіток земельної ділянки від 26.01.2015 року, укладеного між Державним підприємством Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп".

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 рішення Господарського суду Рівненської області від 18 грудня 2018 року у справі №918/629/18 залишено без змін.

Таким чином, враховуючи що рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у справі №918/629/18 набрало законної сили, відповідно у суду відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі, а тому суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача.

Також, у даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується відстеженням пересилання поштових відправлень, за штрихкодовим ідентифікатором: 0103050775180.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 01.08.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.01.2015 між Державним підприємством "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся національної академії аграрних наук України (далі - сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп" (далі - сторона 2) укладено договір про обробіток земельної ділянки, умовами якого передбачено, що сторона-2 здійснює діяльність у відповідності до цільового використання земель сільськогосподарського призначення шляхом вкладення коштів: власних, позичкових та/або залучених матеріальних та нематеріальних активів в землі сільськогосподарського призначення, що належить стороні-1 на праві постійного користування. З дати укладення цього договору сторона-2 отримує право безперешкодного доступу до земель зазначених в п. 2.3. цього договору в повному обсязі, в тому числі з метою сільськогосподарського товарного виробництва.

Відповідно до п. 2.2. договору, діяльність за цим договором здійснюється на земельних ділянках загальною площею 902 гектари ріллі, що розташовані на території Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Згідно п. 2.3. договору, сторона-1 гарантує, що право постійного користування землею, що зазначена в п. 2.2. цього договору, є реальним, отриманим відповідно до вимог чинного земельного законодавства України, вільним від будь-яких претензій третіх осіб, безспірним, землі не обтяжені правами земельного сервітуту, не існує обставин, які сторони гарантують, що не перебувають в процесі банкрутства.

За умовами п. 5.1. договору, сторона-2 зобов`язалася своєчасно та в повному обсязі здійснювати виплати, що визначені п. 6 договору.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що в рамках виконання умов даного договору винагорода сторони-1 за сприяння діяльності сторони-2 у вирощуванні сільськогосподарської продукції повинна бути не меншою ніж 800, 00 грн. за гектар за календарний рік, яка сплачується до 31 грудня поточного року дії договору.

Відповідно до п. 6.2. договору, загальна сума виплати за повний календарний рік складає 721 600, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість 120 266, 67 грн.

Договір набуває чинності з дати його підписання та діє в частині вирощування сільськогосподарської продукції до 15.11.2017 року, а в частині розрахунків та інших зобов`язань сторін до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 11.4. договору).

26.01.2015 Державним підприємством "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп" складено та підписано акт підтвердження на місцевості меж земельних ділянок до договору від 26.01.2015, відповідно до якого на виконання договору, сторони підтверджують виділення стороною 1 стороні 2 земельних ділянок загальною площею 902 гектарів ріллі, які розташовані на території Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області.

11.07.2016 між Державним підприємством "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся національної академії аграрних наук України (далі - сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп" (далі - сторона 2) укладено додаткову угоду до договору про обробіток земельної ділянки від 26.01.2015, відповідно до якої сторони дійшли взаємної згоди викласти п. 2.2., п. 6.1. та 6.2. договору в наступній редакції:

Пункт 2.2. Діяльність за цим договором здійснюється на земельних ділянках загальною площею 1 180 гектари ріллі (додаток 1 до додаткової угоди), що розташовані на території Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Пункт 6.1. В рамках виконання умов даного договору винагороду сторони 1 за сприяння діяльності стороні 2 у вирощуванні сільськогосподарської продукції повинні бути не меншою ніж 2 000, 00 грн. за гектар на календарний рік.

Пункт 6.2. Загальна сума виплати складає 2 360 000, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість 393 333, 34 грн.

6.2.1. Виплата сплачується за наступним графіком: до 15.07. - 778 000, 00 грн.; до 01.09. - 791 000, 00 грн.; до 01.12. - 791 000, 00 грн.

Додатком № 1 до додаткової угоди від 11.07.2016 до договору, сторони погодили план (схему) земельних ділянок що є об`єктом інвестиційної програми.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору про обробіток земельної ділянки від 26.01.2015 за період з 2015 по 2017 роки були надані послуги на загальну суму 5 441 600, 00 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття (надання послуг) від 16.10.2015 на суму 721 600, 00 грн., від 20.07.2016 на суму 700 000, 00 грн., від 22.09.2016 на суму 500 000, 00 грн., від 26.09.2016 на суму 368 000, 00 грн., від 13.10.2016 на суму 100 000, 00 грн., від 28.12.2016 на суму 692 000, 00 грн., від 21.04.2017 на суму 240 000, 00 грн., від 23.06.2017 на суму 326 425, 00 грн., від 03.08.2017 на суму 150 000, 00 грн., від 18.08.2017 на суму 300 000, 00 грн., від 31.08.2017 на суму 341 000, 00 грн., від 30.09.2017 на суму 211 575, 00 грн., від 24.10.2017 на суму 100 000, 00 грн., від 18.12.2017 на суму 300 000, 00 грн., від 31.12.2017 на суму 391 000, 00 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств.

Проте, відповідач за надані у період з 2015 по 2017 роки послуги розрахувався частково, а саме: надані у 2015 році послуги сплачені у повному обсязі у сумі 721 600, 00 грн., що підтверджується банківською випискою, надані у 2016 році послуги оплачені частково у сумі 2 359 000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками, тож заборгованість за 2016 рік складає 1 000, 00 грн. (2 360 000, 00 грн. - 2 359 000, 00 грн.), за надані у 2017 році послуги відповідач розрахувався частково на суму 1 757 425, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученням № 569 від 23.06.2017 на суму 326 425, 00 грн., № 486 від 21.04.2017 на суму 240 000, 00 грн., № 613 від 18.08.2017 на суму 300 000, 00 грн., № 604 від 03.08.2017 на суму 150 000, 00 грн., № 646 від 24.10.2017 на суму 100 000, 00 грн., № 621 від 31.08.2017 на суму 341 000, 00 грн., № 679 від 18.10.2017 на суму 300 000, 00 грн.

При цьому, 30.09.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп" (далі - сторона 1) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся національної академії аграрних наук України (далі - сторона 2) складено та підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого сторона-1 та сторона-2 маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог.

Заборгованість сторони-1 перед стороною-2 згідно договору про обробіток земельної ділянки від 26.01.2015 станом на дату цього акту становить 1 003 575, 00 грн., у т.ч. ПДВ 167 262, 50 грн. (п. 3 акту),

Заборгованість сторони-2 перед стороною-1 за договором поставки № 31/03-ФГ від 31.03.2017 станом на дату цього акту становить 211 575, 00 грн., у т.ч. ПДВ 35 262, 50 грн. (п. 3 акту).

Сторони дійшли згоди провести зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 211 575, 00 грн. у т.ч. ПДВ 35 262, 50 грн. (п. 4 акту).

Тож, заборгованість відповідача за надані у 2017 році послуги за договором про обробіток земельної ділянки від 26.01.2015 складає 391 000, 00 грн.: 2 360 000, 00 грн. (надано послуги) - 1 757 425, 00 грн. (сплачено) - 211 575, 00 грн. (зарахування зустрічних вимог) = 391 000, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача направлялась вимога № 29 від 27.04.2018, в якій позивач просив сплатити заборгованість, що утворилась за надані у 2016 р. та 2017 р. послуги згідно договору про обробіток земельної ділянки від 26.01.2015, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку № 8916 від 03.05.2018.

Проте, відповідач на вищезазначену вимогу відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 392 000, 00 грн., яка складається з заборгованості за 2016 рік у розмірі 1 000, 00 грн. та заборгованості за 2017 рік у сумі 391 000, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 506, 04 грн. - 3 % річних за періоди з 02.12.2016 по 20.06.2018 та з 02.12.2017 по 20.06.2018, та 20 526, 60 грн. - інфляційних втрат за періоди з 02.12.2016 по 20.06.2018 та з 02.12.2017 по 20.06.2018.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про обробіток земельної ділянки від 26.01.2015, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору про обробіток земельної ділянки від 26.01.2015 за період з 2015 по 2017 роки були надані послуги на загальну суму 5 441 600, 00 грн., а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття (надання послуг) від 16.10.2015 на суму 721 600, 00 грн., від 20.07.2016 на суму 700 000, 00 грн., від 22.09.2016 на суму 500 000, 00 грн., від 26.09.2016 на суму 368 000, 00 грн., від 13.10.2016 на суму 100 000, 00 грн., від 28.12.2016 на суму 692 000, 00 грн., від 21.04.2017 на суму 240 000, 00 грн., від 23.06.2017 на суму 326 425, 00 грн., від 03.08.2017 на суму 150 000, 00 грн., від 18.08.2017 на суму 300 000, 00 грн., від 31.08.2017 на суму 341 000, 00 грн., від 30.09.2017 на суму 211 575, 00 грн., від 24.10.2017 на суму 100 000, 00 грн., від 18.12.2017 на суму 300 000, 00 грн., від 31.12.2017 на суму 391 000, 00 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств.

Проте, відповідач оплату наданих позивачем послуг у повному обсязі не здійснив, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп" утворилась заборгованість у розмірі 392 000, 00 грн., яка складається з заборгованості за 2016 рік у розмірі 1 000, 00 грн. та заборгованості за 2017 рік у сумі 391 000, 00 грн.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).

Разом з тим, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити належні за договором платежі, враховуючи що сторонами у договорі чітко визначено розмір, строк та порядок здійснення щомісячного платежу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405 та постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2015 у справі № 910/15918/14.

Відповідно до п. 6.1. додаткової угоди до договору, в рамках виконання умов даного договору винагорода сторони 1 за сприяння діяльності стороні 2 у вирощуванні сільськогосподарської продукції повинна бути не меншою ніж 2 000, 00 грн. за гектар на календарний рік.

Згідно п. 6.2.договору, загальна сума виплати складає 2 360 000, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість 393 333, 34 грн.

Виплата сплачується за наступним графіком: до 15.07. - 778 000, 00 грн.; до 01.09. - 791 000, 00 грн.; до 01.12. - 791 000, 00 грн. (п. 6.2.1. договору).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, приймаючи до уваги положення п. 6.2. договору та ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний здійснити оплату наданих послуг до 01.12, тож починаючи з 02.12 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про обробіток земельної ділянки від 26.01.2015 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 392 000, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 506, 04 грн. - 3 % річних за періоди з 02.12.2016 по 20.06.2018 та з 02.12.2017 по 20.06.2018 та 20 526, 60 грн. - інфляційних втрат за періоди з 02.12.2016 по 20.06.2018 та з 02.12.2017 по 20.06.2018.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочення оплати наданих послуг та розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий позивачем, встановив, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 506, 04 грн. - 3 % річних за періоди з 02.12.2016 по 20.06.2018 нараховані на суму боргу 1 000, 00 грн. та з 02.12.2017 по 20.06.2018 нараховані на суму боргу 391 000, 00 грн. та 20 526, 60 грн. - інфляційних втрат за періоди з 02.12.2016 по 20.06.2018 нараховані на суму боргу 1 000, 00 грн. та з 02.12.2017 по 20.06.2018 нараховані на суму боргу 391 000, 00 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся національної академії аграрних наук України задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортек Груп" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 116, літера А, ідентифікаційний код - 39461765) на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся національної академії аграрних наук України (35342, Рівненська обл., с. Біла Криниця, вул. Рівненська, буд. 96, ідентифікаційний код - 00729574) 392 000 (триста дев`яносто дві тисячі) грн. 00 коп. - заборгованості, 20 526 (двадцять тисяч п`ятсот двадцять шість) грн. 60 коп. - інфляційних втрат, 6 506 (шість тисяч п`ятсот шість) грн. 04 коп. - 3 % річних та 6 285 (шість тисяч двісті вісімдесят п`ять) грн. 49 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 06.08.2019.

Суддя Щербаков С.О.