Рішення

від 25.07.2019 по справі 910/2531/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2019Справа № 910/2531/19

За позовом Іноземного підприємства "АІС Авто-Юг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка"

про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання передати рухоме майно

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи:

від позивача не з`явились;

від відповідача Кривоспицька А.Ю. (адвокат).

В судовому засіданні 25.07.2019 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника відповідача, що повне рішення буде складено 06.08.2019 року.

СУТЬ СПОРУ:

28 лютого 2019 року до Господарського суду міста Києва від Іноземного підприємства "АІС Авто-Юг" (позивач) надійшла позовна заява б/н б/д до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" (відповідач), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:

- витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" рухоме майна наведене у п. 2 прохальної частини позовної заяви, на загальну суму 509 635,00 грн., що на праві власності належить Іноземному підприємству "АІС Авто-Юг";

- зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" передати Іноземному підприємству "АІС Авто-Юг" рухоме майно, що залишилося за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113 , наведене у п. 3 прохальної частини позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно, без достатніх правових підстав утримує майно, власником якого є Іноземне підприємство "АІС Авто-Юг" та використовується позивачем на підставі договору суборенди № САН/НА-46 від 01.04.2017 року.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2019 року позовну заяву б/н б/д передано на розгляд судді ОСОБА_1.

Розпорядженням керівника апарату № 05-23/404 від 12.03.2019 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/2531/19, у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади судді.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2019 року справу № 910/2531/19 передано на розгляд судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2019 року у справі №910/2531/19 задоволено самовідвід судді Ващенко Т.М. від розгляду справи № 910/2531/19, матеріали позовної заяви № 910/2531/19 передано уповноваженій особі для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2019 року справу № 910/2531/19 передано на розгляд судді Коткова О.В.

19 березня 2019 року через відділ діловодства суду від Іноземного підприємства "АІС Авто-Юг" (позивач) надійшла заява б/н б/д "Про зміну предмету позову (збільшення позовних вимог)", в якій позивач просить суд:

- витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" рухоме майна наведене у п. 2 прохальної частини позовної заяви, на загальну суму 1 305 225,50 грн., що на праві власності належить Іноземному підприємству "АІС Авто-Юг";

- зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" передати Іноземному підприємству "АІС Авто-Юг" рухоме майно, що залишилося за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113, наведене у п. 2 прохальної частини заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 року у справі № 910/1938/19 позовну заяву б/н б/д Іноземного підприємства "АІС Авто-Юг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання передати рухоме майно залишено без руху, надано Іноземному підприємству "АІС Авто-Юг" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Так, поштове відправлення № 0103048999658 з ухвалою суду у даній справі було направлене Іноземному підприємству "АІС Авто-Юг" за адресою: 65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113/115, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження підприємства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В пункті 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта" за поштовим ідентифікатором № 0103048999658 ухвалу суду від 20.02.2019 року у справі № 910/2531/19 вручено уповноваженому представнику позивача - 02.04.2019 року.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 08.04.2019 року (включно).

01.04.2019 року через відділ діловодства суду від Іноземного підприємства "АІС Авто-Юг" надійшла заява б/н від 29.03.2019 року "Про усунення недоліків позовної заяви". Крім того, разом з заявою про усунення недоліків позовної заяви позивачем також подано клопотання б/н від 29.03.2019 року "Про витребування доказів".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі № 910/2531/19, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.04.2019 року.

19.04.2019 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив посилаючись на необґрунтованість вимог позивача, вказуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження існування у нього права володіння та користування майном, фактичне існування в натурі цього майна, як предметів матеріального світу, на момент звернення до суду з позовом, факту вибуття майна з володіння позивача та факту наявності цього майна у незаконному володіння відповідача.

В підготовчому засіданні 25.04.2019 року судом оголошувалася перерва.

26.04.2019 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив стосовно доводів відповідача та зазначив, що викладені у відзиві на позовну заяву доводи не спростовують пояснення позивача та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

В підготовчих засіданнях 14.05.2019 року та 21.05.2019 року судом оголошувалася перерва.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 30.05.2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/2531/19 до судового розгляду по суті на 09.07.2019 року.

В судовому засіданні 09.07.2019 року судом оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 25.07.2019 року відповідача проти задоволення позову заперечив та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання 25.07.2019 року не з`явився.

25.07.2019 року через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю представника позивача з`явитися в судове засідання, з огляду на те, що представник позивача буде перебувати у судовому засіданні в Київському апеляційному суді.

Відхиляючи наведене клопотання, суд виходив з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд зазначає, що у відповідних випадках неможливості явки в судове засідання представника учасника справи (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні тощо) такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно ст.ст. 56, 60, 61 Господарського процесуального кодексу України з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст.74-78 ГПК України).

Отже, позивач не позбавлений можливості залучити іншого представника у судове засідання 25.07.2019 року, а доказів неможливості розгляду спору без участі представника позивача матеріали справи не містять.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.07.2018 року у справі № 927/1091/17.

Крім того, судом також врахований висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 915/593/17, згідно з яким, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.02.2017 року між Іноземним підприємством АИС-ЮГ (суборендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю Нові Авто (орендар) укладено договір суборенди № СА/НА-15 (надалі - договір суборенди № СА/НА-15), відповідно до п. 1.1. якого, орендар надає, а суборендар приймає в платне користування майно, що оформляється актами прийому-передачі, який є невід`ємною частиною договору. В акті вказується найменування майна, кількість та вартість майна на день передачі в суборенду.

01.03.2017 року на підставі акту № НА/ОЗ-АЮ_1 приймання-передачі основних засобів ТОВ Нові Авто передало, а ІП АИС-ЮГ прийняло матеріальні цінності згідно договору суборенди № СА/НА-15від 10.02.2017 року. При цьому, у вказаному акті визначено шифр, найменування, інвентарний номер, кількість та балансову вартість кожного об`єкта рухомого майна.

01.04.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Нові Авто (орендар) та Іноземним підприємством "АІС Авто-Юг" (суборендар) укладено договір суборенди нерухомого майна № САН/НА-46 (надалі - договір № САН/НА-46), відповідно до п. 1.1. якого, орендар передає, а суборендар приймає в термінове користування наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення загальною площею 3710,50 кв.м., яке знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113 (об`єкт), з метою його використання суборендарем у власній господарській діяльності.

В п. 1.3. договору № САН/НА-46 визначено, що об`єкт передається в суборенду та повертається з суборенди за актом прийому-передачі, який є невід`ємною частиною договору. В акті зазначається стан об`єкту на день передачі в суборенду (повернення з суборенди).

За умовами п. 1.4. договору № САН/НА-46 цей договір укладено орендарем на підставі договору оренди нерухомого майна № СИ/А002 від 01.04.2017 року, укладеного між ПП Фірма Сандра-Інтернешнел та ТОВ Нові Авто .

На підставі акту прийому-передачі нерухомого майна від 01.04.2017 року до договору № САН/НА-46 орендар передав, а суборендар прийняв нерухоме майно: нежитлове приміщення загальною площею 3710,50 кв.м., яке знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113 . У вказаному акті зазначено, що технічний стан нерухомого майна задовільний і придатний до експлуатації.

01.04.2018 року, у зв`язку зі зменшенням розміру площі об`єкта, за актом приймання-передачі об`єкту до договору № САН/НА-46 суборендар передав, а орендар прийняв з термінового користування нерухоме майно: нежитлове приміщення площею 10,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113 . У вказаному акті зазначено, що технічний стан нерухомого майна задовільний і придатний до експлуатації.

Додатковою угодою від 30.04.2018 року до договору № САН/НА-46 внесено зміни в п. 1.1. договору та викладено його в редакції, орендар передає, а суборендар приймає в термінове користування наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення загальною площею 3700,00 кв.м., яке знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113 (об`єкт), з метою його використання суборендарем у власній господарській діяльності.

Крім того, додатковою угодою від 30.04.2018 року до договору № САН/НА-46 продовжено строк дії суборенди до 31.12.2019 року включно.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20.04.2018 року у справі № 752/19045/17, провадження № 1-кс/752/3266/18 накладено арешт на об`єкти нерухомого майна, заборонивши їх відчуження, розпорядження та користування, що належать на праві власності ПП фірма Сандра-Інтернешнел (код ЄДРПОУ 20701621, м. Київ, пров. Балтійський, 20), а саме: будівлю салону-магазину літ. А, огорожі № 1, 2, загальною площею 4690,9 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 348240351101, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113 . Ухвалено передати арештоване майно Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження та збереження їхньої економічної вартості.

29.04.2018 року державним реєстратором Київської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу проведено державну реєстрацію обтяження нерухомого майна, що належать на праві власності ПП фірма Сандра-Інтернешнел , а саме: будівлю салону-магазину літ. А, огорожі № 1, 2, загальною площею 4690,9 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 348240351101, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113 та зазначено, що особою, в інтересах якої встановлено обтяження, є ГУ Національної поліції у м. Києві. Вказані відомості підтверджуються інформаційною довідкою № 160042931 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20.04.2018 року у справі № 752/19045/17, провадження № 1-кс/752/3262/18 накладено арешт на об`єкти нерухомого майна, заборонивши їх відчуження, розпорядження та користування, що належать на праві власності Корпорації АИС (код ЄДРПОУ 30712903, Харківська обл., с. Комунар, вул. Озерна, 5), а саме: об`єкт незавершеного будівництва, загальною площею 7161,9 кв.м, реєстраційний номер майна 26496019, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:50:005:0003 , розташований за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 115 . Ухвалено передати арештоване майно Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження та збереження їхньої економічної вартості.

27.04.2018 року державним реєстратором Київської обласної філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу проведено державну реєстрацію обтяження нерухомого майна, що належать Корпорації АИС , а саме: об`єкт незавершеного будівництва, загальною площею 7161,9 кв.м, реєстраційний номер майна 26496019, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:50:005:0003 , розташований за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 115 . Вказані відомості підтверджуються інформаційною довідкою № 160043275 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

06.09.2018 року між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (установник управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс Воздвиженка" (управитель) укладено договір управління майном (активами), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яковенко В.І., зареєстрований в реєстрі за № 442, відповідно до умов якого (з урахуванням внесених змін додатковими договорами від 06.09.2018 року та від 11.09.2018 року) установник управління передав в управління управителеві, а останній прийняв в управління об`єкти нерухомого майна в кількості 99 окремих об`єктів нерухомості, зокрема: об`єкт незавершеного будівництва, загальною площею 7161,9 кв.м, реєстраційний номер майна 26496019, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:50:005:0003 , розташований за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 115 , ринкова вартість згідно зі звітом про оцінку 51 813 410,00 грн. (№ 65 у переліку) та будівлю салону-магазину літ. А, огорожі № 1, 2, загальною площею 4690,9 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 348240351101, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113 , ринкова вартість згідно зі звітом про оцінку 65 418 160,00 грн. (№ 75 у переліку).

07.09.2018 року та 14.09.2018 року на підставі договору управління майном (активами) від 06.09.2018 року проведено державну реєстрацію права управління об`єктів нерухомого майна, а саме: будівлю салону-магазину літ. А, огорожі № 1, 2, загальною площею 4690,9 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 348240351101, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113 та об`єкт незавершеного будівництва, загальною площею 7161,9 кв.м, реєстраційний номер майна 26496019, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:50:005:0003 , розташований за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 115 , управителем яких є ТОВ Житловий комплекс Воздвиженка , а установником управління є Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

31.10.2018 року та 23.11.2018 року представниками Іноземного підприємства "АІС Авто-Юг" складено акт про не допуск до офісного приміщення, що знаходиться за адресою: м . Одеса , вул . Отамана Головатого, 113 /115 .

24.11.2018 року Іноземне підприємство "АІС Авто-Юг" звернулося до ТОВ Житловий комплекс Воздвиженка з листом від 23.11.2018 року організувати безперешкодний доступ до приміщень, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113/115 , на час, необхідний для звільнення приміщень від товарно-матеріальних цінностей, обладнання СТО, запасних частин, тощо. До вказаного листа було додано інвентаризаційну відомість майна станом на 04.10.2018 року, копії договорів суборенди № САН/НА-46 від 01.04.2017 року та № САН/НА-15 від 10.02.2017 року та перелік співробітників ІП "АІС Авто-Юг".

27.11.2018 року представниками Іноземного підприємства "АІС Авто-Юг" складено акт про не допуск до офісного приміщення, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого , 113 /115 .

10.12.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НД-Україна" (продавець) та Іноземним підприємством "АІС Авто-Юг" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № НД/П003-19, відповідно до п. 1.1. якого, продавець зобов`язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Асортимент, кількість та ціна договору визначається у специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.2. договору).

В п.п. 2.2., 2.3. договору № НД/П003-19 від 10.12.2018 року вказано, що місцем поставки товару є склад покупця за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113/115. Товар фактично передано покупцю до моменту укладання цього договору, а факт приймання товару підтверджується підписанням сторонами цього договору. Акт приймання-передачі товару сторонами не складається.

У додатках № 1 до договору № НД/П003-19 від 10.12.2018 року сторонами затверджено специфікацію, в якій визначено перелік товару, його кількість та ціну.

Листом від 16.01.2019 року Іноземне підприємство "АІС Авто-Юг" просило ТОВ Житловий комплекс Воздвиженка з листом від 23.11.2018 року організувати безперешкодний доступ до приміщень, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113/115 , на час, необхідний для звільнення приміщень від товарно-матеріальних цінностей, обладнання СТО, запасних частин, тощо. До вказаного листа було додано інвентаризаційну відомість майна станом на 04.10.2018 року, копії договорів суборенди № САН/НА-46 від 01.04.2017 року та № САН/НА-15 від 10.02.2017 року, перелік співробітників ІП "АІС Авто-Юг" та видаткові накладні.

21.01.2019 року представниками Іноземного підприємства "АІС Авто-Юг" складено акт про не допуск до офісного приміщення, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113/115 .

На виконання умов договору купівлі-продажу № НД/П003-19 від 10.12.2018 року ТОВ "НД-Україна" передало, а ІП "АІС Авто-Юг" прийняло товар на загальну суму 1 305 225,50 грн., що підтверджується видатковими накладними № 7 від 22.01.2019 року та № 29 від 18.02.2019 року.

Позивач вказує, що починаючи з 04.10.2018 року намагається вивезти належне йому майно з приміщення автосалону, СТО та інших приміщень, однак, весь час мають місце перешкоди з боку представників відповідача, в зв`язку з чим він неодноразово звертався до відповідача з листами про організацію допуску до приміщень, де залишилося майно, що на праві володіння належить позивачу з метою вивозу зазначеного рухомого майна, але останні залишилися без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Аналогічна правова позиція викладена у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 року Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України .

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Виходячи з цієї норми, фактичне володіння передбачає фактичне панування особи над річчю.

Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною.

Аналіз вказаної норми та зміст позовних вимог за даним позовом свідчить про те, що даний позов відноситься до віндикаційних позовів (витребування майна з чужого незаконного володіння).

Віндикаційним позовом захищаються права власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння користування та розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що може бути підтвердженим правовстановлюючими документами, або іншими письмовими доказами.

Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Володіння - це фактичне, фізичне панування над майном, яке передбачає повний фізичний контроль його власника чи законного володільця.

Власник має право витребувати своє майно від особи, в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред`явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування.

Аналіз ст. 387 Цивільного кодексу України свідчить про те, що віндикаційний позов ґрунтується передусім на тому, що право власності на річ є абсолютним і слідує за річчю, зберігаючись навіть у випадку незаконного вибуття з володіння власника та в період перебування в незаконному володінні іншої особи. Тому віндикаційна вимога може бути заявлена щодо витребування лише індивідуально-визначеної речі.

Таким чином, звертаючись з даним позовом, позивач має надати докази на підтвердження права власності на спірне майно, має довести індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.

Крім того, при розгляді віндикаційного позову позивач повинний підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази.

Отже, умовами задоволення такого позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння.

За даним позовом, позивач просить витребувати з чужого незаконного володіння відповідача рухоме майно, згідно переліку у кількості 1056 одиниць та зобов`язати останнього передати йому зазначене майно.

Згідно ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Таким чином, майном у розумінні Цивільного кодексу є речі та майнові права і обов`язки.

Відповідно до ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

За приписами ст. 184 Цивільного кодексу України речі можуть бути з родовими ознаками та з індивідуальними. Зазначеною нормою визначено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Поділ речей на речі, визначені індивідуальними ознаками, та речі, визначені родовими ознаками, пов`язаний як з природними властивостями речей, так і з способами їхньої індивідуалізації. Поряд із предметами, єдиними у своєму роді (наприклад, картиною), до речей, визначених індивідуальними ознаками, можуть бути віднесені речі, певним способом виокремлені учасниками правочину з маси однорідних речей. Якщо ж річ визначена тільки кількісно (числом, вагою, мірою) і характеризується ознаками, спільними для всіх речей такого роду, - це річ, визначена родовими ознаками.

Як вказувалось вище об`єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову.

Суд вважає, що майно перелічене в позові, яке є предметом спору, не визначено певними індивідуальними ознаками, майно не має кольору, дату виготовлення, матеріал, власні параметри (висота, ширина, довжина), пакувальні, цифрові, номерні та інші характерні позначки тощо, а тому, у розумінні ст. 184 Цивільного кодексу України, є замінним майном аналогічного виду.

Доводи позивача щодо виникнення у нього права власності на підставі договору купівлі-продажу № НД/П003-19 від 10.12.2018 року відхиляються судом оскільки, що в силу приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у своєму позові позивач чітко не визначив його підставу, обґрунтовує позов сукупністю статей, а саме: ст.ст. 316, 317, 319, 325, 387, 397-400 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що позивачем не зазначено будь-які описи, ознаки та характеристики заявленого до повернення майна (що виключає можливість його ідентифікації та індивідуалізації) можливість встановлення і витребування такого майна із чужого незаконного володіння виключається.

Також, позивачем не надано доказів того, що на момент взяття в управління нерухомого майна зазначене позивачем рухоме майно перебувало у вказаних приміщеннях за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113 .

Крім того, у суду відсутні підстави достеменно вважати, що рухоме майно, яке було отримано позивачем на підставі договору суборенди № СА/НА-15 від 10.02.2017 року та товар, придбаний згідно договору купівлі-продажу № НД/П003-19 від 10.12.2018 року, є тотожним. При цьому, судом вказувалось, що в актах приймання-передачі до договору оренди визначено шифр, найменування, інвентарний номер, кількість та балансову вартість кожного об`єкта рухомого майна, тоді як у видаткових накладних до договору купівлі-продажу відомості щодо шифру та інвентарного номеру товару відсутні, що фактично унеможливлює ототожнення речей, які були предметом суборенди та товару за договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з підстав їх недоведеності та необґрунтованості, в аспекті ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в позовній заяві обставин.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.08.2019р.

Суддя О.В. Котков