Постанова

від 04.11.2019 по справі 910/2531/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2019 р. Справа№ 910/2531/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представника згідно з протоколом судового засідання від 04.11.2019

за апеляційною скаргою Іноземного підприємства АІС Авто-Юг

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2019 (повне рішення складено 06.08.2019)

у справі № 910/2531/19 (суддя - Котков О.В.)

за позовом Іноземного підприємства АІС Авто-Юг

до Товариства з обмеженою відповідальністю Житловий комплекс Воздвиженка

про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання передати рухоме майно,

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У березні 2019 року Іноземне підприємство АІС Авто-Юг звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю Житловий комплекс Воздвиженка (далі - ТОВ Житловий комплекс Воздвиженка ) про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ Житловий комплекс Воздвиженка рухомого майна, наведеного у п. 2 прохальної частини позовної заяви, на загальну суму 1 305 225, 50 грн, що на праві власності належить Іноземному підприємству АІС Авто-Юг та зобов`язання ТОВ Житловий комплекс Воздвиженка передати Іноземному підприємству АІС Авто-Юг рухоме майно, що залишилося за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого , 113, наведене у п. 2 прохальної частини заяви.

Позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання передати його обґрунтовані тим, що відповідач, на переконання заявника, протиправно, без достатніх правових підстав утримує майно, власником якого є Іноземне підприємство АІС Авто-Юг та використовується позивачем на підставі договору суборенди № САН/НА-46 від 01.04.2017.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2019 у позові відмовлено повністю.

Рішення обґрунтовано тим, що майно, перераховане в позові, яке є предметом спору, не визначено певними індивідуальними ознаками, (не має кольору, дату виготовлення, матеріал, власні параметри (висота, ширина, довжина), пакувальні, цифрові, номерні та інші характерні позначки тощо), а тому, у розумінні ст. 184 Цивільного кодексу України, є замінним майном аналогічного виду. Оскільки позивачем не зазначено будь-які описи, ознаки та характеристики заявленого до повернення майна (що виключає можливість його ідентифікації та індивідуалізації) можливість встановлення і витребування такого майна із чужого незаконного володіння виключається.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача щодо виникнення у нього права власності на підставі договору купівлі-продажу є безпідставними, оскільки в силу приписів п. 1, 2 ч. 1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також суд мотивував рішення тим, що позивачем не надано доказів того, що на момент взяття в управління нерухомого майна зазначене позивачем рухоме майно перебувало у вказаних приміщеннях за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113 . Суд першої інстанції також зазначив, що у нього відсутні підстави достеменно вважати, що рухоме майно, яке було отримано позивачем на підставі договору суборенди та товар, придбаний згідно договору купівлі-продажу, є тотожним. В актах приймання-передачі до договору оренди визначено шифр, найменування, інвентарний номер, кількість та балансову вартість кожного об`єкта рухомого майна, тоді як у видаткових накладних до договору купівлі-продажу відомості щодо шифру та інвентарного номеру товару відсутні, що фактично унеможливлює ототожнення речей, які були предметом суборенди та товару за договором купівлі-продажу.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

У серпні 2019 року Іноземне підприємство АІС Авто-Юг звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2019 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Іноземного підприємства АІС Авто-Юг на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2019. Надано час для подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань. Справу призначено до розгляду на 02.10.2019.

02.10.2019 розгляд справи відкладено до 04.11.2019.

04.11.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано участю представника сторони в кримінальному провадженні.

04.11.2019 у судове засідання з`явився представник відповідача. Представник скаржника в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином в порядку, передбаченому ст. 120, 242 ГПК України, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення стороною 09.10.2019.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти заявленого скаржником клопотання про відкладення розгляду справи та зазначив, що друга підряд неявка представника скаржника в судове засідання свідчить про зловживання правами учасника справи. Участь в судовому засіданні представника, в разі коли явку не було визнано обов`язковою, є правом особи. Забезпечення участі представника у судовому засіданні покладається на сторону. Суд апеляційної інстанції враховує, що це друга підряд неявка представника скаржника в судове засідання. Сторона не обмежена в праві мати декількох представників. Доказів неможливості забезпечити явку сторони іншим представником сторона не надала. З огляду на викладене, наведені скаржником підстави неможливості забезпечення явки представника в судове засідання не можуть бути визнані поважними, у зв`язку з чим у задоволені клопотання про відкладення справи суд відмовляє.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Іноземне підприємство АІС Авто-Юг в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з огляду на таке.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував факт індивідуалізації (виокремлення) інвентаризаційних номерів якими об`єкти відмічені в натурі (шляхом наклеювання відповідного номеру або зазначення безпосередньо на об`єкті) та які зазначені навпроти кожного об`єкту рухомого майна в актах приймання-передачі основних засобів до договору суборенди.

Помилковим скаржник вважає посилання суду першої інстанції на положення Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки його вимога щодо державної реєстрації права власності, не поширюється на правовідносини, які виникли на основі договору купівлі продажу, предметом якого була купівля-продаж рухомого майна. Таким чином, суд першої інстанції, на переконання скаржника, неправильно застосував норми матеріального права, а саме застосував закон, який не підлягає застосуванню.

Стосовно ідентичності майна скаржник зазначає, що таке підтверджується п. 2.3. договору купівлі-продажу, згідно якого товар фактично передано покупцю до моменту укладення договору, а факт приймання-передачі товару підтверджується підписанням договору. Акт приймання-передачі не підписувався.

Факт перебування спірного майна у приміщеннях нерухомості за адресою: м . Одеса , вул. Отамана Головатого, б. 113, на момент їх прийняття в управління відповідачем, на переконання скаржника, підтверджується тим, що зареєстрованим місцем знаходження Іноземного підприємства А1С Авто-Юг було: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, б. 113. Оскільки до вказаного приміщення з жовтня 2019 скаржник не має доступу, інших доказів на підтвердження ідентифікації майна він надати не може.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

19.09.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Відзив прийнято в порядку ст. 263 ГПК України.

Відповідач зазначає про неналежність наданих скаржником доказів, а саме: копії договору суборенди нерухомого майна, копії акту приймання-передачі, додаткової угоди до договору суборенди, оскільки, на думку сторони, вони завірені неналежним чином. А тому відповідач не визнає факту тривалої оренди скаржником нерухомого майна за адресою: м . Одеса , вул. Отамана Головатого , 113. Також сторона зазначає про помилково зазначену скаржником адресу нерухомого майна, а саме: Отамана Головатого , тоді як вірно Головатого отамана . Також відповідач зазначає, що додаткова угода про продовження договору оренди була укладена 30.04.2018, однак згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вже було зареєстровано арешт щодо об`єкту нерухомості, а саме 29.04.2018.

Також відповідач зазначає, що об`єкт нерухомості було передано йому за договором управління, про що вчинено державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснено оголошення в газетах Голос України , Урядовий кур`єр та надіслано повідомлення орендарям. Тобто скаржник був повідомлений про необхідність звільнення приміщень, однак не скористався таким правом.

Крім того, ТОВ Житловий комплекс Воздвиженка вказує, що під час укладення договору купівлі-продажу позивачем не було зазначено будь-якого опису, ознак та характеристик заявленого до повернення майна, що виключає можливість його ідентифікації та індивідуалізації.

Відповідач також звертає увагу на корпоративну пов`язаність позивача та групи компаній АІС , на майно якої накладено арешт у межах кримінального провадження.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як вірно з`ясовано судом першої інстанції, 10.02.2017 року між Іноземним підприємством АИС-ЮГ (далі - ІП АИС-ЮГ ) (суборендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю Нові Авто (далі - ТОВ Нові Авто ) (орендар) укладено договір суборенди № СА/НА-15 (далі - договір суборенди), відповідно до п. 1.1. якого, орендар надає, а суборендар приймає в платне користування майно, що оформляється актами прийому-передачі, який є невід`ємною частиною договору. В акті вказується найменування майна, кількість та вартість майна на день передачі в суборенду.

01.03.2017 на підставі акту № НА/ОЗ-АЮ_1 приймання-передачі основних засобів ТОВ Нові Авто передало, а ІП АИС-ЮГ прийняло матеріальні цінності згідно з договором суборенди № СА/НА-15 від 10.02.2017. У вказаному акті визначено шифр, найменування, інвентарний номер, кількість та балансову вартість кожного об`єкта рухомого майна.

01.04.2017 між ТОВ Нові Авто (орендар) та ІП АІС Авто-Юг (суборендар) укладено договір суборенди нерухомого майна № САН/НА-46 (далі - договір № САН/НА-46), відповідно до п. 1.1. якого орендар передає, а суборендар приймає в термінове користування наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення загальною площею 3 710, 50 кв. м., яке знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113 (об`єкт), з метою його використання суборендарем у власній господарській діяльності. Саме таку адресу зазначено в договорі.

Пунктом 1.3. договору № САН/НА-46 сторони узгодили, що об`єкт передається в суборенду та повертається з суборенди за актом прийому-передачі, який є невід`ємною частиною договору. В акті зазначається стан об`єкту на день передачі в суборенду (повернення з суборенди).

Відповідно до п. 1.4. договору № САН/НА-46 його укладено орендарем на підставі договору оренди нерухомого майна № СИ/А002 від 01.04.2017, сторонами якого є ПП Фірма Сандра-Інтернешнел та ТОВ Нові Авто .

Суд першої інстанції встановив, що на підставі акту прийому-передачі нерухомого майна від 01.04.2017 до договору № САН/НА-46 орендар передав, а суборендар прийняв нерухоме майно: нежитлове приміщення загальною площею 3 710, 50 кв. м., яке знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113 . У вказаному акті зазначено, що технічний стан нерухомого майна задовільний і придатний до експлуатації.

01.04.2018, у зв`язку зі зменшенням розміру площі об`єкта, за актом приймання-передачі об`єкту до договору № САН/НА-46 суборендар передав, а орендар прийняв з термінового користування нерухоме майно: нежитлове приміщення площею 10, 5 кв. м., яке знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113. У вказаному акті зазначено, що технічний стан нерухомого майна задовільний і придатний до експлуатації.

Як вбачається з матеріалів справи, додатковою угодою від 30.04.2018 до договору № САН/НА-46 внесено зміни в п. 1.1. договору та викладено його в такій редакції: орендар передає, а суборендар приймає в термінове користування наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення загальною площею 3 700, 00 кв. м., яке знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113 (об`єкт), з метою його використання суборендарем у власній господарській діяльності .

Крім того, додатковою угодою від 30.04.2018 до договору № САН/НА-46 продовжено строк дії суборенди до 31.12.2019 включно.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20.04.2018 у справі № 752/19045/17, провадження № 1-кс/752/3266/18 накладено арешт на об`єкти нерухомого майна. Так, заборонено їх відчуження, розпорядження та користування, що належать на праві власності ПП фірма Сандра-Інтернешнел , а саме: будівлю салону-магазину літ. А, огорожі № 1, 2, загальною площею 4 690, 9 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 348240351101, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113. Ухвалено передати арештоване майно Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження та збереження їхньої економічної вартості.

29.04.2018 державним реєстратором Київської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу проведено державну реєстрацію обтяження нерухомого майна, що належать на праві власності ПП фірма Сандра-Інтернешнел , а саме: будівлю салону-магазину літ. А, огорожі № 1, 2, загальною площею 4 690, 9 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 348240351101, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113 та зазначено, що особою, в інтересах якої встановлено обтяження, є ГУ Національної поліції у м. Києві. Вказані відомості підтверджуються інформаційною довідкою № 160042931 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Також ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20.04.2018 у справі № 752/19045/17, провадження № 1-кс/752/3262/18 накладено арешт на об`єкти нерухомого майна, заборонено їх відчуження, розпорядження та користування, що належать на праві власності Корпорації АИС , а саме: об`єкт незавершеного будівництва, загальною площею 7 161, 9 кв. м., реєстраційний номер майна 26496019, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:50:005:0003, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 115. Ухвалено передати арештоване майно Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження та збереження їхньої економічної вартості.

27.04.2018 державним реєстратором Київської обласної філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу проведено державну реєстрацію обтяження нерухомого майна, що належать Корпорації АИС , а саме: об`єкт незавершеного будівництва, загальною площею 7 161, 9 кв. м., реєстраційний номер майна 26496019, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:50:005:0003, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 115. Вказані відомості підтверджуються інформаційною довідкою № 160043275 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

З матеріалів справи вбачається, що 06.09.2018 між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (установник управління) та ТОВ Житловий комплекс Воздвиженка (управитель) укладено договір управління майном (активами), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яковенко В.І., зареєстрований в реєстрі за № 442, відповідно до умов якого (з урахуванням внесених змін додатковими договорами від 06.09.2018 та від 11.09.2018) установник управління передав в управління управителеві, а останній прийняв в управління об`єкти нерухомого майна в кількості 99 окремих об`єктів нерухомості, зокрема: об`єкт незавершеного будівництва, загальною площею 7161,9 кв. м., реєстраційний номер майна 26496019, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:50:005:0003, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 115, ринкова вартість згідно зі звітом про оцінку 51 813 410, 00 грн (№ 65 у переліку) та будівлю салону-магазину літ. А, огорожі № 1, 2, загальною площею 4 690, 9 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 348240351101, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113 , ринкова вартість згідно зі звітом про оцінку 65 418 160, 00 грн (№ 75 у переліку).

Так, 07.09.2018 та 14.09.2018, на підставі договору управління майном (активами) від 06.09.2018, проведено державну реєстрацію права управління об`єктів нерухомого майна, а саме: будівлю салону-магазину літ. А, огорожі № 1, 2, загальною площею 4 690, 9 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 348240351101, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113 та об`єкт незавершеного будівництва, загальною площею 7161,9 кв. м., реєстраційний номер майна 26496019, кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:50:005:0003 , розташований за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 115 , управителем яких є ТОВ Житловий комплекс Воздвиженка , а установником управління є Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Як встановлено судом першої інстанції, 31.10.2018 та 23.11.2018 представниками ІП АІС Авто-Юг складено акт про не допуск до офісного приміщення, що знаходиться за адресою: м . Одеса , вул. Отамана Головатого, 113/115.

24.11.2018 ІП АІС Авто-Юг звернулося до ТОВ Житловий комплекс Воздвиженка з листом від 23.11.2018, в якому просило організувати безперешкодний доступ до приміщень, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113/115, на час, необхідний для звільнення приміщень від товарно-матеріальних цінностей, обладнання СТО, запасних частин, тощо. До вказаного листа було додано інвентаризаційну відомість майна станом на 04.10.2018, копії договорів суборенди № САН/НА-46 від 01.04.2017 та № САН/НА-15 від 10.02.2017 та перелік співробітників ІП АІС Авто-Юг .

27.11.2018 представниками ІП АІС Авто-Юг складено акт про не допуск до офісного приміщення, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113/115.

10.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю НД-Україна (далі - ТОВ НД-Україна ) (продавець) та ІП АІС Авто-Юг (покупець) укладено договір купівлі-продажу № НД/П003-19 (далі - договір купівлі-продажу), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю товар, а покупець - зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Асортимент, кількість та ціна договору визначається у специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.2. договору).

Положеннями п. 2.2., 2.3. договору купівлі-продажу передбачено, що місцем поставки товару є склад покупця за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113/115. Товар фактично передано покупцю до моменту укладання цього договору, а факт приймання товару підтверджується підписанням сторонами цього договору. Акт приймання-передачі товару сторонами не складається.

У додатках № 1 до договору купівлі-продажу сторонами затверджено специфікацію, в якій визначено перелік товару, його кількість та ціну.

Листом від 16.01.2019 ІП АІС Авто-Юг просило ТОВ Житловий комплекс Воздвиженка організувати безперешкодний доступ до приміщень, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113/115 , на час, необхідний для звільнення приміщень від товарно-матеріальних цінностей, обладнання СТО, запасних частин, тощо. До вказаного листа було додано інвентаризаційну відомість майна станом на 04.10.2018, копії договорів суборенди № САН/НА-46 від 01.04.2017 та № САН/НА-15 від 10.02.2017, перелік співробітників ІП АІС Авто-Юг та видаткові накладні.

21.01.2019 представниками ІП АІС Авто-Юг складено акт про не допуск до офісного приміщення, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113/115 .

Як встановлено судом першої інстанції відповідно до видаткових накладних № 7 від 22.01.2019 та № 29 від 18.02.2019 про передачу товару, складених ТОВ НД-Україна та ІП АІС Авто-Юг , згідно з якими передано товар на загальну суму 1 305 225, 50 грн.

Звертаючись з даним позовом, ІП АІС Авто-Юг зазначало, що починаючи з 04.10.2018 підприємство намагалося вивезти належне йому майно з приміщення автосалону, СТО та інших приміщень. Однак, весь час мають місце перешкоди з боку представників відповідача, в зв`язку з чим він неодноразово звертався до відповідача з листами про організацію допуску до приміщень, де залишилося майно, що на праві володіння належить позивачу з метою вивозу зазначеного рухомого майна, але останні залишилися без відповіді та задоволення.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, застосовані ним положення законодавства та межі апеляційного перегляду рішення суду

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом розгляду є правовідносини, що склалися з договорів суборенди, управління майном та купівлі-продажу. Спір у справі стосується наявності підстав для витребування майна з володіння іншої особи.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту. За змістом ст. 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у частині другій статті 20 Господарського кодексу України.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Позивач обрав способом захисту своїх прав витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов`язання передати таке майно (активи, які, за твердженням скаржника, знаходяться в приміщеннях, на які накладено арешт у кримінальному провадженні). Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц. Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Виходячи з цієї норми, фактичне володіння передбачає фактичне панування особи над річчю.

Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною.

Аналіз вказаної норми та зміст позовних вимог за даним позовом свідчить про те, що даний позов відноситься до віндикаційних позовів (витребування майна з чужого незаконного володіння).

Віндикаційним позовом захищаються права власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння користування та розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що може бути підтвердженим правовстановлюючими документами, або іншими письмовими доказами.

Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Володіння - це фактичне, фізичне панування над майном, яке передбачає повний фізичний контроль його власника чи законного володільця.

Власник має право витребувати своє майно від особи, в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред`явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Суд першої інстанції правомірно вказав, що предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування.

Аналіз ст. 387 Цивільного кодексу України свідчить про те, що віндикаційний позов ґрунтується передусім на тому, що право власності на річ є абсолютним і слідує за річчю, зберігаючись навіть у випадку незаконного вибуття з володіння власника та в період перебування в незаконному володінні іншої особи. Тому віндикаційна вимога може бути заявлена щодо витребування лише індивідуально-визначеної речі.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що, звертаючись з даним позовом, позивач мав надати докази на підтвердження права власності на спірне майно, мав довести індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.

Крім того, при розгляді віндикаційного позову позивач повинен підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази.

Отже, умовами задоволення такого позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння.

З матеріалів справи вбачається, що скаржник просить витребувати з чужого незаконного володіння відповідача рухоме майно, згідно з переліком у кількості 1056 одиниць та зобов`язати останнього передати йому зазначене майно.

Відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майном у розумінні Цивільного кодексу є речі та майнові права і обов`язки.

Згідно зі ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

За приписами ст. 184 Цивільного кодексу України речі можуть бути з родовими ознаками та з індивідуальними. Зазначеною нормою визначено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Поділ речей на речі, визначені індивідуальними ознаками, та речі, визначені родовими ознаками, пов`язаний як з природними властивостями речей, так і з способами їхньої індивідуалізації. Поряд із предметами, єдиними у своєму роді (наприклад, картиною), до речей, визначених індивідуальними ознаками, можуть бути віднесені речі, певним способом виокремлені учасниками правочину з маси однорідних речей. Якщо ж річ визначена тільки кількісно (числом, вагою, мірою) і характеризується ознаками, спільними для всіх речей такого роду, - це річ, визначена родовими ознаками.

Як вказувалось вище об`єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з даним позовом та надаючи перелік майна за договором купівлі-продажу, скаржник заявив про витребування майна не визначеного певними індивідуальними ознаками, (не має кольору, дати виготовлення, матеріал, власні параметри (висота, ширина, довжина), пакувальні, цифрові, номерні та інші характерні позначки тощо, а тому суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що у розумінні ст. 184 Цивільного кодексу України, наведене майно є замінним майном аналогічного виду.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає помилковим посилання суду першої інстанції на норми Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та приймає у вказаній частині доводи скаржника з огляду на те, що норми вказаного закону регулюють відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в той час як предметом витребування є рухоме майно. Проте, це не є підставою для задоволення позову та, відповідно, апеляційної скарги.

За приписами ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони договору купівлі-продажу в порядку ст. 6, 627 Цивільного кодексу України п. 2.2., 2.3. договору узгодили, що місцем поставки товару є склад покупця, товар фактично передано покупцю до моменту укладання цього договору, а факт приймання товару підтверджується підписанням сторонами цього договору. Акт приймання-передачі товару сторонами не складається.

Північний апеляційний господарський суд враховує те, що додаткова угода від 30.04.2018 щодо продовження строку суборенди приміщення була укладена після постановлення ухвал слідчого про арешт об`єктів нерухомості від 20.04.2018 та проведення 27 та 29.04.2018 державної реєстрації обтяження нерухомого майна (будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113/115).

Як вбачається зі змісту резолютивних частин ухвал Голосіївського районного суду міста Києва від 20.04.2018 у справах № 752/19045/17 і № 752/19045/17, було накладено арешт на об`єкти нерухомого майна та, крім іншого, було заборонено розпорядження та користування такими об`єктами.

06.09.2018 було укладеного договори на управління майном та 07 і 14.09.2018 зареєстровано відповідне право.

Тобто з 20.04.2018 було обмежено права власника (власників) спірних активів (щодо об`єктів нерухомості) застосуванням заходів кримінально-процесуального примусу в спосіб, встановлений законом. Отже, і право користування такими приміщеннями виключалося.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що у скаржника був відсутній доступ до об`єктів нерухомості (приміщень), в яких знаходилося рухоме майно, яке, як стверджує сторона, і було предметом купівлі-продажу. При цьому, будь-яких ідентифікуючих ознак майна, які були зазначені в акті приймання-передачі до договору суборенди (шифр, інвентарний номер, тощо), ані в договорі купівлі-продажу, ані у додатках № 1 до договору та видаткових накладних не наведено. А тому, за умови відсутності фактичного доступу до місця зберігання майна на час укладення договору купівлі-продажу (в силу застосуванням заходів кримінально-процесуального примусу) посилання скаржника на набуття у власність майна, що передавалося за актом приймання-передачі по договору суборенди, в розумінні ст. 334 Цивільного кодексу України визнаються необґрунтованими. Відповідно, і вимога скаржника про витребування майна, встановлення ідентичності якого не вбачається за можливе, визнається безпідставною.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що скаржником не зазначено будь-які описи, ознаки та характеристики заявленого до повернення майна (що виключає можливість його ідентифікації та індивідуалізації), як і не доведено факт купівлі майна, що було передано за договором суборенди. А тому можливість встановлення і витребування такого майна із чужого незаконного володіння виключається.

При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання відповідача на неналежність поданих позивачем таких доказів: копії договору суборенди, акту приймання-передачі та додаткової угоди з огляду на те, що вказані копії містять напис: згідно з оригіналом , посаду особи - Директор Таласімов Г.А. , скріплений підписом та печаткою підприємства. Доводи скаржника щодо невідповідності зазначеної скаржником адреси суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на те, що наведена обставина не ставилася стороною під сумнів у суді першої інстанції та не впливає на вирішення спору по суті.

До того ж, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням скаржника є місто Одеса, вулиця Отамана Головатого, будинок 113/115. Така ж адреса зазначена в договорах та ухвалах про накладення арешту. При цьому, сторони не заперечували того факту, що майно, про витребування якого заявлено даний позов, знаходиться в приміщенні про яке зазначено вище. А тому посилання відповідача визнаються безпідставними.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання скаржника на незадоволення клопотання в суді першої інстанції про витребування інформації у відповідача, оскільки рухоме майно, що було предметом договору купівлі-продажу, не містить ідентифікуючих ознак (про них не зазначено у договорі та видаткових накладних), що виключає можливість ідентифікації такого майна, зокрема, і за умови знаходження речей з такими ж родовими ознаками.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову Іноземного підприємства АІС Авто-Юг про витребування майна та зобов`язання його повернути.

Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Іноземного підприємства АІС Авто-Юг на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2019 у справі № 910/2531/19 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2019 у справі №910/2531/19 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 06.11.2019

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім