Рішення

від 06.08.2019 по справі 913/257/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2019 року Справа № 913/257/19

Провадження №7/913/257/19

Господарський суд Луганської області у складі:

судді Тацій О.В.,

за участю секретаря судового засідання Чигриної Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №913/257/19

за позовом Приватного акціонерного товариства Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп (04050, м. Київ, вул. Глибочинська, 44, ідентифікаційний код 24175269)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл-Логістик (93411, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Богдана Ліщини, буд. 37-П, ідентифікаційний код 39609635)

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 19369,26 грн.

Представники сторін справи у судове засідання не з`явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл-Логістик про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 19369,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неповерненням відповідачем у добровільному порядку виплаченого страхового відшкодування у порядку регресу в розмірі 19369,26 грн.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.05.2019 року постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 11.06.2019 року о 11 годині 30 хвилин, в яке викликано представників учасників справи.

21.05.2019 року від представника позивача через канцелярію господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, оскільки зібрані матеріали є достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду справи.

10.06.2019 року від представник відповідача до канцелярії суду надійшов відзив, в якому він просить у задоволенні позову відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю та здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача.

В обґрунтування викладених у відзиві на позовну заяву заперечень представник відповідача зазначає, що позивач як страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів взяв на себе зобов`язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником, а тому має право на звернення до суду з відповідними вимогами може мати місце лише у разі, якщо дії або бездіяльність страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, яки спричинив дорожньо-транспортну пригоду, призвели до необґрунтованих страхових виплат.

Разом з тим, вважає безпідставним посилання позивача на приписи пп. а) п. 38.1.1 ст. 38 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , оскільки у цьому випадку, на думку представника відповідача, позивач як страховик за договором має право регресної вимоги лише до водія забезпеченого транспортного засобу, який безпосередньо керував ним.

При цьому, вважає необґрунтованим і посилання позивача на положення п.п. г п. 38.1.1 ст. 38 вказаного Закону, оскільки незрозуміло яку саме технічну несправність мав транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , та чи є причинно-наслідковий зв`язок між цією несправністю та дорожньо-транспортною пригодою, і, відповідно, чи є дорожньо-транспортна пригода безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху України.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.06.2019 року відкладено підготовче засідання у справі № 913/257/19 на 25.06.2019 року р. о 11 годин 10 хвилин, в яке викликано представників сторін по справі.

24.06.2019 року від представника позивача через канцелярію господарського суду надійшла відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та долучити до матеріалів справи відзив на позовну заяву.

В якості заперечень проти викладених у відзиві на позовну заяву доводів та аргументів відповідача вказав, що норма п. 38.1.1 ч. 38.1 ст. 38 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , який є спеціальним законом у даних правовідносинах, не зобов`язує страховика звертатись саме до водія забезпеченого транспортного, оскільки передбачає у випадках, якщо водій керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, наявність у страховика права на пред`явлення регресного позову або до страхувальника, або до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду. При цьому, вказане законодавче положення не визначає наявність трудових відносин водія і страхувальника умовою реалізації страховиком прав ана звернення з регрес ним позовом до страхувальника.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.06.2019 року відкладено підготовче засідання у справі № 913/257/19 на 09.07.2019 року о 11 годині 10 хвилин, в яке викликано представників сторін по справі.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 09.07.2019 року ухвалено продовжити строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів та відкласти підготовче засідання у справі № 913/299/18 на 18.07.2019 року о 10 годині 40 хвилин.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.07.2019 року закрито підготовче провадження по справі № 913/257/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.08.2019 року о(об) 10 годині 30 хвилин.

Сторони по справі про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином у порядку ст. 120 ГПК України шляхом направлення копій ухвали суду від 18.07.2019 року за їх адресами рекомендованими листами з повідомленнями про вручення, однак, явку своїх уповноважених представників у судове засідання не забезпечили.

03.07.2019 року представник позивача надав через канцелярію господарського суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, в якій просить задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач також у відзиві на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив також просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача та відмовити у позові повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

При цьому, у відповідності до положень ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу по суті на підставі наявних у суду матеріалів за відсутності сторін по справі.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

16.03.2016 року між позивачем ПАТ УСК Княжа Вієнна Іншуранс Груп , як страховиком, та відповідачем ТОВ Рітейл-Логістик , як страхувальником, було укладено договір (поліс) №АЕ/6401689 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строком дії з 17.03.2016 року до 16.03.2017 року, за яким забезпеченим транспортним засобом є автомобіль марки, моделі ГАЗ3302, номерний знак НОМЕР_1 .

Даним договором визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

11.08.2016 року о 09 год. 25 хв. ОСОБА_2 в м. Краматорську, керуючи технічно несправним автомобілем ГАЗ 3302, номерний знак НОМЕР_1 , по сухому асфальтному покриттю вул. Маяковського з боку вул. Магнітогірська в напрямку вул. О. Тихого на перехресті вул. Маяковського та вул. О. Тихого, не дотримався безпечної дистанції з автомобілем Fiat Doblo, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який знаходився попереду руху в статичному стані, який в свою чергу здійснив наїзд на автомобіль ЗАЗ 110557, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , та автомобіль Isuzu, номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_5 , які знаходились попереду в статичному стані, в попутному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Краматорського міського суду від 26.08.2016 року у справі №234/12919/16-п встановлено порушення ОСОБА_2 вимог п.п. 13.1, 2.3А Правил дорожнього руху України, у зв`язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Згідно страхового акту №160000078041 від 23.09.2016 року та розрахунку суми страхового відшкодування до справи №160000078041 від 23.09.2016 року, складених ПрАТ УСК Княжа Вієнна Іншуранс Груп , сума страхового відшкодування власнику транспортного засобу ЗАЗ 110557, номерний знак НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_4 склала 19369,26 грн.

На підставі складеного страхового акту та розрахунку страхового відшкодування, позивач, виконуючи свої зобов`язання за договором (полісом) №АЕ/6401689 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, перерахував на рахунок ОСОБА_4 суму страхового відшкодування в розмірі 19369,26 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного дорученням №3РО53052 від 27.09.2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Аналогічна правова норма викладена у ч. 1 ст. 354 ГК України.

Стаття 38 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

При цьому, згідно з положеннями статті 11 ЦК України, заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.

Так, потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов`язанні, згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

Отже, з огляду на положення ст. 38 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , підставою для набуття позивачем права зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування є факт фактичної виплати страхового відшкодування потерпілому за наявності умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону.

Так, згідно пп. а п. 38.1.1 ч. 38.1 ст. 38 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Аналізуючи правовий зміст даної норми закону, слід звернути увагу на те, що регрес у правовідносинах страхування характеризується тим, що страховик одержує право стягнути суму виплаченого відшкодування не лише з третьої особи, а й із самого страхувальника. Право страховика на пред`явлення регресної вимоги передбачене, зокрема, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", тобто виникає з правовідносин страхування відповідальності.

Право подати регресний позов до самого страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, виникає у страховика лише з припиненням основного деліктного зобов`язання за фактом здійснення ним виплати страхового відшкодування на користь сторони потерпілого - кредитора в деліктному зобов`язанні.

Аналогічних правових висновків дійшов і Верховний Суд України у своїй постанові від 23.03.2016 року у справі № 6-2598цс15.

Таким чином, положеннями ст. 38 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено альтернативне право страховика після виплати страхового відшкодування на подання регресного позову позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, але тільки за умови керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зазначена правова норма не зобов`язує страховика звертатись саме до водія забезпеченого транспортного засобу, оскільки передбачає у випадках, якщо водій керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, наявність у страховика права на пред`явлення регресного позову або до страхувальника, або до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП.

Такого правового висновку дійшов і Вищий господарський суд України у своїй постанові від 13.12.2016 року у справі № 910/10192/16.

У зв`язку з цим, доводи представника відповідача щодо безпідставності пред`явлення зазначеного позову саме до відповідача, який є юридичною особою, яка не має безпосередньої фізичної можливості керувати транспортним засобом, у зв`язку з чим під поняття страхувальника може підпадати лише фізична особа, яка керувала транспортним засобом за означеної умови, є необґрунтованими та такими, що суперечать положенням вказаної законодавчої норми.

Разом з тим, приписи ст. 38 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не містять жодних вказівок на те, що страхувальником, до якого може подаватися регресний позов, має бути виключно фізична особа, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду та керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У свою чергу, у даному випадку відповідне обмеження поняття страхувальника суперечить його диспозитивному визначенню, наведеному у п. 1.1 ст. 1 вказаного Закону.

Натомість, помилкові твердження представника відповідача про зворотне ґрунтуються на вибірковому звуженому тлумаченні змісту пп. а п. 38.1.1 ч. 38.1 ст. 38 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів . Тому, визначення у розумінні положень вказаної норми відповідачами за регресним позовом страховика лише фізичних осіб, які керували транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є безпідставним, незаконним та таким, що носить дискримінаційний характер.

У зв`язку з цим, суд не бере викладені у якості заперечнь доводи представника відповідача та вважає вимоги позивача обґрунтованими та підставними.

Зі змісту мотивувальної та резолютивної частин постанови Краматорського міського суду від 26.08.2016 року у справі №234/12919/16-п та протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 №361144 від 11.08.2016 року вбачається, що 11.08.2016 року о 09 год. 25 хв. у м. Краматорськ по вул. Маяковського транспортним засобом ГАЗ 3302 керувала особа з явними ознаками алкогольного сп`яніння, за що її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу.

Таким чином, позивач має право зворотної вимоги (регресу) до відповідача, відповідального за заподіяний збиток.

З укладеної 10.08.2016 року між ТОВ Рітейл-Логістик (замовником за договором) та ОСОБА_2 (виконавець) трудової угоди вбачається, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надання водійсько-експедиційних послуг по керуванню транспортним засобом - автомобілем спеціальним вантажним (фургоном ізотермічним-С) ГАЗ 3302 АФІ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та перевезенню і доставці вантажів до місця призначення, інших послуг, що витікають з перевезення та доставки вантажів і керування транспортними засобами.

Крім того, згідно п. 1.1. даної трудової угоди, послуги надаються протягом дії цієї угоди, тобто до 31.08.2016 року (п. 5.1 угоди), щоденно, у часи додатково погоджені з замовником в усному порядку.

При цьому, з доданої до матеріалів справи копії подорожного листа вантажного автомобіля №1065 від 11.08.2016 року, підписаного ТОВ Рітейл-Логістик та ОСОБА_2 , встановлено, що 11.08.2016 року ОСОБА_2 дійсно прийняв автомобіль марки ГАЗ 3302, номерний знак НОМЕР_1 , для виконання своїх зобов`язань з перевезення і доставки вантажу в межах населеного пункту м. Краматорськ за трудовою угодою від 10.08.2016 року.

Доказів того, що ОСОБА_2 не мав права керування транспортним засобом марки ГАЗ 3302, номерний знак НОМЕР_1 , та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 на законних підставах керував вказаним транспортним засобом.

Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_2 встановлена в судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки ГАЗ 3302, номерний знак НОМЕР_1 , відшкодовується ОСОБА_2 , як особою, яка на законних підставах керувала транспортним засобом марки ГАЗ 3302, номерний знак НОМЕР_1 . Доказів наявності вини інших осіб в ДТП, що відбулася 11.08.2016 року суду не надано.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля марки ГАЗ 3302, номерний знак НОМЕР_1 , застрахована ПАТ УСК Княжа Вієнна Іншуранс Груп на підставі договору (полісу) №АЕ/6401689 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який діяв на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди - 11.08.2016 року.

Згідно п.п. 1.1, 1.4 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, оскільки ОСОБА_2 керував автомобілем марки ГАЗ 3302, номерний знак НОМЕР_1 , на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля застрахована відповідачем у справі.

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик цивільно-правової відповідальності є ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в редакція, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин.

Так, відповідно до пункту 22.1 статті 22 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм розмір вимог позивача про відшкодування фактичних витрат до відповідача, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу, яким правомірно керував ОСОБА_2 , обмежується спеціальним законом, який передбачає відшкодування страховиком цивільно-правової відповідальності лише оціненої шкоди, тобто відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що відповідач, керуючись положеннями ст. 12, ст. 29 Закону, повинен відшкодувати позивачу вартість матеріального збитку з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля марки ЗАЗ 110557, номерний знак НОМЕР_5 , в межах виплаченої суми, в сумі 19369,26 грн.

Позивач звернувся до відповідача з проханням відшкодувати шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Втім, відповідач залишив вимогу без задоволення.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що в якості правового обґрунтування своїх вимог позивач посилається на положення пп. г п. 38.1.1 ч. 38.1 ст. 38 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , яким встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Однак, суд, зважаючи на юридичний зміст даної норми, сукупність досліджених під час судового розгляду доказів по справі та доводи відповідача, не може взяти відповідне законодавче положення до уваги та посилатися на нього як на підставу задоволення позовних вимог у даній справі, оскільки у матеріалах справи немає жодних доказів, з яких би вбачалося, що дорожньо-транспортна пригода є безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ УСК Княжа Вієнна Іншуранс Груп про стягнення 19369,26 грн. підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд зауважує, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 1191 ЦК України, відповідач не позбавлений права звернутися з зворотною (регресною) вимогою у розмірі виплаченого відшкодування до водія забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_1 , який спричинив дорожньо-транспортну пригоду та вина якого встановлена у визначеному законом порядку.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп до Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл-Логістик про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 19369,26 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Рітейл-Логістик (93411, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Богдана Ліщини, буд. 37-П, ідентифікаційний код 39609635) на користь Приватного акціонерного товариства Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп (04050, м. Київ, вул. Глибочинська, 44, ідентифікаційний код 24175269) суму страхового відшкодування у розмірі 19369 (дев`ятнадцять тисяч триста шістдесят дев`ять) грн. 26 коп. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Луганської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 06.08.2019 року.

Суддя О.В. Тацій