Постанова

від 25.07.2019 по справі 910/9343/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/9343/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Мачульського Г. М., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,

за участю представників сторін:

позивача - Яценко Сергій Анатолійович , Сідліченко Владислав Валентинович ,

відповідача - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Мокрицька Кароліна Вікторівна ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 (судді: Калантай Н.Ф., Пашкіна С.А., Мартюк А.І.) і рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 (суддя: Щербаков С.О.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський дослідний ремонтно-механічний завод"

до Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство охорони здоров`я України,

про стягнення 4 001 883,13 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. Приватне акціонерне товариство "Київський дослідний ремонтно-механічний завод" (далі - ПрАТ "Київський дослідний ремонтно-механічний завод") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України" (далі - ДП "Державний експертний центр МОЗ України") про стягнення заборгованості у розмірі 4 001 883, 13 грн, з яких: 3 541 265, 89 грн - основного боргу, 418 923, 67 грн - пені та 41 693, 57 грн - 3% річних.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 18/03-13 оренди нерухомого майна від 29.03.2013 в частині внесення орендної плати, компенсації вартості комунальних послуг, відшкодування витрат, пов`язаних із експлуатацією, обслуговуванням і утриманням об`єкта оренди.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 провадження в частині стягнення 194 836,46 грн заборгованості з компенсації вартості експлуатаційних та комунальних послуг за серпень 2017 року закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 3 346 429,42 грн. основного боргу, 377 652,46 грн. пені, 34 227,71 грн. 3 % річних, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

2.2. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір оренди не є розірваним, докази припинення дії договору відсутні, у орендаря наявний обов`язок сплачувати орендні платежі відповідно до договору оренди. Враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо сплати орендної плати, комунальних та експлуатаційних послуг, чим порушено умови договору оренди №18/03-13 оренди нерухомого майна від 29.03.2013 та положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, суд задовольнив частково вимоги позивача.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 залишено апеляційну скаргу ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України" без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 у справі № 910/9343/18 - без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендних платежів за Договором оренди за період з жовтня по грудень 2017 року у заявленому позивачем розмірі, а також компенсації вартості експлуатаційних та комунальних послуг, спожитих протягом часу користування відповідачем приміщеннями, є обґрунтованими та законними. Суд також установив наявність підстав для застосування встановленої Договором оренди та законодавством відповідальності ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України". Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, а отже підстави для його скасування відсутні.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 і рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2019, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося ДП "Державний експертний центр МОЗ України" з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 у справі № 910/9343/18, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019, передати справу № 910/9343/18 на новий розгляд.

3.2. Підставами касаційного оскарження, на думку скаржника, є неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, а саме статей 525, 526, 610, 611, 614, 625, 651 Цивільного кодексу України, статей 188, 193, 216, 218 Господарського кодексу України, статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Як зазначає ДП "Державний експертний центр МОЗ України", договір оренди є розірваним, хоча суди зазначену обставину проігнорували, посилаючись на те, що у справі № 910/12763/17 встановлена інша обставина. Заявник касаційної скарги вважає, що суди всупереч вимогам статті 86 Господарського процесуального кодексу України не дослідили всі докази, зокрема, лист № 97/00-022657 від 06.12.2016 з додатковою угодою № 25 про збільшення розміру орендної плати. Крім того, вважає, що суди не з`ясували повно та всебічно того факту, що відповідач фактично не споживав комунальні та експлуатаційні послуги, а вимоги про їх стягнення не підтверджені належними і допустимими доказами.

3.3. ПрАТ "Київський дослідний ремонтно-механічний завод" надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанції та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Зазначає, що суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність факту розірвання договору оренди. вірно встановили наявність у ДП "Державний експертний центр МОЗ України" заборгованості перед ПрАТ "Київський дослідний ремонтно-механічний завод" в частині орендної плати та компенсації комунальних і експлуатаційних витрат.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2019 (колегія суддів: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 у справі № 910/9343/18.

Розпорядженням в. о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.07.2019 № 29.3-02/1347 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/9343/18 у зв`язку із відпусткою судді Дроботової Т.Б.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.07.2019 визначено склад колегії суддів у справі № 910/9343/18: головуючий - Багай Н. О., судді: Мачульський Г. М., Зуєв В. А.

4.2. Як установлено судами, 29.03.2013 між ПрАТ "Київський дослідний ремонтно-механічний завод" (орендодавець) та ДП "Державний експертний центр МОЗ України" (орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна № 18/03-13 (далі - Договір оренди), за умовами якого (з урахуванням додаткових угод) орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 5 620,1 кв. м, що знаходяться за адресою: м . Київ, вул . Ушинського, 40.

Згідно з пунктом 1.5 Договору оренди передача об`єкта оренди оформляється актом прийому - передачі, що є невід`ємною частиною даного договору.

4.3. Відповідно до пункту 2.1.1 Договору оренди, орендодавець зобов`язаний передати орендарю об`єкт оренди в орендне користування на умовах та в строки, передбачені даним договором, і не ухилятись від підписання актів, які передбачені умовами даного договору; у випадку закінчення строку дії даного договору або його дострокового припинення/розірвання, прийняти від орендаря об`єкт оренди у відповідності з умовами даного договору.

4.64. Згідно з пунктом 2.3 Договору оренди орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, компенсацію комунальних, експлуатаційних, інших платежів, передбачених даним договором - у відповідності з умовами даного договору; при припиненні з будь-яких підстав даного договору повернути орендодавцеві об`єкт оренди у стані, в якому він його одержав з урахуванням нормального зносу.

4.5. Пунктом 9.8 Договору оренди передбачено, що при розірванні (припиненні) договору оренди орендар зобов`язаний провести повний розрахунок з орендодавцем відповідно до умов даного договору. Орендар зобов`язаний оплатити орендну плату, вартість витрат на утримання об`єкта оренди та вартість спожитих комунальних та експлуатаційних послуг за весь фактичний час використання об`єкта оренди до моменту передачі (повернення) орендодавцю незалежно від строку дії даного договору.

4.6. Строк оренди починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі і закінчується датою підписання ними акта приймання-передачі (повернення) об`єкта оренди. Такий акт повинен бути підписаний сторонами в останній день дії даного договору, а обов`язок з його підготовки покладається на орендаря (пункт 3.2 договору).

4.7. Умовами Договору оренди передбачена можливість зміни розміру орендної плати на підставі письмової вимоги - повідомлення орендодавця про таку зміну та шляхом надання орендарем згоди на збільшення орендної плати протягом 3-х робочих днів з моменту отримання вимоги та підписання додаткової угоди про збільшення орендної плати не пізніше 5-ти робочих днів з моменту отримання вимоги (пункт 5.7 Договору оренди).

4.8. Відповідно до пунктів 5.1, 5.8,5.9 Договору оренди орендар зобов`язаний щомісячно вносити орендну плату за користування об`єктом оренди в розмірах та в строки, обумовлені даним договором, а також компенсувати позивачу витрати на комунальні послуги, а також відшкодовувати витрати, пов`язані з експлуатацією, обслуговуванням і утриманням об`єкта оренди

Відповідно до пункту 5.15 Договору, останнім днем сплати платежів, передбачених цим договором, є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об`єкта оренди орендодавцю.

4.9. Згідно з пунктом 10.5 Договору, за прострочення поточних платежів з орендної плати, експлуатаційних витрат, витрат на утримання об`єкта оренди та комунальних послуг, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення за весь час прострочення.

4.10. Судами також установлено, що 08.04.2013 сторони підписали акт прийому-передачі об`єкта оренди згідно з Договором оренди, в якому зафіксували, що позивач передав, а відповідач отримав згідно з Договором оренди у тимчасове оплачуване користування приміщення загальною площею 5 625,6 кв.м. Строк дії договору оренди продовжено до 31.12.2017 відповідно до додаткової угоди № 24 від 26.09.2016.

4.11. Згідно з пунктом 3.2 Договору оренди, строк оренди починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі і закінчується датою підписання сторонами акта приймання-передачі (повернення) об`єкта оренди.

Акт приймання-передачі (повернення) об`єкта оренди від орендаря до орендодавця у зв`язку із закінченням (достроковим припиненням) дії договору, повинен бути підписаний сторонами в останній день дії даного договору оренди. Обов`язок по підготовці акта приймання (повернення) об`єкта оренди покладається на орендаря (пункт 3.2.2 Договору оренди).

4.12. За умовами п. 4.3 Договору, відповідач зобов`язаний в останній день дії даного договору повернути позивачу об`єкт оренди в стані, не гіршому за той, в якому об`єкт оренди був переданий відповідачу по акту приймання-передачі об`єкта оренди з врахуванням нормального зносу і умов даного договору та положень чинного законодавства України, що стосуються поліпшень об`єкта оренди.

4.13. Додатковими угодами сторони вносили зміни до Договору оренди, зокрема, щодо площі та переліку приміщень, що передаються в оренду (до кожної з відповідних додаткових угод сторонами було підписано відповідний акт приймання-передачі приміщень - примітка суду), розміру орендної плати та строку дії Договору.

4.14. Як встановлено судами, позивачем направлені і відповідачем отримані разом з супровідними листами рахунки на оплату орендної плати на загальну суму 2 529 045,00 грн. та рахунки на компенсацію вартості експлуатаційних та комунальних послуг на загальну суму 1 012 220,89 грн.

4.15. Позивач на адресу відповідача направив претензію № 07/02-003803 від 19.03.2018, в якій вимагав терміново виконати зобов`язання щодо повної оплати заборгованості за договором № 18/03-13 оренди нерухомого майна від 29.03.2013 у розмірі 3 541 265, 89 грн, яка отримана відповідачем 19.03.2018.

4.16. Суди попередніх інстанцій, враховуючи, що користування відповідачем приміщеннями, які є об`єктом Договору оренди підтверджено належними та допустимими доказами - актом приймання-передачі приміщення, наданий відповідачем до суду у якості доказу повернення приміщення акт приймання-передачі приміщення, не підписаний позивачем, дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача орендної плати.

4.17. Оскільки у відповідача виникли зобов`язання по оплаті орендних платежів, компенсації комунальних послуг і експлуатаційних витрат, то, відповідно позовні вимоги про стягнення пені та трьох процентів річних також визнано правомірними.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

5.2. Предметом первісного позову у цій справі є вимога позивача про стягнення заборгованості за Договором оренди № 18/03-13 оренди нерухомого майна від 29.03.2013 у розмірі 4001883,13 грн, яка складається з основного боргу - 3541265,89 грн, пені - 418923,67 грн, 3% річних - 41693,57 грн.

5.3. Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

5.4. Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

5.5. Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

5.6. Відповідно до частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

5.7. Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно з статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

5.8. Згідно з частиною 1 статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

5.9. Підстави припинення договору оренди визначені частиною 2 статті 291 Господарського кодексу України, відповідно до якої договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди.

5.10. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України (частина 3 статті 291 Господарського кодексу України).

5.11. Статтею 784 Цивільного кодексу України визначено підстави для розірвання договору оренди на вимогу орендаря: наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; 2) наймодавець не виконує свого обов`язку щодо проведення капітального ремонту речі. Отже, підстави для розірвання та припинення договору оренди, визначені законом, є вичерпними.

5.12.Відповідач, зазначає про відсутність заборгованості за договором оренди, посилаючись на те, що договір оренди є розірваним на підставі пункту 5.7 договору оренди внаслідок відмови відповідача укласти додаткову угоду №25 від 06.12.2016 щодо збільшення розміру орендної плати, яка, на думку відповідача, визначена договором як підстава для його розірвання.

5.13. За змістом статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з положеннями статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

5.14. Згідно з умовами Договору оренди його одностороннє розірвання можливе тільки "за обставинами та в порядку, передбаченому даним договором та діючим законодавством України". Договір може бути розірваний в односторонньому порядку за вимогою однієї із сторін (без укладення додаткової угоди), шляхом направлення письмового попередження про це іншій стороні не пізніше, ніж за два календарних місяці до дати розірвання договору (крім випадків скороченого строку попередження про розірвання, пункти 9.3, 9.5 Договору оренди).

5.15. Особливі підстави розірвання договору оренди, визначені пунктом 5.7 Договору оренди. Зокрема, пунктом 5.7 Договору оренди встановлено, що сторони можуть один раз на три місяці переглянути розмір орендної плати шляхом підписання додаткової угоди про зміну розміру орендної плати у разі збільшення (зменшення) більш ніж на 20% середньостатистичної вартості оренди офісних приміщень категорії (класу), аналогічної категорії (класу) до якої належить об`єкт оренди з урахуванням місця їх розташування, про що сторона, яка ініціює перегляд розміру орендної плати, повинна надати відповідну довідку органів статистики. Розмір орендної плати також змінюється на вимогу орендодавця в разі зміни розміру земельного податку, введення податку на нерухоме майно та інших обов`язкових платежів до державного або місцевого бюджету, пов`язаних з об`єктом оренди. У такому випадку орендодавець зобов`язаний письмово повідомити орендаря про зміну розміру орендної плати з обов`язковим зазначенням причин, що викликали таку зміну розміру орендної плати, а орендар зобов`язаний протягом 3-х робочих днів дати згоду на новий розмір орендної плати, шляхом підписання додаткової угоди про зміну розміру орендної ставки у строк не пізніше 5-ти робочих днів з моменту отримання відповідного письмового повідомлення від орендодавця. У випадку відмови орендаря від підписання додаткової угоди про зміну розміру орендної плати, запропонованої орендодавцем, договір вважається розірваним. При цьому, розірвання договору в такому випадку не є підставою для розгляду питання щодо виникнення у орендаря будь-яких збитків та відшкодування їх з боку орендодавця.

Отже, зміна розміру орендної плати здійснюється на підставі письмової вимоги-повідомлення орендодавця про таку зміну, шляхом надання орендарем згоди на таку зміну протягом 3-х робочих днів з моменту отримання вимоги і підписання додаткової угоди не пізніше 5-ти робочих днів з моменту отримання вимоги.

5.16. Судами встановлено, що при розгляді справи № 910/12763/17 за позовом ПрАТ "Київський дослідний ремонтно-механічний завод" до ДП "Державний експертний центр МОЗ України" про стягнення заборгованості за орендними платежами та за зустрічним позовом ДП "Державний експертний центр МОЗ України" до ПрАТ "Київський дослідний ремонтно-механічний завод" про визнання розірваним Договору оренди нерухомого майна № 18/03-13 від 29.03.2013 з 03.03.2017, у зустрічному позові було відмовлено.

5.17. Розглядаючи вимоги ДП "Державний експертний центр МОЗ України" про розірвання Договору оренди нерухомого майна № 18/03-13 від 29.03.2013 у межах справи № 910/12763/17, судами встановлено, що орендодавець у своїх листах, адресованих орендарю, пропонував збільшити розмір орендної плати (із зазначенням варіантів такого розміру).

Зокрема, 06.12.2016 орендодавець листом № 97/00-022657 пропонував орендарю збільшити розмір орендної плати та долучив додаткову угоду № 25. В подальшому орендодавець запропонував альтернативні розміри орендної плати, направивши орендарю лист від 21.12.2016 № 07/00-0014. 26.12.2016, орендодавець повідомив про залишення розміру орендної плати на "існуючому рівні" та просив вважати додаткову угоду № 25 від 06.12.2016 такою, що не відбулася. 04.01.2017 орендодавець листом № 4/1-01-2017 повідомив орендаря про те, що розмір орендної плати не збільшиться та залишиться незмінним до кінця дії Договору оренди.

Натомість, орендар пропонував зменшити орендовані площі, тобто внести до Договору оренди зміни в частині розміру орендованих площ, проте сторонами з цього приводу згоди досягнуто не було.

5.18. При цьому, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, у справі № 910/12763/17 судами досліджені обставини, на які сторони посилаються у цій справі, № 910/9343/18, і які пов`язані з листуванням сторін щодо розміру орендної плати, процесу звільнення, прийому-передачі (повернення) приміщень, строку дії Договору оренди, його розірвання, обставин, пов`язаних з передачею ключів від орендованих приміщень. Судовим рішенням у справі № 910/12763/17 встановлено, що Договір ані розірвано, ані припинено не було, а відповідач має обов`язок виконувати прийняті на себе за Договором зобов`язання, зокрема сплачувати орендну плату та компенсацію вартості експлуатаційних та комунальних послуг.

5.19. Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 795 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Аналіз законодавства та змісту умов Договору оренди свідчать про те, що лише підписання сторонами акта приймання-передачі є підтвердженням того, що орендар повернув приміщення, які є об`єктом договору оренди орендодавцю.

5.20. Судами встановлено, що докази складання відповідачем та підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди та передачі орендованого майна відповідачем позивачу в порядку, встановленому пунктами 3.2, 4.2, 4.3 договору оренди, відсутні в матеріалах справи. Тому суди дійшли правильного висновку про те, що факт звільнення відповідачем об`єкта оренди не може бути підтверджений обставинами, на які посилається відповідач, зокрема, укладенням іншого договору оренди нежитлових приміщень, статутом відповідача, в якій були внесені зміни місцезнаходження відповідача, свідченнями фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з відповідачем, повідомленням контрагентам відповідача про зміну адреси відповідача, ухвалами судових органів про надання тимчасового доступу та про проведення обшуку відповідача за адресою Васильківська, 14, тощо.

5.21. З урахуванням встановлених судами обставин, Договір оренди не був розірваний ні за згодою сторін, ні в односторонньому порядку, і був чинним до 31.12.2017. Тому висновки судів про те, що обов`язок орендаря зі сплати орендної плати та витрат на комунальні та експлуатаційні послуги не припинився, ґрунтується на положеннях чинного законодавства. Оскільки відповідачем обов`язок щодо сплати орендних платежів і комунальних та експлуатаційних послуг не був виконаний належним чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про правомірність вимог позивача про стягнення заборгованості.

5.22. Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за Договором оренди суд першої інстанції правомірно нарахував пеню, а також 3% річних, розмір яких перевірено апеляційним господарським судом та визнано підтвердженим матеріалами справи.

5.23. Судами встановлено, що власником майна, переданого в оренду, відповідно до наданої позивачем довідки, є Спільне українсько-білоруське підприємство "Укртехносинтез", яке письмово підтвердило право позивача передавати це майно в оренду і отримувати весь обсяг орендних та інших платежів, передбачених договорами оренди. За таких обставин, доводи заявника касаційної скарги про те, що у позивача відсутнє право стягнення з відповідача коштів за користування майном, є необґрунтованими.

6. Висновки Верховного Суду.

6.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

6.5. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди попередніх інстанцій, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі судових рішень не вбачається.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України ).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 у справі № 910/9343/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді В. А. Зуєв

Г. М. Мачульський