Постанова

від 25.07.2019 по справі 916/3225/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/3225/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Случа О. В.,

за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,

за участю представників:

позивача - Оксюта В.В.,

відповідача 1-Кириленко А.В.,

відповідача 2- не з'явився,

третьої особи -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 (судді: Разюк Г. П., Принцевська Н. М., Ярош А. І.) і

рішення Господарського суду Одеської області від 30.07.2018 (судді: Погребна К. Ф., Волков Р. В., Смелянець Г. Є.) у справі

за позовом Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан ЗТ", 2) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в особі Міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та місті Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Білгород-Дністровська районна державна адміністрація Одеської області

про зобов'язання вчинити певні дії,,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У грудні 2017 року Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області звернулася до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан ЗТ" (далі - ТОВ "Орлан ЗТ") і Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в особі Міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в якому просила:

- визнати нечинним з 15.04.2011 державний акт на право постійного користування землею серії ОД-05-04, виданий Виробничому акціонерному товариству "Орлан" про надання у постійне користування 183,00 гектарів землі для сільськогосподарського використання, виданий відповідно до рішення Білгород-Дністровської районної ради народних депутатів від 24.06.1995 № 183-ХХІІ, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 4;

- визнати припиненим з 15.04.2011 право постійного користування земельними ділянками загальною площею 183,00 гектарів для сільськогосподарського використання, яке було надане Виробничому акціонерному товариству "Орлан" на підставі рішення Білгород-Дністровської районної ради народних депутатів від 24.06.1995 № 183-ХХІІ, посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії ОД-05-04, зареєстроване в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 4;

- визнати незаконним та скасувати рішення 7-ї сесії Сергіївської селищної ради V скликання від 25.12.2006 № 109 "Про розгляд клопотання Виробничого акціонерного товариства "Орлан" закритого типу";

- скасувати державну реєстрацію земельних ділянок: кадастровий номер 5110300000:03:002:0019, площею 72,1047 га; кадастровий номер 5110300000:03:005:0060, площею 16,4320 га; кадастровий номер 5110300000:03:005:0058, площею 4,5989 га; кадастровий номер 5110300000:03:004:0041, площею 33,6501 га; кадастровий номер 5110300000:03:004:0042, площею 11,2682 га; кадастровий номер 5110300000:03:005:0059, площею 24,3397 га; кадастровий номер 5110300000:03:005:0057 площею 11,8787 га. (далі - спірні земельні ділянки);

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області в особі Міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та місті Білгород-Дністровському Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області скасувати записи у Державному земельному кадастрі щодо спірних земельних ділянок в частині відомостей про форму власності земельних ділянок і про суб'єкта речового права на земельні ділянки, а саме у розділі "Відомості про земельну ділянку", "Форма власності" скасувати запис: "Право постійного користування земельною ділянкою", у розділі "Відомості про суб'єкта речового права на земельну ділянку", "Вид речового права" скасувати запис: "Право постійного користування земельною ділянкою", "Найменування юридичної особи" - скасувати запис: "Товариство з обмеженою відповідальністю "Орлан", "Код ЄДРПОУ" - скасувати запис: "14365515".

1.2. Позовні вимоги Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області обґрунтовано тим, що після затвердження рішення Сергіївської селищної ради VII скликання від 17.06.2016 № 75 Генерального плану смт. Сергіївка, органом місцевого самоврядування, селищним головою та селищними депутатами була проведена перевірка щодо фактичних користувачів і підстав користування земельними ділянками в межах населеного пункту та встановлено, що у користуванні ТОВ "Орлан ЗТ" перебувають сформовані земельні ділянки загальною площею 174,2723 га. Позивач зазначає, що Сергіївською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, як представницьким органом територіальної громади смт. Сергіївка - власника земельних ділянок, не надавався ТОВ "Орлан ЗТ" дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок чи розробку технічної документації для їх формування та внесення в Державний земельний кадастр відомостей про такі земельні ділянки, а також про надання їх у постійне користування. При цьому, позивач стверджує, що рішення Сергієвської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області "Про розгляд клопотання Виробничого акціонерного товариства "Орлан" закритого типу" від 25.12.2006 № 109 було сфальсифіковане, бо в дійсності не приймалося, оскільки це питання на той час не входило до компетенції селищної ради.

Крім того, позивач зазначає, що ТОВ "Орлан ЗТ", як правонаступник ВАТ "Орлан" закритого типу, не має відношення до оспорюваного державного акту, оскільки з його змісту випливає, що він виданий ВАТ "Орлан" без зазначення його типу. Також, позивач із посиланням на статті 104, 108 Цивільного кодексу України, зазначає, що навіть якщо припустити, що оспорюваний державний акт був виданий ВАТ "Орлан", дія оформленого ним права постійного користування земельними ділянками припинилася з 15.04.2011 у зв'язку із припиненням юридичної особи - ВАТ "Орлан" в результаті її перетворення у ТОВ "Орлан ЗТ". При цьому, на думку позивача, державний акт серії ОД-05-04 від 01.09.1995 втратив чинність, оскільки право постійного користування землею нерозривно пов'язано із суб'єктом землекористування, а тому припиняється у разі припинення юридичної особи.

Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області зазначає, що у зв'язку з викладеним порушуються права територіальної громади смт Сергіївка через недоотримання коштів від сплати за землю у вигляді орендної плати, а ТОВ "Орлан ЗТ" шляхом незаконної реєстрації за собою речового права - права постійного користування землею, фактично чинить перешкоди територіальній громаді у володінні, користуванні та розпорядженні земельними ділянками.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій.

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.07.2018, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 у справі № 916/3225/17, відмовлено у задоволенні позову Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області.

2.2. Рішення господарських судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що згідно з пунктом 5 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов'язків щодо земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства і переоформлення його на право власності або оренди. Отже, державний акт на право постійного користування землею серії ОД-05-04 від 01.09.1995, виданий ВАТ "Орлан" відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним для його правонаступника - ТОВ "Орлан ЗТ".

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 і рішенням Господарського суду Одеської області від 30.07.2018 у справі № 916/3225/17, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулася Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області з касаційною скаргою, в якій просить відкрити касаційне провадження та скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 і рішення Господарського суду Одеської області від 30.07.2018 у справі № 916/3225/17 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

3.2. У касаційній скарзі Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, зокрема, зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій порушено вимоги статей 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України та неправильно застосовано положення статей 8, 104, 108 Цивільного кодексу України, частин 1, 2, 4 статті 79 1 , статей 92, 116, 125, 126, п "в" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, статті 55 Закону України "Про землеустрій". Також на думку скаржника факт припинення юридичної особи ВАТ "Орлан" слугував підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою.

3.3. Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області у касаційній скарзі також просить справу № 916/3225/17 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з наявністю виключної правової проблеми.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області ТОВ "Орлан ЗТ" просить залишити її без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 і рішення Господарського суду Одеської області від 30.07.2018 у справі № 916/3225/17 залишити без змін. На думку ТОВ "Орлан ЗТ", оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, ТОВ "Орлан ЗТ" зазначає, що реєстрація спірних земельних ділянок здійснювалась органами Держгеокадастру за ініціативою ТОВ "Орлан ЗТ" та була проведена з дотриманням норм діючого законодавства, а Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради фактично втручається у законну господарську діяльність ТОВ "Орлан ЗТ".

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2019 (колегія суддів: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 і рішення Господарського суду Одеської області від 30.07.2018 у справі № 916/3225/17. Розгляд касаційної скарги Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області призначено у відкритому судовому засіданні 08.07.2019 року о 12:30.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.07.2019 (колегія суддів: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.) оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 і рішення Господарського суду Одеської області від 30.07.2018 у справі № 916/3225/17 до 25.07.2019 о 10:00.

4.2. На підставі розпорядження Верховного Суду від 16.07.2019 № 29.3-02/1345 у зв'язку з відпусткою судді Дроботової Т. Б. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 916/3225/17.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.07.2019 у справі № 916/3225/17 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Зуєв В. А., Случ О. В.

4.3. 02.07.2019 до Суду надійшло клопотання Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, в якому посилаючись на наявність різної судової практики у справах № 5024/2507/2001, № 6-2329цс16, № 911/2726/17, № 907/916/17, № 916/1776/17, № 914/839/18, а також наявність виключної правової проблеми, заявник просить відповідно до частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України справу № 916/3225/17 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

4.4. 09.07.2019 до Суду надійшли додаткові пояснення Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області до касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 і рішення Господарського суду Одеської області від 30.07.2018 у справі № 916/3225/17. У зазначених додаткових поясненнях до касаційної скарги Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, зокрема, зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій порушено норми статей 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України та неправильно застосовано норми статей 8, 104, 108 Цивільного кодексу України, частин 1, 2, 4 статті 79 1 , статей 92, 116, 125, п "в" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, статті 55 Закону України "Про землеустрій", а також, оскільки на думку Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області ця справа містить виключну правову проблему, заявник просить передати справу № 916/3225/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

4.5. Розглянувши клопотання Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про передачу справи № 916/3225/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй ухвалі від 30.10.2018 у справі № 757/172/16-ц, виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

Проте, наведені скаржником доводи не дають підстав для висновку про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки не підтверджують того, що дана справа містить виключну правову проблему і передача її на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Аналіз судової практики не свідчить про наявність протилежних і суперечливих судових рішень та глибоких і довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами.

Доводи заявника про наявність існування різної судової практики у справах № 5024/2507/2001, № 6-2329цс16, № 911/2726/17, № 907/916/17, № 916/1776/17, № 914/839/18, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки в зазначених справах встановлені інші фактичні обставин справи.

4.6. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.7. Суди попередніх інстанцій установили, що на підставі рішення Білгород-Дністровської районної ради народних депутатів від 24.06.1995 № 183-ХХІІ Виробничому акціонерному товариством "Орлан" було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ОД-05-04 від 01.09.1995, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 4.

4.8. 25.12.2006 рішенням 7 сесії Сергіївської селищної ради V скликання № 109 вирішено надати дозвіл Виробничому акціонерному товариством "Орлан" закритого типу на замовлення виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що знаходиться в постійному користуванні ВАТ "Орлан" ЗТ на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ОД-05-04 від 01.09.1995.

4.9. Господарські суди також установили, що відповідно до протоколу, на засіданні 7-ї сесії Сергіївської сільської ради V скликання від 25.12.2006, були присутніми 23 депутати та сільський голова, відсутні дві особи. За прийняття рішення проголосовано одноголосно.

4.10. Судами також установлено, що відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України факт наявності законних підстав користування ТОВ ОРЛАН ЗТ земельною ділянкою за Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ОД-05-04 від 01.09.1995, виданим ВАТ ОРЛАН закритого типу, не підлягає доказуванню, оскільки він встановлений рішенням Господарського суду Одеської області від 18.12.2006 у справі №28/556-06-12604, що набрало законної сили у визначеному законом порядку.

4.11. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Виробниче акціонерне товариство "Орлан" закритого типу, скорочене найменування ВАТ "Орлан", ідентифікаційний код 14365515, яке зареєстровано 17.12.1992, було реорганізоване шляхом перетворення 15.04.2011 в ТОВ "Орлан ЗТ", при цьому ідентифікаційний код юридичної особи залишився незмінним - 14365515. В результаті реорганізації ТОВ "Орлан ЗТ" стало правонаступником майнових прав та обов'язків, в тому числі і прав землекористування, що посвідчені Державним актом на право постійного користування землею, що підтверджується передавальним актом та статутом ТОВ "ОРЛАН ЗТ".

4.12. У зв'язку з прийняттям на загальних зборах акціонерів Виробничого акціонерного товариства "Орлан" закритого типу рішення про припинення шляхом перетворення у ТОВ "Орлан ЗТ", 31.03.2011 загальними зборами учасників товариства прийнято рішення про створення ТОВ "Орлан ЗТ", яке є правонаступником майнових прав та обов'язків Виробничого акціонерного товариства "Орлан" закритого типу, затверджено передавальний акт, статутний капітал, статут товариства.

4.13. Відповідно до пунктів 3, 4 Передавального акту ВАТ "Орлан" закритого типу передає ТОВ "Орлан ЗТ" всі майнові права та обов'язки. ТОВ "Орлан ЗТ" стає повним правонаступником всіх майнових прав та обов'язків ВАТ "Орлан" закритого типу. ТОВ "Орлан ЗТ" стає правонаступником:

- права власності на нерухоме майно, а також проектної, кошторисної документації на будівлі і споруди, всіх погоджень державних і комунальних служб щодо усіх будівель і споруд, в тому числі незавершених будівництвом;

- всіх топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та всіх погоджень цієї документації державними та комунальними службами;

- всіх прав землекористування, що посвідчені Державним актом на право постійного користування землею.

4.14. Згідно з пунктами 1.2, 1.3 Статуту ТОВ "Орлан ЗТ", Товариство створено та діє відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про господарські товариства", інших законів України, шляхом перетворення ВАТ "Орлан" закритого типу у ТОВ "Орлан ЗТ", з додержанням вимог чинного законодавства. Товариство є повним правонаступником всіх майнових прав та обов'язків ВАТ "Орлан" закритого типу.

4.15. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішенням 11-ї позачергової сесії Сергіївської селищної ради VII скликання № 75 від 17.06.2016 було затверджено генеральний план, поєднаний з детальним планом смт. Сергіївка Білгород-Дністровського району Одеської області.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Частинами 1, 2 статті 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (в редакції від 22.06.1993, чинній на час видачі та реєстрації Державного акта ЗАТ Орлан ) визначалося, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним вважається землекористування без заздалегідь установленого строку.

5.2. Відповідно до частини 5 статті 7 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993) у постійне користування земля надавалася Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об'єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу для потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.

5.3. Частиною 1 статті 23 Земельного кодексу України (в редакції від 22.06.1993) визначалося, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

5.4. На момент реорганізації ВАТ "Орлан" 15.04.2011 шляхом перетворення в ТОВ "Орлан ЗТ" земельним законодавством дійсно було визначено обмежений перелік постійних землекористувачів. Так, згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України (в редакції від 09.04.2011) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності за змістом частини 2 статті 92 Земельного кодексу України (в редакції від 10.04.2011) набували: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

5.5. Оскільки право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України.

5.6. Статтею 141 Земельного кодексу України (в редакції від 10.04.2011) визначався вичерпний перелік підстав припинення права користування землею, до яких належали: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

5.7. Водночас, як було встановлено господарськими судами, ВАТ "Орлан" 15.04.2011було реорганізоване шляхом перетворення в ТОВ "Орлан ЗТ". При цьому у ТОВ Орлан ЗТ залишився той самий ідентифікаційний код юридичної особи, а перехід усіх прав та обов'язків передбачався установчими документами товариства та Передавальним актом.

5.8. Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України (в редакції від 10.04.2011, що діяла на момент реорганізації ВАТ Орлан закритого типу), юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Згідно зі статтею 108 Цивільного кодексу України (у редакції від 10.04.2011), перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи. Аналогічне положення передбачене частиною 5 статті 59 Господарського кодексу України (в редакції від 15.01.2011), за змістом якої у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Відповідно до статті 87 Закону України Про акціонерні товариства (в редакції від 02.03.2011) перетворенням акціонерного товариства визнається зміна організаційно-правової форми акціонерного товариства з його припиненням та передачею всього майна, прав і обов'язків підприємницькому товариству - правонаступнику згідно з передавальним актом.

5.9. Приймаючи оскаржувані рішення, суди правомірно виходили з того, що припинення права постійного користування земельною ділянкою з підстави, передбаченої пунктом в статті 141 Земельного кодексу України, можливе лише у випадку, коли припинення юридичної особи виключає правонаступництво. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 02.08.2018 у справі № 911/2726/17, від 10.10.2018 у справі № 907/916/17, від 31.01.2019 у справі № 914/839/18.

Враховуючи той факт, що у результаті перетворення 15.04.2011 всі права та обов'язки ВАТ "Орлан" перейшли до правонаступника - ТОВ "Орлан ЗТ", суди дійшли правильного висновку про перехід права постійного користування до ТОВ "Орлан ЗТ".

5.10. Що стосується доводів скаржника про те, що за новим земельним законодавством відповідач не може бути постійним землекористувачем, то слід зазначити, що пунктом 6 розділу 10 Земельного кодексу України дійсно було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Водночас, положення пункту 6 розділу 10 Земельного кодексу України втратили чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі Рішенням Конституційного Суду № 5-рп/2005 від 22.09.2005.

При цьому Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою (абзац 4 пункту 6 Рішення Конституційного Суду № 5-рп/2005 від 22.09.2005). Таким чином, документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею), виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.

Аналогічне положення передбачене пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 "Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" (в редакції від 12.11.2008), яким встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

5.11. Відповідно до правової позиції, сформульованої в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 907/916/17 у господарюючих суб'єктів, які користуються земельними ділянками на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, чітко не встановлений законом строк вчинення дій, що пов'язані із переоформленням такого права на право власності або право оренди, до законодавчо визначеної та встановленої нормативно-правовими актами відповідної процедури.

На підставі викладеного, колегія суддів касаційного суду вважає законними та обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції, що відповідач володіє та користується спірними земельними ділянками на законних підставах та має право на переоформлення його права користування в інший правовий титул згідно з чинним законодавством.

5.12. Водночас, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.97 року N 475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, особу не може бути позбавлено її власності, у тому числі і права користування, інакше, як на умовах, передбачених законом.

5.13. Доводи заявника касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій статей 86, 236 та 238 Господарського процесуального кодексу в частині всебічного, повного об'єктивного та безпосереднього дослідження доказів, наданих в обґрунтування позовних вимог, не можуть бути підставою для скасування судових рішень. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України").

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що постанова і рішення господарських судів попередніх інстанцій у цій справі ухвалені із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

6.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 916/3225/17.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1 . Касаційну скаргу Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 і рішення Господарського суду Одеської області від 30.07.2018 у справі № 916/3225/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді В. А. Зуєв

О. В. Случ