Рішення

від 06.08.2019 по справі 420/3018/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3018/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Стемет про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2018 році у розмірі 23972,22 грн.та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 417,02 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Стемет про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Стемет (вул..Середня,11,кв.39, м.Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 41149615) р/р № НОМЕР_1 , МФО 351005, Банк ПАТ Укрсиббанк м.Харків, тел.НОМЕР_2, електронна адреса невідома, на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одесьій області/ Банк ГУ ДКСУ в Одеській області, одержувач - УК у Приморському районі/ 50070000, МФО 899998, р/р №31218230015008, код ЄДРПОУ 38016923, тел../факс: (048) 722-52-42, E-mail:Odessa_fszi@ukr.net, суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2018 році у розмірі 23972,22 грн.та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 417,02 грн.

Ухвалою суду було відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік, наданого до відділення Фонду середньооблікова чисельність штатних працівників на ТОВ Стемет склала 9 осіб та у відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідач повинен був створити 1 робоче місце, проте не було створено жодного. На підприємстві протягом 2018 року працювала особа з інвалідністю: ОСОБА_1 2 міс. Отже, відповідач не створив 1 робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю, а у відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю мав створити 1 робоче місце, але не створив жодного. Таким чином, відповідно до чинного законодавства норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом звітного 2018 року відповідачем не виконано. Позивач, посилаючись на положення ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", зазначив, що відповідач самостійно у встановлений Законом строк не сплатив адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місь для працевлаштування інвалідів, у зв`язку з чим, відповідач повинен сплатити і пеню виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, нарахованої на повну суму недоїмки за весь їх строк. У зв`язку з викладеним, Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить суд стягнути адміністративно- господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році у розмірі 23972,22 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 417,02 грн.

Представник відповідача 07.06.2019 року за (вхід.№20610/19) надав до суду відзив щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі пославшись на те, що на ТОВ Стемет було створене одне робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю, але це місце певний час було вакантним у звітному 2018 році. Ще у квітні 2017 року ТОВ СТЕМЕТ створило робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю та повідомило про наявну вакансію Одеський міський центр зайнятості, що підтверджується звітом за формою 3- ПН, який було подано до Одеського міського центру зайнятості 28.04.2017 року. Робоче місце для осіб з інвалідністю було створене та підтримувалося відповідачем на протязі 2017 - 2018 років, відповідач також самостійно вживав заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю на вільне робоче місце, що підтверджується фактом подачі відповідних заяв до ТОВ Медіа-Регіон про розміщення рекламної об`яви про працевлаштування інваліда робочої групи. Крім того, на робочому місті для працевлаштування осіб з інвалідністю, якого, на думку Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, нібито не існувало, з 18 жовтня 2018р. по 20 лютого 2019р. працювала особа з інвалідністю ОСОБА_1 , що підтверджується Наказом №12-к по ТОВ СТЕМЕТ від 17.10.2018р. про прийняття на роботу та Наказом №2-к по ТОВ СТЕМЕТ від 19.02.2019р. про звільнення працівників. Після звільнення ОСОБА_1 та виникнення вакансії на робочому місці для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач, подавав до Одеського міського центру зайнятості ще один звіт за формою 3-ПН (уточнюючий) про наявність вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю. Також, відповідач своєчасно та належним чином подавав до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіти за формою № 10-ПІ у 2018 р. та 2019 р. Таким чином, відповідач виконав свої обов`язки зі створення та забезпечення певної кількості робочих міст для працевлаштування осіб з інвалідністю, які передбачені чинним законодавством України.

14.06.2019 року від представника позивача на адресу суду за вхід.№21527/19 надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що відповідно до ч.3 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Згідно з ч. 9 цієї ж статті підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організсщіїї осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. Згідно Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік, наданому до відділення Фонду середньооблікова чисельність штатних працівників на ТОВ СТЕМЕТ склала 9 осіб. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач повинен був створити 1 робоче місце, проте не було створено жодного. На підприємстві протягом 2018 року працювала особа з інвалідністю ОСОБА_1 2 міс. = 2 : 12 = 0,2 = 1. Отже, відповідач не створив робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю, а у відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю мав створити 1 робоче місце. Кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю = 1. Таким чином, відповідно до чинного законодавства норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом звітного 2018 року відповідачем не виконано.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступні факти та обставини.

Представник позивача обґрунтував заявлені позовні вимоги наступними обставинами:

Згідно Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік, наданому до відділення Фонду середньооблікова чисельність штатних працівників Товариства з обмеженою відповідальністю Стемет склала 9 осіб.

У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач повинен був створити 1 робоче місце, проте не було створено жодного.

При здійсненні розрахунку адміністративно-господарських санкцій ТОВ СТЕМЕТ за 2018 рік, відділення Фонду керувалось Інструкцією щодо заповнення форми №10-ПI поштова-річна Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів , затвердженою Наказом Мінпраці України 10.02.2007 року № 42 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 року за № 117/13384.

Згідно цієї форми статистичної звітності код рядка 01 - Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до п. 3.2 Інструкції зі статистики чисельності працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року № 286 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 30.11.2005 року за №1442/11722, код рядка 02 чітко вказано: з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Окрім того, відповідно до пункту 3.2.5 Інструкції середньооблікова чисельність працівників за період з початку року (в тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та діленням одержаної суми па кількість місяців 12 (тобто місяців).

Відповідно до п. 3.4. Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ поштова-річна Звіт про зайнятість працевлаштування інвалідів , затвердженою Наказом Мінпраці України 10.02.2007 року №42 данні щодо середньооблікової кількості штатних працівників, облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображається в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно обчислюється в бік збільшення).

На підприємстві протягом 2018 року працювала особа з інвалідністю ОСОБА_1 2 міс. = 2 : 12 = 0,2 = 1.

Отже, відповідач не створив робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю, а у відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю мав створити 1 робоче місце, але не створив жодного.

Кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю = 1.

Таким чином, відповідно до чинного законодавства норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом звітного 2018 року відповідачем не виконано.

Представник відповідача подав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне:

Відповідно до п.4 ч.3 ст.50 Закону України від 05.07.2012 року №5067-VІ "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Періодичність подання звітів 3-ПН регламентована Порядком подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316 (далі - Наказ №316).

Згідно з Наказом №316 форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Тобто, на час спірних правовідносин (у 2018 році) законодавство не встановлювало обов`язку підприємств подавати форму 3-ПН щомісячно чи з будь-якою іншою періодичністю. Натомість, існував обов`язок підприємств одноразово подавати форму 3-ПН, а саме не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії.

Відповідач подав звітність форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", ще у квітні 2017 року ТОВ СТЕМЕТ створило робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю та повідомило про наявну вакансію Одеський міський центр зайнятості, що підтверджується звітом за формою 3- ПН, який було подано до Одеського міського центру зайнятості 28.04.2017 року. Робоче місце для осіб з інвалідністю було створене та підтримувалося відповідачем на протязі 2017 - 2018 років, відповідач також самостійно вживав заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю на вільне робоче місце, що підтверджується фактом подачі відповідних заяв до ТОВ Медіа-Регіон про розміщення рекламної об`яви про працевлаштування інваліда робочої групи від 16.03.2018р. та 23.03.2018р., оплатою послуг за розміщення замовлених оголошень в 4-х випусках газети Требуются на работу , а, також, в 4-х соціальних мережах (2 рази), що підтверджується рахунками № 38ОІ-І8-ОД від 16.03.2018р. та № 4186- 18-ОД від 23.03.2018р. та відповідними платіжними дорученнями № 138 від 19.03.2018р та № 143 від 27.03.2018р. Замовлені оголошення були розміщені в засобах масової інформації, що підтверджується Актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-0000665 від 21.03.2018р. та № ОУ-0000751 від 28.03.2018р, підписаним між ТОВ Медіа-Регіон та ТОВ Стемет . Отже, на робочому місті для працевлаштування осіб з інвалідністю, якого, на думку Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, нібито не існувало, з 18 жовтня 2018р. по 20 лютого 2019р. працювала особа з інвалідністю ОСОБА_1 , що підтверджується Наказом №12-к по ТОВ Стемет від 17.10.2018р. про прийняття на роботу та Наказом №2-к по ТОВ Стемет від 19.02.2019р. про звільнення працівників. Після звільнення ОСОБА_1 та виникнення вакансії на робочому місці для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач, подавав до Одеського міського центру зайнятості ще один звіт за формою 3-ПН (уточнюючий) про наявність вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Також, позивачем не надано доказів безпідставної відмови інвалідам, які самостійно би зверталися до ТОВ СТЕМЕТ з метою працевлаштування.

Отже, враховуючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю Стемет подавалось до Одеського міського центру зайнятості звіти за формою №3-ПН про наявність одного вільного робочого місця для осіб з інвалідністю. Крім того, відповідач не тільки створив робоче місце, але й самостійно вживав заходів щодо пошуку працівників-інвалідів для їх працевлаштування шляхом опублікування відповідних об`яв у засобах масової інформації, також відповідач інформував державну службу зайнятості про попит на робочу силу (вакансії) у т.ч. про наявність робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, передбаченому Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316, що свідчить про те, що ТОВ Стемет вжито усіх залежних від підприємства заходів для недопущення господарського правопорушення, зокрема, щодо створення одного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю. Але, оскільки Державною службою зайнятості в супереч вимог ч.3 ст. 18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні не здійснено пошук такої особи, тому на ТОВ Стемет не може бути покладена відповідальність на підставі ч.4 ст.218 ГК України за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування.

Суд при застосуванні норм права, які регламентують питання створення робочих місць та працевлаштування інвалідів, застосування штрафних санкцій за це правопорушення, відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України застосувати постанову Верховного Суду від 26.06.2018 року по справі №806/1368/17 (номер рішення у ЄДРСР - 74992116) та застосувати до спірних правовідносин наступні висновки суду.

Частинами першою та другою статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ) визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

У відповідності до статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації.

Частиною першою статті 238 Господарського кодексу України, передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині 1 статті 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 Господарського кодексу України (Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин).

Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Тому у цій справі необхідно перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону № 875-ХІІ пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VІ "Про зайнятість населення" (набрав чинності з 01 січня 2013 року) роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, судом встановлено, що посадовими особами відповідача у 2018 році подавався відповідний звіт формою звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" до Одеського міського центру зайнятості, тобто підприємством відповідача були вчинені всі необхідні та передбачені законом дії, спрямовані на виконання ним свого обов`язку щодо працевлаштування інвалідів на підприємстві, що згідно наведеної правової позиції Верховного Суду є достатньою підставою для звільнення суб`єкта господарювання від відповідальності за не створення робочих місць для інвалідів у 2018 року, а тому, на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України, суд повинен ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Стемет адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2018 році у розмірі 23972,22 грн.та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 417,02 грн.Приватного підприємства ВОБ .

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139,242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволені позовних вимог Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Стемет про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Стемет (вул..Середня,11,кв.39, м.Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 41149615) р/р № НОМЕР_1 , МФО 351005, Банк ПАТ Укрсиббанк м.Харків, тел.НОМЕР_2, електронна адреса невідома, на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одесьій області/ Банк ГУ ДКСУ в Одеській області, одержувач - УК у Приморському районі/ 50070000, МФО 899998, р/р №31218230015008, код ЄДРПОУ 38016923, тел../факс: (048) 722-52-42, E-mail:Odessa_fszi@ukr.net, суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2018 році у розмірі 23972,22 грн.та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 417,02 грн. - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.