Постанова

від 18.09.2019 по справі 420/3018/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/3018/19 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року по справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Стемет про стягнення адміністративно - господарських санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулась (далі ФСЗ) до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Стемет (далі ТОВ) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у 2018 році у розмірі 23972,22 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 417,02 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні позовної заяви.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ФСЗ подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не оскаржується, що ТОВ 30 січня 2019 року подало до ФСЗ звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік за формою №10-ПІ, затвердженою наказом Мінпраці України 10 лютого 2007 №42, відповідно до якого у 2018 році середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві становила 9 осіб. Норматив штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 1 особа, однак фактично працює - 1 особа з інвалідністю.

Разом з тим, позивачем, з врахуванням того, що на підприємстві у 2018 році працювала 1 особа з інвалідністю лише у період з 18 жовтня 2018 року по 31 січня 2018 року, (що при нормативному перерахунку та математичному заокругленню до цілих чисел становить 0), зроблено висновок, що відповідачем не вжито всіх заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році.

Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок підприємства по створенню робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується обов`язком щодо їх працевлаштування. Роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення порушення, а факт не працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць для даної категорії громадян у зв`язку з їх відсутністю не може слугувати підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій та нарахуванню пені, підставою для застосування яких є наявність вини юридичної особи.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (далі Закон) із змінами і доповненнями, визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Так, приписами ст.18 Закону визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ч.1, 2 та 3 ст.19 Закону для підприємств установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 (одного) робочого місця.

При чому, підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст.18 цього Закону.

Крім того, ч.1 ст.20 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.50 Закону України Про зайнятість населення роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Періодичність подання звітів 3-ПН регламентована Порядком подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 (далі Порядок).

Згідно з Порядком форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Тобто, на час спірних правовідносин (у 2018 році) законодавство не встановлювало обов`язку підприємств подавати форму 3-ПН щомісячно чи з будь-якою іншою періодичністю. Натомість, існував обов`язок підприємств одноразово подавати форму 3-ПН (первинну), а саме не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ створило робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю та повідомило про наявну вакансію Одеський міський центр зайнятості, що підтверджується звітом за формою 3- ПН (первинним), який було подано до Одеського міського центру зайнятості 28 квітня 2017 року (а.с. 29).

Також, відповідач самостійно вживав заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю на вільне робоче місце, що підтверджується фактом подачі відповідних заяв до ТОВ Медіа-Регіон про розміщення рекламної об`яви про працевлаштування інваліда робочої групи від 16 березня 2018 року та 23 березня 2018 року, оплатою послуг за розміщення замовлених оголошень в 4-х випусках газети Требуются на работу , а, також, в 4-х соціальних мережах (2 рази), що підтверджується рахунками № 3801-18-ОД від 16 березня 2018 року (а.с. 23) та № 4186- 18-ОД від 23 березня 2018 року (а.с. 24) та відповідними платіжними дорученнями № 138 від 19 березня 2018 року (а.с. 25)та № 143 від 27 березня 2018 року (а.с. 26). Замовлені оголошення були розміщені в засобах масової інформації, що підтверджується Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000665 від 21 березня 2018 року (а.с. 27) та № ОУ-0000751 від 28 березня 2018 року (а.с. 28), підписаним між ТОВ Медіа-Регіон та ТОВ. Натомість, позивачем не надано доказів безпідставної відмови особам з інвалідністю, які самостійно би зверталися до ТОВ з метою працевлаштування.

Отже, з вказаного вбачається, що відповідачем у 2018 році було вжито усіх необхідних заходів зі створення робочих місць для інвалідів та було належним чином повідомлено органи працевлаштування осіб з інвалідністю про створення відповідних робочих місць.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Наведені ж в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують та ґрунтуються на помилковому трактуванні норм матеріального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.