Рішення

від 30.07.2019 по справі 560/1670/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/1670/19

РІШЕННЯ

іменем України

30 липня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л.

за участю:секретаря судового засідання Свинобой О.В. представника позивача Бабюка І.М., представників відповідача Бех І.О., Купельського Л.В., Кузнєцової Д.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лісовогринівецької сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Печеська загальноосвітня школа I-II ступенів Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Лісовогринівецької сільської ради, в якому просить скасувати рішення №1 сесії Лісовогринівецької сільської ради від 26 лютого 2019 року "Про створення та перейменування опорного закладу та його філії", як таке, що порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є матір`ю семи дітей, у тому числі трьох з інклюзією, які відвідували Печеську загальноосвітню шкоду І-ІІ ступенів без використання автобусного підвозу. Проте, оскарженим рішенням реорганізовано Печеську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів в Печеську початкову школу. Внаслідок зазначеної реорганізації, діти повинні будуть відвідувати Стуфчинецьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів, яка знаходиться на відстані близько 12 км від села, в якому вони проживають. Як наслідок, допущено порушення вимог пункту 2.4 Державних санітарних норм та правил, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 №63, щодо максимальних радіусу обслуговування учнів шкіл ІІ-ІІІ ступенів та відстані транспортної доступності. Крім того, вважає, що щоденний переїзд до школи, який складатиме відстань понад 25 км, по дорозі з відсутнім твердим покриттям, зумовить негативний вплив на здоров`я дітей, призведе до додаткових витрат сім`ї та створить загрозу безпеці учнів під час їх підвезення до місця навчання.

Зазначила, що оскаржене рішення прийнято без урахування потреб територіальної громади та з порушенням порядку створення опорних закладів.

Зазначає, що оскаржене рішення за визначенням, наведеним в статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", відноситься до регуляторного акту. При цьому, не були дотримані спеціальні процедури, встановлені для порядку його ухвалення, чим порушено права позивача та мешканців сіл Аркадіївці, Моломолинці та Печеськи, визначені статтею 6 зазначеного закону

До суду 24.06.2019 надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що оскаржене рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством України.

Вказав на те, що з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009, оскаржене рішення є ненормативним актом, оскільки не встановлює/змінює/припиняє норму права, не розраховане на широке коло осіб, застосовується одноразово та після його реалізації вичерпає свою дію. Тому, до нього не можуть бути застосовані норми Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Звернув увагу на хибність висновку позивача про порушення вимог пункту 2.4 Державних санітарних норм та правил, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 №63, оскільки відстань між с. Печеськи та с. Стуфчинці становить менше 11,98 км. Як наслідок, радіус обслуговування учнів становить менше 6 км.

До суду 30.07.2019 надійшли додаткові письмові пояснення, в яких представник позивача додатково обґрунтував наявність, на його думку, підстав для віднесення оскарженого рішення до регуляторного акту.

Зазначив про не прийняття комісією сільської ради з питань соціального захисту населення, освіти, фізичного виховання, культури, релігії та міграції, охорони здоров`я та соціальної політики висновків та пропозицій з питання створення та перейменування опорного закладу та його філій. У зв`язку з чим, проект рішення не повинен був розглядатися на рішенні сесії.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.06.2019 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання на 01.07.2019. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Печеську загальноосвітню школу I-II ступенів Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

У судових засіданнях 01.07.2019 та 23.07.2019 оголошено перерву до 23.07.2019 та до 30.07.2019, відповідно.

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги. Додатково вказав на відсутність спеціального шкільного автобуса, який би відповідав Технічним вимогам до спеціальних шкільних автобусів, у яких обладнано місця для дітей з обмеженими фізичними можливостями на інвалідних візках, які є додатком до наказу Міністерства освіти і науки від 31.12.2010 №1316.

Представники відповідачів у судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв`язку та сукупності, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 2005 року народження, ОСОБА_3 2009 року народження, ОСОБА_4 2010 року народження, ОСОБА_5 2013 року народження, ОСОБА_6 2014 року народження, ОСОБА_7 2018 року народження, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 , виданого 14.06.2012 відділом у справах сім`ї, молоді та спорту Хмельницької районної державної адміністрації.

Розпорядженням сільського голови Лісовогринівецької сільської ради №11-о від 28.01.2019 "Про скликання 46-ї сесії Лісовогринівецької сільської ради" скликано 46 чергову сесію Лісовогринівецької сільської ради та, зокрема, винесено на її розгляд питання щодо створення та перейменування опорного закладу та його філії.

28.01.2019 на офіційному сайті Лісовогринівецької сільської ради (htpp://lisovogrynivecka-rada.gov.ua) в розділі "Проекти рішень" опубліковано проект рішення 46 чергової сесії від 26.02.2019 "Про створення та перейменування опорного закладу та його філії", що підтверджується скріншотом витягу із офіційного сайту відповідача.

Відповідно до питання №1 порядку денного Протоколу засідання постійної депутатської комісії з питань соціального захисту населення, освіти, фізичного виховання, культури, релігії та міграції, охорони здоров`я та соціальної політики від 08.02.2019, предметом розгляду цієї комісії було питання щодо створення та перейменування опорного закладу та його філії.

На 46 черговій сесії Лісовогринівецької сільської ради 26 лютого 2019 року прийнято рішення №1 "Про створення та перейменування опорного закладу та його філії" яким, відповідно до пункту 1 реорганізовано Аркадіївецьку загальноосвітню школу І-ІІ ступенів Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (ЄДРПОУ 25879855), Гнатовецьку загальноосвітню школу I-II ступенів Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (ЄДРПОУ 23563817), Печеську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (ЄДРПОУ 25978965), Терешовецьку загальноосвітню школу І-ІІ ступенів Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (ЄДРПОУ 25978284), Шпичинецьку загальноосвітню школу І ступеня Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (ЄДРПОУ 22765217) шляхом приєднання до Стуфчинецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (ЄДРПОУ 33457386) з пониженням ступеня в Аркадіївецьку початкову школу, Гнатовецьку початкову школу, Печеську початкову школу, Терешовецьку початкову школу, Шпичинецьку початкову школу, як філію, без права юридичної особи.

Згідно з пунктами 2, 3 цього рішення вирішено створити опорний заклад освіти - Стуфчинецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району, Хмельницької області (ЄДРПОУ 33457386) шляхом приєднання Аркадіївецької початкової школи, Гнатовецької початкової школи, Печеської початкової школи, Терешовецької початкової школи, Шпичинецької початкової школи Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. Перейменувати опорний заклад "Стуфчинецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області" у "Стуфчинецький ліцей Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області", скорочена назва: Стуфчинецький ліцей (ЄДРПОУ 33457386).

Також, положеннями пункту 4 наведеного рішення вирішено вважати, що "Стуфчинецький ліцей Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (ЄДРПОУ 33457386) є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та об`єктів, Стуфчинецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (ЄДРПОУ 33457386) та Аркадіївецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (ЄДРПОУ 25879855), Гнатовецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (ЄДРПОУ 23563817), Печеської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (ЄДРПОУ 25978965), Терешовецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (ЄДРПОУ 25978284), Шпичинецької загальноосвітньої школи І ступеня Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (ЄДРПОУ 22765217).

Позивач, вважає, що зазначене рішення прийняте з порушенням законодавчо визначеної процедури та без врахування всіх фактичних обставин, внаслідок чого порушено її права, що зумовило звернення з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Відповідно до абзацу 2 пункту 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" реорганізація або ліквідація навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням місцевої ради.

Разом з тим, згідно з частинами 1, 2 статті 11 Закону України "Про загальну середню освіту", в редакції Закону України від 05.09.2017 №2145-VIII "Про освіту", рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності приймає його засновник (засновники).

Засновником закладу загальної середньої освіти може бути орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа (зокрема релігійна організація, статут (положення) якої зареєстровано у встановленому законодавством порядку), рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад загальної середньої освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов`язків засновника.

Заклади загальної середньої освіти створюються з урахуванням соціально-економічної та демографічної ситуації, а також, відповідно до культурно-освітніх, соціально-економічних, національних і мовних потреб територіальної громади та/або суспільства.

У разі реорганізації чи ліквідації закладу загальної середньої освіти засновник зобов`язаний забезпечити здобувачам освіти можливість продовжити здобуття загальної середньої освіти.

Отже, питання щодо реорганізації загальноосвітніх навчальних закладів мають розглядати ті суб`єкти, які за власним рішенням відповідно до чинного законодавства створювали такі заклади.

З огляду на наведені норми та у контексті спірних правовідносин місцеве самоврядування здійснюється об`єднаною територіальною громадою через Лісовогринівецьку сільську раду, яка представляє інтереси територіальної громад таких сіл, зокрема, як Лісові Гринівці, Стуфчинці, Тиранівка, Печеськи, Терешівці, Моломолинці, Аркідіївці. Саме до повноважень відповідача належить реорганізація навчальних закладів, зазначених у спірному рішенні.

Положеннями статті 144 Конституції України визначено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Отже, органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та інші акти, які не мають нормативного (загальнообов`язкового) характеру - акти індивідуальної дії.

Зокрема в рішенні Конституційного Суду України від 23.06.1997 №2-зп (справа 3/35-313) зазначено, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Конституційний Суд України у рішення від 16.04.2009 N 7-рп/2009, проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Суд зазначає, що дія нормативно-правового акту є постійною тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням. Відповідно, чинним нормативно-правовим актом суб`єктивні права, свободи чи інтереси можуть порушуватися неодноразово, тобто постійно, упродовж усього часу чинності такого акту.

Відповідно до пункту 18 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з статтею 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт - це:

прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Рішення 46 черговій сесії Лісовогринівецької сільської ради від 26.02.2019 №1 "Про створення та перейменування опорного закладу та його філії" є актом індивідуальної дії, оскільки: не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи щодо реорганізації одного закладу освіти (пункт 1 рішення) та перейменування та зміни структури іншого (пункти 2, 3 рішення); адресований цим юридичним особам, які реорганізовуються і перетворюються; не регулює певний вид суспільних відносин, а спрямоване на припинення та виникнення конкретних правовідносин щодо припинення та зміни назви й структури цих закладів освіти; не розраховане на багаторазове застосування, а вичерпує дію після завершення процедури реорганізації та зміни назви та структури цих закладів освіти.

Тобто, твердження позивача про те, що оскаржене рішення, з урахуванням змісту визначення, наведеного в статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", відноситься до регуляторного акту, є помилковим. Як наслідок, до нього не повинні були застосовуватися спеціальні процедури, встановлені для порядку його ухвалення.

Разом з тим, згідно з частиною 11 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону є, зокрема, органи місцевого самоврядування.

Розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами (пункт 1 частини 1 статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

При цьому, положеннями частини 3 статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

З матеріалів справи суд встановив, що проект оскаржуваного рішення в установлений законодавством строк було оприлюднено 28.01.2019.

Наведене свідчить про не порушення відповідачем при прийнятті спірного рішення обов`язкової процедури його оприлюднення, та, як наслідок, приписів частини 11 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", частини 3 статті 15 та частини 1 статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Щодо посилання позивача на фактичне відхилення проекту оскарженого рішення постійною депутатською комісією з питань соціального захисту населення, освіти, фізичного виховання, культури, релігії та міграції, охорони здоров`я та соціальної політики внаслідок не голосування нею за вказаний проект, суд зазначає, що висновки комісії мають рекомендаційний, а не обов`язковий характер.

Також, суд вважає необґрунтованим твердження позивача про те, що оскаржене рішення суперечить вимогам пункту 2.4 Державних санітарних норм та правил, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 №63, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пункту 2.4 Державних санітарних норм та правил, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 №63, погоджених листом Міністерства освіти і науки України від 05.06.2001 №1/12-1459, максимальний радіус обслуговування учнів шкіл II-III ступенів не повинен бути більшим 15 км. Дозволяється розміщення шкіл на відстані транспортної доступності: для учнів шкіл I ступеня - 15 хв. (в один бік), для учнів шкіл II і III ступенів - не більше 30 хв. (в один бік).

Згідно з даними Google Maps відстань між с. Печеськи та с. Стуфчинці становить 11,9 км, а відстань транспортної доступності - 17 хв в один бік.

Також суд вважає безпідставним посилання представника позивача на відсутність спеціального шкільного автобусу, обладнаного відповідно до Технічних вимог до спеціальних шкільних автобусів, у яких обладнано місця для дітей з обмеженими фізичними можливостями на інвалідних візках, які є додатком до наказу Міністерства освіти і науки від 31.12.2010 №1316, оскільки учасниками справи не надано доказів того, що діти позивача відносяться до дітей з обмеженими фізичними можливостями на інвалідних візках. Не здобуто таких доказів і судом.

За змістом акту обстеження стану дороги від с. Печеськи до с. Стуфчинці Лісовогринівецької сільської ради від 02.03.2018, визнано експлуатаційний стан обстеженої дороги "с. Печеськи - с. Тиранівка - с. Стуфчинці" таким, що відповідає вимогам ДСТУ 3587-97 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану" та придатна до експлуатації шкільним автобусом та відповідає безпечності підвезенню учнів до закладу освіти. Тому, твердження позивача про відсутність дороги з твердим покриттям для забезпечення безпечного підвезення учнів до місця навчання є безпідставним та, фактично, є оціночним судженням позивача.

Щодо твердження позивача про те, що конкурс на визначення опорних навчальних закладів Лісовогрінівецької сільської ради проведений без дотриманням обов`язкових умов його проведення, визначених пунктом 6 Положення про освітній округ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №777, оскільки, навіть дві включені засновником умови зазнали суттєвої зміни їх змісту, суд зазначає наступне.

Правовий статус, порядок утворення та основні засади діяльності освітнього округу визначає Положення про освітній округ, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №777 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №79) (далі - Положення №777).

При цьому, відповідно до пункту 1 Положення №777 округ - об`єднання навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту (далі - суб`єкти округу). До складу округу можуть входити навчальні заклади незалежно від типу та форми власності, у тому числі загальноосвітні навчальні заклади, що є опорними (далі - опорні заклади), та міжшкільні навчально-виробничі комбінати. До діяльності округу можуть залучатися також інші юридичні особи, їх відокремлені підрозділи.

Відповідно до пункту 6 Положення №777 засновник визначає опорні заклади серед підпорядкованих йому загальноосвітніх навчальних закладів на конкурсній основі відповідно до затверджених ним умов.

Під час проведення конкурсу обов`язково враховуються: освітні потреби учнів (вихованців) у забезпеченні певних напрямів спеціалізації; здатність забезпечити на належному рівні організацію допрофільної підготовки і профільного навчання; рівень забезпечення кваліфікованими педагогічними кадрами; наявність належної матеріально-технічної бази (належним чином обладнаних спортивних об`єктів, кабінетів фізики, хімії, біології, географії та інших, лабораторій, навчальних майстерень, комп`ютерного і мультимедійного обладнання, швидкісного доступу до Інтернету); укомплектування бібліотечного фонду підручниками, науково-методичною, художньою та довідковою літературою; зручність та наявність автомобільних доріг з твердим покриттям для забезпечення безпечного підвезення учнів (вихованців) і педагогічних працівників до місця навчання, роботи та місця проживання.

Зі змісту наведених положень слідує, що відповідач наділений правом самостійно визначати та затверджувати умови конкурсу щодо визначення опорного закладу. При цьому, помилковим є розуміння позивачем наведених в пункті 6 Положення №777 критеріїв як обов`язкових умов призначення конкурсу. Зазначені критерії є обов`язковими під час проведення конкурсу, проте відсутній обов`язок їх застосовувати виключно при його призначенні. Так, їх можна, зокрема, враховувати під час визначення результатів конкурсу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач довів правомірність своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість позивач не довів ті обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Тому, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

З врахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, та відсутністю підстав для задоволення позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 05 серпня 2019 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Лісовогринівецька сільська рада (вул. Центральна, 4, с.Лісові Гринівці, Хмельницький район, Хмельницька область, 31340 , код ЄДРПОУ - 04403717) Третя особа:Печеська загальноосвітня школа I-II ступенів Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (вул. Миру,17, с. Печеськи, Хмельницький район, Хмельницька область, 31320 , код ЄДРПОУ - 25978965)

Головуючий суддя О.Л. Польовий