Постанова

від 31.07.2019 по справі 280/1141/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 липня 2019 року м. Дніпросправа № 280/1141/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року (головуючий суддя - Сацький Р.В.) в адміністративній справі

за позовом Приватного підприємства "Технолендбуд"

до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Технолендбуд" (далі - Позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної фіскальної служби України (далі - Відповідач-1), Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - Відповідач-2), в якому просило суд:

- скасувати рішення відповідача 2 №1042073/33652418 від 02.01.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної №2112 від 02.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних оформленої позивачем на суму 45807,00 грн. у т. ч. ПДВ 7634,50 грн.;

- зобов`язати відповідача 1 зареєструвати в єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2112 від 02.11.2018 (на суму 45807,00 грн., в т.ч. ПДВ 7634,50 грн.) яка складена позивачем датою її фактичного отримання відповідачем-1.

В обґрунтування позовної заяви зазначено про те, що оскаржуване рішення про відмову у реєстрації спірних податкових накладних прийнято контролюючим органом без належної перевірки достовірності та аналізу наданих позивачем документів, не містять обґрунтувань щодо того, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Позивач вважає, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідачі діяли не обґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року по справі №280/1141/19 адміністративний позов задоволено у повному обсязі (а.с. 67-71).

Відповідач-2 - Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку (а.с. 78-83).

В апеляційній скарзі Відповідач-2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що спірні рішення про відмову в реєстрації податкових накладних прийняті Комісією Головного управління ДФС у Запорізькій області виключно в межах діючого законодавства та з дотриманням усіх необхідних критеріїв, що, на думку, Відповідача-2 свідчить про їх правомірність та обґрунтованість.

Відповідачем-1 - ДФС України, подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу Відповідача-2 задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивачем не подано відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник Відповідача-1 та Відповідача-2 вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник Позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, кожного окремо, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне підприємство Технолендбуд зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 33652418) з 13.07.2005 року та є платником податку на додану вартість. Основним видом економічної діяльності товариства є неспеціалізована оптова торгівля (а.с. 21).

06 листопада 2018 року ПП Технолендбуд на виконання зобов`язань за договором поставки №030118 від 03.01.2018 року, відповідно до специфікації №11 від 01.11.2018 року було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю Запоріженергокомплект вал ЗЭНК 716100.058 в кількості 50 шт., вісь ЗЭНК.8150.010 в кількості 500 шт., палець D13L=90 в кількості 200 шт., стрижень ЗЭНК.713.331.016 в кількості 150 шт., шайбу сферичну d30 в кількості 50 шт., тягу М10х85 в кількості 50 шт., а також вал d10[224.5] в кількості 50 шт., на загальну суму 45807,00 грн., в т.ч. ПДВ 7634,50 грн., що підтверджується Видатковою накладною №2112 від 06.11.2018 (а.с. 27-31).

Відповідно до приписів п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України ПП Технолендбуд було складено податкову накладну №2112 від 02.11.2018 року, яка 29.11.2018 року була направлена для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 24).

Згідно з квитанцією №1, яка була отримана 29.11.2018 року податкову накладну №2112 від 02.11.2018 року прийнято, але реєстрацію зупинено, та зазначено підстави зупинення, зокрема вказано, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація ПН/РК зупинена ПН/РК відповідає критеріям п.п. 1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН (а.с. 25).

29.11.2018 року відповідно до п.п. 201.16.2. п. 201.16. ст. 201 ПК України ПП Технолендбуд було направлено в електронному вигляді до ДФС повідомлення за №9266521410 від 29.11.2018 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН від 02.11.2018 за №2112, зокрема надано первинні документи, які підтверджують зазначені господарські операції, а саме: договір поставки №030118 від 03.01.2018; специфікація №11 від 01.11.2018; видаткова накладна №2112 від 02.11.2018; довіреність №1199 від 06.11.2018; рахунок №2112 від 02.11.2018; платіжне доручення №2721 від 02.11.2018; товарно-транспортна накладна №11.06.1 від 06.11.2018 (а.с. 26).

Рішенням Комісії №1042073/33652418 від 02.01.2019 року відмовлено у реєстрації податкової накладної № 2112 від 02.11.2018 року (а.с. 22-23).

Підставою відмови в реєстрації податкової накладної №2112 від 02.11.2018 року в рішенні Комісії №1042073/33652418 від 02.01.2019 року зазначено: Ненадання платником податків копій документів: Первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити) .

Правомірність прийнятого регіональною комісією Державної фіскальної служби України рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 02.11.2018 року №2112 є предметом судового спору у даній справі.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, однак, в даному присутнє лише посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, що призвело до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На час виникнення та розвитку спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року за погодженням з Міністерством фінансів України від 22 березня 2018 року.

У Листі Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 Критерії ризиковості платника податку , зокрема, зазначено: 1. Платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: … 1.6. комісії головних управлінь ДФС в областях, м.Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником. Головні управління ДФС в областях, м.Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення. … .

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що належної мотивації підстав та причин віднесення ПП Технолендбуд та вчинених з ТОВ Запоріженергокомплект операції з постачання товару, до ризикових платників податків відповідно до пп.1.6 п.1 Листа Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 прийняте регіональною Комісією ДФС Рішення №1042073/33652418 від 02.01.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2112 від 02.11.2018 року матеріали справи не містять, відсутня така інформація і у Квитанції №1 від 29.11.2018 року (а.с. 25).

Зазначене свідчить про безпідставність та необґрунтованість зупинення реєстрації податкової накладної №2112 як передумови прийняття відповідного рішення Комісією про відмову в реєстрації податкової наколаної.

Пунктом 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , затвердженому 21.02.2018 постановою Кабінету Міністрів України №117, передбачено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства .

Поряд із зазначеним, з матеріалів справи встановлено, що Позивачем направлено до фіскального органу повідомлення за №9266521410 від 29.11.2018 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН від 02.11.2018 за №2112, зокрема надано первинні документи, які підтверджують господарські операції, а саме: договір поставки №030118 від 03.01.2018; специфікація №11 від 01.11.2018; видаткова накладна №2112 від 02.11.2018; довіреність №1199 від 06.11.2018; рахунок №2112 від 02.11.2018; платіжне доручення №2721 від 02.11.2018; товарно-транспортна накладна №11.06.1 від 06.11.2018 (а.с. 26).

Колегія суддів звертає увагу на те, що фіскальним органом у спірному рішенні не вказано яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, а лише зазначено наступне: Ненадання платником податків копій документів: Первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити). (а.с. 22-23).

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання Відповідача-2 щодо відсутності повноважень та об`єктивної можливості визначати контрений детальний перелік необхідних документів для кожного випадку зупинення податкової накладної індивідуально для платника, оскільки недоліки в роботі органу державної влади не мають впливати на можливість платника податків надати конкретний перелік документів, який буде достатнім для прийняття Комісією позитивного рішення.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення фіскальним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Оскільки Відповідач-2 у спірному рішенні продублював абз. 3 п. 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто зазначив загальну, неконкретизовану та неоднозначну причину відмови у реєстрації податкової накладної, колегія суддів дійшла висновку про те, що Рішення від 02.01.2019 року №1042073/33652418 є невмотивованим, оскільки його зміст не дає чіткого розуміння обставин, за яких було прийняте негативне для платника податків рішення.

Суд також звертає увагу на те, що у випадку неконкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що невиконання фіскальним органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18 та від 22 липня 2019 року у справі №815/2985/18.

Щодо питання стягнення з Відповідача-2 на користь Приватного підприємства "Технолендбуд" понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами 1 та 2 ст. 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З метою отримання професійної правничої допомоги Позивачем було укладено з адвокатським бюро Івашкова Сергія договір про надання правової допомоги від 30.01.2019 №30/01-19.

За умовами цього договору, розмір оплати вартості послуг з надання правової допомоги за цим договором, визначається Адвокатом та здійснюється клієнтом на підставі додаткової угоди.

Згідно акту приймання-передачі наданої правової допомоги, Позивач отримав правову допомогу, яка полягала у наступному: Послуги професійної правничої допомоги, а саме: участь адвоката в судовому засіданні 31.07.2019 року в Третьому апеляційному адміністративному суді по справі №280/1141/19 - вартість наданої послуги 2000,00 грн.

Вказана послуга була оплачена позивачем платіжним дорученням №18 від 31.07.2019 року.

Завірені копії вищезазначених документів долучені до матеріалів справи.

Зважаючи на викладені обставини вимога щодо відшкодування понесених витрат підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги Відповідача-2 висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача-2 без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року в адміністративній справі №280/1141/19 - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на користь Приватного підприємства "Технолендбуд" витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 06 серпня 2019 року.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова