Постанова

від 01.08.2019 по справі 2а/0370/1606/12

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/2908/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Попка Я.С.

з участю секретаря судового засідання: Коваль Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 січня 2019 року (ухвалене головуючим-суддею Сорокою Ю.Ю., час проголошення судового рішення 11 год 23 хв у м. Луцьку, дата складання повного тексту судового рішення 21 січня 2019 року) за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Електротермометрія до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області, Державної Казначейської Служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

У червні 2012 року Публічне акціонерне товариство Електротермометрія (далі - ПАТ Електротермометрія , позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - Луцької ОДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004412301 від 22.05.2012, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 575700 грн та №0004402301 від 22.05.2012, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 115673,50 грн, в тому числі 115140 грн за основним зобов`язанням та 543,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позов мотивований тим, що оспорювані рішення прийняті на основі висновків про нікчемність укладених між ПАТ Електротермометрія та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) Акваметсервіс правочинів. Вказує, що реальність господарських операцій з поставки товарів підтверджується первинними документами, які складені відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зокрема, видатковими та податковими накладними, прибутковими касовими ордерами, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення), звітами про використання матеріалів у виробництві. Крім того, придбані товарно-матеріальні цінності були оплачені по перерахунку грошовими коштами в повному розмірі, використані у виробництві продукції, яка здана на склад готової продукції і відправлена споживачам, що є підтвердженням спрямування правочину на реальне настання правових наслідків. Контрагентом позивача при розгляді зауваження на акт перевірки були надані витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зміни до статуту товариства, в якому зазначено про збільшення розміру статутного фонду до 200000 грн. Також, позивач зазначає, що правочини за участі ПАТ Електротермометрія та ТзОВ Акваметсервіс не віднесено до нікчемних, а рішення судів про визнання їх недійсними не приймалися.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Постановою Верховного Суду від 21.08.2018 були скасовані постанова Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2013 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд вказав, що судами не були виконані вимоги суду касаційної інстанції, викладені в ухвалі від 10.06.2013, оскільки долучені до матеріалів перевірки документи на предмет їх відповідності підставам формування бухгалтерського обліку відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не досліджені, відповідність або не відповідність їх первинним документам не встановлено. Долучені до матеріалів справи ксерокопії (світлокопії) не засвідчені судом. Жодна норма податкового законодавства, покладена в основу прийняття податкових повідомлень-рішень судами попередніх інстанції не досліджена, фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи судами не встановлені, суди не дослідили зібрані у справі докази, не обґрунтували певною мірою відмову у клопотанні про залучення контрагента позивача у якості третьої особи до розгляду справи, не встановили обставин, що мають значення для справи.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.01.2019 позов було задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані оспорювані податкові повідомлення-рішення. У задоволенні вимоги про стягнення з Державного бюджету України ПДВ в сумі 39720,50 грн було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що законодавством України не визначено необхідного обсягу основних фондів, виробничих активів, необхідної кількості працівників, складських приміщень та транспортних засобів, відсутність яких свідчила б, що ТзОВ Акваметсервіс не мало можливості здійснювати операції з поставки товарів на ПАТ Електротермометрія прямо суперечить висновкам Верховного Суду. Крім того, судом проігноровано вказівки суду касаційної інстанції, викладені у постанові від 21.08.2018 стосовно необхідності дослідження можливостей ТзОВ Акваметсервіс щодо поставки товарів, зокрема, наявність технічних можливостей, транспортування товару, питання щодо фактичної оплати поставленого товару в ціні його придбання, з відповідним документальним підтвердженням. Проігноровано також вказівки стосовно необхідності встановлення обставин, за якими Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР №П-6 від 15.06.1965 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР №П-7 від 25.04.1966, діють в надзвичайних або виключних умовах та наявності цих обставин у спірних правовідносинах. При цьому, апелянт зазначає, що факт транспортування та доставки товарно-матеріальних цінностей на територію (склад) ПАТ Електротермометрія не підтверджено, згідно даних декларацій, поданих до Луцької ОДПІ ТзОВ Акваметсервіс , у товариства відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби. Крім того, апелянт звертає увагу на дефектність деяких первинних документів. Також, апелянт вказує на те, що за умовами укладеного між позивачем та його контрагентом договору поставки товару, приймання товару по якості та кількості здійснюється на підставі Інструкції №П-6 та №П-7, якими передбачено обов`язковість складання акту прийму-передачі.

Водночас з матеріалів справи, зокрема, положення про ГУ ДФС у Волинській області, відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з урахуванням положень ст.52 КАС України вбачається, що ГУ ДФС у Волинській області є правонаступником Луцької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ Електротермометрія , вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Додатково зазначає, що відсутність реквізитів довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей викликана тим, що товар поставлявся безпосередньо на завод. Крім того, у спірному випадку предметом договору була поставка комплектуючих для лічильників (дві шайби та дві прокладки), загальна вага яких не перевищує 15 кг, що вказує на можливість їх доставки, в тому числі громадським транспортом. Стосовно наявності матеріальних та трудових ресурсів, власного транспорту, позивач зазначає, що таке має значення для оцінки можливості виробництва тієї чи іншої продукції або реалізації значного обсягу товарів, коли є необхідність у збереженні на складах та перевезенні спецавтотранспортом. У спірному випадку, кількість комплектів деталей, яку була продана ПАТ Електротермометрія , можна було зберігати у звичайному кабінеті і доставити покупцю вручну. Відсутність актів прийому-передачі пояснюється відсутністю розбіжностей між супровідними документами та фактичною кількістю переданого товару, а також відсутністю претензій по якості.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Кушнір Ю.В., яка підтримала апеляційну скаргу, представника позивача Лялюгу Л.В. , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що у період з 12.03.2012 по 06.04.2012 Луцькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПАТ Електротермометрія з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт №980/22-1/00225644 від 28.04.2012.

Перевіркою встановлено порушення п.5.1, 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , п.44.1, 44.6, 44.7 ст.44, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, 138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.150.1 ст.150 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування в сумі 1058743 грн, в тому числі за 1 квартал 2011 року - 661793 грн, 2-4 квартали 2011 року - 1058743 грн; порушення п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 115140 грн, в тому числі за березень 2011 року - 35750 грн, квітень 2011 року - 48620 грн, червень 2011 року - 28600 грн, листопад 2011 року - 310 грн та грудень 2011 року 1860 грн.

За наслідками перевірки, 22.05.2012 Луцькою ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення №0004412301, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 575700 грн та №0004402301, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ в розмірі 115673,50 грн, в тому числі 115140 грн за основним зобов`язанням та 543,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що здійснення господарських операцій по укладеному між позивачем та ТзОВ Акваметсервіс договору поставки підтверджується підписаними сторонами видатковими та податковими накладними, оприбуткуванням товару та його використанням під час виробництва продукції, звітами про використання матеріалів у виробництві (списання з виробництва), накладними вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення), прибутковими касовими ордерами, які складені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Надані позивачем товарно-транспортні накладні підтверджують факт постачання позивачу товарно-матеріальних цінностей. Крім того, суд звернув увагу на те, що чинним законодавством України не встановлено обов`язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов`язань сплати податку до бюджету контрагентами, а також не визначено необхідного обсягу основних фондів, виробничих активів, необхідної кількості працівників, складських приміщень та транспортних засобів, відсутність яких свідчила б, що ТзОВ Акваметсервіс не мало можливості здійснювати операції з поставки товарів на ПАТ Електротермометрія . Також, суд першої інстанції вказав на наявність інформації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно контрагента позивача, а також наявність інформації з АІС Податковий блок про відображення в податковій звітності ТзОВ Акваметсервіс податкових зобов`язань по взаємовідносинах із ПАТ Електротермометрія . Крім того, в матеріалах справи є надані позивачем копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, які підтверджують, що ТзОВ Акваметсервіс відобразив податкові зобов`язання за господарськими операціями з позивачем. Не враховано також при прийнятті оспорюваних рішень, що ПАТ Електротермометрія не тільки отримувало від ТзОВ Акваметсервіс товари, але і здійснювало постачання даному товариству продукцію власного виробництва, що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків від 04.07.2012. Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що податкову звітність ТзОВ Акваметсервіс , за період здійснення господарських правовідносин із ПАТ Електротермометрія , вчасно було подано до контролюючого органу. Суд першої інстанції, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.08.2018, також встановив виникнення у позивача у 2011 році від`ємного значення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Отже, при новому розгляді цієї справи обов`язковому врахуванню підлягали правові висновки та мотиви, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.08.2018.

Так, зокрема, судом при новому розгляді справи підлягали з`ясуванню обставини щодо реального здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом ТзОВ Акваметсервіс , зокрема дослідження належних доказів, які б підтверджували транспортування придбаного позивачем товару, його прийняття та облік, за якими позивачем формувалися валові витрати та податковий кредит, належного оформлення первинних документів.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно із підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтями 1, 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку встановлено статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення).

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п.п.2.4 п.2 Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити : найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.2.16 п.2 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Разом з тим, згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції та підтримано представником відповідача в суді апеляційної інстанції, позиція податкового органу зводиться до ознак фіктивності ТзОВ Акваметсервіс , а також не підтвердження факту транспортування і доставки придбаних у ТзОВ Акваметсервіс товарно-матеріальних цінностей на склад ПАТ Електротермометрія .

З матеріалів справи видно, що між ПАТ Електротермометрія та ТзОВ Акваметсервіс було укладено договір поставки №01/03-11 від 01.03.2011, за умовами якого постачальник зобов`язувався передати у власність покупця товар та оплатити його вартість на умовах цього договору. При цьому, порядок та умови поставки товару сторонами договору визначені у розділі 4. Постачальник своїми силами поставляє товар Покупцю, за адресою: м. Луцьк, вул. Ковельська, 40.

Здійснення господарських операцій по вказаному договору підтверджується видатковою накладною №РН-000034 від 10.03.2011, податковою накладною №24 від 10.03.2011, прибутковим касовим ордером №115 від 15.03.2011, накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє розміщення) №12/169 від 15.03.2011, звітом про використання матеріалів у виробництві №3 від 31.03.2011 (списання з виробництва), видатковою накладною №РН-0000053 від 11.04.2011, податковою накладною №7 від 11.04.2011, прибутковим касовим ордером №178 від 11.04.2011, накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє розміщення) №12/262 від 11.04.2011, видатковою накладною №РН-0000060 від 21.04.2011, податковою накладною №22 від 21.04.2011, прибутковим касовим ордером №214 від 22.04.2011, накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє розміщення) №12/299 від 22.04.2011, звітом про використання матеріалів у виробництві №4 від 30.04.2011 (списання з виробництва), видатковою накладною №РН-0000084 від 30.06.2011, податковою накладною №51 від 30.06.2011, прибутковим касовим ордером №338 від 30.06.2011, накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє розміщення) №12/464 від 30.06.2011, звітом про використання матеріалів у виробництві №1 від 30.06.2011 (списання з виробництва), видатковою накладною №РН-0000212 від 30.11.2011, податковою накладною №45 від 30.11.2011, прибутковим касовим ордером №592 від 30.11.2011, накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє розміщення) №12/851 від 30.11.2011, звітом про використання матеріалів у виробництві №1 від 30.11.2011 (списання з виробництва), видатковою накладною №РН-000215 від 21.12.2011, податковою накладною №31 від 21.12.2011, прибутковим касовим ордером №630 від 22.12.2011, накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє розміщення) №12/906 від 22.12.2011, звітом про використання матеріалів у виробництві №1 від 22.12.2011 (списання з виробництва).

Оплата, придбаних товарно-матеріальних цінностей згідно вказаного договору, проведена позивачем в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №295 від 16.03.2011, №347 від 24.03.2011, №388 від 28.03.2011, №568 від 22.04.2011, №603 від 29.04.2011, №672 від 16.05.2011, №697 від 24.05.2011, №996 від 15.07.2011, №1059 від 08.08.2011, №652 від 16.03.2011, №798 від 01.04.2011, №824 від 05.04.2011, №950 від 12.04.2011, №1035 від 19.04.2011, №1111 від 28.04.2011, №1431 від 25.05.2011, №1787 від 04.07.2011, №3338 від 30.11.2011, №3621 від 21.12.2011.

Також, в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, які були отримані від ТзОВ Акваметсервіс згідно листа від 09.07.2012, №53 від 11.04.2011, №34 від 10.03.2011, №60 від 21.04.2011, №84 від 30.06.2011, №212 від 30.11.2011, №215 від 21.12.2011 та підтверджують факти постачання ТзОВ Акваметсервіс товарно-матеріальні цінності позивачу за адресою : м. Луцьк, вул. Ковельска, 40 по видаткових накладних №РН-000034 від 10.03.2011, № РН-0000053 від 11.04.2011, № РН-0000060 від 21.04.2011, № РН-0000084 від 30.06.2011, №РН-0000212 від 30.11.2011, № РН-00215 від 21.12.2011.

Колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов`язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов`язань сплати податку до бюджету контрагентами. Закон не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТзОВ Акваметсервіс (код ЄДРПОУ 37128788) зареєстроване у встановленому порядку та є діючою юридичною особою, до видів діяльності якої належить 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого вжитку .

Під час розгляду справи відповідачем надано інформацію з АІС Податковий блок про відображення в податковій звітності ТзОВ Акваметсервіс податкових зобов`язань по взаємовідносинах із ПАТ Електротермометрія , з якої вбачається, що у звітному періоді березень 2011 року ТзОВ Акваметсервіс було відображено податкове зобов`язання по додатковій накладній №24 від 10.03.2011 на суму ПДВ 35750,00 грн, у квітні 2011 року податкове зобов`язання по податкових накладних №7 від 11.04.2011 та №22 від 21.04.2011 на загальну суму ПДВ 48620,00 грн, у червні 2011 року ТзОВ Акваметсервіс було відображено податкове зобов`язання по податковій накладній №51 від 03.06.2011 на суму ПДВ 28600,00 грн, у звітному періоді листопад 2011 року ТзОВ відображено податкове зобов`язання по податковій накладній №45 від 30.11.2011 на суму ПДВ 310,00 грн, у звітному періоді грудень 2011 року зобов`язання по податковій накладній №31 від 21.12.2011 на суму ПДВ 1860,00 грн.

Також в матеріалах справи є надані позивачем копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, які підтверджують що ТзОВ Акваметсервіс відобразив податкові зобов`язання за господарськими операціями з ПАТ Електротермометрія .

Крім того, позивачем були надані акт звірки взаємних розрахунків від 04.07.2012, з яких вбачається, що загальний обсяг оподаткованих операцій між зазначеними контрагентами за 2011 рік склав 8941827,15 грн, а також копія договору №10/14-032 від 01.08.2010, згідно якого позивачем на адресу ТзОВ Акваметсервіс поставлялась продукція.

Крім того, на вимогу суду апеляційної інстанції про надання оригіналу довіреностей на отримання товарів від ТзОВ Акваметсервіс за товарно-транспортними накладними, представник позивача пояснила, що вказані довіреності були надані постачальнику при отриманні товару та надано книгу їх реєстрації за період з 01.01.2011 по 31.12.2011.

Додатково представник позивача пояснила, що готова продукція, вироблена з отриманих від ТзОВ Акваметсервіс матеріалів, була поставлена на адресу ООО Лиом плюс , м. Санкт-Петербург, 1 Верхній перевулок, буд.6-А, про що свідчать товарно-транспортні накладні №11-0587 від 15.03.2011, №11-0848 від 11.04.2011, №11-1665 від 01.07.2011, №11-3297 від 20.12.2011, Митні декларації, додатки до вантажно-митної декларації №1 (форма МД-6), рахунки-фактура, міжнародні товарно-транспортні накладні, сертифікати походження товару (а.с.167-196 Т.3), а також на адресу ОАО Витебский завод електроизмерительных приборов , м. Вітебськ, вул. Ільїнського, 19/18, Білорусь, що підтверджується рахунком-фактурою, сертифікатом походження товару, калькуляцією на приймач термометру опору.

Крім того, вказані у первинних документах дати поставки готової продукції за кордон узгоджуються з датами поставки комплектуючих до них позивачу від ТзОВ Акваметсервіс .

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що подані позивачем як в ході перевірки, так і в ході судового розгляду справи первинні документи підтверджують реальність господарських операцій з ТзОВ Акваметсервіс , відтак, позивачем правомірно сформовано від`ємне значення об`єкта оподаткування у 2011 році та податковий кредит зазначеного звітного періоду.

Крім того, доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленого процесуальним законом обов`язку доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень таким суб`єктом, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх доводів.

Відтак, висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм податкового законодавства, викладені в акті перевірки, які мали наслідком прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є безпідставними та необґрунтованими, що має наслідком визнання їх протиправним та скасування.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 265, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 січня 2019 року по справі №2а/0370/1606/12 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос Я. С. Попко Повне судове рішення складено 06.08.2019