Рішення

від 06.08.2019 по справі 623/3999/18

ІЗЮМСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 623/3999/18

Номер провадження 2/623/130/2019

РІШЕННЯ

іменем України

31 липня 2019 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Герцова О.М.,

за участю секретаря: Рзаєвої І.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Кисельової Н.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Ізюмської міської ради Харківської області, третя особа без самостійних вимог: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_3 , просив визнати за ним право власності на гараж, загальною площею 28,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала та просила задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача Кисельова Н.С. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , просила відмовити у позові у повному обсязі.

15 листопада 2018 року представником відповідача надано на адресу суду відзив на позовну заяву ОСОБА_3 , де зазначила, що оскільки ОСОБА_3 не реалізував свого права шляхом звернення до компетентних органів, його право не можна визнати порушеним. Зазначила, що позов про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Позивачем ОСОБА_3 було надано на адресу суду копію відповіді Департаменту ДАБІ у Харківській області від 22.02.2019 року за №1020-1950, де директором Департаменту зазначено, що форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначена постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466. Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.

Вказали, що відповідно до ст. 39 Закону України прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до

об`єктів з незначними наслідками (СС1), здійснюється шляхом реєстрації

відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на

безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до

експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Форма декларації про готовність об`єкта до експлуатації, порядок її подання і

реєстрації визначена постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461.

Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке

прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Також проінформували, що відповідно до Положення про Міністерство

регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства

України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.04.2014

№ 197, серед основних завдань Мінрегіону є забезпечення формування та реалізація

державної політики у сфері будівництва, архітектури, містобудування, а також

забезпечення технічного регулювання у сфері будівництва, містобудування тощо).

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи із наступного.

Судом встановлено слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.

15 серпня 2016 року ОСОБА_3 уклав Договір міни земельних

ділянок, посвідчений державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори

Харківської області Живолуп І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3-897, відповідно до якого набув у власність земельну ділянку площею 0,0033 га кадастровий номер

НОМЕР_1 , розташовану за адресою:

АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва

індивідуального гаражу. Виникнення права власності на вказану земельну ділянку

підтверджується також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.(а.с.9-10)

В 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради та отримав містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки № 17-03 від 26.01.2017 року.

У березні 2017 року на замовлення ОСОБА_3 ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Розвідувач" розроблено Робочий проект щодо будівництва індивідуального гаражу по АДРЕСА_1 .

На підставі вказаних документів у 2017 році ОСОБА_3 здійснив будівництво гаражу площею 28.5 кв.м. на належній йому на праві власності земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Будівництво гаражу ОСОБА_3 здійснив без повідомлення органів державної архітектурно-будівельної інспекції про початок виконання будівельних робіт.

07 вересня 2018 року спеціалістами Департаменту державної архітектурно-

будівельної інспекції у Харківській області проведена позапланова перевірка, за результатами якої встановлено факт виконання ОСОБА_3 будівельних робіт щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), за адресою: АДРЕСА_1 - без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, про що складено акт № 540-Л від 07.09.2018 р. та протокол про адміністративне правопорушення від 07.09.2018 р.(а.с.28-34).

ОСОБА_3 видано припис - 540-Пр про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 07.09.2018 р. (а.с.36).

Постановою по справі про адміністративне правопорушення № 540-П від 18.09.2018

р.. винесену головним інспектором будівельного нагляду Олещенко Є .В., ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 96 КУпАП, а саме виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт, вчинені щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1). Вказаною постановою на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн., яке ним сплачено повністю згідно квитанції від 25.09.2018 року. (а.с.35).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі ч. ч. 1, 2 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За змістом ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій ст. 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Згідно із ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

При цьому необхідно ураховувати положення частини першої ст. 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, яка здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил під час будівництва об`єкта.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15.

За ч. 5 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у чітко встановленому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Із змісту вказаної норми вбачається, що першочерговими діями, які дають підстави власнику земельної ділянки проектувати будівництво є отримання вихідних даних.

Статтею 31 даного Закону встановлено, що проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, державних будівельних норм, стандартів і правил та затверджується замовником.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов`язком фізичної або юридичної особи, що планує будівництво подати до виконавчого органу відповідної ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки для одержання вихідних даних на проектування будівництва.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Форма декларації визначається Кабінетом Міністрів України (461-2011-п).

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з середнім (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органом державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Відповідно до п. 10 "Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів" затвердженого постановою КМУ №461 від 13.04.2011р. - у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.

Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 5 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року № 1952-IV встановлено, - якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Згідно п. 4 "Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень" затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013р. №868, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, - у разі, коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об`єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Також, вказаним Порядком чітко визначено, що у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об`єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, який подає до органу реєстраційної служби документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (декларацію про готовність об`єкта до експлуатації).

Будь-яка реєстрація права власності на об`єкти самочинного будівництва збудовані після серпня 1992 року без документу про введення такого в експлуатацію є протиправною.

Судом встановлено, що позивач при створенні вказаного об`єкта архітектури не отримав відповідного права на виконання будівельних робіт, що є грубим порушенням ст. 34 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності".

Також, вказані будівельні роботи проводились без належно затвердженої та погодженої проектної документації розробленої у відповідності до містобудівної документації та вихідних даних, що є порушенням ст. ст. 9, 27 ЗУ "Про архітектурну діяльність", ст. ст. 26, 31 ЗУ "Про регулювання містобудівної документації", п. 4.1. ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво".

В ст. 9 ЗУ "Про архітектурну діяльність" зазначено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних у порядку визначеному ст. 31 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності".

Статтею 27 ЗУ "Про архітектурну діяльність" передбачено, що замовники (забудовники) та підрядники під час створення об`єкта архітектури зобов`язані забезпечувати будівництво об`єктів архітектури згідно з робочою документацією.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Таким чином, позивач не вичерпав усі можливі заходи узаконення самовільно збудованого об`єкту у позасудовому порядку, зокрема у відповідності до Прикінцевих положень ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", а також у порядку неможливості отримання вихідних даних на проектування (ст. 29 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності") та неможливості розроблення і затвердження у встановленому порядку проектної документації на об`єкт будівництва (ст. 7 ЗУ "Про архітектурну діяльність").

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_3 слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 328, 331, 376 ЦК України, ст. ст. 26, 29, 31, 34, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року№3038-VI, ст. ст. 9, 27 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20 травня 1999 року№687-XIV, ст. ст. 4, 10, 12, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Ізюмської міської ради Харківської області, третя особа без самостійних вимог: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області про визнання права власності відмовити у повному обсязі.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: О.М.Герцов

Повний текс рішення виготовлено 6 серпня 2019 року.