Постанова

від 02.12.2019 по справі 623/3999/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

02 грудня 2019 року

м. Харків

справа № 623/3999/18

провадження № 22-ц/818/4978/19

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Ізюмська міська рада Харківської області,

третя особа - Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 31 липня 2019 року в складі судді Герцова О.М.,

у с т а н о в и в:

В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Ізюмської міської ради Харківської області та просив визнати за ним право власності на самочинно збудований гараж площею 28,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов мотивовано тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,0033 га, кадастровий номер 6310400000:21:001:0040, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва індивідуального гаражу, на підставі Договору міни земельних ділянок, посвідченого державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Живолуп І.В. за реєстровим номером 3-897. В 2017 році він звернувся до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради та отримав містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 26 січня 2017 року № 17-03. У березні 2017 року на його замовлення Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Розвідувач розроблено Робочий проект щодо будівництва індивідуального гаражу по АДРЕСА_1 . На підставі вказаних документів у 2017 році він здійснив будівництво, однак не повідомив органи державної архітектурно-будівельної інспекції про початок виконання будівельних робіт. Постановою головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Харківській області Олещенка Євгена Вадимовича від 18 вересня 2018 року № 540-П його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 96 КУпАП, а саме - виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт, вчинені щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1). Вказаною постановою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн, який він сплатив, що підтверджується квитанцією від 25 вересня 2018 року. Таким чином, на теперішній час вказаний об`єкт будівництва вважається самочинним, так як він збудований без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.

15 листопада 2018 року Кисельова Наталія Сергіївна - представник Ізюмської міської ради подала відзив на позовну заяву, в якому просила в задоволенні позову відмовити.

Відзив мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 не реалізував свого права шляхом звернення до компетентних органів, його право не можна визнати порушеним. Зазначала, що позов про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27 грудня 2018 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору залучено Інспекцію державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 31 липня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач під час будівництва вказаного об`єкта архітектури - гаража не отримав відповідного права на виконання будівельних робіт, що є порушенням статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Будівельні роботи проводились без належно затвердженої та погодженої проектної документації, розробленої у відповідності до містобудівної документації та вихідних даних, що є порушенням статтей 9, 27 Закону України Про архітектурну діяльність , статтей 26, 31 Закону України Про регулювання містобудівної документації та Державних будівельних норм.

ОСОБА_1 не вичерпав усі можливі заходи узаконення самовільно збудованого об`єкту у позасудовому порядку, зокрема у відповідності до Прикінцевих положень Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а також у порядку неможливості отримання вихідних даних на проектування (стаття 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ) та неможливості розроблення і затвердження у встановленому порядку проектної документації на об`єкт будівництва (статті 7 Закону України Про архітектурну діяльність ).

03 вересня 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не застосовано частину п`яту статті 376 ЦК України, відповідно до якої на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Він здійснив самочинне будівництво гаража без повідомлення компетентного органу про початок будівництва, але на власній земельній ділянці. Вказане будівництво не порушує прав інших осіб, що підтверджується Звітом про проведення технічного обстеження, виконаного та затвердженого 26 жовтня 2018 року експертом Геріч В.І. Законодавець чітко передбачив процедуру прийняття в експлуатацію самочинно збудованого об`єкту саме після визнання права власності на нього за судовим рішенням. Таким чином, прийняття в експлуатацію спірного гаража може бути здійснене лише шляхом подання Декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду на підставі частини п`ятої статті 376 ЦК України.

27 вересня 2019 року Ізюмська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відзив мотивовано тим, що при вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0033 га, кадастровий номер 6310400000:21:001:0040, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва індивідуального гаражу, на підставі Договору міни земельних ділянок, посвідченого державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Живолуп І.В. за реєстровим номером 3-897.

Право власності на вказану земельну ділянку належним чином зареєстроване, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 9 - 10).

В 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради та отримав містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 26 січня 2017 року № 17-03.

У березні 2017 року на замовлення ОСОБА_1 Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Розвідувач розроблено Робочий проект щодо будівництва індивідуального гаражу по АДРЕСА_1 .

На підставі вказаних документів у 2017 році ОСОБА_1 здійснив будівництво, однак не повідомив органи державної архітектурно-будівельної інспекції про початок виконання будівельних робіт.

07 вересня 2018 року спеціалістами Департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції у Харківській області проведена позапланова перевірка, за результатами якої встановлено факт виконання ОСОБА_1 будівельних робіт щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), за адресою: АДРЕСА_1 , без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, про що складено акт від 07 вересня 2018 року № 540-Л та протокол про адміністративне правопорушення від 07 вересня 2018 року (а. с. 28 - 34).

Позивачу було видано припис - 540-Пр про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 07 вересня 2018 року.

Постановою головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Харківській області Олещенка Євгена Вадимовича від 18 вересня 2018 року № 540-П ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 96 КУпАП, а саме - виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт, вчинені щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1). Вказаною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн, який він сплатив, що підтверджується квитанцією від 25 вересня 2018 року (а. с. 35 - 36).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах якщо це право не визнається іншою собою, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Порядок набуття права власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) визначено статтею 331 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Частиною першою статті 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Закон України Про регулювання містобудівної діяльності регулює планування та забудову території, на якій передбачено провадження містобудівної діяльності, у тому числі здійснення державного архітектурно-будівельного контролю щодо об`єктів, розташованих в межах та за межами населених пунктів та прийняття в експлуатацію закінчених об`єктів будівництва.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності (далі - Закон № 3038-VI) проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації ; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Статтею 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності закріплено обов`язок фізичної або юридичної особи, що планує будівництво, подати до виконавчого органу відповідної ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки для одержання вихідних даних на проектування будівництва.

Статтею 31 даного Закону встановлено, що проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, державних будівельних норм, стандартів і правил та затверджується замовником.

Згідно з частиною першою статті 34, частиною першою статті 36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката (частина п`ята статті 39 Закону).

Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється (частина восьма статті 39 Закону).

Отже законодавством встановлений чіткий алгоритм дій особи, яка має намір здійснити будівництво та зареєструвати право власності.

Позивач не надав доказів, що він у встановленому Законом України Про регулювання містобудівної діяльності порядку здійснив необхідні дії для прийняття в експлуатацію збудованого гаража.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не вичерпав усі можливі заходи узаконення самовільно збудованого об`єкту у позасудовому порядку.

В листах Департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції у Харківській області від 22 лютого 2019 року № 1020-1950, 28 травня 2019 року № 1040-4188, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, також викладено роз`яснення, щодо порядку введення самочинного будівництва в експлуатацію.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки позов задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судового збору, понесеного у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судового збору, понесеного у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 31 липня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 02 грудня 2019 року.

Головуючий А.В. Котелевець

Судді Р.М. Піддубний

О.Ю. Тичкова