Постанова

від 25.07.2019 по справі 747/41/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

25 липня 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 747/41/19

Головуючий у першій інстанції - Косенко Ю. Л.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/762/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого - судді Губар В.С.,

суддів: Вінгаль В.М., Кузюри Л.В.,

із секретарем судового засідання: Шапко В.М.

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: фізична особа - підприємець ОСОБА_2 ,

треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Талалаївська районна державна адміністрація Чернігівської області,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 26 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договорів оренди землі та скасування їх державної реєстрації,

треті особи - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Талалаївська районна державна адміністрація Чернігівської області,

прізвище судді: Косенко Ю.Л.; місце ухвалення рішення: смт. Талалаївка,

дата складання повного тексту рішення: 26 березня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом у якому просив розірвати договір оренди землі від 22.09.2011 року (реєстраційний запис у Державному реєстрі земель під номером 742535514001592) та додаткову угоду оренди землі від 09.02.2017 року (реєстраційний запис - 1168158274253), укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 та скасувати їх державну реєстрацію.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 22.09.2011 року між ним та ФОП ОСОБА_2 укладений договір оренди землі на території Талалаївської селищної ради Талалаївського району Чернігівської обл., який зареєстровано у відділі Держкомзему у Талалаївському районі та вчинено відповідний запис у Державному реєстрі земель 29.02.2012 року за №742535514001592.

У 2017 році на підставі додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованої 09.02.2017 року за №79967881, було внесено зміни до п.9 договору оренди землі, відповідно до яких орендна плата нараховується і вноситься орендарем щорічно в розмірі 10% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за рік та складає 3932,26 грн.

Позивач посилається на висновок від 14.09.2017 року про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, проведеної на підставі договору №501Т від 05.09.2017 року, укладеного між ним та ПП Альфа-Базис , за яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки, переданої в оренду відповідачу, складає 54980,48 грн.

Вважає, що відповідно до ст. 632 ЦК України, ст.ст. 288, 289 ПК України, ст.ст. 15, 21 Закону України Про оренду землі нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Позивач вказує, що рішенням Талалаївської районної ради Чернігівської області від 20.12.2017 року № 25-19/VII затверджено технічну документацію по визначенню нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення та визначено її нормативну грошову оцінку у розмірі 54980,48 грн.

У зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, від якої залежить розмір орендної плати, позивач неодноразово звертався до орендаря (відповідача) усно та направляв письмову заяву про перегляд розміру орендної плати, попередження щодо виділення в натурі із зазначенням кінцевих поворотних точок і встановлення межових знаків земельної ділянки. Вказані звернення відповідачем були проігноровані.

Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 26 березня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на незаконність судового рішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що судом не враховано, що відповідач не дотримується умов діючого договору в частині приведення орендних платежів у відповідність з нормативно-грошовою оцінкою земельної ділянки, як первинною складовою визначення її орендної вартості.

Апелянт стверджує, що судом першої інстанції для правильного вирішення даного спору не застосовані положення ст.ст.632 ЦК України, ст.ст.288,289 Податкового кодексу України, ст.ст.15,21 Закону України Про оренду землі , за якими нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Апелянт вважає, що для захисту та відновлення порушеного права позивача, як орендодавця земельної ділянки, суд безпідставно не застосував ст.651 ЦК України, яка передбачає, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не подавався.

У судове засідання учасники справи або їх представники, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися, тому, на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши голову судового засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що зміна нормативно-грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, а не для розірвання договору оренди; судом не встановлено факту систематичної невиплати орендної плати позивачу.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, з огляду на таке.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,9999 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 (а.с.15).

22.09.2011 року між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладений договір оренди земельної ділянки на 5 років.

Пунктом 9 договору передбачено нарахування і внесення орендарем орендної плати щорічно з розрахунку 5% від нормативної грошової оцінки у грошовій формі і становить 928,09 грн. Даний договір зареєстрований 29.02.2012 року відділом Держкомзему у Талалаївському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №74535514001592.

Пунктом 13 договору оренди земельної ділянки перебачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно та у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Пунктами 38, 39 договору оренди земельної ділянки встановлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання, випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (а.с.11-12).

Додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованою 09.02.2017 року державним реєстратором Талалаївської районної державної адміністрації за № 1168158274253, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди, внесено зміни до п.п.2,5,8,9 договору оренди земельної ділянки, якими, зокрема, визначено:

- В оренду передається земельна ділянка площею 1,9999 га, кадастровий номер НОМЕР_1 ;

- Нормативно - грошова оцінка землі, станом на 01.01.2016 року становить 24423,97 грн., за 1 га ріллі по області ;

- Договір продовжити на термін 7 років 5 місяців, починаючи з дати державної реєстрації додаткової угоди ;

- Орендна плата нараховується і вноситься орендарем щорічно у розмірі 10% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки на рік, що виражено у грошовому еквіваленті та складає 3932,26 грн. З урахуванням коефіцієнтів індексації: 1,756;1,249;1,2 .

Відповідно до п.5 додаткової угоди розмір орендної плати не може бути меншим від середнього розміру орендної плати землі сільськогосподарського призначення (ріллі) по Талалаївському району (а.с.13-14).

Зазначені обставини апелянтом не спростовувались і не заперечувались.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що рішенням 19 сесії VII скликання Талалаївської районної ради від 20 грудня 2017 року №24-19/VII затверджено технічну документацію по визначенню нормативно-грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер НОМЕР_1 , наданої у власність ОСОБА_1 . Нормативно-грошова оцінка цієї земельної ділянки складає 54980,48 грн. (а.с.15-17).

Вказані обставини в апеляційному суді позивачем не спростовані і не заперечувались.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.15 Закону України Про оренду землі у редакції, що діяла на час реєстрації договору, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Згідно з ч.ч.1,2,3 ст.21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч.ч.3,4 ст.31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Як убачається з матеріалів справи, сторонами досягнуто всіх істотних умов договору, передбачених ст.15 Закону України Про оренду землі , що діяв на момент укладення договору оренди землі між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , а відтак, договір відповідає вимогам законодавства та є чинним.

Зважаючи на сукупність обставин справи, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 року у справі №6-325цс16, підтвердженим постановою Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №500/6974/15-ц. Крім того, за правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 03.12.2013 року у справі №3-34гс13 та від 20.08.2013 року у справі №3-21гс13, підтвердженою постановою Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №732/1705/16-ц, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати без внесення відповідних змін до договору у письмовій формі.

У заяві від 08.04.2018 року, адресованій ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_1 просив, з урахуванням затвердженої нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, переглянути розмір орендної плати у сторону збільшення, та скласти додаткову угоду.

Як зазначалось вище, строки та умови перегляду розміру орендної плати передбачено п.13 спірного договору оренди землі.

Пунктом 36 договору оренди землі встановлено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, зокрема таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Вказане узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини в п.45 рішення від 10 квітня 2008 року в справі Вассерман проти Росії , згідно з якою засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

За відсутності згоди зі сторони орендаря щодо зміни умов договору в частині розміру орендної плати позивач має звернутися з позовом про внесення відповідних змін до договору оренди землі, а не із вимогою про його розірвання.

Зазначений висновок про саме такий спосіб захисту порушеного права сформульовано Верховним Судом в постанові від 26 червня 2018 року у справі №531/1121/15-ц щодо аналогічних правовідносин.

Проте, позовних вимог про внесення відповідних змін до договору оренди землі ОСОБА_1 у цій справі не заявляв.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі та додаткової угоди до нього.

Доводи апеляційної скарги про те, що недотримання ФОП ОСОБА_2 умов діючого договору щодо приведення орендних платежів у відповідність з нормативно-грошовою оцінкою земельної ділянки є підставою для розірвання договору оренди, оскільки свідчить про істотне порушення відповідачем умов договору в частині виплати належних йому платежів колегія суддів не приймає до уваги, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.2 ст.652 ЦК України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Факту систематичної невиплати орендної плати судом не встановлено, як і не доведено позивачем, що йому відповідачем завдана шкода, яка значною мірою позбавляє його того, на що він розраховував при укладенні договору.

Сукупність досліджених обставин та наявних у справі доказів приводить апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції повно, об`єктивно і всебічно встановлені і досліджені фактичні обставини справи і їм надана вірна юридична оцінка. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків оскаржуваного судового рішення і не впливають на правильність вирішення спору по суті та не містять передбачених процесуальним законом законом підстав для скасування законного і обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 26 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: