Ухвала

від 06.08.2019 по справі 755/11464/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/11464/19

Провадження №: 1-кс/755/5627/19

"06" серпня 2019 р.

м. Київ

слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судових засідань ОСОБА_2 , за участю представника ТОВ «Майлз» ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 , в інтересах ТОВ «Майлз», на бездіяльність слідчого у рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.0.2019 за № 320191300000000504, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 205 КК України, яка полягає у неповернення тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 Кримінального процесуального Кодексу України,та бездіяльністі слідчого,яка полягаєу нездійсненні процесуальнихдій,які вінзобов`язаний вчинитиу визначенийКримінальним процесуальнимКодексом Українистрок, встановив :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

ОСОБА_3 , в інтересах ТОВ «Майлз», звернувся до слідчого судді цього місцевого суду, у порядку ст. 303 КПК України, з цією скаргою у рамках вказаного кримінального провадження, яка полягає у неповернення тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 Кримінально процесуального Кодексу України, та просить зобов`язати слідчого повернути вилучене під час обшуку майно.

Скарга умотивована тим, що слідчими СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві 24.07.2019 року та 25.07.2019 року проведено обшук вантажного транспортного засобу DAF XF державний номер НОМЕР_1 , з причепом державний номер НОМЕР_2 , який зареєстровано на право власності ОСОБА_5 , та який фактично використовується товариством з обмеженою відповідальністю Майлз.

Товариство з обмеженою відповідальністю Майлз здійснює законну господарську діяльність, основною сферою діяльності є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. На час проведенням обшуків директором та єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Майлз був ОСОБА_6 , на сьогоднішній день день директором та єдиним учасником товариства є ОСОБА_7 . Товариство завжди сплачувало всі необхідні податки та платежі у зв`язку із здійсненням своєї діяльності. Товариство та учасники ніколи не притягувались до адміністративної, фінансової, кримінальної чи іншої відповідальності.

Ухвалою слідчого судді від 19.07.2019 року по справі 755/11464/19 задоволено клопотання слідчого СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 та надано дозвіл слідчим четвертого СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 та/або ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 на проведення обшуку вантажного транспортного засобу DAF XF державний номер НОМЕР_1 , з причепом державний номер НОМЕР_2 , який зареєстровано на право власності ОСОБА_5 , та який фактично використовується товариством з обмеженою відповідальністю Майлз, а саме з метою виявлення та вилучення товару, товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості походження товару, який задекларований у вантажно-митній декларації, що подана від ТОВ Майлз.

Під час обшуку, який проведений 24.07.2019 та 25.07.2019 року вилучено майно, яке знаходилось у транспортному засобі DAF XF державний номер НОМЕР_1 , з причепом державний номер НОМЕР_2 , а саме: котел твердопаливний для центрального опалення з комплектуючими марки OPTIMA DS 24 KW -1 шт.; котел твердопаливний для центрального опалення побутові з комплектуючими марки OPTIMA DS 30 KW - 2 шт.; котел твердопаливний для центрального опалення з комплектуючими марки KDR3 25 KW - 2 шт.; котел твердопаливний для центрального опалення з комплектуючими марки KDR3 20 KW - 7 шт.; котел твердопаливний для центрального опалення з комплектуючими марки KDR3 30 KW - 3 шт.; котел твердопаливний для центрального опалення з комплектуючими марки KDR PLUS 3 15 KW - 1 шт.; котел твердопаливнийдля центрального опалення з комплектуючими марки KDR PLUS 3 25 KW - 3 шт.; котел твердопаливний для центрального опалення з комплектуючими марки KDR PLUS 3 30 KW - 4 шт.; котел твердопаливний для центрального опалення з комплектуючими марки KDR PLUS 3 35 KW - 2 шт.; котел твердопаливний для центрального опалення з комплектуючими марки KDR PLUS 3 40 KW - 1 шт.; котли твердопаливні для центрального опалення з комплектуючими марки OPTIMA PLUS 50 KW - 1 шт.; котел твердопаливний для центрального опалення з комплектуючими марки OPTIMA PLUS 60 KW - 1 шт.; котел марки PIECOKUCHNIA ASIA - 2 шт.; товарно-транспортні накладні, сертифікати якості походження товару, й інші речі та документи.

Вказане майно належить на праві власності ТОВ Майлз (код ЄДРПОУ 42717611), що підтверджується Договором 1/02/19 від 01.02.2019, за яким ТОВ Майзл придбало котли у товариства з обмеженою відповідальністю командитного товариства DEFRO, специфікацією, платіжними дорученнями, вантажними митними деклараціями.

Також слідчими СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві вилучено документи на право виїзду транспортного засобу DAF XF державний номер НОМЕР_1 , з причепом державний номер НОМЕР_2 із зони відділу митного оформлення Малахів митного поста Північний Львівської митниці ДФС України.

Однак ухвалою слідчого судді від 19.07.2019 року не надається дозвіл на вилучення документів щодо права виїзду транспортного засобу DAF XF державний номер НОМЕР_1 , з причепом державний номер НОМЕР_2 із зони відділу митного оформлення Малахів митного поста Північний Львівської митниці ДФС України та вони не відносяться не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу.

На це майно не накладався арешт у порядку п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

З огляду на наведене, заявник, у світлі норм ст.ст. 169, 171, 236 КПК України, просить дану скаргу задовольнити та повернути йому вилучене під час обшуку майно, адже фактично досудовим слідством в порушення вказаних вимог КПК України, протиправно не повернуто тимчасово вилучене майно і фактично воно незаконно утримується слідчим.

Бездіяльності слідчого, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений Кримінальним процесуальним Кодексом України строк, обумовлюється заявником тим, що після проведення обшуку не були виконані вимоги ч. 9 ст. 236 КПК України.

Позиція сторін

У судовому засіданні представникТОВ «Майлз» ОСОБА_3 скаргу підтримав в повному обсязі, просив задовольнити, зазначивши, що вилучене майно має статус тимчасово вилученого майна, оскільки не входить до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, у відповідності до ч. 7 ст. 236 КПК України, а слідчий чи прокурор не звернулись до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна в порядку ч. 5 ст. 171 КПК України, як наслідок просив повернути тимчасово вилучене майно.

Слідчий з ОВС четвертого СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив, що дійсно СУ ФРГУ ДФС було проведено указаний обшук у ході якого вилучено наведене у скарзі майно. У ході обшуку органом досудового розслідування було вилучено майно до якого прямо надано доступ слідчим суддею.

Також, слідчий підтвердив, щона це майно не накладався арешт у порядку п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.Після обшуку вилучене майно було визнано речовим доказом, у порядку ст. 100 КПК України.

Встановлені обставини у справі

В провадженнічетвертого СВРКП СУ ФРГУ ДФСу м.Києві розслідуютьсяматеріали кримінального провадження№ 32019100000000504від 16.07.2019,за ознакамикримінальних правопорушень,передбачених ч.5ст.27ч.1ст.205,ч.1ст.205КК України.

Ухвалою слідчого судді цього місцевого суду від 19.07.2019 у справі № 755/11464/19 надано дозвіл напроведення обшукувантажного транспортногозасобу DAFXFдержавний номер НОМЕР_1 ,з причепомдержавний номер НОМЕР_2 зареєстровано направо власностіза ОСОБА_5 ( НОМЕР_3 ),який фактичновикористовується ТОВ «Майлз»(кодЄДРПОУ 42717611),а самез метоювиявлення тавилучення:товару,товаротранспортних накладних,сертифікатів якостіпоходження товаруякий задекларованийвантажно-митнійдекларації поданавід ТОВ«Майлз» (кодЄДРПОУ 42717611).

24.07.2019-25.07.2019 було проведено обшуку транспортному засобі DAF XF державний номер НОМЕР_1 , з причепом державний номер НОМЕР_2 , у ході якого було вилучено речі та документи, що там містилися, зокрема, котел твердопаливний для центрального опалення з комплектуючими марки OPTIMA DS 24 KW -1 шт.; котел твердопаливний для центрального опалення побутові з комплектуючими марки OPTIMA DS 30 KW - 2 шт.; котел твердопаливний для центрального опалення з комплектуючими марки KDR3 25 KW - 2 шт.; котел твердопаливний для центрального опалення з комплектуючими марки KDR3 20 KW - 7 шт.; котел твердопаливний для центрального опалення з комплектуючими марки KDR3 30 KW - 3 шт.; котел твердопаливний для центрального опалення з комплектуючими марки KDR PLUS 3 15 KW - 1 шт.; котел твердопаливнийдля центрального опалення з комплектуючими марки KDR PLUS 3 25 KW - 3 шт.; котел твердопаливний для центрального опалення з комплектуючими марки KDR PLUS 3 30 KW - 4 шт.; котел твердопаливний для центрального опалення з комплектуючими марки KDR PLUS 3 35 KW - 2 шт.; котел твердопаливний для центрального опалення з комплектуючими марки KDR PLUS 3 40 KW - 1 шт.; котли твердопаливні для центрального опалення з комплектуючими марки OPTIMA PLUS 50 KW - 1 шт.; котел твердопаливний для центрального опалення з комплектуючими марки OPTIMA PLUS 60 KW - 1 шт.; котел марки PIECOKUCHNIA ASIA - 2 шт.; товарно-транспортні накладні, сертифікати якості походження товару,

Докази того, що після проведення обшуку, дане майно речовим доказом у порядку ст. 100 КПК України, з огляду на його відповідність критеріям ст. 98 того ж Кодексу, визнавалося, у справі не має. Цей факт слідує тільки з усних пояснень слідчого і все.

На це майно не накладався арешт у порядку п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався

Слідчий суддя, вивчивши скаргу, заслухавши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали провадження за скаргою, приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положеньКонституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Порядок, встановленийКПК(процесуальний порядок, форма, процедура), ? це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (Верховний суд України постанова від 16.03.2017 у справі № 671/463/15-к).

Тож для того, аби урегулювати проблематику питання, яка порушена у даній скарзі у розрізі положень кримінального процесуального законодавство України в частині питання послідовності (кроків) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій, слід проаналізувати самі норми КПК України, які регулюють цю проблему.

Так, відповідно до ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду(ч. 2 ст. 168 КПК України).

Згідно ст. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;3) у випадках, передбаченихчастиною п`ятою статті 171,частиною шостою статті 173цього Кодексу;4) у разі скасування арешту.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченоїстаттею 235цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Згідно ч. 7 ст. 236 КПК України предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю,крім випадків, передбаченихстаттями 160-166,170-174цьогоКодексу(ч. 1 ст. 100 КПК України).

Речовими доказамиє матеріальніоб`єкти,які булизнаряддям вчиненнякримінального правопорушення,зберегли насобі йогосліди абомістять іншівідомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження,в томучислі предмети,що булиоб`єктом кримінальнопротиправних дій,гроші,цінності таінші речі,набуті кримінальнопротиправним шляхомабо отриманіюридичною особоювнаслідок вчиненнякримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені вчастині першійцієїстатті (ст. 98 КПК України).

Згідно ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Тобто, системний аналіз положень КПК України свідчить, що вилучені при проведенні обшуку речі, документи (майно), мають одних з двох процесуальних статусів: 1) речі та документи, які входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на їх відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку; 2) речі та документи, які не входять до цього переліку, тобто, - тимчасово вилучене майно, яке перебуває в такому статусі відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України до вирішення питання про його арешт або повернення (ч. 7 ст. 236, ч. 1 ст. 98, ч. 2 ст. 168 КПК України).

Факт віднесення вилученого майна до першого випадку обумовлюється змістом резолютивної частини судового рішення, яким надано дозвіл на той чи інший обшук, який має містити чітке формулювання описку родових ознак того, що має бути відшукане.

Для прикладу, договір поставки між юридичною особою А та юридичною особою Б від 01.01.0001 (у цій ситуації таке майно є майном до якого надано прямий доступ).

Другий випадок має місце коли в конструкції судового рішення при описі майна вживаються формулювання типу надати дозвіл на відшукування документів, якімістять в собі відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Коли має місце такий випадок (2), то після проведення обшуку та прийняття процесуального рішення про визнання майна речовим доказом слідчий має, у силу норм ч. 1 ст. 100 КПК України, або накласти на нього арешт, у порядку ст. 170 указаного Кодексу, або повернути володільцю.

При цьому, ці дії слідство має вчинити у строк -протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Іншого, не дано. Так, як ст. 16. Недоторканність права власності КПК України імперативно передбачає, щопозбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом,допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.

Такий процесуальний порядок щодо тимчасово вилученого майна узгоджується і з вимогами Глави 16 КПК України і ч. 7 ст.236 КПК України.

Оскільки, в протилежному випадку втрачається сенс у вирішенні питання щодо припинення тимчасового вилучення майна згідно ст. 169 КПК України, оскільки в такому процесуальному статусі воно перебуває лише до моменту арешту.

У цій ситуації, в резолютивній частині ухвали від 19.07.2019 зазначено про проведення обшуку з метоювиявлення та вилучення:товару,товаротранспортних накладних,сертифікатів якостіпоходження товаруякий задекларованийвантажно-митнійдекларації поданавід ТОВ«Майлз» (кодЄДРПОУ 42717611).

Тобто, виходячи з конструкції цього судового рішення саме до майна товару надано дозвіл судом на його відшукання.

Як наслідок судове рішення містить загальні положення (товар без ідентифікації родових ознак об`єктівта узагальнена указівка на сертифікати без визначення чітких характеристик конкретних сертифікатів), а тому, у відповідності до ч. 7 ст. 236 КПК України, ці вилучені речі та документи мають статус тимчасово вилученого майна.

Разом з тим за наслідками розгляду даної скарги не установлено факт того, що після проведення обшуку, дане майно речовим доказом у порядку ст. 100 КПК України, з огляду на його відповідність критеріям ст. 98 того ж Кодексу, визнавалося.

У ході розгляду провадження орган досудового розслідування та слідчий ОСОБА_4 безпосередньо будучи вільним у використанні своїх прав та після надання часу для реалізації права по наданню доказів з оголошенням перерви в засіданні копію постанови про визнання вилученого майна речовим доказом, так і не надав.

На це майно не накладався арешт у порядку п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

При цьому, слідчий не повернув тимчасово вилучене майно особі, у якої воно було вилучено.

Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Також, у відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

А, в ході судового розгляду даної скарги не було встановлено жодного доказу, який б підвереджував законність дій суб`єкта оскарження та випливав зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а у відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II), а саме така вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року), адже будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, зокрема необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу, бо необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52), тобто іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98), оскільки у справі "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним, а у справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий і надмірний тягар для особи".

За таких обставини, викладені у скарзі доводи в цій частині є обґрунтованими, у зв`язку з чим слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що скарга з даного питання підлягає задоволенню, оскільки, у даному випадку, втручання державного органу у право на мирне володіння майном порушує "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав власника майна, тобто становить "особистий і надмірний тягар для особи" враховуючи його перебування у невизначеному стані, адже лише у даний спосіб, на цей час, є можливим усунути усі наслідки незаконної дії та відновити стан, який найімовірніше існував би, якби не було вчинено цю дію, а саме шляхом застосування єдино можливого шляху виправлення наслідків у такий спосіб, щоб відновити, наскільки це можливо, ситуацію, яка існувала до проведення такої дії, враховуючи, що ЄСПЛ у справі «П`єрсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium) (Article 50), Series A № 85, C. 16, зазначив, що він «виходитиме з того принципу, що заявник має бути, по можливості, повернений у становище, в якому він перебував», якби не було порушено його права, адже таким чином підкреслюється верховенство обов`язку відновлення status quo ante, а в рішенні від 31 жовтня 1995 року у справі «Папамічалопулос та інші проти Греції» (Papamichalopoulos and Others v. Greece) (стаття 50), Series A № 330-B, суд застосував принцип restitutio in integrum та вказав, що виправлення здійсненого порушення повинне, по можливості, усунути усі наслідки незаконної дії та відновити стан, який найімовірніше існував би, якби не було вчинено цю дію та застосувати в цих цілях всі можливі шляхи такого виправлення наслідків у такий спосіб, щоб відновити, наскільки це можливо, ситуацію, яка існувала до порушення (див. рішення у справах «Маестрі проти Італії» [ВП] (Maestri v. Italy [ВП]), заява № 39748/98, п. 47, ECHR 2004-І; «Ассанідзе проти Грузії» [ВПl] (Assanidze v. Georgia [ВП]), заява № 71503/01, п. 198, ECHR 2004-ІІ; «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» [ВП] (), заява № 48787/99, п. 487, ECHR 2004-VII), шляхом повернення майна, яке було вилучено.

Щодовимог скарги в частині бездіяльності слідчого, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений Кримінальним процесуальним Кодексом України строк, то слідчий суддя відмічає таке.

Завданням слідчого судді відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України, частини п`ятої статті 21 Закону України №1402-VIII є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою, яка передбачає, в тому числі, чіткий розподіл повноважень і недопустимість заміщення слідчим суддею, як і судом, функцій органів державного обвинувачення та досудового розслідування.

Вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого, прокурора, які можуть бути оскаржені до слідчого судді під час досудового розслідування, наведено в частині першій статті 303 КПК України. Зокрема, предметом такого оскарження є бездіяльність слідчого, прокурора у формі нездійснення процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, а також рішення прокурора про закриття кримінального провадження.

У розумінністатті 303КПК Українинездійснення процесуальнихдій,які слідчий,прокурор зобов`язанівчинити увизначений КПКУкраїни строк,може вважатисяпротиправною бездіяльністюй оскаржуватисядо судулише у випадках, коли законний обов`язок службової особи щодо їх вчинення є безальтернативним і не передбачає дискреції як можливості вибору одного з кількох варіантів правомірної поведінки.

Згідно ч. 9 ст. 236 КПК другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім`ї або його представникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КПК строки можуть визначатися вказівкою на подію.

Тим самим, є дійсним факт, що після настання події закінчення обшуку слідчий має вчинити дію регламентовану ч. 9 ст. 236 КПК, як і те, що така бездіяльність може бути оскаржена у порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 Кодексу у межах строків визначених його ст. 304.

З копії протоколу обшуку в цій ситуації убачається, що його копія була вручена особі, якій, власне, вручалася сама ухвала про обшук, про що є відповідний підпис у протоколі такої особи, а тому за наслідками розгляду скарги в цій частині відсутні правові підстави говорити про невиконання вимог ч. 9 ст. 236 КПК, а тому скарга з цього питання задоволена бути не може.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-29, 131-132, 167-169, 171, 303-307, 309, 310, 369-372, 376, 395 КПК України слідчий суддяпостановив:

скаргу задовольнити частково.

Зобов`язати слідчого (старшого групи слідчих при наявності) четвертого СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 320191300000000504, повернути ТОВ «Майлз»(кодЄДРПОУ 42717611) вилученепід часобшуку від24.07.2019-25.07.2019вантажного транспортного засобу DAF XF державний номер НОМЕР_1 , з причепом державний номер НОМЕР_2 , майно, володільцем якого є дане ТОВ відповідно до даних протоколу обшуку від указаної дати, який сформований слідчим групи слідчих - слідчим з ОВС четвертого СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_11 у рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 320191300000000504,зокрема:котел твердопаливний для центрального опалення з комплектуючими марки OPTIMA DS 24 KW -1 шт.; котел твердопаливний для центрального опалення побутові з комплектуючими марки OPTIMA DS 30 KW - 2 шт.; котел твердопаливний для центрального опалення з комплектуючими марки KDR3 25 KW - 2 шт.; котел твердопаливний для центрального опалення з комплектуючими марки KDR3 20 KW - 7 шт.; котел твердопаливний для центрального опалення з комплектуючими марки KDR3 30 KW - 3 шт.; котел твердопаливний для центрального опалення з комплектуючими марки KDR PLUS 3 15 KW - 1 шт.; котел твердопаливнийдля центрального опалення з комплектуючими марки KDR PLUS 3 25 KW - 3 шт.; котел твердопаливний для центрального опалення з комплектуючими марки KDR PLUS 3 30 KW - 4 шт.; котел твердопаливний для центрального опалення з комплектуючими марки KDR PLUS 3 35 KW - 2 шт.; котел твердопаливний для центрального опалення з комплектуючими марки KDR PLUS 3 40 KW - 1 шт.; котли твердопаливні для центрального опалення з комплектуючими марки OPTIMA PLUS 50 KW - 1 шт.; котел твердопаливний для центрального опалення з комплектуючими марки OPTIMA PLUS 60 KW - 1 шт.; котел марки PIECOKUCHNIA ASIA - 2 шт.; товарно-транспортні накладні, сертифікати якості походження товару.

У задоволенні скарги в іншій частині відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та є обов`язковою до виконання на всій території України.

Слідчий суддя: ОСОБА_1