Постанова

від 30.07.2019 по справі 914/225/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2019 р. Справа №914/225/18

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді М.І. Хабіб,

С.М. Бойко,

суддів О.Л. Мирутенка,

секретар судового засідання Карнидал Л.Ю.,

за участю представників учасників справи:

прокурора: Мельничука Ю.І. (посвідчення 049768 від 02.05.18 )

стягувача: Глинки М.С. (довіреність №1268 від 10.04.2019)

боржника: не з`явився (належно повідомлений),

державного виконавця: Дідика Р.З. (начальника Мостиського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостнафта» від 31.05.2019 б/н

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.05.2019, повний текст ухвали складено 22.05.2019, про відмову у задоволенні скарги ТОВ «Мостнафта» про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №58827103 від 09.04.2019, винесеної старшим державним виконавцем Мостиського районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області Полянською О.М.,

при виконанні рішення суду у справі №914/225/18 (суддя Морозюк А.Я.)

за позовом Городоцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Яворівської міської ради Львівської області, м. Яворів Львівської області

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостнафта» , м. Мостиська Львівської області

про : визнання укладеним договору про пайову участь замовника у розвитку інфраструктури та стягнення 176 960,00грн пайового внеску на розвиток інфраструктури м. Яворова

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року ТОВ Мостнафта звернулося до Господарського суду Львівської області зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просило скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження у ВП №58827103 від 09.04.2019 з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 14.03.2019 у справі №914/225/18 про стягнення з боржника на користь Яворівської міської ради 176 960,00грн, винесену старшим державним виконавцем Мостиського районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області Полянською О.М (том 3,а.с. 12-13).

Скаржник вважає постанову про відкриття виконавчого провадження №58827103 від 09.04.2019 незаконною, оскільки із заявою про відкриття виконавчого провадження звернувся не стягувач, а заступник прокурора, проте до заяви не було додано квитанції про сплату авансового внеску. Скаржник вказує, у зв`язку з несплатою стягувачем авансового внеску державний виконавець зобов`язаний був повернути виконавчий документ без прийняття його до виконання на підставі п.8 ч. 4 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження , а не відкривати виконавче провадження. Крім того, в заяві скаржник зазначив, що про порушення він дізнався 15.04.2019 після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та просив поновити йому строк на подання скарги.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.05.2019 поновлено боржнику строк на подання скарги та призначено її розгляд в судовому засіданні 17.05.2019.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.05.2019 у справі №914/225/18 відмовлено у задоволенні скарги ТОВ «Мостнафта» про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №58827103 від 09.04.2019.

Ухвала мотивована ст. 131-1 Конституції України, ст. 339 ГПК України, ч. 6 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру , ст.ст. 14, 26 ЗУ Про виконавче провадження .

Відмовляючи у задоволенні скарги боржника, суд першої інстанції виходив з того, що прокурор, який здійснював представництво інтересів держави у суді, має право звертатися до органів виконання із заявою про примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, виданого у справі, в якій він представляв інтереси держави в суді. У випадку звернення державних органів до органів державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження вимога абз. 1 ч. 2 ст. 26 ЗУ Про виконавче провадження щодо сплати авансового внеску не застосовується. Крім того, суд зазначив, що в скарзі боржник взагалі не вказав, яким чином оскаржувана постанова порушує його права(за відсутності авансового внеску).

ТОВ «Мостнафта» (боржник) оскаржило ухвалу суду першої інстанції, просить її скасувати та задоволити скаргу на дії державного виконавця.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на правову позицію, викладену у постанові Вищого господарського суду України від 21.08.2017 у справі №902/473/16, згідно з якою, звертаючись із заявою про відкриття виконавчого провадження, прокурор повинен долучати документ про сплату стягувачем авансового внеску. Вказує на те, що його права як боржника порушено винесенням безпосередньо відносно нього постанови, яка прийнята із порушення норм ЗУ Про виконавче провадження . Зазначає, що у даних правовідносинах прокуратура не замінює сторону стягувача, яким є Яворівська міська рада.

У відзиві на апеляційну скаргу Яворівська міська рада заперечує доводи скаржника, просить залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін та відмовити у задоволенні апеляційної скарги боржника. Стягувач зазначає, що згідно з ст.ст. 14,26 ЗУ Про виконавче провадження прокурор як самостійний учасник виконавчого провадження має право звертатися до органу виконання із заявою про примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема, у випадку представництва інтересів держави в суді і як державний орган звільняється від сплати авансового внеску при зверненні до органу ДВС.

Городоцька місцева прокуратура подала заперечення на апеляційну скаргу, в яких вказує, що прокуратура як державний орган в силу абз. 8 ч. 2 ст. 26 ЗУ Про виконавче провадження звільнена від сплати авансового внеску при зверненні до органів державної виконавчої служби. Також зазначає, що положення ст. 26 ЗУ Про виконавче провадження щодо долучення до заяви про відкриття виконавчого провадження квитанції про сплату авансового внеску рішенням Конституційного Суду України № 2-р(ІІ)2019 від 15.05.2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

У запереченнях на скаргу боржника Мостиський РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, апеляційну скаргу боржника без задоволення. Вказує, зокрема, що оскільки у виконавчому документі мова йде про бюджетні кошти, державний орган в особі прокуратури може представляти інтереси стягувача - Яворівську міську раду. Також зазначає, що 15.05.2019 Конституційний Суд України визнав неконституційною норму ЗУ Про виконавче провадження щодо авансового внеску, який сплачується стягувачем при примусовому виконанні судових рішень.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 у справі № 914/225/18 (колегія суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Хабіб М.І., суддів Матущака О.І., Мирутенка О.Л.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Мостнафта» та призначено розгляд справи в судовому засіданні 30.07.2019.

У зв`язку з перебуванням у відпустці члена колегії суддів судді Матущака О.І. автоматизованим розподілом (витяг з протоколу автоматизованого розподілу від 29.07.2019) до складу колегії введено суддю Бойко С.М.

Скаржник не забезпечив явки свого представника в судове засідання, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення йому 27.06.2019 ухвали апеляційного суду від 24.06.2019.

У судовому засіданні прокурор, представник стягувача та державний виконавець заперечили доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, просили залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін. Крім того, зазначили, що наказ Господарського суду Львівської області від 14.03.2019 у справі №914/225/18 виконаний боржником, у зв`язку з чим виконавче провадження закінчене постановою від 26.07.2019.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступне .

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.05.2018 у справі №914/225/18 відмовлено у задоволенні позову Городоцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Яворівської міської ради Львівської області до ТОВ Мостнафта про визнання укладеним договору про пайову участь замовника у розвитку інфраструктури, стягнення 176960,00 грн пайового внеску на розвиток інфраструктури м. Яворова.

Постановою Західного апеляційного Господарського суду від 19.11.2018 у справі №914/225/18 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 21.05.2018 та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано укладеним Виконавчим комітетом Яворівської міської ради та ТОВ Мостнафта договір про пайову участь замовника у розвитку інфраструктури. Присуджено до стягнення з ТОВ Мостнафта на користь Яворівської міської ради 176 960 грн пайового внеску на розвиток інфраструктури міста Яворова та присуджено до стягнення з ТОВ Мостнафта на користь Прокуратури Львівської області 4 416,40 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, 6 624,60 грн судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку (том 2, а.с.39- 52).

Постановою Верховного Суду від 13.02.2019 залишено без змін постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 у справі №914/225/18 (том 2,а.с. 146-159).

У названій постанові Верховний Суд вказав, зокрема, що звертаючись до суду з позовом у даній справі прокурор відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив в чому полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

На виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 у справі №914/225/18 видано відповідні накази: №050631 від 14.03.2019 про стягнення з ТОВ Мостнафта на користь Яворівської міської ради 176 960,00 грн пайового внеску та №050632 від 14.03.2019 про стягнення з ТОВ Мостнафта на користь Прокуратури Львівської області 4 416,40 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції і 6 624,60 грн судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку (том 2,а.с. 160-161).

Городоцька місцева прокуратура Львівської області звернулася до Мостиського районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області із заявою про прийняття до виконання в порядку ст. 14, 24, 26 Закону України Про виконавче провадження наказу Господарського суду Львівської області від 14.03.2019 у справі №914/225/18 про стягнення з ТОВ Мостнафта на користь Яворівської міської ради 176960,00 грн пайового внеску на розвиток інфраструктури м. Яворова.

09.04.2019 старший державний виконавець Мостиського районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області Полянська О.М. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження №58827103 з примусового виконання наказу №914/225/18, виданого 14.03.2019 Господарським судом Львівської області, про стягнення з ТОВ Мостнафта на користь Яворівської міської ради пайового внеску на розвиток інфраструктури м. Яворова в сумі 176 960,00 грн (том 3,а.с. 17-18).

Зазначена постанова надіслана боржнику листом від 09.04.2019 р. №4935 (том 3,а.с. 16).

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Боржник (ТОВ Мостнафта ) оскаржив постанову про відкриття виконавчого провадження №58827103 від 09.04.2019 , посилаючись на те, що до заяви про відкриття виконавчого провадження прокурор не додав квитанції про сплату авансового внеску. В апеляційній скарзі боржник вказує, що прокурор повинен долучати до заяви документ про сплату стягувачем авансового внеску.

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника з огляду на наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Пунктом 6 ч. 6 ст. 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді.

Відповідно до ст. 14 Закону України Про виконавче провадження прокурор є самостійним учасником виконавчого провадження.

Згідно з частинами першою - третьою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Отже, прокурор, який здійснював представництво інтересів держави в суді, має право звертатися до виконавця із заявою про примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, виданого у справі, в якій він здійснював представництво інтересів держави в суді.

За загальним правилом частини другої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Разом з тим, державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, звільняються від сплати авансового внеску у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби (абз. 8 ч. 2 ст. 26 Закону вказаної статті).

Таким чином, прокурор як учасник виконавчого провадження у разі його звернення до державної виконавчої служби із заявою про виконання судового рішення, в якій він здійснював представництво інтересів держави в суді, в силу положень абз. 8 ч. 2 ст. 26 ЗУ Про виконавче провадження звільняється від сплати авансового внеску, відтак звільняється і від подання доказів сплати такого внеску.

Разом з тим, як вказано в рішеннях Європейського суду з прав людини, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; водночас ухиленням від виконання цього обов`язку є перекладення державою відповідальності за фінансове забезпечення організації виконавчого провадження на особу, на користь якої ухвалене судове рішення; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (§ 43 рішення у справі "Shmalko v. Ukraine" від 20 липня 2004 року, § 84 рішення у справі "Fuklev v. Ukraine" від 7 червня 2005 року, § 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28 листопада 2006 року, §§ 46, 51, 54 рішення у справі "Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine" від 15 жовтня 2009 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що визнання владою заявника відповідальним за ініціювання виконавчих проваджень стосовно судового рішення на його користь і нехтування нею його фінансовим станом були надмірним обтяженням і призвели до обмеження його права на доступ до суду такою мірою, що знівелювало сутність цього права (§ 65 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28 листопада 2006 року).

Отже, Європейський суд з прав людини, виходячи з положень Конвенції, вважає неприпустимим невиконання остаточного судового рішення через перекладення державою відповідальності за фінансове забезпечення організації виконавчого провадження на особу, на користь якої ухвалене судове рішення, тобто вважає неприпустимим ставлення в залежність відкриття виконавчого провадження з виконання остаточного судового рішення від сплати авансового внеску особою, на користь якої ухвалене рішення.

Слід зазначити, що 15.05.2019 Другий сенат Конституційного Суду України ухвалив Рішення N 2-р(II)/2019, яким визнав положення частини другої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року N 1404-VIII зі змінами щодо сплати стягувачем авансового внеску такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Конституційний Суд України наголосив, що держава має позитивний обов`язок забезпечувати виконання судового рішення, проте визначеним положеннями частини другої статті 26 Закону"Про виконавче провадження" правовим регулюванням щодо обов`язкового авансування початку примусового виконання судового рішення особою, на користь якої ухвалене це рішення, такий обов`язок держави перекладено на вказану особу, що нівелює сутність її конституційного права на судовий захист та суперечить положенням статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129 - 1 Конституції України.

Крім того, апеляційний судом встановлено, що згідно з відомостями з Автоматизованої системи виконавчого провадження наказ Господарського суду Львівської області №914/225/18 від 14.03.2019 про стягнення з ТОВ Мостнафта на користь Яворівської міської ради пайового внеску на розвиток інфраструктури м. Яворова в сумі 176 960,00 грн виконаний боржником, у зв`язку з чим постановою від 26.07.2019 виконавче провадження №58827103 закінчено.

На підставі викладеного апеляційний відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника та вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні скарги боржника, в якій він просив скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження у ВП №58827103 від 09.04.2019.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу від 17.05.2019 у справі №914/225/18 з додержанням норм матеріального і процесуального права. Боржником не доведено наявності підстав, визначених законом, для скасування ухвали та для задоволення апеляційної скарги. Отже, ухвалу суду першої інстанції належить залишити без змін, апеляційну скаргу- без задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений скаржником за подання апеляційної скарги, покладається на скаржника .

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 252, 269, 270,275, 276, 281, 282, 339 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.05.2019 у справі №914/225/18 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд ухвали апеляційним судом покладається на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку і строки, визначені ст. 286-291 ГПК України.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повна постанова складена 05.08.2019.

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя С.М. Бойко

Суддя О.Л. Мирутенко