Рішення

від 30.07.2019 по справі 914/514/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2019 справа № 914/514/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Меценат , смт. Турбів Вінницької обл.,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія Перша приватна броварня Для людей - як для себе! , м. Львів,

про: стягнення 1 155 886,62 грн. - 3% річних та інфляційних втрат.

Суддя Козак І.Б.

При секретарі Гелеш Г.М.

Представники:

Від позивача: не з`явився,

Від відповідача: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю Меценат подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії Перша приватна броварня Для людей - як для себе! про стягнення 1 155 886,62 грн. - 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 09.04.2019 р. відкрито провадження у справі та підготовче судове засідання призначено на 14.05.2019 р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду по даній справі. Ухвалою суду від 16.07.2019р. закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 30.07.2019р.

30.07.2019р. розпочинається розгляд справи по суті.

Позиція позивача.

У судове засідання 30.07.2019р. позивач не з`явився. Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Рішенням господарського суду Львівської області від 27.03.2018р. у справі №914/2723/17, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача на користь позивача 12' 156' 232,00 грн. основного боргу, 290' 776,29 грн. пені за період з 04.07.2017р. по 17.10.2017р., 63' 226,03 грн. 3% річних за період з 04.07.2017р. по 21.12.2017р. Відповідач сплатив борг лише 27.08.2018 р. Рішенням господарського суду Львівської області від 20.02.2019р. у справі №914/1858/18 стягнуто з ТзОВ торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меценат» 176' 203,6 грн. пені за період з 28.03.2018р. по 21.06.2018р., 125' 346,68 грн. трьох процентів річних за період з 28.03.2018р. по 27.08.2018р. (день повної сплати заборгованості). Відповідач сплатив борг лише 27.08.2018 р. Оскільки відповідач невиконував своє зобов`язання в частині сплати боргу тривалий час, позивач нарахував відповідачу 102' 199,00грн 3% річних за період з 22.12.2017р. по 27.03.2018р., а також 1' 030' 520,14 грн. інфляційних втрат за період з 31.05.2017р. по 27.08.2018р.

У відповіді на відзив (вх.№26077/19 від 24.06.2019р.) заперечив проти доводів відповідача, просив задоволити заявлені позовні вимоги повністю.

Під час виготовлення повного тексту рішення 31.07.2019р. на адресу суду надійшло клопотання від позивача (вх..№31251/19) про проведення розгляду справи 30.07.2019р. без участі представника позивача, також повідомив про підтримання заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Позиція відповідача.

Відповідач у судове засідання 30.07.2019р. не з`явився, у відзиві на позов (вх.№17144/19 від 24.04.2019р.) зазначив, що станом на дату підписання позову (04.04.2019р.) у відповідача не було жодних зобов`язань перед позивачем за договором поставки №-8-МЦ від 31.07.2017р., так як рішення суду у справі №914/2723/17 було виконане 27.08.2018р. Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Обставини справи.

31.03.2017 р. між сторонами спору укладено Договір поставки № 8-МЦ.

Сума договору складається з суми всіх видаткових накладних на товар, що оформляються за цим договором. Покупець здійснює оплату за отриманий товар на умовах відтермінування платежу в 60 календарних днів з моменту отримання товару на складі покупця, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі відповідної видаткової накладної на партію товару. Зобов`язання покупця з оплати товару вважаються виконаними з моменту списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця (р.4 договору).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.03.2018 р. у справі № 914/2723/17, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача на користь позивача 12156232 грн. заборгованості. Цим рішенням суду встановлено, що відповідач не оплатив позивачу 12156232 грн. за поставлену йому на підставі Договору № 8-МЦ поставки товару від 31.03.2017 р. (протягом усього часу його дії), продукцію. Крім цього, рішенням Господарського суду Львівської області від 27.03.2018 р. у справі № 914/2723/17 встановлено, що позивачем обгрунтовано нараховано відповідачу 63' 226,03 грн. трьох процентів річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором з 04.07.2017 р. по 21.12.2017 р., а також 290776,29 грн. пені за період з 04.07.2017 р. по 17.10.2017 р. на підставі п. 5.2. Договору за порушення відповідачем права позивача на своєчасну оплату поставленої відповідачу за цим договором продукції.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, рішенням господарського суду Львівської області від 20.02.2019р. у справі №914/1858/18 стягнуто з ТзОВ торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меценат» 176' 203,6 грн. пені за період з 28.03.2018р. по 21.06.2018р., 125' 346,68 грн. трьох процентів річних за період з 28.03.2018р. по 27.08.2018р. (день повної сплати заборгованості).

27.08.2018р. приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57086094 щодо примусового виконання наказу №914/2723/17 від 21.06.2018р. та постанову про арешт коштів боржника у цьому ж виконавчому провадженні.

28.08.2018р. приватним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника (відповідача у цій справі), оскільки боржником надано докази сплати заборгованості за виконавчим документом. Також 28.08.2019р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №57086094 щодо примусового виконання наказу №914/2723/17 від 21.06.2018р.

Оцінка суду.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).

В силу вимог статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, між сторонами у справі виникли правовідносини щодо виконання умов Договору № 8-МЦ поставки товару від 31.03.2017 р. Рішенням суду в господарській справі № 914/2723/17 встановлено порушення відповідачем права позивача на своєчасну оплату поставленої відповідачу за цим договором продукції. Згаданим рішенням суду також встановлено наявність у позивача права на передбачену п. 5.2. Договором пеню за період з 04.07.2017 р. по 17.10.2017 р. та передбачені ст. 625 ЦК України 3 % річних за період з 04.07.2017 р. по 21.12.2017 р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.02.2019р. у справі №914/1858/18 стягнуто з ТзОВ торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меценат» 176' 203,6 грн. пені за період з 28.03.2018р. по 21.06.2018р., 125' 346,68 грн. трьох процентів річних за період з 28.03.2018р. по 27.08.2018р.

На підставі ст.625 ЦК України у цій справі позивач заявив до стягнення з відповідача суму 3% річних за період, який не охоплений рішеннями судів у справах №914/2723/17 та 914/1858/18, а саме 102' 199,00 грн 3% річних за період з 22.12.2017р. по 27.03.2018р .

У відзиві на позов (а.с.180) відповідач заперечуючи позовні вимоги, зазначає. що станом на дату підписання позовної заяви 04.04.2019р. відповідачем було повністю виконано рішення суду у справі №914/2723/18, що підтверджується відповідною постановою приватного виконавця від 27.08.2018р. про закінчення виконавчого провадження у цій справі. Також аргументує свою позицію висновком Верховного Суду України у справі №924/312/18, де йдеться про те, що право на позов про стягнення інфляційних втрат та 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Станом на 04.04.2019р. усі порушення були усунуті, тому позовні вимоги, на думку відповідача, не підлягають задоволенню.

Суд критично оцінює заперечення відповідача та звертає увагу на п.7.1. постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , де зазначено про те, що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум . Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

За змістом ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові .

Враховуючи вищезазначене, наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення/

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки. Cплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК України, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (постанова ВСУ у складі КГС України від 13.02.2019р. у справі №924/312/18, на мотивацію якої вибірково і посилається відповідач) .

Відтак, як убачається з матеріалів справи та визнається самим відповідачем у відзиві, рішення суду у справі №914/2723/17 було виконано боржником (ТзОВ Торгово-виробничої компанії Перша приватна броварня Для людей - як для себе! ) лише 27.08.2018р., тоді як рішення суду у справі №914/2723/17 винесено 29.03.2018р. Суд звертає увагу відповідача на період нарахування позивачем штрафних санкцій у цій справі: 3% річних за період, який не охоплений рішеннями судів у справах №914/2723/17 та 914/1858/18, а саме 102' 199,00 грн 3% річних за період з 22.12.2017р. (початок прострочення) по 27.03.2018р . (у справі №914/2723/17 63226,03 грн. 3% річних стягнуто за період з 04.07.2017 р. по 21.12.2017 р., а у справі №914/1858/18 стягнуто 125346,68 грн. 3% річних, нарахованих за період прострочення виконання зобов`язання з 28.03.2018 р. до дня повної сплати заборгованості); 1' 030' 520,14 грн. інфляційних втрат за період з 31.05.2017р. (початок прострочення) по 27.08.2018р ., оскільки позивач не заявляв про стягнення інфляційних втрат ні у справі №914/2723/17, ні у справі №914/1858/18.

Тобто, матеріалами справи підтверджується тривалий період невиконання боржником (відповідачем) своїх зобов`язань за договором поставки і позивач не вийшов за межі дозволеного законодавством періоду нарахування штрафних санкцій та здійснив нарахування штрафних санкцій за період існування у відповідача грошового зобов`язання.

Суд, здійснивши перерахунок цієї суми в межах періоду, визначеного позивачем, встановив правомірність стягнення з відповідача 69' 755,20 грн. 3% річних. В задоволенні решти вимог суд відмовляє за їх безпідставністю.

Щодо інфляційних втрат, то позивач правомірно нарахував відповідачу 1' 030' 520,14 грн. інфляційних втрат за період з 31.05.2017р. по 27.08.2018р.

Судові витрати.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У позовній заяві позивач зазначив про попередній розрахунок судових витрат в такому розмірі:

- Судовий збір в розмірі 17' 338,30 грн.;

- Витрати на професійну правову допомогу -49' 838,00 грн.

Однак, станом на дату прийняття рішення жодних доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу не було подано.

Сплачений позивачем судовий збір в силу вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії Перша приватна броварня Для людей-як для себе! (адреса: 79023, м. Львів, вул. Дж.Вашингтона, буд. 10, код ЄДРПОУ 31978272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Меценат (адреса: 22513, Вінницька обл., Липовецький р-н, селище міського типу Турбів, вул. Миру, буд.173, код ЄДРПОУ 39616768) 69' 755,20 грн. 3% річних, 1' 030' 520,14 грн. інфляційних втрат та 16' 504,13 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

6. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 06.08.2019р.

Суддя Козак І.Б.