Постанова

від 05.11.2019 по справі 914/514/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2019 р. Справа №914/514/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Федорів Н.В.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе»

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.07.2019 (повний текст рішення 06.08.2019, суддя Козак І.Б.)

у справі № 914/514/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меценат» , смт. Турбів Вінницької обл.

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» , м. Львів

про стягнення 1155886,62 грн. 3% річних та інфляційних втрат

представники сторін в судове засідання 31.10.2019 не з`явилися

21 .0 3.2019 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) «Меценат» до відповідача ТзОВ Торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» про стягнення 102199 грн. 3% річних та 1030520,14 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішеннями Господарського суду Львівської області від 27.03.2018 у справі №914/2723/17 та від 20.02.2019 у справі №914/1858/18, які набрали законної сили, стягнуто з відповідача на користь позивача 12156232 грн. заборгованості за договором поставки №8-МЦ від 31.03.2017, а також три проценти річних та пеню. Подаючи позов у даній справі, позивач нарахував додатково три проценти річних за період з 22.12.2017 до 27.03.2018 та інфляційні нарахування за період з 31.05.2017 до 27.08.2018, які просив стягнути з відповідача.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30 .0 7.2019 позов у даній справі задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 69755,20 грн. 3% річних та 1030520,14 грн. інфляційних втрат, в решті позовних вимог - відмовлено.

Ухвалюючи рішення, місцевий суд врахував судові рішення у господарських справах №914/2723/17 і №914/1858/18 та зазначив, що матеріалами справи підтверджується тривалий період невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки, а також, що позивач не вийшов за межі дозволеного законодавством періоду нарахування штрафних санкцій та здійснив нарахування штрафних санкцій за період існування у відповідача грошового зобов`язання. Водночас, здійснивши перерахунок заявлених позивачем сум в межах визначеного ним періоду, суд встановив правомірність стягнення з відповідача 69755,20 грн. 3% річних. Щодо інфляційних втрат, то суд зазначив, що позивач правомірно нарахував відповідачу відповідну суму.

Відповідач, не погодившись з вказаним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що при вирішенні спору судом було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а також неповно з`ясовано обставини справи, через що просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову .

У своїй апеляційній скарзі скаржник зазначив наступне:

1) на момент звернення позивача до суду із позовом у даній справі між сторонами не існувало жодних правовідносин, оскільки судове рішення у справі №914/2723/17 було виконано повністю 28.08.2018;

2) судом першої інстанції не було враховано правову позицію Верховного Суду у справі №924/312/18, на яку відповідач звертав йому увагу, а також неправильно застосовано положення ч.2 ст. 625 ЦК України та п.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 за №14.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив доводи апеляційної скарги та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. При цьому, він зазначив, що у своїй апеляційній скарзі відповідач допускає суб`єктивне тлумачення окремого судового рішення у практиці Верховного Суду без врахування іншої судової практики у подібних правовідносинах, зокрема, що викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2019 у справі №914/1858/19. Позивач наголосив, що наявність судового рішення про задоволення вимог, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін основного договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання зобов`язання. Відтак, доводи відповідача про те, що пред`явлення позову ( право на позов ) про стягнення трьох процентів річних можливе лише в період, коли боржником не виконано основне зобов`язання, є необґрунтовані.

22.10.2019 відповідач долучив до матеріалів справи угоду від 22.06.2018 про порядок розрахунків згідно рішення Господарського суду Львівської області від 27.03.2018 у справі №914/2723/18, стосовно якої суд задавав йому запитання в судовому засіданні 10.10.2019.

Сторони не забезпечили явку своїх представників в судове засідання 31.10.2019, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, а також на те, що явка учасників судового процесу не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо завершити без представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення скаржника, надані в судовому засіданні 10.10.2019, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначалося вище, ТзОВ Меценат та ТзОВ Торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» є сторонами у господарських справах №914/2723/17 та №914/1858/18 про стягнення заборгованості за договором поставки № 8-МЦ від 31.03.2017, судові рішення у яких набрали законної сили. З огляду на наведене, розглядаючи дану справу №914/514/19 , колегія суддів вважає за можливе використовувати обставини, що встановлені у судових рішеннях у згаданих вище господарських справах.

31.03.2017 між ТзОВ Меценат (постачальник) та ТзОВ Торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе! (покупець) було укладено договір поставки № 8-МЦ, відповідно до якого постачальник зобов`язувався передавати у власність покупця товар (крупу кукурудзяну), а покупець - оплачувати товар та приймати його на умовах згідно договору (вказаний договір наявний в матеріалах даної справи).

Відповідно до розділу 4 договору, його сума складається з суми всіх видаткових накладних на товар, що оформляються за цим договором. Покупець здійснює оплату за отриманий товар на умовах відтермінування платежу в 60 календарних днів з моменту отримання товару на складі покупця, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі відповідної видаткової накладної на партію товару. Зобов`язання покупця з оплати товару вважаються виконаними з моменту списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця.

Обставини щодо поставки товару за договором № 8-МЦ від 31.03.2017 та розрахунків за поставлений товар були предметом дослідження у господарських справах №914/2723/17 та №914/1858/18.

На виконання умов даного договору постачальник у період з 31.03.2017 до 25.11.2017 здійснив поставку товару на загальну суму 18' 006' 232 грн. (відповідні видаткові накладні наявні в матеріалах даної справи). В свою чергу, покупець, отримавши товар, не здійснював його оплату відповідно до умов, що визначені договором (станом на момент вирішення справи №914/2723/17 відповідач оплатив лише 5' 850' 000 грн.)

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.03.2018 у справі №914/2723/17, яке набрало законної сили, було стягнуто з ТзОВ Торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе! на користь ТзОВ Меценат наступну заборгованість за договором поставки № 8-МЦ від 31.03.2017:

1) 12' 156' 232,00 грн. основного боргу;

2) 290' 776,29 грн. пені за період з 04.07.2017 до 17.10.2017;

3) 63' 226,03 грн. трьох процентів річних за період з 04.07.2017 до 21.12.2017.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.02.2019 у справі №914/1858/18, яке набрало законної сили, стягнуто з ТзОВ Торгово-виробнича компанія Перша приватна броварня Для людей як для себе! на користь ТзОВ Меценат наступну заборгованість за договором поставки № 8-МЦ від 31.03.2017:

1) 176' 203,6 грн. пені за період з 28.03.2018 до 21.06.2018,

2) 125' 346,68 грн. трьох процентів річних за період з 28.03.2018 до 27.08.2018.

Вказані суми були нараховані, виходячи з суми непогашеної заборгованості договором. При цьому, судом було встановлено, що 22.06.2018 сторони у справі уклали угоду про порядок розрахунків згідно рішення Господарського суду Львівської області від 27.03.2018 у справі №914/2723/17. Відповідно до пунктів 1, 2 та 3 цієї угоди сторони домовились, що на момент її укладення заборгованість відповідача згідно судового рішення у справі № 914/2723/17 становить 9971432 грн., у тому числі ПДВ, і відповідач зобов`язується сплатити її до 01.09.2018. Крім цього, сторони домовились, що до 01.09.2018 підлягає сплаті 290776,29 грн. пені, 63226,03 грн. трьох процентів річних та 187642,02 грн. судового збору. Відповідач повністю сплатив заборгованість за договором № 8-МЦ поставки товару 27.08.2018.

Відповідно до долучених позивачем до матеріалів даної судової справи банківських виписок вбачається, що у період з січня до серпня 2018 року заборгованість погашалася наступним чином: 22.01.2018 відповідач сплатив 1000000 грн., 23.05.2018 - 2000000 грн., 06.07.2018 - 369600 грн., 09.07.2018 - 1537719,5? грн., 26.07.2018 - 1168119,5 грн. (всього у липні - 3075439 грн.), 14.08.2018 - 2336239 грн., 27.08.2018 - 5840598,34 (всього у серпні - 8176837,34 грн.).

Вказані обставини не заперечуються жодною із сторін.

Предметом позову у даній справі є стягнення наступних нарахувань за договором поставки №8-МЦ від 31.03.2017:

1) 102199 грн. 3% річних за період з 22.12.2017 до 27.03.2018

2) 1030520,14 грн. інфляційних втрат з 31.05.2017 до 27.08.2018.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).

В силу вимог статті 610, частини першої статті 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Рішенням суду в господарській справі № 914/2723/17 було встановлено факт порушення відповідачем свого обов`язку зі своєчасної оплати за поставлений товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, предметом стягнення у даній справі є позовні вимоги: - про стягнення 3% річних за період з 22.12.2017 до 27.03.2018 (тобто, за період, який не охоплювався судовими рішеннями у справах №914/2723/17 та №914/1858/18); - про стягнення інфляційних нарахувань за весь період заборгованості (стягнення яких не заявлялося у справах №914/2723/17 та №914/1858/18).

Перевіривши розрахунок 3% річних в межах заявленого періоду, суд першої інстанції дійшов висновку про його помилковість, внаслідок чого здійснив власний розрахунок та визначив, що сума 3% річних за період з 22.12.2017 по 27.03.2018 із врахуванням часткового погашення заборгованості становить 69755,20 грн.

Розрахунок інфляційних нарахувань, долучений позивачем до позовної заяви, враховує дати та суми поставок за кожною накладною, дати та суми оплат за цими накладними та дату прострочення оплати за кожною накладною. Зважаючи на те, що перша поставка відбулася 31.03.2017 та з врахуванням п.4.2 договору, позивачем вірно визначено дату початку нарахування інфляційних втрат з 31.05.2017. Датою припинення нарахування інфляційних втрат позивач визначив 27.08.2017, тобто, дату остаточного погашення заборгованості.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення 1030520,14 грн. інфляційних втрат .

Суми трьох процентів річних та інфляційних нарахувань не оскаржуються відповідачем. Натомість, підставою вимог апеляційної скарги є те, що станом на момент подання позову у даній справі (18.03.2019), заборгованість за договором поставки була повністю погашена, що, на думку відповідача, свідчить про припинення його зобов`язань перед позивачем та, у зв`язку з цим, про відсутність підстав для нарахування вказаних сум.

З вказаними доводами колегія суддів не погоджується у зв`язку з тим, що спірні суми трьох процентів річних та інфляційних втрат були нараховані позивачем за період, коли зобов`язання відповідача за договором поставки № 8-МЦ від 31.03.2017 існували та були простроченими, що є підставою для застосування ч.2 ст.625 ЦК України.

Факт погашення відповідачем заборгованості впливає лише на кінцеву дату нарахувань за ч.2 ст.625 ЦК України та не може бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплатити вказані суми за вимогою позивача, оскільки вказані нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу позивача, який полягає у відшкодуванні його матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) утримуваними грошовими коштами, належними до сплати .

Колегія суддів відхиляє покликання скаржника на правову позицію, викладену в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №924/312/18 від 13.02.2019, оскільки вказана правова позиція врегульовує застосування до правовідносин між сторонами положень ст. 625 ЦК України щодо позовної давності, а не права на звернення з позовом до суду як самостійного інституту. Вказане підтверджується, зокрема, й тим, що у в постанові Верховного Суду у справі №924/312/18 від 13.02.2019 міститься покликання на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/4099/17, у якій зазначено про те що стягнення 3% річних та інфляційних втрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову.

Судова колегія також відхиляє клопотання скаржника про відкладення розгляду справи із покликанням на ту обставину, що в провадженні Великої Палати Верховного Суду на розгляді перебуває справа №127/15672/16-ц щодо застосування ч.2 ст.625 ЦК України. Зі змісту ухвали Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у вказаній справі вбачається, що правове питання, яке винесено на розгляд Великої Палати стосується усунення суперечності щодо визначення початку перебігу трирічної позовної давності до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, заявлених в окремому позові, а саме того, чи її (позовну давність) слід визначати з моменту набрання законної сили рішенням суду про стягнення заборгованості, чи з моменту порушення грошового зобов`язання із обмеженням останніми трьома роками, які передували подачі позову.

У даній господарській справі №914/514/19 сторонами не заявлялося клопотань про застосування позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Із врахуванням того, що в судове засідання, призначене на 31 . 10.2019, сторони не з`явилися, відповідно до положень ч.5 ст.240 ГПК України, суд зазначає, що датою прийняття постанови у даній справі є дата складення повної постанови.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 273, 275, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Рішення Господарського суду Львівської області від 30.07.2019 у справі №914/514/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе» - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік