Рішення

від 01.08.2019 по справі 916/1536/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" серпня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1536/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.

при секретарі судового засідання Сулімі Г.В.

розглянувши справу за позовом: Фізичної особи-підприємця Сажиєнко Володимира Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Мирадом (65009, м. Одеса, вул. Піонерська, буд. 16-Б, кв. 15, код ЄДРПОУ 40725311)

про стягнення заборгованості за Договором оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18 в розмірі 43 363,40 грн., з якої 32 638,00 грн. - сума основного боргу, 7 630,14 грн. - пеня, 2 456,81 грн. - інфляційні збитки, 638,45 грн. - 3 % річних

Представники:

Від позивача - Ковальчук М.Г., адвокат, ордер від 15.05.2019 № 192215;

Від відповідача - Можин О.В., адвокат, довіреність від 09.07.2019.

Суть спору:

Фізична особа-підприємець Сажиєнко Володимир Олександрович (далі - Позивач) звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Мирадом (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18 в розмірі 43 363,40 грн., з якої 32 638,00 грн. - сума основного боргу, 7 630,14 грн. - пеня, 2 456,81 грн. - інфляційні збитки, 638,45 грн. - 3 % річних.

Ухвалою суду від 04.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату, час і місце проведення судового засідання. Судове засідання призначено на 02.07.2019.

Протокольною ухвалою від 02.07.2019 оголошено перерву у судовому засіданні до 18.07.2019.

15.07.2019 ТОВ Мирадом подано Відзив на позовну заяву (вхід. № 13964/19).

Протокольною ухвалою від 18.07.2019 задоволено клопотання представника позивача та представника відповідача, встановлено строк для подачі відповіді на відзив до 24.07.2019 та оголошено перерву у судовому засіданні до 24.07.2019.

23.07.2019 Позивачем подано Відповідь на відзив (вхід. № 14709/19).

Протокольною ухвалою від 24.07.2019 задоволено клопотання представника відповідача, встановлено строк для подачі заперечень до 26.07.2019, та оголошено перерву в судовому засіданні до 29.07.2019.

26.07.2019 Відповідачем подано Заперечення на відповідь позивач на відзив на позовну заяву (вхід. № 14921/19).

Представник Позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила суд задовольнити їх.

Позовні вимоги, із посиланням на статі 12, 80, 91, 525, 526, 610, частину першу статті 612, статті 625, 629 Цивільного кодексу України, статтю 173 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням Відповідачем умов Договору оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18 щодо здійснення оплати за користування орендованим майном.

У Відповіді на відзив (вхід. від 23.07.2019 № 14709/19) Позивач зазначає, що сума 11 265,00 грн. сплачена 23.08.2018, на яку посилається Відповідач, фактично складається з двох сум: 1 305,00 грн. - за рахунком-фактурою від 18.08.2018 № 0010/08-18, виставленим за Договором оренди від 10.08.2018 № 10/08-18, заборгованість за яким є предметом розгляду в іншій справі, та 9 960,00 грн. - за рахунком-фактурою від 20.08.2018 № 020/08-18, виставленим за Договором оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18.

Позивач наголошує на тому, що факт передачі в користування орендованого майна за Договором оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18 у кількості 555 кв.м. підтверджено Актом приймання-передачі від 20.08.2018, підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін. Факт передачі в користування орендованого майна у кількості 250 кв.м. за Додатком № 3 до вказаного договору, підтверджується Актом приймання-передачі від 29.08.2018, також підписаним сторонами та скріпленим їх печатками. Вказані акти приймання-передачі є належним підтвердженням факту передачі майна, а Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження своїх заперечень щодо дати передачі орендованого майна.

Позивач вказує на правильність розрахунку орендної плати, наведеного у позовній заяві. За Договором оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18 за період з 20.08.2018 по 03.09.2018 (15 днів) - 9 690,00 грн., з 04.09.2018 по 05.10.2018 (32 дні) - 20 672,00 грн. (9690,00 /15 Х 32 = 20 672,00). За Додатком № 2 до вказаного договору, за період з 29.08.2018 по 12.09.2018 (15 днів) - 4 830,00 грн, з 13.09.2018 по 05.10.2018 (23 дні) - 7 406,00 грн. (4830,00 / 15 Х 23 = 7 406,00). А всього, 42 598,00 грн. (9 690,00 + 20 672,00 + 4 830,00 + 7 406,00 = 42 598,00). При цьому, Позивач зазначає, що цей розрахунок зроблений відповідно до умов Договору оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18 щодо продовження сплати платежів до дня фактичної передачі обладнання орендодавцю.

ФОП Сажиєнко В.О. звертає увагу на те, що заперечуючи проти підтвердження повернення орендованого майна за наданими позивачем накладними, Відповідач не надав жодного іншого документу на підтвердження повернення майна орендодавцю, зокрема копій актів приймання-передачі, або квитанцій про їх поштове відправлення. Це, на думку Позивача, може свідчити про те, що Відповідач орендоване майно не повернув до цього часу.

Також Позивач зазначає про неправомірність посилання ТОВ Мирадом на Договір від 10.08.2018 № 10/08-18 та оплати за ним, оскільки заборгованість за цим договором є предметом розгляду у інший справі № 916/1535/19.

Представник Відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні повністю. У Відзиві на позовну заяву (вхід. від 15.07.2019 № 13964/19) Відповідач заперечує проти факту передачі йому обладнання в оренду 20.08.2018. При цьому, ТОВ Мирадом вказує на те, що згідно із пунктом 4.2 Договору оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18, сторони домовились, що орендна плата за користування обладнанням за перший місяць здійснюється до відвантаження обладнання на об`єкт відповідача, а наступні щомісячні платежі здійснюються авансом. Відповідач стверджує, що він отримав обладнання в оренду лише після сплати рахунку-фактури від 23.08.2018, а наданий Позивачем акт прийому-передачі не є належним доказом, оскільки у ньому не вказана ані дата його підписання, ані дата передачі обладнання в оренду.

ТОВ Мирадом вказує на те, що Позивачем був виставлений рахунок-фактура від 20.08.2018 № 20/08-18 на суму 9 960,00 грн. за оренду обладнання за період з 20.08.2018 по 03.09.2018. Цей рахунок-фактура був сплачений Відповідачем разом із рахунком від 18.08.2018 № 0010/08-18 на загальну суму 11 265,00 грн. При цьому, Відповідач стверджує, що обладнання було повернуто Позивачу 03.09.2018, як це й було передбачено рахунком-фактурою від 20.08.2018 № 20/08-18.

Окрім того, Відповідач зазначає, що у пункті 4.1 Договору оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18, та у рахунку-фактурі від 20.08.2018 № 20/08-18, допущено арифметичну помилку, та замість 9 690,00 грн., вказано 9 960,00 грн. А відтак, на думку Відповідача, він переплатив 2 346,43 грн. (2 076,43 + 270 = 2 346,43), де 2 076,43 - сума орендної плати за період з 20 по 23 серпня 2018 року (9 690,00 / 14 Х 3 = 2 076,43). При цьому, Відповідач розраховує суму орендної плати з 23.08.2018 по 03.09.2018, тобто за 12 днів, у розмірі 7 752,00 грн. (9690 Х 12 / 15 = 7 752,00).

Відповідач зазначає, що в рахунок переплаченої суми він взяв в оренду у Позивача додаткове обладнання на підставі Додатку № 2 від 29.08.2018 до Договору оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18. ТОВ Мирадом заперечує факт передачі йому обладнання в оренду за цим додатком саме 29.08.2018, та вказує, що обладнання було передано йому 30.08.2018, а наданий Позивачем акт прийому-передачі, Додаток № 3, не є належним доказом, оскільки у ньому не вказана ані дата його підписання, ані дата передачі обладнання в оренду.

Відповідач стверджує, що обладнання отримане відповідно до Додатку № 2 від 29.08.2018 перебувало в оренді з 30.08.2018 по 09.09.2018. А відтак вартість оренди складає 3 542,00 грн. (4 830,00 /15 Х 11 = 3 542,00). Де, 4 830,00 грн. - вартість оренди обладнання за два тижні.

Тобто, за розрахунками Відповідача, за оренду обладнання за Договором оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18 та Додатком № 2 від 29.08.2018, ТОВ Мирадом повинне було сплатити Позивачу 11 294,00 грн. (7 752,00 + 3 542,00 = 11 294,00). Оскільки платіжним дорученням від 23.08.2018 було сплачено 11 265,00 грн., за твердженням Відповідача, його заборгованість повинна складати 29,00 грн. (11 294,00 - 11 265,00 = 29), яку він також не визнає, посилаючись на переплату у розрахунках з Позивачем за іншим договором, а саме, від 10.08.2018.

Відповідач заперечує факт повернення ним орендованого обладнання 05.10.2018. При цьому, Відповідач зазначає, що надані Позивачем дві накладні від 05.10.2018 б/н не містять підпису представника ТОВ Мирадом . В цих накладних вказано, що організація Мирадом передала обладнання Сажиєнко через ОСОБА_2. Проте, Відповідачу не відома така особа, як ОСОБА_2 , а єдиною повноважною особою для підписання юридичних документів від імені ТОВ Мирадом є його директор Кошман С.А . Отже, на думку Відповідача, накладні від 05.10.2018 не є належними та допустимими доказами.

Крім того, Відповідач стверджує, що оскільки пунктом 2.1 Договору оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18 передача обладнання в оренду та повернення здійснюється на підставі актів, ТОВ Мирадом при поверненні орендованого майна разом з ним передавав Позивачу по два примірники актів прийому-передачі повернення майна, але Позивач не повернув на його адресу підписані примірники.

У Запереченнях на відповідь позивача на відзив на позовну заяву (вхід. від 26.07.2019 № 14921/19) Відповідач додатково зазначає, що сплачуючи 23.08.2018 11 265,00 грн. за рахунками від 18.08.2018 № 0010/08-18 на суму 1 305,00 грн. та від 20.08.2018 № 020/08-18 на суму 9 960,00 грн., він вважав, що здійснює цей платіж за останнім укладеним договором - від 20.08.2018, оскільки за договором від 10.08.2018 була здійснена передоплата на весь строк оренди.

Заперечуючи проти доводу Позивача про те, що ТОВ Мирадом не повернуло орендоване майно, Відповідач, із посиланням на частину першу статті 75 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що оскільки ФОП Сажиєнко В.О. у позовній заяві сам визнає факт повернення йому орендованого майна, цей факт не підлягає доказуванню. Між сторонами існує лише спір щодо дати повернення орендованого майна.

ТОВ Мирадом вказує на те, що після закінчення строку оренди, який був передплачений, 03.09.2018 та 09.09.2018, Позивач направив на об`єкт Відповідача свій транспорт для повернення орендованого обладнання. При цьому Відповідач передав водію два примірники Акту прийому-передачі обладнання. Однак Позивач не повернув на адресу Відповідача один підписаний примірник акту.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників Позивача та Відповідача, суд

в с т а н о в и в :

20.08.2018 між Фізичною особою-підприємцем Сажиєнко Володимиром Олександровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю Мирадом укладено Договір оренди майна № 20/08-18. /а.с. 15-18/

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 Договору оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18 орендодавець (Позивач) передає, а орендар (Відповідач) приймає у тимчасове платне користування рухоме майно - риштування будівельні (обладнання) у кількості 555 кв.м., визначене у Додатку № 1 до цього Договору. Обладнання, що орендується, передається в розібраному стані, у повній комплектації у відповідності до додатку № 1 до цього Договору. Кількість обладнання та його вартість визначаються за погодженням сторін у додатку № 1 до цього договору.

29.08.2018 між Позивачем та Відповідачем складено Додаток № 2 до Договору оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18. Відповідно до пункту 1.1 цього додатку, орендодавець (Позивач) передає, а орендар (Відповідач) приймає у тимчасове користування додатковий комплект риштування (обладнання) у кількості 250 кв.м., згідно з Актом передачі-прийому (Додаток № 3). /а.с. 20/

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно із пунктом 2.1 Договору оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18 передача орендареві обладнання здійснюється на підставі відповідних актів приймання-передачі, які є невід`ємною частиною договору.

Орендоване майно передано Відповідачу за Актами прийому-передачі від 20.08.2018 (Додаток № 1) і від 29.08.2018 (Додаток №3). /а.с. 19, 21/

Суд не приймає довід Відповідача про те, що він отримав обладнання за Договором оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18 не 20.08.2018, а лише після сплати рахунку-фактури від 23.08.2018, та за Додатком від 29.08.2018 № 2 не 29.08.2018, а 30.08.2018, з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, відповідно до умов пункту 2.1 Договору оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18 передача орендареві обладнання здійснюється на підставі відповідних актів приймання-передачі. Отже, єдиними допустимими доказами на підтвердження обставини передачі обладнання в оренду є саме акти приймання-передачі.

У матеріалах справи наявний Акт прийому-передачі комплекту риштування будівельного (555 кв.м), підписаний сторонами та скріплений їх печатками. У цьому акті зазначено, що він є Додатком № 1 до Договору від 20.08.2018 № 20/08-18. Пункти 1.1, 1.2, 1.3 вказаного договору, які визначають вид майна, яке передається в оренду, його вартість, кількість, комплектність тощо, містять посилання на цей додаток. Отже, за відсутності інших протилежних відомостей у тексті цього акту прийому-передачі, суд дійшов висновку, що він був складений та підписаний сторонами одночасно із підписанням договору, тобто саме 20.08.2018.

Також, у матеріалах справи наявний Акт прийому-передачі комплекту риштування будівельного (250 кв.м), підписаний сторонами та скріплений їх печатками. У цьому акті зазначено, що він є Додатком № 3 до Договору від 20.08.2018 № 20/08-18. При цьому, у ньому вказано дату його складання, а саме, 29.08.2018.

Відповідачем не надано суду жодного належного і допустимого доказу на підтвердження його доводу про отримання ним обладнання 23.08.2018 та 30.08.2018, які б спростовували передачу майна в оренду саме в дати складання Актів прийому-передачі від 20.08.2018 (Додаток № 1) і від 29.08.2018 (Додаток №3). Не є таким доказом судження Відповідача про те, що з огляду на умови пункту 4.2 Договору оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18 про здійснення орендної плати за перший місяць до відвантаження обладнання, він міг отримати це обладнання в оренду лише після сплати рахунку-фактури від 23.08.2018.

Суд не приймає довід ТОВ Мирадом про повернення ним орендованого майна після закінчення строку оренди, який був передплачений, а саме: 03.09.2018 та 09.09.2018, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 3.1 Договору оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18 передбачено, що строк оренди встановлюється сторонами з моменту підписання договору та акту приймання-передачі обладнання до 31.07.2019, але не раніше підписання акту приймання-передачі обладнання орендарем орендодавцю.

Згідно із пунктом 2.2 Договору оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18 об`єкт оренди вважається фактично повернутим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Сторонами погоджено, що фактичним строком користування орендарем обладнання є строк, який обчислюється з моменту передачі обладнання у оренду, тобто строк з дати підписання відповідного акту приймання-передачі, до моменту повернення орендарем обладнання за відповідним актом приймання-передачі.

Отже, єдиними допустимими доказами на підтвердження обставини повернення обладнання з оренди є саме відповідні акти приймання-передачі, підписані сторонами. З огляду на це, суд не приймає надані Позивачем накладні від 05.10.2018. /а.с. 22, 23/

Проте, оскільки відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України та підпункту 5.2.6 пункту 5.2 Договору оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18, на орендаря покладено обов`язок передати обладнання орендодавцю у випадку припинення договору, саме на ТОВ Мирадом покладається тягар доведення виконання цього обов`язку шляхом вчинення такої дії.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 4.5 Договору оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18 передбачено, що у випадку припинення договору орендар продовжує сплачувати платежі вказані у пунктах 4.1, 4.2 договору, до дня фактичної передачі обладнання орендодавцю за актом приймання-передачі.

Отже у Договорі оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18 встановлено строк виконання зобов`язання зі сплати орендної плати, який обмежується датою складання акту приймання-передачі, що посвідчує повернення майна з оренди.

ТОВ Мирадом не надало суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження повернення майна орендодавцю. Твердження Відповідача про те, що при поверненні орендованого майна разом з ним він передавав Позивачу по два примірники актів прийому-передачі повернення майна, але Позивач не повернув на його адресу підписані примірники, також не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.

Факт визнання ФОП Сажиєнко В.О. у позовній заяві обставини повернення йому орендованого майна 05.10.2018, не звільняє Відповідача від обов`язку доказування та подання доказів на підтвердження своїх доводів про повернення орендованого майна раніше цієї дати, а саме, 03.09.2018 та 09.09.2018.

Визнання Позивачем обставини повернення орендованого майна саме 05.10.2018, обмежило у часі період, за який Відповідач продовжував би сплачувати орендні платежі за відсутності складених та підписаних актів приймання-передачі про повернення майна, з наявністю яких, умови договору пов`язують термін припинення виконання цього обов`язку.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про правомірність нарахування орендних платежів за Договором оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18 та Додатком від 29.08.2018 № 2 до 05.10.2018 включно.

Відповідно до пункту 4.1 Договору оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18 розмір орендної плати за 2 тижня користування обладнанням становить 9960 грн., що включає: - оренда обладнання 555 Х 16,00 = 8 880; - оренда підмостків (настилів) 54 Х 15 = 810 грн.

Згідно із пунктом 1.4 Додатку № 2 від 29.08.2018 розмір орендної плати за 2 тижня користування додатковим комплектом обладнання складає 4 830 грн., що розраховано наступним чином: - за оренду обладнання 250 Х 17,40 = 4 350 грн.; - за оренду настилів 32 Х 15,00 = 480 грн.

Пунктом 4.2 Договору оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18 встановлено, що орендна плата за користування обладнанням за перший місяць здійснюється до відвантаження обладнання на об`єкт орендаря. При довгостроковому користуванні оплата здійснюється щомісячно у спосіб авансових внесків.

Спосіб здійснення авансових внесків щомісячно, означає, що при довгостроковому користуванні майном, орендар повинен сплачувати плату авансом (передоплатою) до початку наступного місяця, у якому буде продовжена оренда. А відтак, відсутність оплати на початок поточного місця є простроченням виконання цього обов`язку з боку орендаря.

Судом встановлено правильність розрахунку орендної плати, виконаного Позивачем, згідно із яким за Договором оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18 вона склала за період з 20.08.2018 по 03.09.2018 (15 днів) - 9 690,00 грн., з 04.09.2018 по 05.10.2018 (32 дні) - 20 672,00 грн.(9690,00 /15 Х 32 = 20 672,00). Тобто, Позивачем враховано арифметичну помилку у пункті 4.1 договору, та застосовано суму орендної плати за 2 тижні у розмірі 9 690,00 грн. (8 880,00 + 810,00 = 9 690,00).

Також за Додатком № 2 до вказаного договору, розмір орендної плати становить за період з 29.08.2018 по 12.09.2018 (15 днів) - 4 830,00 грн, з 13.09.2018 по 05.10.2018 (23 дні) - 7 406,00 грн. (4830,00 / 15 Х 23 = 7 406,00).

Отже всього за Договором оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18 та Додатком від 29.08.2018 № 2 підлягала сплаті орендна плата у розмірі 42 598,00 грн. (9 690,00 + 20 672,00 + 4 830,00 + 7 406,00 = 42 598,00).

Судом встановлено, що 23.08.2018 ТОВ Мирадом сплатило ФОП Сажиєнко В.О. суму у розмірі 11 265,00 грн., що підтверджується випискою з поточного рахунку Позивача за період з 01.08.2019 по 03.09.2018, а також платіжним дорученням від 23.08.2018 № 360. При цьому, у призначенні платежу цих документів зазначено сплата за оренду риштування будів. зг. рах. № 0010/08-18 від 18.08.2018 та рах. № 020/08-18 від 20.08.2018 без ПДВ . /а.с. 28, 82/

20.08.2018 Позивачем виставлено рахунок-фактуру № 020/08-18 на суму 9 960,00 грн., у якому зазначено назву господарської операції: оренда риштування будівельного згідно Договору оренди майна № 20/08-18 від 20 серпня 2018 р. з 20.08.2018 по 03.09.2018. /а.с. 27/

У матеріалах справи також наявний рахунок-фактура від 18.08.2018 № 0010/08-18 на суму 1 305,00 грн. без ПДВ, у якому зазначено назву господарської операції: оренда риштування будівельного згідно Договору оренди майна № 10/08-18 від 10 серпня 2018 р. з 10.08.2018 по 09.09.2018. /а.с. 103/ Тобто платіж за вказаним рахунком здійснено на виконання іншого договору, правовідносини за яким не є предметом розгляду у цій справі. Відповідачем не надано суду жодних доказів наявності домовленості між сторонам про зарахування цієї суми на сплату за Договором оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18.

А відтак, Відповідач 23.08.2018 сплатив Позивачу на виконання Договору оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18 лише суму у розмірі 9 960,00 грн., вказану у рахунку-фактурі від 20.08.2018 № 020/08-18.

Отже заборгованість Відповідача за Договором оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18 та Додатком від 29.08.2018 № 2 становить 32 638,00 грн. (42 598,00 - 9 960,00 = 32 638,00).

Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій.

Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.1 Договору оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18 у разі порушення строків сплати будь-яких платежів за договором орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Отже, сторонами Договору від 20.08.2018 № 20/08-18 не встановлено іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж визначений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що сума пені за прострочення оплати за Договором оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18, з урахуванням приписів частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, за періоди з 05.10.2018 по 05.04.2019 складає суму в розмірі 5 890,94 грн., яка розраховується наступним чином:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 32 638,00 05.10.2018- 25.10.2018 21 18.0000 % 676,01 32 638,00 26.10.2018- 13.12.2018 49 18.0000 % 1 577,35 32 638,00 14.12.2018- 31.01.2019 49 18.0000 % 1 577,35 32 638,00 01.02.2019- 14.03.2019 42 18.0000 % 1 352,02 32 638,00 15.03.2019- 05.04.2019 22 18.0000 % 708,20 Всього: 5 890,94

Отже підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення суми пені у розмірі 5 890,94 грн. Решта заявлених позовних вимог про стягнення суми пені у розмірі 1 739,20 грн. (7 630,14 - 5 890,94 = 1 739,20) не підлягають задоволенню з вищевказаних підстав.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що сума 3 % річних за прострочення оплати за Договором оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18, за період з 05.10.2018 по 30.05.2019, визначений Позивачем, складає суму у розмірі 638,45 грн., яка розраховується наступним чином:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річних Загальна сума процентів 32 638,00 05.10.2018- 30.05.2019 238 3 % 638,45

Отже підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 638,45 грн.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки Позивачем заявлено період для стягнення інфляційних втрат починаючи з 05.10.2018, тобто, зокрема й за неповний місяц жовтень 2018 року, вказані суми підлягають нарахуванню з листопада 2018 року - першого повного місяця, у якому існувала заборгованість.

Судом встановлено, що інфляційні втрати за прострочення оплати за Договором оренди майна від 20.08.2018 № 20/08-18 складають суму в розмірі 2 111,73 грн., яка розраховується наступним чином:

Період заборгованості Сума боргу (грн)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.11.2018 - 30.05.2019 32 638,00 1.065 2 111,73 34 749,73

Отже підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 2 111,73 грн. Решта заявлених позовних вимог про стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 345,08 грн. (2 456,81 - 2 111,73 = 345,08) не підлягають задоволенню з вищевказаних підстав.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 32 638,00 грн. - суми основного боргу, 5 890,94 грн. - пені, 638,45 грн. - 3 % річних, 2 111,73 грн. - інфляційних збитків (втрат).

Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частинами першою та другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Через недотримання норм частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України за змістом частини п`ятої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту пункту 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Таких доказів або обґрунтувань, в тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або неналежність послуг адвоката до справи, позивач не надав.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої, частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Разом з тим, аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також норм статті 129 цього кодексу, дає підстави для висновку що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; вплив результата її вирішення на репутацію сторін публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем до позовної заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Вказаний розрахунок складається з витрат зі сплати судового збору за подання позову - 1 921,00 грн., за подання заяви про забезпечення позову - 960,50 грн., на професійну правову допомогу 4 000,00 грн. - узгодження правової позиції, підготовка та подання позовної заяви, 6 000,00 - участь у судових засіданнях, виходячи із вартості 2 000,00 грн. за один судодень.

Позивача під час розгляду справи № 916/1536/19 представляла адвокат Ковальчук Марія Григорівна на підставі Ордеру серія ОД № 192215 від 15.05.2019, виданого відповідно до Договору про надання правової допомоги від 30.01.2019.

Позивачем надано суду Протокол погодження об`єму наданої правової допомоги від 24.07.2019, згідно із яким загальна вартість правової допомоги за договором від 30.01.2019 стосовно здійснення представництва інтересів довірителя у господарській справі № 916/1536/19 складає 6 000,00 грн.

Як випливає із виписки по рахунку адвоката Ковальчук М.Г. 29.07.2019 нею було отримано від ФОП Сажиєнко В.О. 4 000,00 грн. за Договором надання правової допомоги від 30.01.2019.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 цього Закону).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов підлягає задоволенню, такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Відповідно до частини першої статті 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, суд може зменшити суму судових витрат на правову допомогу і без відповідного клопотання іншої сторони. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду від 06.03.2019 у справі № 910/15357/17.

З огляду на часткове задоволення позову сума витрат на правову допомогу яка б підлягала відшкодуванню відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України складає 5 711,40 грн. (6 000,00 Х 95,19 % = 5 711,40). Проте, з огляду на нескладність справи яку відповідно до норм статті 12 ГПК України віднесено до малозначних справ, а також те, що розмір таких витрат не відповідає критеріям пропорційності до предмету спору, з урахуванням ціни позову, та справедливості, суд вважає можливим зменшити суму витрат на професійну правову допомогу, яка підлягає відшкодуванню Відповідачем, до розміру 4 127,88 грн.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Не підлягають розподілу між сторонами витрати на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 960,50 грн., оскільки ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.06.2019 було відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Сажиєнко В.О. від 31.05.2019 (вх. № 2-2605/19 від 03.06.2019) про забезпечення позову з підстав її необґрунтованості. А відтак, ці витрати не можуть бути покладені на Відповідача.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 828,60 грн. покладається на відповідача.

Керуючись, частиною першою статті 11, частиною першою статті 509, статтями 525, 526, частиною першою статті 530, статтею 549, частиною другою статті 625, статтею 629, частиною першою статті 759, частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України, частиною другою статті 20, статтею 193, частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, статтями 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мирадом (65009, м. Одеса, вул. Піонерська, буд. 16-Б, кв. 15, код ЄДРПОУ 40725311) на користь Фізичної особи-підприємця Сажиєнко Володимира Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 32 638,00 грн. (тридцять дві тисячі шістсот тридцять вісім гривень 00 коп.) - суму основного боргу, 5 890,94 грн. (п`ять тисяч вісімсот дев`яносто гривень 94 коп.) - пені, 2 111,73 грн. (дві тисячі сто одинадцять гривень 73 коп.) - суму інфляційних збитків, 638,45 грн. (шістсот тридцять вісім гривень 45 коп.) - 3 % річних, 1 828,60 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять вісім гривень 60 коп.) - витрати на сплату судового збору, 4 127,88 грн. (чотири тисячі сто двадцять сім гривень 88 коп.) - витрати на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Сажиєнко Володимира Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю Мирадом в частині стягнення 1 739,20 грн. - пені, 345,08 грн. - суми інфляційних збитків.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги через господарський суд Одеської області відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06 серпня 2019 р.

Суддя Ю.А. Шаратов