Рішення

від 06.08.2019 по справі 927/455/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

06 серпня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/455/19

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу №927/455/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю УНІВЕРСАЛ-СПЕЦТЕХНІКА

вул. Перемоги, 9, офіс 7, м. Київ, 03170

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ОТТОМАН ВУДС

вул. Івана Мазепи, 4-Б, кв. 40, м. Чернігів, 14000

про стягнення 14887 грн 02 коп.

Представники сторін не викликалися

Товариством з обмеженою відповідальністю УНІВЕРСАЛ-СПЕЦТЕХНІКА подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю ОТТОМАН ВУДС про стягнення за період з 29.12.2018 по 20.05.2019 - 11006,44 грн пені, 2960,05 грн інфляційних нарахувань, 920,53 грн 3% річних. Також позивач просить покласти на відповідача оплату судового збору в розмірі 1921,00грн та оплату судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №0305/18-01 від 03.05.2018, щодо вчасної оплати заборгованості. А також наявністю рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.02.2019 у справі №927/36/19, яким присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ОТТОМАН ВУДС на користь позивача 120277грн 95коп. боргу, 7175грн 79коп. пені, 608грн 40коп. трьох процентів річних, 1373грн 89коп. інфляційних нарахувань, а також 1942грн судового збору та 17500 витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Позивач повідомляє, що відповідач не звертався за оскарженням вказаного рішення суду до Північного апеляційного господарського суду. Одночасно позивач зазначає, про надходження від відповідача 11.02.2019 часткової оплати боргу згідно договору поставки № 0305/18-01 від 03.05.2018 в розмірі 60000,00грн., та про звернення із заявою до Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про примусове виконання рішення у справі №927/36/19 на підставі наказу суду від 05.03.2019. Позивач повідомляє, що враховуючи часткову оплату боргу відповідачем (11.02.2019) загальна сума стягнення на користь позивача складала 88878,03грн, яка 20.05.2019 Новозаводським ВДВС міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області була стягнута з відповідача на користь позивача. Позивач зазначає, що розрахунок інфляційних нарахувань, пені та 3% річних, заявлених до стягнення з відповідача, здійснений з урахуванням проведеної відповідачем часткової оплати 11.02.2019.

Крім того, позивачем до матеріалів позовної заяви додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс в зв`язку із розглядом справи за позовною заявою про стягнення інфляційних нарахувань, пені та 3% річних, відповідно до якого позивач поніс витрати на сплату судового збору в розмірі 1921,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу 8000,00 грн, та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, в розмірі 51,20 грн поштових витрат.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Господарського суду від 07.06.2019 про відкриття провадження у справі відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов та доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, а саме - не пізніше 15 днів з дня вручення цієї ухвали.

Позивач та відповідач належним чином повідомлені про розгляд справи №927/455/19 Господарським судом Чернігівської області, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №1400044218633, 1400044218641, відповідно.

Як свідчить наявне у справі рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 1400044218641 вищевказана ухвала суду від 07.06.2019 вручена відповідачу 11.06.2019.

Враховуючи, що ухвала суду від 07.06.2019 отримана відповідачем 11.06.2019, тому останнім днем подання до суду відзиву є 26.06.2019.

У вказаний строк відповідач відзив не надав, доказів наявності поважних причин його ненадання суду не представив.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідачем не подано відзив на позов у встановлений судом строк без поважних причин, тому в силу приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України справа вирішується судом за наявними у ній матеріалами.

Згідно з ч.5, 7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, встановлені законом, до суду не надходило.

Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що також передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що ухвала про відкриття провадження у цій справі винесено судом 07.06.2019, тому справа має бути розглянута в строк до 06.08.2019.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався, за таких обставин, рішення приймається за наявними матеріалами справи, на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Згідно з ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Тому судове рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.02.2019 у справі №927/36/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УНІВЕРСАЛ-СПЕЦТЕХНІКА до Товариства з обмеженою відповідальністю ОТТОМАН ВУДС не може бути поставлене під сумнів та обставини, встановлені у рішенні, не потребують доказування.

Як вбачається з рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.02.2019 у справі №927/36/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УНІВЕРСАЛ-СПЕЦТЕХНІКА до Товариства з обмеженою відповідальністю ОТТОМАН ВУДС про стягнення 129436грн 03коп. за договором поставки №0305/18-01 від 03.05.2018 та специфікації №1 від 03.05.2018, яка є додатком №1 до даного договору судом встановлено, що 03 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю УНІВЕРСАЛ-СПЕЦТЕХНІКА (позивач у справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОТТОМАН ВУДС (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір поставки №0305/18-01 (далі за текстом - договір поставки), за умовами якого позивач зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність відповідача, вилковий навантажувач HYSTER H 4.0 FT-5 (1шт.), а відповідач, в свою чергу, зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити обладнання.

Відповідно до п.1.2. договору поставки найменування, одиниці виміру та загальна кількість обладнання, що є предметом поставки за цим договором, визначаються специфікацією, що є додатком №1 до цього договору.

Згідно із п.3.1. договору поставки постачальник відвантажує обладнання на адресу покупця за цінами, що визначені в погодженій та підписаній сторонами специфікації до даного договору (додаток №1), грошова одиниця платежу - українська гривня.

В силу п.3.3. договору поставки вартість обладнання на момент підписання договору становить 581597,45грн. (п`ятсот вісімдесят одна тисяча п`ятсот дев`яносто сім гривень 45 коп.) грн., і включає в себе ПДВ 20% 96932,91 (дев`яносто шість тисяч дев`яносто тридцять дві гривень 91 коп.) грн., що еквівалентно 18500 EURO.

До договору поставки сторонами підписано специфікацію №1 від 03.05.2018, що є додатком №1 до цього договору, в якій сторонами продубльовано умови про ціну, кількість та вартість товару, що є предметом поставки за цим договором, та визначено технічні характеристики обладнання, його рік випуску. А саме відповідно до специфікації №1 від 03.05.2018 позивач зобов`язався поставити відповідачу навантажувач H 4.0 FT-5, газовий, 2011 року випуску, з напрацюванням 4871 м/г, вантажопідйомністю при центрі ваги 500мм - 4,000кг, висотою підйому 4,00 метра, довжиною вил 1200мм; в кількості 1 шт.; загальною вартістю 581 597грн.45коп.

За змістом п.3.3. договору поставки ціна на обладнання формується з урахуванням міжбанківського курсу євро до української гривні, 1 EURO = 31,4377грн., курс на момент підписання договору береться як розрахунковий та буде перерахований на момент оплати, www:minfin.com.

Відповідно до п. 3.5., 3.6. договору поставки вартість обладнання може бути збільшена і підлягає коригуванню, за умови збільшення міжбанківського курсу євро по відношенню до української гривні, що обов`язково має бути підтверджено підписанням додаткової угоди сторонами. Якщо вартість євро по відношенню до української гривні менша або залишається без змін, у такому разі ціна на обладнання залишається незмінною.

Оскільки сторонами під час розгляду справи не надано суду додаткової угоди про збільшення вартості обладнання з підстави, зазначеної в п. 3.5. договору поставки, а тому суд дійшов висновку, що на момент розгляду справи вартість обладнання, яке підлягало поставці в гривневому еквіваленті становить 581597,45грн, тобто відповідає вартості узгодженій сторонами в договорі поставки та специфікації №1 від 03.05.2018 до цього договору.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.02.2019 у справі №927/36/19 встановлено, що договір поставки №0305/18-01 від 03.05.2018 підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності.

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір поставки №0305/18-01 від 03.05.2018 є обов`язковими для виконання сторонами.

Господарським судом встановлено, що на виконання договору поставки позивачем по видатковій накладній №РН-0001945 від 30.05.2018 передано відповідачу товар - автонавантажувач газовий вилковий Hyster H 4.0 FT-5 в кількості 1 шт. вартістю 581597грн.45коп.

Про отримання відповідачем товару, погодження з ціною та кількістю поставленого товару свідчить відбиток печатки відповідача на вищевказаній видатковій накладній, якою засвідчено підпис особи, яка отримувала товар від позивача для відповідача. Повноваження особи, яка приймала товар, на отримання товару від позивача для відповідача підтверджується також й довіреністю №11/5 від 03.05.2018.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із п.3.4. договору поставки покупець здійснює оплату на підставі даного договору, в наступному порядку та формі:

3.4.1. протягом одного банківського дня з моменту підписання даного договору покупець оплачує постачальнику 30% авансу від загальної вартості обладнання визначеної в специфікації (додаток №1), що складає 174479,24 (сто сімдесят чотири тисячі чотириста сімдесят дев`ять гривень 24 коп.) грн, і включає в себе ПДВ 20% 29079,87 (двадцять девять тисяч сімдесят дев`ять гривень 87 коп.) грн, що еквівалентно 5500 EURO;

3.4.2. неоплачену частину вартості обладнання в розмірі 407118,22 (чотириста сім тисяч сто вісімнадцять гривень 22коп.) грн, і включає в себе ПДВ 20% 67853,04 (шістдесят сім тисяч вісімсот п`ятдесят три гривень 04коп.) грн, що еквівалентно 12950 EURO, покупець зобов`язаний оплатити постачальнику протягом семи місяців, рівними частинами по 58159,75 (п`ятдесят вісім тисяч сто п`ятдесят дев`ять гривень 75коп.) грн, і включає в себе ПДВ 20% 9693,29 (дев`ять тисяч шістсот дев`яносто три гривні 29 коп.) грн, що еквівалентно 1850 EURO (але не пізніше кожного двадцять п`ятого числа поточного місяця).

Відповідно до п.3.7. договору поставки датою оплати обладнання вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

За змістом ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У рішенні Господарського суду Чернігівської області від 07.02.2019 у справі №927/36/19 встановлено, що відповідачем 04.05.2018 перераховано на рахунок позивача 165000грн.00коп., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за період з 01.05.2018 до 26.12.2018. Сплачена відповідачем сума, є меншою визначеного договором розміру авансу (174479грн.24коп.), який відповідач мав сплатити протягом одного банківського дня з моменту підписання договору, що свідчить про неналежне виконання відповідачем обов`язку в частині сплати авансу. Неоплачену частину вартості отриманого обладнання у сумі 407118грн.22коп., яка залишалась у разі повної сплати відповідачем авансу у розмірі, встановленому в підп.3.4.1. п.3.4. договору поставки, відповідач зобов`язаний був сплатити протягом семи місяців рівними частинами по 58159грн 75коп. не пізніше кожного двадцять п`ятого числа поточного місяця. При цьому перший платіж відповідач зобов`язаний був здійснити не пізніше 25.06.2018, а останній не пізніше 25.12.2018.

Рішенням суду у справі №927/36/19 встановлено, що оскільки на момент звернення позивача до суду з позовом термін виконання зобов`язання сплив, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної оплати товару, що свідчить про неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором поставки зобов`язань.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання по оплаті товару, отриманого від позивача на підставі договору поставки №0305/18-01 від 03.05.2018 по видатковій накладній №РН-0001945 від 30.05.2018, на момент прийняття рішення 07.02.2019 у справі №927/36/19 доказів погашення заборгованості за отриманий товар відповідач суду не представив, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 120277грн 95коп. боргу була задоволена в повному обсязі. Окрім того, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.02.2019 у справі №927/36/19 з ТОВ ОТТОМАН ВУДС стягнуто на користь ТОВ УНІВЕРСАЛ-СПЕЦТЕХНІКА 7175грн 79коп. пені нарахованої за період з 05.05.2018 по 29.12.2018, 608грн 40коп. трьох процентів річних нарахованих за період з 05.05.2018 по 29.12.2018, 1373грн 89коп. інфляційних втрат нарахованих за період вересень, жовтень, листопад 2018 року, а також 1942грн судового збору та 17500 витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Згідно з положенням ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень , усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За публічною інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень станом на 05.08.2019 рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.02.2019 у справі №927/36/19 не оскаржено та набрало законної сили 05.03.2019.

Позивач посилається на здійснену відповідачем оплату 11.02.2019 в розмірі 60000,00 грн з призначенням платежу оплата за навантажувач зг дог №0305/18-01 від 03.05.2018 у сумі 50000,00грн, ПДВ-20% 10000,00грн, що підтверджується випискою банку за період з 01.05.2018 по 20.05.2019 (а.с. 32).

Крім того, як вбачається з поданої позивачем виписки банку від 20.05.2019, Новозаводським відділом ДВС ЧМУЮ на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області у справі №927/36/19 стягнуто з відповідача на користь позивача 88878,03 грн, що підтверджує позивач та не заперечує відповідач.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідач порушив умови договору - вартість товару у встановлені строки не сплатив.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, тобто фактичне отримання стягувачем, належних йому грошових коштів.

Позивачем у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання щодо сплати боргу за товар, стягненого за рішенням суду у справі №927/36/19, нараховано та пред`явлено до стягнення з ТОВ ОТТОМАН ВУДС 11006,44 грн пені за період з 29.12.2018 по 20.05.2019. При цьому, як вбачається з розрахунку позивача, фактичне нарахування пені проведено з 30.12.2018 (де 29.12.2018 кінцева дата попереднього розрахунку) по 20.05.2019.

Згідно із ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до ч.3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.2. договору поставки у разі порушення покупцем строків оплати останній сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, виходячи із суми неоплаченої вартості обладнання.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині в сумі 10926,04 грн, за період прострочення грошового зобов`язання з 30.12.2018 по 19.05.2019, при цьому судом враховано, що день оплати (11.02.2019 та 20.05.2019) не вважається днем прострочки виконання грошового зобов`язання, а отже нарахування пені повинно проводитись з урахуванням оплати відповідача, на суму, яка зменшувалась у зв`язку з проведенням відповідачем часткових оплат. Таким чином, у стягненні 80,40 грн пені має бути відмовлено.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як свідчить наведений позивачем розрахунок відсотків річних, останнім нараховано та пред`явлено до стягнення 920,53 грн 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 29.12.2018 по 20.05.2019 та 2960,05грн інфляційних нарахувань за період з січня 2019 по квітень 2019 року.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок 3% річних, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем своїх зобов`язань, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, про часткове задоволення позовних вимог в цій частині в сумі 910,63грн, за період прострочення грошового зобов`язання з 30.12.2018 по 19.05.2019, при цьому судом враховано, що день оплати (11.02.2019 та 20.05.2019) не вважається днем прострочки виконання грошового зобов`язання, а отже нарахування 3% річних повинно проводитись з урахуванням оплати відповідача, на суму, яка зменшувалась у зв`язку з проведенням відповідачем часткових оплат. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 09,90 грн 3% річних є безпідставними.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, суд зазначає, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 N 23/466 та лист Верховного Суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 N 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30). З огляду на викладене, нарахування інфляційних втрат на суму боргу повинно здійснюватися за січень 2019, враховуючи оплату відповідача проведену 11.02.2019, оскільки погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця.

Таким чином, здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що належна до стягнення сума інфляційних нарахувань з відповідача за прострочення оплати за розрахунком суду за період з січня 2019 по квітень 2019 становить 2649,45 грн, у стягненні 310,60 грн має бути відмовлено з огляду на безпідставність позовних вимог в цій частині.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з огляду на наявну прострочку виконання відповідачем зобов`язання по своєчасній оплаті отриманого товару, суд доходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 10926 грн 04 коп. пені, 2649 грн 45 коп. інфляційних нарахувань, 910 грн 63 коп. 3% річних підлягають задоволенню. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ОТТОМАН ВУДС 310 грн 60 коп. інфляційних нарахувань, 80 грн 40 коп. пені та 09грн 90 коп. 3% річних вимоги позивача є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме, у сумі 1869грн 27коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач в доданому до позовної заяви попередньому (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс в зв`язку із розглядом справи за позовною заявою про стягнення інфляційних нарахувань, пені та 3% річних просить стягнути з відповідача 51 грн 20 коп. поштових витрат.

З системного аналізу приписів Господарського процесуального кодексу України будь-які дії учасника господарської справи, пов`язані із її розглядом судом - в т.ч. оплата поштових витрат за надіслання відповідачу копії позовної заяви і копій доданих до неї документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак і витрати понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.

Відтак, суд доходить висновку, що поштові витрати, є такими, що пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, та правомірно заявлені позивачем.

Відповідно до ч. 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення позивачем витрат у розмірі 51 грн 20 коп., як поштових витрат позивачем надано фіскальний чек від 31.05.2019 та накладну від 31.05.2019 №0411200608828, відповідно до яких сума сплати за пересилання становить 51,20 грн.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 51 грн 20 коп. поштових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Як встановлено у ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

В частинах 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Разом з тим, адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні, тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, потрібно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

Аналіз вище зазначених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в доданому до позовної заяви попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс в зв`язку із розглядом справи за позовною заявою про стягнення інфляційних нарахувань, пені та 3% річних просить стягнути з відповідача 8000,00 грн послуг адвоката.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00грн позивачем подано Договір про надання правової допомоги №1 від17.08.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Універсал-СПЕЦТЕХНІКА (клієнт) та Адвокатським бюро Володимира Потапенко (адвокатське бюро), додаток № 8 від 24.05.2019 до договору про надання правової допомоги №1, рахунок-фактура №64 від 24.05.2019 на суму 8000,00 грн, платіжне доручення № 9231 від 27.05.2019 на суму 8000,00 грн, акт здачі-прийняття наданих послуг №64 від 30.05.2019.

На підтвердження наявності у ОСОБА_1 статусу адвоката надано копію посвідчення адвоката та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2749/10 від 27.01.2005, а також до матеріалів справи надано ордер серії КС №32593 від 30.05.2019.

Згідно з п. 1.1. договору про надання правової допомоги №1 за цією угодою бюро приймає на себе доручення клієнта про надання клієнту правової допомоги на умовах та в інтересах клієнта, що передбачені договором, зокрема, здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги, а клієнт зобов`язується оплатите надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п. 1 додатку №8 від 24.05.2019 до договору про надання правової допомоги №1 сторони визначили основні завдання-доручення клієнта: представництво інтересів клієнта в Господарському суді Чернігівської області (м. Чернігів) в судовій справі щодо стягнення інфляційних, пені та 3% річних з ТОВ ОТТОМАН ВУДС по Договору поставки №0305/18-011 від 03.05.2018р. Таке представництво орієнтовно включає в себе виконання наступних дій та підготовку наступних документів: 1.1. Послуги по підготовці матеріалів та подачі позову: - ознайомлення з матеріалами та документами, наявними у Клієнта; - надання правових консультацій щодо судового розгляду під час зустрічі із клієнтом та по різним каналам зв`язку; - підготовка позову до суду про стягнення інфляційних, пені та 3% річних з ТОВ ОТТОМАН ВУДС по договору поставки №0305/18-01 від 03.05.2018р. Підготовка розрахунку, штрафних санкцій (пеня, 3%річних, інфляційні втрати); - підготовка додатків до позову: заява про відсутність спорів, попередній розрахунок витрат по справі, перелік доказів і супровідної документації до позову; - підготовка примірнику позову та доданих документів для відповідача, організація відправки копій документів відповідачу поштою.

Відповідно до п. 5, 5.1 додатку №8 сторони визначили, що вартість послуг з надання позивачу правової допомоги становить 8000,00грн.

Суд звертає увагу, що оскільки відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, а також відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованими, проте підлягають частковому задоволенню у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог позивача та відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача у сумі 7784грн 56 коп.

Керуючись ст. 12, 42, 73-80, 86, 123, 129, 165-167, ст. 232, 233, 236-241, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю УНІВЕРСАЛ-СПЕЦТЕХНІКА до Товариства з обмеженою відповідальністю ОТТОМАН ВУДС про стягнення 14887 грн 02 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОТТОМАН ВУДС (вул. Івана Мазепи, 4-Б, кв. 40, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 41062482) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УНІВЕРСАЛ-СПЕЦТЕХНІКА (вул. Перемоги, буд. 9 офіс 7, м. Київ, 03170, ідентифікаційний код 32210390) 10926 грн 04 коп. пені, 2649 грн 45 коп. інфляційних нарахувань, 910 грн 63 коп. 3% річних, 1869 грн 27 коп. судового збору, 51 грн 20 коп. поштових витрат, 7784 грн 56 коп. правничої допомоги.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю УНІВЕРСАЛ-СПЕЦТЕХНІКА в стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю ОТТОМАН ВУДС 310 грн 60 коп. інфляційних нарахувань, 80 грн 40 коп. пені та 09грн 9о коп. 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 06.08.2019.

Суддя Н.Ю.Книш