Рішення

від 07.08.2019 по справі 300/1391/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2019 р. справа № 300/1391/19

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання протиправними дій щодо відмови у видачі посвідчення члена сім`ї загиблого та зобов`язання видати таке посвідчення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно, всупереч вимогам Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-Х11, відмовлено ОСОБА_1 у видачі посвідчення члена сім`ї загиблого у зв`язку з тим, що відсутні правові підстави для встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана згідно п.1 ст. 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту . Вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки її покійний чоловік був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, йому була встановлена інвалідність та помер внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Після смерті чоловіка шлюбу ні з ким не укладала, тому вважає, що на неї розповсюджується дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 відкрито провадження у дані справі та зазначено що її розгляд здійснюватиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 22.07.2019 (а.с. 57-58). Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив. Просив суд в задоволенні позову відмовити, у зв`язку з тим, що у позивача, як у дружини померлого ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС, відсутні правові підставі для встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана згідно з пунктом 1 Управління соціального захисту населення Рогатинської районної державної адміністрації.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, - встановив наступне.

ОСОБА_2 (чоловік позивача) був учасником ліквідації наслідків аварії Чорнобильській АЕС, йому встановлено інвалідність ІІ групи та на нього розповсюджувалися пільги, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 11.07.2006 (а.с. 19).

Відповідно до експертного висновку №9608 від 01.06.2018 захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 16).

08.04.2019 ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області з заявою про встановлення їй статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та надати їй посвідчення члена сім`ї загиблого (а.с. 13).

Листом від 18.04.2019 №08/1166 позивача було повідомлено про відсутність правових підстав для встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана згідно п.1 ст. 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Не погодившись із відмовою у встановленні, як дружині померлого ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС, статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни позивач звернулась до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-Х11 (далі - Закон №3551-ХII).

В преамбулі до Закону №3551-ХII зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно ст. 1 Закону №3551-XII, закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 від 11.07.2006, ОСОБА_2 був інвалідом війни другої групи (а.с. 19), що не заперечується відповідачем.

В преамбулі до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22 жовтня 1993 року № 3551 зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Поширення чинності Закону № 3551-XII на членів сім`ї загиблої особи є похідним від приналежності такої особи до ветеранів війни.

Відповідно до ст. 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону № 3551-XII до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Пунктом 1,9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа, зокрема, військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. Розділ 11Закону України Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасників бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.

Частиною 1 ст. 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту передбачено, що чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у ст.. 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісті) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Отже, зі змісту цієї норми слідує, що чинність Закону Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту поширюється і на членів сім`ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби (службових обов`язків).

З огляду на зазначені правові норми обов`язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи до військовослужбовців або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Такого ж висновку дійшов і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 08.02.2017 по справі №826/3509/14.

Відповідно довідки Лінійного відділення внутрішніх справ річкового порту Кременчук Міністерства внутрішніх справ України від 19.09.1996 №317 ОСОБА_2 в період з 26.04.1986 по 30.06.1986 брав участь у роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в тому числі у період з 04.05.1986 по 06.05.1986 знаходився в зоні № 1 (а.с. 27).

Судом встановлено, що згідно експертного висновку від 01.06.2018 №9608, захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Пункт 2 статті 10 Закону № 3551-XII визначає, що його чинність поширюється на сім`ї військовослужбовців, які призивались на збори військовозобов`язаних Міністерства оборони, прирівняних до них осіб, зазначених в статтях 6 і 7 цього Закону, тобто на дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. На дружин (чоловіків) померлих інвалідів війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя інвалідами, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті інваліда.

Слід зазначити, що у розмінні ст. 10 наведеного Закону до членів сім`ї загиблих (тих, які пропали безвісті) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни встановлені Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.

Згідно з пунктом 2 Положення посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктом 4 Положення передбачено, що особам, на яких поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого".

Абзацом 2 пункту 7 даного Положення встановлено, що Посвідчення інваліда війни , Посвідчення учасника війни , відповідні нагрудні знаки, Посвідчення члена сім`ї загиблого видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Отже, як вбачається із матеріалів справи, у позивача наявні всі юридичні підстави для встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставинах, суд дійшов висновку, що оскаржена позивачем відмова відповідача у видачі посвідчення члена сім`ї загиблого, не ґрунтується на законі, порушує її право на соціальний захист, гарантований ст. 46 Конституції України.

Згідно п. п. 14, 16 ч. 1 Європейської соціальної хартії в редакції від 03.05.1996 року, ратифікованої Закону України Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) № 137-V 14.09.2006 року кожна людина має право користуватися послугами соціальних служб, сім`я як головний осередок суспільства має право на належний соціальний, правовий та економічний захист для забезпечення її всебічного розвитку.

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до приписі Розділу 11 Конституції України право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_2 , який належав до осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, якому встановлена інвалідність та смерть якого настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд дійшов висновку, що позивач у відповідності до вимог статті 10 Закону № 3551-XII має право на встановлення статусу та отримання посвідчення члена сім`ї загиблого, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні її заяви про видачу такого посвідчення.

Цієї ж позиції дотримується Вищий адміністративний суд України у рішенні по справі № 227/1693/17 від 03.10.2017 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення у повному обсязі.

На підставі частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 768,40 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї загиблого.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Рогатинської районної державної адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї загиблого.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 03193413, вул. Кудрика, буд. 10, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77001) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач - ОСОБА_1 : реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач - Управління соціального захисту населення Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області: код ЄДРПОУ 03193413, вул. Кудрика, буд. 10, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77001.

Суддя Главач І.А.