Рішення

від 05.06.2019 по справі 320/6405/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2019 року № 320/6405/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Завод "Імпекс Сплав" до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство "Завод "Імпекс Сплав" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007911403 від 25 листопада 2016 року.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2016 року в розмірі 174 755,00 грн. Так, в основу визначення податкових зобов`язань згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених контрагенту за поставлену хімічну сировину, а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі ціни придбаної хімічної сировини. За твердженнями податкового органу, господарські операції в дійсності мали безтоварний характер, а договір поставки сторони уклали з метою мінімізації податкових зобов`язань.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на його думку, прийнято контролюючим органом з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, оскільки господарські операції мали реальний характер - товар контрагентом поставлено в повному обсязі й оплачено позивачем, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Таким чином, позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

Представник відповідача, в письмовому відзиві, поданому до суду, позовні вимоги не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що посадові особи Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 15.01.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 відкладено судове засідання на 06.02.2019 у зв`язку з задоволенням клопотання представника позивача про призначення судового засідання в режимі відеоконференції.

Судове засідання, призначене на 06.02.2019, було відкладено на 09.04.2019, у зв`язку з технічною неможливістю проведення відеоконференції.

09 квітня 2019 року представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство "Завод Імпекс Сплав" є юридичною особою, що зареєстрована 15.10.2003 Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Білоцерківській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області, є платником податку на додану вартість.

Видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво барвників і пігментів (код 20.12); виробництво свинцю, цинку й олова (код 24.43); оптова торгівля хімічними продуктами (код 46.75, основний); оптова торгівля відходами та брухтом (код 46.77); збирання безпечних відходів (код 38.11); збирання небезпечних відходів (код 38.12); відновлення відсортованих відходів (код 38.32).

З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2016 року посадовими особами Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон - трейдінг 9" за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 (акт перевірки від 17.11.2016 № 959/10-02-14-03/32687434/89).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акту Білоцерківською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області було прийняте податкове повідомлення-рішення №0007911403 від 25 листопада 2016 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 174755,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

З пояснень позивача, зазначених у позовній заяві вбачається, що у квітні 2017 року контролюючим органом було проведено ще одну документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість, зокрема, по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон - трейдінг 9" за період лютий та квітень 2016 року, за результатом якої складено акт №263/10-36-14-11/32687434 від 26 квітня 2017 року та винесені податкові повідомлення - рішення від 19.05.2017 №№ 0018421411, 0018411411.

Так, позивач звертає увагу суду, що взаємовідносини підприємства з ТОВ "Регіон - трейдінг 9", які були предметом зазначеної перевірки, виникли на підставі договору поставки №150615 від 15.06.2015, як і господарські операції які досліджувались посадовими особами податкового органу під час проведення перевірки в листопаді 2016 року, внаслідок якої винесене спірне податкове повідомлення - рішення.

ПП "Завод "Імпекс Сплав" податкові повідомлення - рішення від 19.05.2017 №№0018421411, 0018411411 оскаржив в судовому порядку та рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 у справі №810/2741/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2018, адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України (далі - у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (ч. 1 ст. 8 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За змістом частин 1, 2 статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України від право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема, дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

В силу приписів пункту 200.1 статті 201 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

З аналізу вищенаведених правових норм убачається, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. Разом з тим, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. Таким чином, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Встановлюючи обставини правомірності/неправомірності відображення в податковому обліку господарських операцій, потрібно ретельно, в сукупності та взаємозв`язку досліджувати всі надані податковим органом та платником податків докази щодо реального/нереального здійснення господарських операцій.

Згідно з підпунктами 36.1, 36.5 статті 36, пунктом 38.1 статті 38, пунктом 44.1 статті 44, пунктом 47.1 статті 47, пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Оскільки, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справах №№826/8016/13-а, 826/25442/15 та від 11.09.2018 у справі №810/2677/17, висновки якого, відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають врахуванню судами.

Відповідно в межах спірних взаємовідносин дослідженню підлягає реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Регіон-Трейдінг 9".

15 червня 2015 року між ТОВ "Регіон-Трейдінг 9" (Постачальник) та ПП "Завод "Імпекс Сплав" (Покупець) укладено договір поставки №150615, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до вимог п. 1.2 зазначеного договору кількість товару, найменування, одиниця виміру, ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у специфікаціях до договору.

Пунктом 1.3 договору №150615 визначено, що транспортування товару здійснюється за рахунок постачальника.

Згідно з п. 4.2 договору №150615 постачальник зобов`язувався у день поставки товару надати покупцеві: рахунок, товарну накладну (накладну).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції відповідно до договору №150615, позивачем надано суду копії: специфікації №№ 5-8, згідно з якими сторонами було погоджено кількість товару, найменування, одиниця виміру, ціна одиниці виміру товару; рахунків-фактури №СФ-0000001 від 12.01.2016, №СФ-0000002 від 13.01.2016, №СФ-0000004 від 16.01.2016, №СФ-0000005 від 20.01.2016, згідно з якими здійснювалася оплата; видаткових накладних від 13 січня 2016 року № РН-0000001, 14 січня 2016 року № РН-0000002, 18 січня 2016 року №РН-0000003, згідно з якими товар було поставлено позивачу; товарно-транспортних накладних №РН-0000001 від 13.01.2016, №РН-0000002 від 14.01.2016, №РН - 0000003 від 18.01.2016, згідно з якими постачальник здійснював поставку товару покупцю; податкових накладних від 13 грудня 2016 року № 1 на загальну суму 400 007 грн. 40 коп., з яких ПДВ - 66 667 грн. 90 коп., 14 грудня 2016 року № 2 на загальну суму 401 033 грн. 05 коп., з яких ПДВ - 66 838 грн. 84 коп., 18 січня 2016 року № 3 на загальну суму 247 491 грн. 76 коп., з яких ПДВ - 41 248 грн. 63 коп.; квитанцій про реєстрацію зазначених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оплата за поставлений товар була здійснена позивачем відповідно до платіжних доручень від 13 січня 2016 року № 32 на суму 400 007 грн. 40 коп., 14 січня 2016 року № 44 на суму 200 000 грн. 00 коп., 15 січня 2016 року № 58 на суму 201 033 грн. 06 коп., 18 січня 2016 року № 67 на суму 247 491 грн. 77 коп.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії виписок по рахунку ПП "Завод "Імпекс Сплав" №26001229606 за 13.01.2016, 15.01.2016 та 18.01.2016; картки рахунку №631 за січень 2016 року, а також акту звірки взаєморозрахунків з ТОВ "Регіон-Трейдінг 9".

Таким чином, на переконання суду, надані позивачем письмові докази в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій, а також зміни, що виникли у майновому стані сторін.

Суд, також, встановив що правомірність формування ПП "Завод "Імпекс Сплав" податкового кредиту, зокрема, за лютий 2016 року було предметом розгляду в адміністративній справі №810/2741/17 за позовом Приватного підприємства "Завод "Імпекс Сплав" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- № 0018421411, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 258 872 грн. 00 коп., з яких: за податковими зобов`язаннями - 172 581 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 86 291 грн. 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0018421411);

- № 0018411411, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ на загальну суму 199 770 грн. 00 коп., з яких за лютий 2016 р. - 37 770 грн. 00 коп., жовтень 2016 р. - 162 000 грн. 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0018411411), прийнятих на підставі акта перевірки №137/10-36-14-01/32687434 від 16.03.2017 за результатом проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Регіон-Трейдінг 9", які виникли на підставі договору поставки №150615 від 15 червня 2015 року, зокрема, за лютий 2016 року.

Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 у справі №810/2741/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2018, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 19 травня 2017 року №№ 0018411411, 0018421411.

Постановою Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №810/2741/17 касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишено без задоволення, рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2018 - без змін.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що господарські операції Приватного підприємства "Завод "Імпекс Сплав" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон-Трейдінг 9", які виникли, зокрема, на підставі договору поставки № 150615 від 15 червня 2015 року, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державно ї влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з вимогами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

При цьому, частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що відповідачем неправомірно позбавлено позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та отримання такого відшкодування із бюджету при відсутності з його боку порушення податкового законодавства.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а отже не довів правомірності свого рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, беручи до уваги достатній і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2621,33 грн., що підтверджується квитанцією від 02.11.2018 №0.0.1175651047.1.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № 0007911403 від 25 листопада 2016 року.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Завод "Імпекс Сплав" (код ЄДРПОУ 32687434) за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39468482) судовий збір у розмірі 2621 (дві тисячі шістсот двадцять одна) грн. 33 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.