Постанова

від 30.07.2019 по справі 520/1169/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 р. м. ХарківСправа № 520/1169/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Гуцала М.І.,

Суддів: Донець Л.О. , Бенедик А.П. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2019, головуючий суддя І інстанції: Чудних С.О. (повний текст складено 27.05.19) по справі № 520/1169/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Харківліфт"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СП Харківліфт (далі - ТОВ СП Харківліфт , позивач) звернулось до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00000721405 від 23.10.2018 Головного управління ДФС у Харківській області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000721405 від 23.10.2018 Головного управління ДФС у Харківській області.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків фактичним обставинам справи. Просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовані приписи п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки наявними у матеріалах справи даказами не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій між ТОВ СП Харківліфт та ТОВ Рейлтек за листопад 2015 року, між ТОВ СП Харківліфт та ТОВ ПТК Укрторгімпорт за січень 2016 року та між ТОВ СП Харківліфт та ТОВ Маріон Плюс за листопад 2016 року.

Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву, що не перешкоджає розгляду справи.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю СП Харківліфт з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість щодо господарських взаємовідносин з ТОВ Рейлтек (код 39595099) за листопад 2015 року, ТОВ ТПК Укрторгімпорт (код 36458555) за січень 2016 року, з ТОВ Маріон плюс (код 40243420) за листопад 2016 року та встановлення подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт/послуг).

Результати перевірки оформлені актом № 4178/20-40-14-05-19/32438301 від 05.10.2018, яким зафіксовані порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, п. 6 розділу ІІІ, п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, внаслідок чого встановлення заниження ТОВ "СП Харківліфт" податку на додану вартість до сплати на загальну суму 103439 грн. За ствердженням податкового органу зазначені порушення зумовлені нереальністю здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ Рейлтек , ТОВ ТПК Укрторгімпорт та ТОВ Маріон плюс .

На підставі висновків акту перевірки № 4178/20-40-14-05-19/32438301 від 05.10.2018 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 00000721405 від 23.10.2018.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що формування податкового кредиту та податкового зобов`язання платником ПДВ здійснено відповідно до вимог Податкового кодексу України за правилом першої події в ході здійснення реальних господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на вимоги діючого податкового законодавства на час спірних правовідносин сторін та фактичні обставини справи.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначає стаття 188 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг); б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (в редакції згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного відповідно до частини

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивачем надано документи первинного бухгалтерського та податкового обліку (в тому числі податкові накладні, які не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В акті перевірки контролюючим органом не заперечується проти правильності та повноти оформлення первинних документів, які складалися позивачем та його контрагентами.

Також, в ході судового розгляду не було встановлено наявність у позивача наміру отримати за правочинами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж поставки товару та отримання прибутку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ Рейлтек , ТОВ ТПК Укрторгімпорт та ТОВ Альфа Прайм Сервіс належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Зокрема, Товариством з обмеженою відповідальністю "СП Харківліфт" на підтвердження реальності виконання правочину з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейлтек" налано договір купівлі-продажу № 70/15 від 30.11.2015 (а.с. 49-50 т. 1), видаткову накладну від 30.11.2015 № 301114, товарно-транспортну накладну від 30.11.2015 № 30-11, податкову накладну від 30.11.2015 № 15 (а.с. 51-53 т.1), виписку по банківському рахунку та платіжні доручення (а.с. 54-59 т. 1).

На підтвердження реальності виконання укладеного 25.01.2016 з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТПК Укрторгімпорт" договору поставки № 250116-01 (а.с. 66-67 т. 1) до суду надано видаткову накладну від 26.01.2016 № 44, товарно-транспортну накладну від 26.01.2016 № 44, податкову накладну від 26.01.2016 № 38 (а.с. 68-70 т. 1), платіжне доручення та випискою по рахунку, які містяться у матеріалах справи (а.с. 71-72 т. 1).

Щодо господарських взаємовідносини із ТОВ "Маріон Плюс" (код 40243420), такі висновки акту перевірки не відповідають дійсності, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 40243420 значиться ТОВ "Альфа Прайм Сервіс".

Саме з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Прайм Сервіс" позивачем було укладено договір купівлі-продажу від 25.11.2016 (а.с. 73-74 т. 1), на підтвердження реальності якого до матеріалів справи надано видаткову накладну від 25.11.2016 № 368, товарно-транспортну накладну від 25.11.2016 № 25-11, податкову накладну від 25.11.2016 № 2503 (а.с. 75-78 т.1), платіжне доручення (а.с. 79-80 т.1).

Фактичне використання позивачем придбаних товарів за спірними господарськими операціями підтверджується виконаними договорами підряду, які були укладені позивачем з: КП "Житлова управляюча компанія" № 714, ОК "Об`єднаний житлово-будівельний кооператив Рекорд " №137, ТОВ "Мобількомунсервіс" № 647, КП "Жилкомсервіс" Первомайської міської ради Харківської області № 715, Комунальним закладом охорони здоров`я "Обласна клінічна лікарня - центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" № 7/01, КП "Тепловодосервіс" Лозівської районної ради. Реальність виконання таких договорів підтверджується доданими документами первинно-бухгалтерського обліку, що містяться в матеріалах справи (актами виконаних робіт, послуг по обслуговуванню ліфтів, відомістями ресурсів, розрахунками коштів на покриття адміністративних витрат будівельних організацій, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат) (а.с. 209 - 250 т. 1, а с. 1 - 100 т. 2).

Відповідачем не заперечувався факт виконання таких господарських операцій позивачем, зважаючи на наявність відповідних трудових та виробничих потужностей (перебування у власності виробничих приміщень, згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.10.2004, достатньої кількості робочої сили, відповідно наданих штатних розписів, податкових розрахунків про суми нарахованого (виплаченого) доходу фізичним особам за періоди в які виконувалися договори з контрагентами).

Враховуючи вищевикладені фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Харківліфт" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Не може бути визнано достатніми та належними доказами правомірності прийняття оскарженого податкового повідомлення рішення посилання відповідача на податкову інформацію щодо ТОВ Рейлтек , стосовно протоколів допиту свідків ОСОБА_1 (а.с. 106 - 107 т. 2) та ОСОБА_2 (покази якої відібрані не в ході кримінального провадження - а.с. 164 т. 1), та податкову інформацію щодо ТОВ ТПК Укрторгімпорт , відповідно до якої договори мають ознаки фіктивних, оскільки в дійсності не відбулись. Адже, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанціїне було надано відповідного обвинувального вироку суду або рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи визнання правочину недійсним.

Наявність протоколу допиту свідка (не в рамках кримінального провадження) та заяви ОСОБА_2 (а.с. 163 - 164 т.1), головного бухгалтера та директора ТОВ Маріон плюс , не впливає на результати розгляду справи, оскільки вказане товариство взагалі не було контрагентом позивача.

Згідно пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

При цьому враховується практика Європейського Суду з прав людини, який у рішенні від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

В свою чергу норми податкового законодавства України не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У ході судового розгляду судом першої інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту за господарськими операціями проведеними позивачем з контрагентами ТОВ Рейлтек , ТОВ ПТК Укрторгімпорт та ТОВ Маріон Плюс (попередня назва ТОВ "Альфа Прайм Сервіс"), оскільки первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України є підставою для податкового обліку, у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення про задоволення позову з додержанням норм матеріального і процесуального права, що зумовлює, відповідно приписів ст. 316 КАС України, відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги про скасування судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Зважаючи на результати розгляду апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та вимоги ст. 139 КАС України, у справі відсутні підстави для здійснення нового розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 229, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 по справі № 520/1169/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал Судді (підпис) (підпис) Л.О. Донець А.П. Бенедик Повний текст постанови складено 07.08.2019.