Рішення

від 25.07.2019 по справі 363/2682/14-ц

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25.07.2019 Справа № 363/2682/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Баличевої М.Б., секретаря Кашоїди М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка дії у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фоя Л.А., Державна Архітектурно-Будівельна інспекція України Департамент Державної Архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання спільної сумісної власності, поділ майна, визнання права власності та усунення перешкод у користуванні спільним майном,-

ВСТАНОВИВ:

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фоя Л.А., Державна Архітектурно-Будівельна інспекція України Департамент Державної Архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання спільної сумісної власності, поділ майна, визнання права власності та усунення перешкод у користуванні спільним майном, в якому просила:

- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 самочинно збудований двох поверховий будинок з вбудованим на першому поверсі магазином та самочинно збудованими господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ;

- поділити спільне сумісне майно, набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за час шлюбу, відійшовши від рівності часток подружжя, врахувати інтереси їх малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки самочинно збудований двох поверховий будинок з вбудованим на першому поверсі магазином та самочинно збудованими господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності з ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,1500 га, з кадастровим номером НОМЕР_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності з ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0435 га, з кадастровим номером НОМЕР_2 , з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності з ОСОБА_5 на автомобіль марки Газель д.н.з. НОМЕР_9, вартістю 42 656, грн.;

- зобов`язати ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_1 в реалізації її права спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, спірними земельними ділянками площею 0,15 га та площею 0,0435 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 04.08.2002 року по 12.05.2009 року. Від спільного шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народилася донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було нажито наступне майно: до укладення шлюбу, ОСОБА_5 на підставі договору купівлі - продажу від 27.04.2001 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Після реєстрації шлюбу, ОСОБА_5 зніс всі старі господарські будівлі та споруди за вказаною адресою, та побудував разом з позивачем житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який є самочинно збудованим на земельній ділянці площею 0,1500 га, з кадастровим номером НОМЕР_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка була виділена ОСОБА_5 рішенням 10 сесії ХХІV- скликання Димерської селищної ради 10.09.2004 року. Будівництво вказаного будинку було завершено у 2009 році, тобто до розлучення позивача та ОСОБА_5 . В цьому будинку проживала позивач разом з ОСОБА_5 та їх дитиною, в ньому були зареєстровані ОСОБА_5 та їх донька. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було розірвано рішенням Вишгородського районного суду Київської області 12.05.2009 року. Будинок був побудований з двох поверхів з великим підвалом, перший поверх якого був відведений під магазин, оскільки позивач разом з ОСОБА_5 займалися бізнесом. Загальна вартість будинку господарських споруд складає 2 483 926 грн. Після розлучення позивач з ОСОБА_5 зберегли приязні стосунки та продовжували займатися бізнесом у магазині, оскільки вважали його спільним як і будинок. Позивач зазначила, що у неї разом з ОСОБА_5 були домовленості про те, що після оформлення правовстановлюючих документів на будинок, він буде оформлений на їх доньку ОСОБА_2 , як і присадибні ділянки біля нього. Згідно їх домовленостей, ОСОБА_1 відмовилася від стягнення аліментів з ОСОБА_5 , оскільки в їх рахунок ОСОБА_5 обіцяв передати позивачу приміщення магазину в АДРЕСА_2 . В свою чергу, після розлучення, позивач подарувала ОСОБА_5 придбану на ім`я позивача квартиру АДРЕСА_3 . У ОСОБА_5 від першого шлюбу було двоє дітей, і тому вказану квартиру останній подарував своїй дочці від першого шлюбу - ОСОБА_6 , а його син ОСОБА_3 проживав у АДРЕСА_5 у належному ОСОБА_3 будинку АДРЕСА_4 . Таким чином, позивач разом з ОСОБА_5 забезпечили житлом дітей ОСОБА_5 від першого шлюбу та їх спільну доньку. Під час перебування у шлюбі позивач з ОСОБА_5 почали приватизовувати земельні ділянки біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 , державні акти на ці земельні ділянки за їх спільною згодою були видані на ім`я ОСОБА_5 після їх розлучення. Вартість земельних ділянок складає 200 000 грн. Крім того, за час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в 2003 році за спільні грошові кошти було придбано автомобіль марки Газель д.н.з. НОМЕР_9, варістю 42 656 грн.. Після розлучення, в листопаді 2012 року ОСОБА_5 придбав автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER вартістю 465 404 грн. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 трагічно загинув. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне останньому майно. Приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фоя Л.А. було відкрито спадкову справи після смерті ОСОБА_5 спадкоємцями якого є: їх спільна донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5; діти від першого шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6. Оскільки, вищезазначене майно набуте позивачем та ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі , воно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому позивач змушена звернутися до суду з вказаним позовом за захистом своїх прав.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вишгородського районного суду Київської області від 25.06.2014 року головуючим - суддею обрано суддю Купрієнко С.І.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 06.05.2015 року та від 07.12.2015 року по цивільній справі було призначено будівельно - технічну експертизу, на час проведення якої провадження у справі було зупинено. Проведення вказаної експертизи було доручено експертам Київського науково - дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 21.03.2017 року по цивільній справі було відновлено провадження та призначено розгляд справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вишгородського районного суду Київської області від 12.05.2017 року головуючим - суддею обрано суддю Баличеву М.Б.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 16.05.2017 року вищевказану цивільну справу було прийнято до провадження судді Баличевої М.Б. та призначено розгляд справи.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_7 уточнену позовну заяву повністю підтримали та просили її задовольнити з викладених у ній підстав.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_8 та їх представники ОСОБА_9 та ОСОБА_10 уточнені позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення на позовну заяву та просили відмовити у їх задоволенні з підстав необґрунтованості позовних вимог.

Третя особа приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фоя Л.А. в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Представники третіх осіб - Служби у справах дітей та сім`ї Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, Державної Архітектурно-Будівельної інспекції України Департаменту Державної Архітектурно-будівельної інспекції у Київській області в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_11 пояснила, що вона є подругою позивача з дитинства, з її чоловіком вона познайомилася після того, як вони почали проживати разом у 2003 році. Будинок подружжя будували за спільні кошти, він належав ОСОБА_5 .

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_12 , пояснила, що вона перебуває у дружніх відносинах з позивачем більше двадцяти років. Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 будували з 2001 року за спільні кошти, вони одружилися та вели спільне господарство. ОСОБА_5 говорив, що цей будинок буде належати їх доньці ОСОБА_2 .

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_13 , пояснив, що знав позивача та померлого ОСОБА_5 до 2009 року. Він працює на бетонному заводі, ОСОБА_1 купувала будівельні матеріали для будівництва приблизно у 2004- 2008 роках, ОСОБА_1 оплачувала будівельні товари, а її чоловік ОСОБА_5 їх забирав.

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_14 , пояснив, що він працює на будівельній фірмі. Пояснив, що знає позивача та її померлого чоловіка. Про їх будівництво також знає, оскільки вони приїжджали до нього купувати будівельні матеріали в 2008 - 2013 роках, будівельні матеріали вигружали у смт. Димер Вишгородського району Київської області, оскільки у ним була завершаючи стадія будівництва.

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_15 , пояснив, що він проживає в одному селі з позивачем, в якому ОСОБА_1 будувала будинок разом з ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 говорив, що цей будинок буде належати їх доньці ОСОБА_2 . Вони проживали в цьому будинку та будували його.

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_16 , пояснила, що вона є двоюрідною сестрою позивача. Вона приїжджала до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в 2003 році, вони будували разом будинок, в якому в 2008 році вже було можливо проживати. ОСОБА_5 говорив, що цей будинок буде належати їх доньці ОСОБА_2 .

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_17 пояснила, що вона є рідною сестрою загиблого ОСОБА_5 . Коли ОСОБА_5 розлучився з першою дружиною, вона разом з ним поїхала купувати будинок за адресою: АДРЕСА_1 , після чого він почав будівництво. Цей будинок ОСОБА_5 купував за свої власні кошти, після народження ОСОБА_2 , позивач разом з її братом почали проживати. В 2009 році померлий ОСОБА_5 проживав у цьому будинку разом з донькою ОСОБА_2 . На час розлучення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 будинок був недобудований. В період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали окремо.

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_18 , пояснила, що вона є дружиною рідного брату померлого ОСОБА_5 . В 2001 році був придбаний ОСОБА_5 будинок за адресою: АДРЕСА_1 , потім в 2002 році ОСОБА_1 одружилася з ОСОБА_5 В 2013-2014 роках будинок практично був добудований. ОСОБА_1 з ОСОБА_5 проживали і в с. Катюжанка та в смт. Димер Вишгородському районі Київської області, загалом п`ять років.

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_19 , пояснила, що вона є першою дружиною загиблого ОСОБА_5 та матір`ю відповідачів. Пояснила, що вона з ОСОБА_5 проживали у смт. Димер Вишгородського району Київської області до 2001 року, потім вони розлучилися. ОСОБА_5 в 2001 році купив будинок за адресою: АДРЕСА_1 , потім вони перестали спілкуватися до 2005 року. В 2005 році ОСОБА_5 запропонував їй змінити перерозподіл власності та вона купила ѕ частки будинку АДРЕСА_4 , а ОСОБА_5 забрав квартиру, це було в період його іншого шлюбу. В 2013 році ОСОБА_5 ще робив ремонтні роботи у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_20 , пояснила, що вона знала померлого ОСОБА_5 за п`ять років до смерті останнього. Вказала, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 був побудований під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_21 , пояснила, що знає сім`ю ОСОБА_22 давно, перебувала з ними в дружніх відносинах. В 1999 році ОСОБА_5 придбав земельну ділянку поряд з ОСОБА_1 , потім вони почали будівництво. Під час їх спільного проживання, вони займалися будівництвом будинку. В 2009 році будинок був збудований для проживання в ньому.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , пояснив, що він є рідним братом померлого ОСОБА_5 . Вказав, що початок будівництва він не пам`ятає, ОСОБА_5 купив старий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та в 2001 році почав будівництво. Потім, в 2002 році померлий одружився з ОСОБА_1 , а потім у них народилася їх спільна донька. Вони сварилися та ОСОБА_1 переїхала проживати у с. Катюжанка. Фактично на теперішній час будинок не добудований, його будував ОСОБА_5 , оскільки у ОСОБА_1 не було коштів. Померлий ОСОБА_5 говорив, що будує будинок для своїх дітей.

Допитаний в судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 з його згоди в якості свідка, пояснив, що в 2007 році допомагав батьку ОСОБА_5 будувати будинок. Був раз на тиждень на будівництві будинку, однак ОСОБА_1 не проживала разом з його батьком.

Допитана в судовому засіданні відповідач ОСОБА_23 з її згоди в якості свідка, пояснила, що за адресою: АДРЕСА_1 її батько ОСОБА_5 вів торгівлю. В цьому будинку батько з ОСОБА_1 ніколи не проживав, в будинку не було умов для проживання. ОСОБА_2 їх сестра проживала в цьому будинку до 2018 року.

Суд, вислухавши пояснення сторін, представників, їх доводи та заперечення, показання свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що 04 серпня 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 народилася донька ОСОБА_2 , в свідоцтві про народження дитини серія НОМЕР_5 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 записані її батьками.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12.05.2009 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано.

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осбі - підприємців від 23.05.2012 року видно, що ОСОБА_5 з 28.08.1998 року був фізичною особою - підприємцем, який був зареєстрований як фізична особа - підприємець за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 загинув, що підтверджується довідкою про причину смерті № 568 від 19.02.2014 року.

За життя у власності ОСОБА_5 була земельна ділянка площею 0,0435 га, з кадастровим номером НОМЕР_2 , з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, який був виданий 06.09.2010 року.

Також, у власності ОСОБА_5 була земельна ділянка площею 0,1500 га, з кадастровим номером НОМЕР_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, який був виданий 06.09.2010 року.

Крім того, з 27.04.2001 року ОСОБА_5 був власником житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі - продажу від 27.04.2001 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. та зареєстровано в реєстрі за № 1600.

05 червня 2009 року ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_5 безоплатно квартиру АДРЕСА_3 , що підтверджується договором дарування квартири від 05.06.2009 року, який посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Левчук О.Б. та зареєстровано в реєстрі за № 3789.

Крім того, рішенням Катюжанської сільської ради Вишгородського району Київської області від 05 березня 2002 року ОСОБА_5 було вирішено оформити право приватної власності на магазин по АДРЕСА_2 .

На підставі рішення Катюжанської сільської ради Вишгородського району Київської області від 05 березня 2002 року ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право власності на магазин по АДРЕСА_2 .

29 березня 2006 року ОСОБА_5 продав ОСОБА_19 ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується договором купівлі - продажу від 29.03.2006 року, який посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Левчук О.Б. та зареєстровано в реєстрі за № 2780.

З довідки Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області від 24.02.2014 року № 162/02-24 видно, що ОСОБА_1 разом зі своє донькою ОСОБА_2 проживають за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації.

Листом від 22.12.2014 року № 731/02-10 Димерська селищна рада Вишгородського району Київської області повідомила, що селищною радою в період з 2010 року по даний час дозволів на забудову за адресою: АДРЕСА_1 не видавалося за відсутності звернень, повідомлення про початок будівництва не надходило.

В матеріалах справи наявні копії квитанцій та рахунки на оплату будівельних матеріалів виданих на ім`я ОСОБА_5 за період 2008 року та видаткові накладі за 2006, 2007 роки, які видані на ім`я ОСОБА_1

04 лютого 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції у Київській області із заявою про прийняття житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1 в експлуатацію.

Листом від 05 березня 2015 року департамент державної архітектурно - будівельної інспекції у Київській області повідомив ОСОБА_1 про те, що вона не є власником самочинно збудованих об`єктів за адресою: АДРЕСА_1 , їх власником є ОСОБА_5 (померлий).

13 січня 2015 року на замовлення ОСОБА_1 Комунальним підприємством Вишгородське бюро технічної інвентаризації було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

24 жовтня 2013 року між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_5 укладено договір № SAMDN25000738790026 вкладу грошових коштів строком на 12 місяців у розмірі 1 710 доларів США з щомісячним нарахуванням 8,5%.

Крім того, 02 липня 2013 року між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_5 укладено договір № SAMDN25000736185252 вкладу грошових коштів строком на 12 місяців у розмірі 120 000 грн. з нарахуванням 18% річних та 19 вересня 2013 року укладено договір № SAMDN25000737781313 вкладу грошових коштів строком на 12 місяців у розмірі 160 000 грн. з нарахуванням 18% річних.

З довідки Димерського ККП від 25.02.2014 року № 227 видно що квитанції про оплату водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я власника ОСОБА_5 о/р 022п0006 в період з липня 2013 року по лютий 2014 року були помилково надруковані на ім`я ОСОБА_1 .

З акту депутата Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області від 12.08.2014 року видно, що ОСОБА_1 почала проживати за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5

21 березня 2017 року був складений висновок експерта Київського науково - дослідного інституту судових експертиз Карпенко О.В. за результатами проведення судової будівельно - технічної та оціночно - будівельної експертизи № 23525/15-43/20746/20747/16-43 від 28.02.2017 року.

Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім"ю складають особи, які спільно проживають, пов"язані спільним побутом, мають взаємні права та обов"язки.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

З наведеного положення випливає центральна ознака подружніх відносин: спільне проживання, наявність факту ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї.

Як встановлено судом, ОСОБА_5 (померлий) придбав будинок за адресою АДРЕСА_1 до укладення шлюбу з позивачкою ОСОБА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 27.04.2001 року.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно з ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

За приписами ст.ст. 63, 65 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до ч.23 Постанови Пленуму ВССУ від 21.12.2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними (частина перша статті 70 СК України).

Положенням статті 370 Цивільного кодексу України визначено право співвласників на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або судом.

Цивільний кодекс України регулює відносини, що складаються між співвласниками стосовно майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, визначаючи порядок володіння, користування та розпорядження таким майном, що визначає зміст права спільної сумісної власності. Хоча при праві спільної сумісної власності розмір частки кожного з співвласників не визначений, це не позбавляє можливості кожного з них права на виділ частки з майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, у натурі.

За змістом статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

За змістом ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Ч.1, 2, ст. 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього

За змістом ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено за домовленістю між ними.

Згідно ст. 69 СК України зазначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Згідно п. 22 ППВС України № 11 від 21.12.2007р. - поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. 69-72 та ст. 372 ЦК України. Згідно з п. 23 Постанови, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч.3 ст. 368 ЦК), відповідно до частини 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором або законом.

Визначаючись щодо позову, суд звертає увагу, що в позові та в заяві про уточнення позовних вимог позивач стверджує, що даний будинок був у напіврозваленому стані, коли був придбачений ОСОБА_5 у 2001 році та позивач стверджує, що за час шлюбу ними був побудований житловий будинок з надвірними будівлями, який є самочинно збудованим внаслідок спільних трудових і грошових затрат, і тому являється об`єктом права сумісної власності подружжя та посилаючись на норми ст.ст. 60 СК України, проте, суд враховує, що як вбачається з матеріалів справи, спірна побудова є самовільно збудованою, тобто вона не вважається об`єктом нерухомості згідно вимог законодавства ( ст. ст. 331, 376 ЦК України), а тому не може бути визнана судом об`єктом права спільної сумісної власності.

Токож , документальне оформлення приватизації зазначених земельних ділянок проведено після розлучення ОСОБА_5 з позивачкою, що підтверджується відповідними державними актами на право власності виданий ОСОБА_5 від 27.05.2010 року серія НОМЕР_8 та від 27.05.2010 року серія НОМЕР_7 .

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Суд вважає, що уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки під час розгляду справи позивачем не було доведено факту того, що майно, яке ОСОБА_1 просить визнати спільною сумісною власністю її та ОСОБА_5 не підтверджується належними та допустимими доказами у справі, також спростовуються показами свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_23 , які вказали, що померлим ОСОБА_5 було самостійно та за власні кошти придбано спірне майно, будь - яких доказів щодо автомобіля марки Газель д.н.з. НОМЕР_9, до суду також надано не було.

Спірний самочинно збудований двох поверховий будинок з вбудованим на першому поверсі магазином та самочинно збудованими господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 був придбаний померлим ОСОБА_5 у 2001 році, до реєстрації шлюбу останнього з ОСОБА_1 , спірні земельні ділянки площею 0,1500 га, з кадастровим номером НОМЕР_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та площею 0,0435 га, з кадастровим номером НОМЕР_2 , з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , були отримані ОСОБА_5 у 2010 році, вже після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 , інших доказів позивачем та її представником на підтвердження своїх позовних вимог до суду надано не було.

Оскільки інші уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ майна, визнання права власності та усунення перешкод у користуванні спільним майном є похідними від першої вимоги, тому вони також не підлягають задоволенню.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 12 серпня 2014 року було накладено арешт на все самочинне будівництво за адресою : АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площею 0,15 га, кадастровий номер НОМЕР_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельну ділянку, площею 0,0435 га , кадастровий номер НОМЕР_2 з цільовим призначенням для ведення особистого сільського господарства, що належить ОСОБА_5 , заборонивши його відчудження до вирішення спору по суті.

Відповідно до ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Враховуючи вищенаведене та те, що у задоволення уточнених позовних вимог відмовлено повністю, на думку суду, виходячи з вимог ст. 158 ЦПК України, суд вважає необхідним скасувати заходи забезпечення цивільного позову.

Керуючись ст. ст.4, 10-13, 258-268, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_1 , яка дії у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фоя Л.А., Державна Архітектурно-Будівельна інспекція України Департамент Державної Архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання спільної сумісної власності, поділ майна, визнання права власності та усунення перешкод у користуванні спільним майном - відмовити повністю.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 12.08.2014 року, а саме: скасувати арешт на все самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер НОМЕР_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельну ділянку площею 0,0435 га, кадастровий номер НОМЕР_2 з цільовим призначенням для ведення особистого сільського господарства, що належить ОСОБА_5 .

Заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили даним рішенням суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення через Вишгородський районний суд Київської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02 серпня 2019 року.

Головуючий: М.Б. Баличева