Постанова

від 20.07.2006 по справі 29/407а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/407а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

20.07.06 р.                                                                             Справа № 29/407а

м. Донецьк, вул. Артема, 157 к. 223

Суддя господарського суду Донецької області                       С.А. Гончаров                              ____

при секретарі судового засідання Медведєвій Т.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом - Приватного науково-виробничого підприємства “Галіс” м. Краматорськ

до відповідача – Державної податкової інспекції у м. Краматорську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0002732343/0 від 07.08.03р.

         Позивач, Приватне науково-виробниче підприємство “Галіс”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 07.08.2003р. №0002732343\0, №000185234\132138 та №000184234\0\32137.

Рішенням господарського суду Донецької області №29/407а від 04.11.03р. позовні вимоги Приватного науково-виробничого підприємства “Галіс” задоволені, визнані недійсними податкові повідомлення-рішення від 07.08.2003р. №0002732343\0, №000185234\132138 та №000184234\0\32137, прийняті ДПІ у м. Краматорську. Постановою апеляційного господарського суду від 27.01.04р. №29/407а вказане рішення залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.04р. №29/407а рішення господарського суду Донецької області №29/407а від 04.11.03р. та постанову апеляційного господарського суду від 27.01.04р. №29/407а скасовано в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0002732343/0 від 07.08.03р. ДПІ у м. Краматорську про застосування фінансових санкцій в сумі 865022,02грн. та справу в цій частині направлено на новий розгляд. В іншій частині зазначені рішення та постанова залишені без змін.

Ухвалою від 29.07.04р. було зупинене провадження у справі у зв'язку з призначенням судової експертизи. У зв'язку із надходженням висновку експертизи ухвалою від 17.04.06р. провадження у справі було поновлено.

Ухвалою суду від "06" червня 2006 року було відкрито провадження у адміністративній справі №29/407а та призначено попереднє судове засідання. У зв'язку з чим, провадження по справі відбувалось за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 17.06.04р. предметом спору за адміністративною справою №29/407а є податкове повідомлення-рішення №0002732343/0 від 07.08.03р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправомірність та необґрунтованість  нарахування податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій в сумі 865022,02 грн. з огляду на наступне.

Позивач вважає, що твердження відповідача у акті перевірки про порушення позивачем порядку обліку товарних запасів на складах та торгових об'єктах та нарахування у зв'язку з цим фінсанкцій в сумі 854092,02грн., встановлений Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” є невірним, оскільки жодним діючим нормативним актом України не встановлений порядок ведення обліку товарів по місцю їх реалізації та зберігання.

Позивач вказує, що у стандарті (положенні) бухгалтерського обліку №9 „Запаси” не міститься будь-які вимоги по веденню обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації та зберігання та порядку ведення такого обліку. Цей стандарт не визначає, яким чином повинен вестись облік товарів за місцем їх реалізації та зберігання.

Також, позивач посилається на п. 3 ст. 8 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, згідно із яким передбачено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів, здійснення всіх господарських операцій в первинних документах, зберігання  оброблених документів, регістрів та звітності на протязі встановленого строку, але не менше 3 років, несе власник або уповноважений орган, який здійснює управління підприємством.

Щодо нарахування штрафних санкцій в сумі 10930 грн. за реалізацію продуктів харчування та непродовольчих товарів за готівковий розрахунок без придбання торгових патентів на загальну суму 5465 грн. на торгових об'єктах в період з 01.07.01р. по 31.12.02р., позивач зазначає, що відповідач фактично при перевірці не виявив будь-яких порушень Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, оскільки не встановив фактів реалізації позивачем за готівкові кошти товарів, які підлягають патентуванню на загальних умовах, а встановив лише знаходження таких товарів на торгових об'єктах позивача.

Також позивач вказує, що висновки відповідача ґрунтуються лише на даних прибуткових накладних позивача, і що відповідач не визначив повний строк діяльності позивача без отримання патенту, а застосував штрафні санкції за здійснення торгової діяльності без патенту на протязі 3 місяців.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує, посилаючись на обставини, зафіксовані у акті перевірки від 07.08.03р. №1030/23-211.

Відповідач вказує, що за результатами перевірки обліку товарних запасів на підприємстві в період з 01.07.01р. по 31.12.02р. був встановлений надлишок по даним залишків товарів на торгових об'єктах з даними бухгалтерської звітності на загальну суму 427046,01 грн. Виявлений залишок  на торгових об'єктах позивача у порівнянні з даними бухгалтерського обліку на суму 427046,01грн. є порушенням п. 12 ст. 3 Закону України „Про застосування  реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Також відповідач вказує, що при перевірці встановлено, що позивач здійснював торгівельну діяльність за готівкові кошти з придбанням пільгових патентів. Проте, при перевірці товарних звітів встановлено, що в реалізації знаходився товар, який не входить у перелік товарів, якими дозволяється торгувати з пільговим патентом згідно із Законом України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”. На думку відповідача, про здійснення  торгівельної діяльності товарами, які не підлягають пільговому патентуванню свідчать факти наявності залишків товарів та надходження товарів на торгові об'єкти підприємства в товарних звітах з додатками, відображеними в акті перевірки. Таким чином, відповідач вважає нарахування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням правомірним та обґрунтованим.

В ході судового розгляду спору сторонами визнана та обставина, що спірним є питання наявності з боку позивача порушення встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку товарних запасів, яке полягає у відповідності даних аналітичного та синтетичного обліку.

У судовому засіданні судом досліджені надані сторонами документи: про правовий статус позивача та статус позивача, як платника податків; акт перевірки з додатками; податкові повідомлення-рішення; договори купівлі-продажу, розрахунки розподілу торгових надбавок, корінці податкових повідомлень-рішень, пояснювальна до акту перевірки, розрахунки фінансових санкцій, листи ДПА України, книга обліку продажу товарів, податкова накладна, повний звіт по податковим накладним, посвідчення на проведення перевірки, загальній звіт вибірок залишків по торгівельним об'єктам, таблиця порівняння з даними товарних залишків по бухгалтерському звіту за 2002р., висновок судово-бухгалтерської експертизи № 3729/23 від 14.11.05р.

         Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  господарський суд, встановив :

         Позивач є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером 19382607. Як платник податків перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у м. Краматорську від 16.12.92р. та зареєстрований як платник податку на додану вартість - свідоцтво № 06291666 від 20.09.02р.

         Державною податковою інспекцією у м. Краматорську проведена  перевірка позивача з питань дотримання  вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2001р. по 31.12.2002р., за результатами якої складений акт  від 06.08.2003р. №1030\23-211-3-19382607.

Актом перевірки встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України „Про застосування  реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме не оприбуткування товарів на торгівельних об'єктах по бухгалтерському обліку на загальну суму 427046,01грн. за період з 01.07.01р. по 31.12.02р. Також встановлено порушення ст. 3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, а саме в період з 01.07.01р. по 31.07.01р. здійснювалась реалізація продуктів харчування та непродовольчих товарів за готівкові розрахунки без придбання торгових патентів на загальну суму 5465грн.

         На підставі вищевказаних порушень, зафіксованих у акті перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 07.08.2003р. №0002732343\0, яким  позивачеві згідно до ст. 21 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” застосовані фінансові санкції в сумі 854092,02 грн., згідно ст.8 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” застосовані фінансові санкції у сумі – 10930грн. - в загальному розмірі 865022,02 коп.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено відповідачем в ході судового засідання, застосування штрафних санкцій в сумі 854092,02 грн. обумовлено встановленням в ході документальної перевірки розбіжності сум залишків товарів на торгових об'єктах з даними бухгалтерського обліку на загальну суму 427046,01 грн.

Відповідно ст. 21 закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно до п. 12 ст. 3 цього ж закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та /або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

З приписів ст.. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” вбачається, що бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”, затверджене Наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.99р., зареєстроване в Міністерстві юстиції України 02.11.99р. за №751/4044 визначає в п. 4 , зо запаси – активи, які, зокрема, утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності. В п. 8 цього Положення зазначено, що придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” інформація, що міститься у прийнятих до обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. №291, зареєстрованого в Міністерстві юстиції Україні 21.12.99р. за №892/41185 на рахунку 28 „товари” ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування. Рахунок 28 „Товари” має, зокрема, субрахунки: 281 „Товари на складі”, 282 „Товари в торгівлі”, 283 „Товари на комісії”.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що висновки про порушення суб'єктом господарювання приписів законодавства та, як наслідок, можливість застосування до нього штрафних санкцій передбачених ст. 21 закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” залежить від факту наявності чи відсутності розбіжностей між даними його аналітичного та синтетичного обліку, а також порушень обліку товарних запасів встановлених Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”.

Відповідач стверджує про наявність таких розбіжностей їх встановлення у акті перевірки. Позивач же проти наявності таких розбіжностей заперечує та стверджує, що дані його бухгалтерського обліку в частині відповідності даних аналітичного обліку даним  синтетичного обліку розбіжностей не містять, а висновки податкового органу про наявність таких розбіжностей базується на співставленні даних, які, по-перше, не підтверджуються первинними документами, а по-друге взагалі не можуть бути зіставлені.

В ході провадження по справі для дослідження наявності чи відсутності відповідних розбіжностей у даних бухгалтерського обліку позивача та правильності ведення ним обліку товарних запасів відповідно до правил встановлених Стандартами бухгалтерського обліку (що повинно свідчити про наявність порушення, яке призвело до застосування санкцій), роз'яснення питань відносно встановлених відповідачем порушень та зроблених висновків, а також належної оцінки судом обставин, на яких сторони ґрунтують свої вимоги та заперечення судом призначалась судово-бухгалтерська експертиза.

Висновок експертизи від 14.11.05р. № 3729/23 доданий до матеріалів справи. Дослідження проводилось і висновок складений експертом Волошиною Т.В., який має вищу економічну освіту, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю “Дослідження документів бухгалтерського та податкового обліку та звітності”, має стаж експертної роботи з 1998 р. Експерт був попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України. За таких умов, у суду не має підстав для сумнівів в упередженості або недостатній  кваліфікації особи, що дала експертний висновок.

Огляд експертного висновку показує, що в ході дослідження експертом використовувались матеріали справи, представлені згідно клопотань додаткові матеріали, первинні бухгалтерські документи та облікові регістри. При дослідженні експертом застосовані методи документальної перевірки, співставлення, зустрічної перевірки та взаємного контролю, за допомогою якого перевірялась повнота та правильність заповнення документів, що досліджувалися, досліджувався рух товарно-матеріальних цінностей за найменуванням, кількості та сумах, встановлювалася відповідність даних облікових регістрів даним первинних документів, перевірялась повнота оприбуткування товарних запасів, співставлялись аналітичні та синтетичні дані обліку товарних запасів, встановлювалась відповідність ведення бухгалтерського обліку вимогам нормативних актів та інструкцій, проводились арифметичні підрахунки.

Дослідження судом експертного висновку дозволяє зробити висновок, що проведене експертом дослідження цілком відповідає поставленим питанням. Крім того, суд зазначає, що висновок складений у відповідності з вимогами Закону України «Про судову експертизу», містить докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті таких досліджень висновки, які мають відповідне обґрунтування.

За таких умов, висновок експерта прийнято судом в якості належного доказу по справі.

Як вбачається з експертного висновку, в  ході проведеного експертом дослідження ним досліджені первинні документи бухгалтерського обліку та облікові регістри позивача за період з 01.07.2001р. по 31.12.2002 р. (тобто за період перевірки) та не встановлено як порушень порядку обліку товарних запасів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”, так і невідповідності даних аналітичного обліку даним синтетичного обліку.

Так, з дослідницької частини експертного висновку (стор. 7-8) вбачається, що експертом досліджена правильність відображення даних про вартість придбаних запасів (при цьому встановлено виключно наявність придбаних запасів та відсутність запасів вироблених або обмінених)  за покупною вартістю на підставі первинних бухгалтерських документів у регістрах аналітичного та синтетичного обліку та проведено їх співставлення. Отримані результати співставлення таких даних (табл.1 висновку) свідчать про відсутність розбіжностей як між даними первинних бухгалтерських документів, так і даними синтетичного та аналітичного обліку.

Також експертом проведено дослідження порядку ведення позивачем обліку товарних запасів по рахунку 28 “Товари” та застосування відповідних субрахунків. На відповідних рахунках та субрахунках встановлено ведення позивачем одночасно синтетичного та аналітичного обліку у натуральному вигляді за кожною одиницею товару, з одночасним відображенням показників у грошовому вираженні. Дослідження експертом залишків товарних запасів за даними синтетичного та аналітичного обліку в розрізі торгових точок за сукупною вартістю свідчить про відповідність даних аналітичного та синтетичного обліку на перше число кожного місяця (стор. 11-12, табл. 2 висновку).

Відповідач висновки експерта заперечив та зауважив, що експертом в ході проведення дослідження не були використані товарні звіти з доданими до них накладними за кожним торговим об'єктом, тому експертом не взяті до уваги залишки товарів, які можливо розрахувати на підставі цих товарних звітів.

В ході судового розгляду справи експертом пояснено суду, що при проведенні дослідження ним досліджувались накладні на внутрішнє переміщення товарів та документи, що іменуються сторонами товарними звітами. Проте при проведенні відповідних розрахунків, співставлень та надання висновків по поставленим питанням ці документи не враховувались, оскільки накладні на внутрішнє переміщення товарів неможливо визнати за первинні документи бухгалтерського обліку, а так звані “товарні звіти” – регістрами бухгалтерського обліку.

Дослідження судом у судовому засіданні наведених документів та огляд чинного законодавства із спірних питань свідчить про наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 9 цього ж закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідження судом спірних накладних та листів контролю руху ТМЦ показує, що вони не відповідають наведеним приписам законодавства, як в частині відповідності визначенню первинних документів, так і в частині вимог до їх оформлення. Зокрема, накладні визначають рух товару між структурними підрозділами позивача є внутрішнім документом та не можуть свідчити про зміну зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі позивача. Листи контролю руху ТМЦ не відповідають вимогам щодо оформлення, а крім того, не містять даних прийнятих до обліку первинних документів, і не систематизують такі дані на рахунках та реєстрах бухгалтерського обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Ці листи містять посилання саме на наведені вище накладні, тобто складені на підставі не первинних документів бухгалтерського обліку, не відображають будь-які господарські операції, а тому на можуть бути визнані за регістри бухгалтерського обліку.

Що ж до загальної обов'язковості ведення суб'єктом господарювання товарних звітів, то суд погоджується з поясненнями експерта з цього приводу, оскільки ведення товарних звітів було обумовлено вимогами „Інструкції по обліку товарів на аптечних складах (базах) аптечних управлінь системи Міністерства охорони здоров”я СРСР”, затвердженою Наказом МОЗ СРСР №78 від 20.01.84р., який втратив чинність на підставі Наказу МОЗ СРСР №14 від 08.01.88р., а також Наказу №14 від 08.01.88 р. МОЗ СРСР „Про затвердження спеціалізованих (внутрішньовідомчі) форм первинного бухгалтерського обліку для госпрозрахункових аптечних закладів”, який не застосовується в Україні на підставі Наказу МОЗ України №179 від 30.06.98р.

З огляду на викладене, суд погоджується з наданими експертом поясненнями щодо неврахування наведених документів при складанні експертного висновку та не приймає до уваги  заперечення відповідача з цього приводу.

Таким чином, дослідження судом матеріалів справи, зокрема наданих сторонами документів, висновку експерта з урахуванням наданих сторонами та експертом пояснень з приводу спірних питань наявність порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів не доводиться. Наведене обґрунтовує безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 854092,02 грн.

Щодо застосування до позивача штрафу у розмірі 10930 грн., то, як зазначалось, цей штраф застосований на підставі ст.8 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” внаслідок порушення позивачем вимог ст.3 цього Закону, яке полягає в тому, що у період з 01.07.2001р. по 31.12.2002р. позивач здійснював реалізацію продуктів харчування та непродовольчих товарів за готівкові розрахунки без придбання торгових патентів на загальну суму 5465 грн. (стор.26 акту перевірки).

         Наведена норма передбачає відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність,  за здійснення   операцій,  передбачених   цим  Законом,  без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту. Тобто, відповідальність настає саме за здійснення торговельної діяльності без одержання відповідних торгових патентів.

         За вимогами п.2 ст.3 цього Закону під торговельною діяльністю розуміється роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

         Як вбачається із акту перевірки (стор.22), порушення позивачем вимог ст.3  Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”  відповідач доводить лише наявністю у реалізації відповідних товарів, яка встановлена на підставі аналізу товарних звітів надходження товару на торгівельні об‘єкти зі складу. Проте, саме факт реалізації продуктів харчування та непродовольчих товарів за готівкові кошти в ході перевірки не встановлений, іншими доказами не доводиться.

          Обставини саме реалізації наведених у акті перевірки товарів за готівкові кошти  була предметом дослідження призначеної судом експертизи. Як вбачається з експертного висновку та пояснено експертом, експерт дійшов висновку, що на підставі даних “товарних звітів” із додатками встановити факт продажу товару за готівкові кошти неможливо. Єдиним методом дослідження цього питання, який має достовірно встановити чи реалізовувались за готівкові кошти наведені у акті перевірки товари чи ні, є дослідження касових стрічок РРО за відповідний період.

Експертом пояснено суду, що реєстрація продажу проводилась із застосуванням режиму не окремого програмування найменувань товару всього асортименту, а по однорідним групам у межах технічних можливостей РРО. Таким чином, в ході експертизи  було з'ясовано неможливість встановлення факту продажу за готівкові кошти продуктів харчування та непродовольчих товарів, продаж яких вимагає одержання відповідних торгових патентів.

          З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідачем порушення позивачем Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” належним чином не встановлено. Наявність порушення у вигляді продажу продуктів харчування та непродовольчих товарів за готівкові кошти без наявності торгових патентів є лише припущенням, яке не підтверджується належними та допустимими доказами. Наведене обґрунтовує безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 10930 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 9 закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.99р., п. 12 ст. 3, ст. 21  Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, ст. ст. 3, 8 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, ст.ст. 2, 17-20, 69-72, 79, 82, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В

Позов Приватного науково-виробничого підприємства “Галіс” до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002732343/0 від 07.08.03р. -  задовольнити.

         Визнати повністю недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську про застосування фінансових санкцій  у розмірі 865022,02 грн. № 0002732343/0 від 07.08.03р.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                              Гончаров С.А.           

В судовому засіданні 20.07.2006 р. оголошено

вступну та резулятивнучастину постанови.

Постанову складено в повному обсязі 21.07.2006р.

Надруковано 3 прим.

Позивачу - 1прим.

Відповідачу - 1 прим.

У справу - 1 прим.