Ухвала

від 01.08.2019 по справі 611/655/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 611/655/19 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/1333/19 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2019 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючогосудді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю прокурора - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Барвінківського районного суду Харківської області від 17 липня 2019 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою залишено без задоволення клопотання слідчого СВ Барвінківського ВП Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 про накладення арешту на врожай соняшнику на земельній ділянці з кадастровим номером 6320483500:01:000:0288 площею 65,4241 га, та врожаю кукурудзи на земельних ділянках з кадастровими номерами 6320483500:01:000:0286 площею 20,1404 га, 6320483500:01:000:0290 площею 31,03 га, розташованих на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.

Слідчим суддею зазначено, що 11 липня 2019 року слідчий СВ Барвінківського відділення поліції Балаклійського відділу поліції ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 звернувся до Барвінківського районного суду Харківської області в рамках кримінального провадження №42019221380000098 від 23 травня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України з клопотанням, в якому, з урахуванням уточнень, просив накласти арешт врожай соняшника на земельній ділянці з кадастровим номером 6320483500:01:000:0288 площею 65,4241 га, та кукурудзи на земельних ділянках з кадастровими номерами 6320483500:01:000:0286 площею 20.140 га, 6320483500:01:000:0290 площею 31,03 га, розташованих на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, шляхом встановлення заборони будь-яким фізичним чи юридичним особам псувати, знищувати, а також здійснювати збір та реалізацію врожаю із застосуванням спеціальної сільськогосподарської техніки або без такої, що вирощується на земельній ділянці.

В обґрунтування клопотання слідчий СВ Барвінківського відділення поліції Балаклійського відділу поліції ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 вказав, що відповідно до інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна під номерами: 173419005 від 11.07.2019, права користування земельною ділянкою кад.№ 6320483500:01:000:0288 площею 65,4241 га, 173419260 від 11.07.2019, права користування земельною ділянкою кад.№ 6320483500:01:000:0286 площею 20.1404 га.,173419804 від 11.07.2019, права користування земельною ділянкою кад.№ 6320483500:01:000:0290 площею 31,03 га. за будь-якими фізичними чи юридичними особами не зареєстровані.

В клопотанні про арешт слідчим зазначено, що в ході огляду місця події, проведеного 01.06.2019, було встановлено, що на земельних ділянках кад.№ 6320483500:01:000:0288 площею 65,4241 га, посіяно соняшник, кад.№6320483500:01:000:0286 площею 20,1404 га, 6320483500:01:000:0290 площею 31,03 га, посіяно кукурудзу.

Даний факт було внесено до ЄРДР за №42019221380000098 від 23.05.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 ч. 1 КК України.

Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя зазначив, що диспозицією ч.1 ст. 197-1 КК України передбачено відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди власнику або законному володільцю.

Враховуючи це, доказове значення врожаю соняшника та кукурудзи для доведення факту вчинення зазначених у диспозиції статті дій, є сумнівним.

Більше того, матеріали клопотання не містять інформацію про те, яким саме чином буде збережено сільгосподарську продукцію, яка є такою, що псується.

Разом з тим із наявних доказів, на даний час, не можна зробити остаточного висновку про самовільне зайняття вказаної земельної ділянки, до того ж не встановлена особа, якій інкримінується вчинення правопорушення. Крім того, не визначений і не доведений можливий розмір збитків, також відсутній цивільний позов.

За таких обставин слідчий суддя зазначив, що дійшов висновку про недоведеність слідчим, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, як накладення арешту на врожай (а.с.21-23).

Не погодившись з ухвалою слідчого судді прокурор ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Барвінківського районного суду Харківської області від 17.07.2019 року, так як вищевказану ухвалу проголошено за відсутністю прокурора, а її копії ним отримано поштою 22.07.2019року.

Крім того прокурор просила скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді від 17.07.2019 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого СВ Барвінківського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 42019221380000098 про арешт майна.

Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, на а.с.25 міститься супровідний лис від 22.07.2019 року про надіслання копії ухвали слідчого судді від 17.07.2019 року, тому процесуальний строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та суперечить вимогам КПК України у зв`язку з чим є незаконною і підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, прокурора який підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з клопотання про арешт майна, вилучене майно має доказове значення у кримінальному провадженні.

Судова колегія погоджується з зазначеним в ухвалі, а саме, що диспозицією ч.1 ст.197-1 КК України передбачено відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди власнику або законному володільцю.

Між тим, розмір шкоди згідно пояснень прокурора при апеляційному розгляді не встановлено.

Крім того, слідчий не довів необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених п.1 ч.1 ст.170 КПК України, а саме пошкодження, псування, знищення, які призведуть до втрати слідів, які мають доказове значення у кримінальному провадженні, що у сукупності є підставою для відмови в клопотання слідчого.

Відповідно до вимог ч.1 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Між тим, вказані вимоги КПК України слідчим при поданні клопотання виконані не в повному обсязі.

Згідно зі ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (у разі арешту майна з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК України). Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Прокурором не доведено, а слідчим в клопотанні не обґрунтовано, що майно у відношенні якого слідчим суддею відмовлено в накладенні арешту відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України.

Посилання прокурора в апеляції на істотні порушення вимог КПК України при апеляційному розгляді жодним чином не доведено.

В клопотанні на арешт майна містяться посилання на вимоги ч.1 ст.98 КПК України проте не конеретизовано, яка ж саме підстава для накладення арешту та вид арешту.

Відповідно до вимог п.7 ч.2 ст.131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

В ч.5 ст.132 КПК України чітко регламентовано, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Між тим, під час розгляду клопотання слідчим суддею не здобуто, а слідчим та прокурором не доведено наявність підстав для накладення арешту на майно.

Таким чином, посилання апелянта на порушенняст.ст.98, 170, 173 КПК України є несуттєвими і спростовуються судовими матеріалами.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч.ч.2, 4 ст.173 КПК України, зміст ухвали слідчого судді відповідає вимогам ч.5 ст.173 КПК України. Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.

Колегія суддів погоджується з посиланнями слідчого судді, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини має існувати розумна пропорційність між заходами і метою, заради якої їх застосовано, та на рішення ЄСПЛ «Літтоу та інші проти Сполученого Королівства», «Брумареску, Трегубенко проти України», «Спорронг і Льонрог проти Швеції», «Іатрідіс проти Греції».

Доводи прокурора на необхідність застосування при розгляді апеляційної скарги Рішення ЄСПЛ «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», «Щокін проти України», Сєрков проти України», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Булвес» АД проти Болгарії», «Трегубенко проти України», «Раймондо проти Італії», «Філліпс проти Сполученого Королівства», « Аркурі та інші проти Італії», «Ріела та інші проти Італії», « Особа проти Російської Федерації» заслуговують на увагу, натомість колегія суддів вважає, що прийняте судом рішення цілком узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, в тому числі і з правовими позиціями, викладеними у зазначеному рішенні.

Посилання прокурора на те, що висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінально провадження безпідставні, оскільки матеріали кримінального провадження не були предметом розгляду слідчого судді.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою та належним чином мотивованою і підстав для її скасування, за доводами апеляційної скарги не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 392,404,405,407,418,419,423 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА:

Поновити прокурору строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Барвінківського районного суду Харківської області від 17 липня 2019 року щодо відмови в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню № 42019221380000098 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: