Рішення

від 18.07.2019 по справі 826/11303/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 липня 2019 року № 826/11303/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П., при секретарі судових засідань Мельник А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія КД-ГРУП

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від

06.07.2018 року №3472615147 та №3482615147

за участі представників сторін:

від позивача: Костюк О.А.,

від відповідача: не прибув

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 липня 2019 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія КД-ГРУП (далі-позивач/ТОВ БК КД-ГРУП ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач/ГУ ДФС у м. Києві) в якій з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.07.2018 р.№3472615147 та №3482615147.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2018 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2018 року суд перейшов до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що всі господарські операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами були реальними (фактично здійснені), що підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, учасники володіли спеціальною правосуб`єктністю, а тому, висновок Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про нереальність (фіктивність) операцій з даним контрагентом є таким, що не відповідає дійсності та не ґрунтується на нормах податкового законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, вважає, що рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства. В обґрунтування відзиву на позовну заяву зазначає, що перевіркою установлено відсутність можливості контрагентів постачати товари (послуги) для ТОВ БК КД-ГРУП , у зв`язку з не підтвердженням операцій по фактичному придбанню такого товару за ланцюгом постачання, а правочини між ними здійснені без цілі настання реальних наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування податком на прибуток, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість і як наслідок несплати податків, так як нереальність первинного формування активу доводить нереальність і послідуючого придбання товарів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, Головним управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Будівельна компанія КД-ГРУП з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Акротус-Систем , ТОВ Арнад плюс , ТОВ Ренесанс Славія Інвестмент , ТОВ ДРАЙВ ДЕНС КИЇВ , ТОВ ТІК ЕНЕРГІЯ , ТОВ Біо Плюс , ТОВ Світ Фуд , ТОВ Металлсервіс Україна , ТОВ Фондор Груп , ТОВ СТ Мідл , ТОВ ГРАН БУТІК , ТОВ Арабікус , ТОВ Барбадос ЛТД , ТОВ Бром форс , ТОВ ІНТЕР ТЕКНОЛЕДЖІ , ТОВ Елітстар Компані , ТОВ Марино Торг , ТОВ Домініка Трейд , ТОВ Бурж Ком , ТОВ Бурбон Трейд , ТОВ Вендер Проджект , ТОВ Коралсіті , ТОВ ВТК Сіріус , ТОВ Молгрант , ТОВ Мідленд Інвест , ТОВ Гард Комьюніті , ТОВ Білд Комьюніті , ТОВ Бест Комьюніті , ТОВ КОНСАЛТКОМ , ТОВ Ленсі Груп , ТОВ Макао Союз , ТОВ Ареал Софт Груп , ТОВ Компанія Інвест Гарант , ТОВ Кортес-плюс , ТОВ Форест-таун , ТОВ Олмофо , ТОВ Профбудкомплекс , ТОВ ЄС Європейська будівельно-фасадна компанія , ТОВ ЕНКОД КОНСТРАКШН , ТОВ ТК Спектр , ТОВ Фреш продакшн , ТОВ Маджестик Лайн , ТОВ Анадора , ТОВ Сафарс , ТОВ Альтерсвіфт , ТОВ Врожай 2015 , ТОВ Стандарт промбуд , ТОВ РЗХ ЛІМІТЕД , ТОВ Малаві , ТОВ Наполі Груп , ТОВ Багіра Фінанс , ТОВ ІК Дельта , ТОВ Голд Трейд , ТОВ Шериф комфорт , ТОВ Сурінам плюс , ТОВ Промомаркетгруп , ТОВ БК Нові Горизонти , ТОВ НОВА ПЕРСПЕКТИВА-2015 , ТОВ Інгер буд , ТОВ Будівельні технології Кразбуд , ТОВ Інтербілд Комьюніті , ТОВ Ека Строй Плюс , ТОВ Підлога-Бетон , ТОВ Біз-лайн , ТОВ ТД Метрокепітал Груп , ТОВ Сільник , ТОВ Фоса-Інтернейшнл , ТОВ ПАНОРАМА-СКАЙ , ТОВ Омелюх груп , ТОВ БК Профбуд-2015 , ТОВ Гранді плюс , ПП БУДПОСТАЧ-ЗАКАРПАТТЯ , ТОВ САЛЕС ЛТД , ТОВ АРГЕНТО Україна , ТОВ АЛТІМА ТРЕЙД , ТОВ КОНТИНЕНТ ДК , ТОВ НУБІРОМ , ТОВ АСТОР АГРОТРЕЙД , ТОВ Ковад-Проммонтаж за період з 01.01.2014 по 29.07.2016.

Перевіркою було встановлено порушення:

- п.44.1, п.44.2 ст. 44, п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 48 192,00 грн., в тому числі:

за 2015 рік на 34 710,00 грн.,

за 2016 рік на 13 482,00 грн.

- п. 198.2, п. 198.3 ст. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 58 359,00 грн., в тому числі:

за листопад 2015 року на суму 15 067,00 грн.,

за грудень 2015 року на суму 23 500,00 грн.,

за січень 2016 року на суму 3 333,00 грн.,

за лютий 2016 року на суму 6 667,00 грн.,

за травень 2016 року на суму 4 167,00 грн.,

за червень 2016 року на суму 5 625,00 грн.,

Перевірка проводилася з окремих питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України ТОВ БК КД-ГРУП під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ Інтербілд Комьюніті , з ТОВ Макао Союз , ТОВ Профбудкомплекс та ТОВ Гранді плюс за період листопад 2015-лютий 2016 та травень 2016 року, інші питання в ході перевірки дослідженні не були.

За результатами перевірки складено акт від 21.06.2018 р. № 149/26-15-14-07-02-10/37395622 та винесено податкові повідомлення-рішення від 06.07.2018 року:

- №3472615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 51 562,50 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 48 192,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 3 370,50 грн.;

- №3482615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 72 947,75 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 58 359,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 14 589,75 грн.

Позивач, вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Приписами п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та відзиву ГУ ДФС у м. Києві, висновки щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія КД-ГРУП приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю Інтербілд Комьюніті , ТОВ Макао Союз , ТОВ Профбудкомплекс та ТОВ Гранді плюс у період листопад 2015 - лютий 2016 та травень, червень 2016 року.

Аналізуючи норми податкового законодавства України, ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено висновки акту перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом з урахуванням умов спірних правовідносин.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності за КВЕД-2010 Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія КД-ГРУП (ЄДРПОУ 37395622) є:

41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель;

42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у;

43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у;

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами;

71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування у цих сферах.

Так, фінансово-господарські відносини між позивачем та ТОВ Інтербілд Комьюніті ґрунтувались на договорах підряду на виконання будівельних робіт №06/с-15 від 24.11.2015 року, №07/С-15 від 21.12.2015 року, № 08/С-15 від 22.12.2015 року.

Відповідно до умов вказаних договорів підрядник зобов`язується за завданням замовника, на свій ризик, відповідно до умов договору та кошторису, виконати на об`єкті, влаштування підлоги та здати замовнику, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов договору. Підрядник зобов`язується виконати роботи відповідно до кошторису, що визначає обсяг, зміст та вартість робіт. Загальна вартість робіт (договірна ціна) встановлюється на підставі підписаних кошторисів та актів виконаних робіт згідно договору.

На підтвердження виконання вимог вказаних договорів позивачем надано суду:

- кошториси №1 та №2 від 24.11.2015 року відповідно до договору будівельного підряду №06-С-15 від 24.11.2015 року; акт передачі №1 КД-Груп від 24.11.2015 року; акт цільового використання будівельних матеріалів для будівництва за 30.11.2015 року; акти виконаних робіт №1 та №2 від 30.11.2015 року відповідно договору будівельного підряду №06/С-15 від 24.11.2015 року;

- кошториси №1, №2, №3, №4, №5 від 21.12.2015 року відповідно до договору будівельного підряду №07/С-15 від 21.12.2015 року; акти виконаних робіт №1, №2, №3, №4, №5 від 23.12.2015 року відповідно договору будівельного підряду №07/С-15 від 21.12.2015 року;

- кошторис №1 від 22.12.2015 року відповідно до договору будівельного підряду №08/С-15 від 22.12.2015 року; акт виконаних робіт №1 від 23.12.2015 року відповідно договору будівельного підряду №08/С-15 від 22.12.2015 року.

На виконання умов договору ТОВ КД-Груп здійснило оплату за виконані роботи ТОВ Інтербілд Комьюніті , що підтверджується банківськими виписками по рахунку наданими до матеріалів справи.

Фінансово-господарські відносини між позивачем та ТОВ Макао Союз ґрунтувались на договорах підряду на виконання будівельних робіт №01/с-16 від 25.01.2016 року, №02/С-16 від 24.04.2016 року.

Відповідно до умов вказаних договорів підрядник зобов`язується за завданням замовника, на свій ризик, відповідно до умов договору та проектно-кошторисної документації, виконати на об`єкті, влаштування підлоги та здати замовнику, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов договору. Підрядник зобов`язується виконати роботи відповідно до кошторису, що визначає обсяг, зміст та вартість робіт. Загальна вартість робіт (договірна ціна) встановлюється на підставі підписаних кошторисів та актів виконаних робіт згідно договору.

На підтвердження виконання вимог вказаних договорів позивачем надано суду:

- кошторис №1 від 25.01.2016 року відповідно до договору будівельного підряду №01/С-16 від 25.01.2016 року та акт виконаних робіт №1 від 27.01.2016 року відповідно договору будівельного підряду №01/С-16 від 25.01.2016 року;

- акт передачі №1 КД-ГРУП від 24.02.2016 року, акт цільового використання будівельних матеріалів для будівництва за 29.02.2016 року, акт виконаних робіт №1 від 29.02.2016 року відповідно договору будівельного підряду №02/С-16 від 24.02.2016 року.

Фінансово-господарські відносини між позивачем та ТОВ ПРОФБУДКОМПЛЕКС ґрунтувались на договорах надання послуг №03/С-16 від 12.05.2016 року, № 04/С-16 від 11.07.2016 року, та договору підряду № 05/С-16 від 27.07.2016 року.

Відповідно до умов вказаних договорів підрядник зобов`язується за завданням замовника, на свій ризик, відповідно до умов договору та проектно-кошторисної документації, виконати на об`єкті, влаштування підлоги та здати замовнику, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов договору. Підрядник зобов`язується виконати роботи відповідно до кошторису, що визначає обсяг, зміст та вартість робіт. Загальна вартість робіт (договірна ціна) встановлюється на підставі підписаних кошторисів та актів виконаних робіт згідно договору.

На підтвердження виконання вимог вказаних договорів позивачем надано суду:

- кошторис №1 від 12.05.2016 року відповідно до договору надання послуг №03/С-16 від 12.05.2016 року та акт виконаних робіт №1 від 25.05.2016 року відповідно договору надання послуг №06/С-16 від 12.05.2016 року;

- кошторис №1 від 11.07.2016 року відповідно до договору №04/С-16 від 11.07.2016 року; акт передачі №1 КД-ГРУП від 11.07.2016 року, акт №1 цільового призначення будівельних матеріалів для будівництва за 27.07.2016 року та акт виконаних робіт №1 від 27.07.2016 року відповідно договору будівельного підряду №04/С-16 від 11.07.2016 року;

- договірна ціна

Суд звертає увагу, що контролюючим органом під час проведення перевірки було досліджено первинні документи на підтвердження здійснення вищевказаних господарський операцій, а також документи на підтвердження оплати за надані послуги, що відображено в акті перевірки від 21.06.2018 року №149/26-15-14-07-02-10/37395622.

Слід зазначити, що досліджені під час розгляду справи первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом оформлені відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", всі господарські операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку позивача та доводять наявність змін в активах позивача під час вчинення господарської операції.

Матеріалами справи також підтверджується, що всі фінансово - господарські зобов`язання відображені в податковому обліку позивача, що не спростовано відповідачем.

При цьому, слід враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій вказані вище контрагенти позивача були зареєстровані як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Щодо посилань контролюючого органу на те, що контрагенти позивача не надавали/надавали не в повному обсязі податкову звітність, а також щодо відсутності інформації про наявність основних засобів, суд зазначає наступне.

Ознайомившись із такими доводами контролюючого органу, слід зазначити, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 30.01.2018 №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Крім того, жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Також не заслуговує на увагу посилання відповідача на протокол допиту свідка від 18.10.2016, засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ Інтербілд Комьюніті в одній особі гр. ОСОБА_1 , відповідно до якого гр. ОСОБА_1 вказує про непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ Інтербілд Комьюніті , з огляду на наступне.

В рішенні від 5 липня 2016 року по справі № 21-1793а16 Верховний суд України вказав, що сам факт заперечення директором контрагента своєї участі у діяльності товариства та у підписанні товариством від його імені первинних облікових та бухгалтерських документів, за умови, що на час встановлення фактичних взаємовідносин сторін керівником цього товариства в Єдиному реєстрі підприємств і організацій України значився саме цей директор, не може бути, на думку суду, свідченням безтоварності спірних операцій, за умови скасування щодо нього постанови про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України ("Фіктивне підприємництво").

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

За змістом ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 283 Кримінального процесуального кодексу України прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

При цьому суд керується пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагента за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205, 212 КК України відповідачем не надано, а договори, укладений позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з зазначеними вище контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платник податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, актами виконаних робіт, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень від 06.07.2018 року № 3472615147 та №3482615147 протиправними та такими, що підлягають скасуванню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень №2745 від 16.07.2018 р. та №2866 від 03.08.2018 р. позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1867,67 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у межах вказаної суми.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 6-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "КД-ГРУП"(03115, м. Київ, вул. Миколи Краснова, 17, ЄДРПОУ 37395622) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06.07.2018 року №3472615147 та №3482615147.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "КД-ГРУП"(03115, м. Київ, вул. Миколи Краснова, 17, ЄДРПОУ 37395622) сплачений ним судовий збір у розмірі 1867 (однієї тисячі шістсот сім) гривень 67 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко

Повний текс рішення складено та підписано 05.07.2019 р.