Постанова

від 06.08.2019 по справі 753/16314/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/16314/17 Головуючий у 1-й інст. - Даниленко В.В.

Апеляційне провадження №22-ц/824/9799/2019 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Лапчевська О.Ф.

при секретарі Клець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 жовтня 2018 року, ухвалене у складі судді Даниленко В.В. у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Згода - 96 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Згода - 96 звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 26 170 грн. 35 коп., 3% річних у розмірі 1222 грн. 17 коп., інфляційне збільшення боргу у розмірі 10 329 грн. 06 коп. та 1600 грн. 00 коп. судового збору.

Посилається на те, що позивач належним чином виконав перед відповідачем, який є власником квартири АДРЕСА_1 своє зобов`язання щодо забезпечення його усім комплексом житлово-комунальних послуг, проте відповідач будучи споживачем вказаних послуг неналежним чином здійснює їх оплату.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 жовтня 2018 року позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Згода - 96 - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Згода - 96 суму заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 23 379 грн. 94 коп., 3 % річних у розмірі 1 221 грн. 32 коп., інфляційне збільшення боргу у розмірі 10 329 грн. 06 коп. та 1600 грн. 00 коп. судового збору.

В решті позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Згода - 96 заборгованість за житлово - комунальні послуги в розмірі 4 239 грн. 00 коп., в тому числі: 3 484 грн. 68 коп. - борг за обслуговування будинку, 674 грн. 80 коп. - інфляційна складова, 79 грн. 52 коп. - 3% річних, в іншій частині відмовити, судові витрати покласти на сторони у пропорційному розмірі задоволення позовних вимог.

Посилається на те, що позивач надав до суду копії деяких аркушів договорів про надання житлово - комунальних послуг за 90-ті роки, які жодним чином не підтверджують факт їх чинності на сьогоднішній день, зокрема: договір № 1310372 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01 грудня 1998 року (АЕК Київенерго ), договір №04562/2-14 на послуги водопостачання та водовідведення від 09 липня 1997 року (ДКО Київводоканал ), позивач не довів, що він мав чи має чинні договори з вищевказаними організаціями, або їх правонаступниками щодо надання житлово - комунальних послуг, тому в цій частині стягнення заборгованості є необгрунтованим та безпідставним. Позивач не повідомив суду, хоча йому було відомо, що 17 березня 2016 року приватний нотаріус КМНО Кобелєва А.М. зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ТОВ Кей - Колект . Оскільки ТОВ Кей - Колект з 17 березня 2016 року є власником вказаної квартири, стягнення заборгованості за період з 17 березня 2016 року по 06 вересня 2017 року безпідставне. Позивач не довів факт обліку, нарахування та стягнення з відповідача на користь підприємств, які надають житлово - комунальні послуги 3% річних та інфляційне збільшення суми боргу. Крім того, виходячи з положень ст.257 ЦК України позивач пропустив строк позовної давності за період з 01 червня 2013 року по 06 вересня 2015 року.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Посилається на те, що у період за який з відповідача стягнуто заборгованість за утримання будинку і прибудинкової території та житлово - комунальні послуги, ОСББ Згода - 96 було колективним споживачем і всі розрахунки за ці послуги проводилися через нього. Заперечуючи проти статусу у позивача колективного споживача житлово - комунальних послуг, відповідач своїх індивідуальних договорів на ці послуги не надає. Підставою для нарахування вартості послуг за холодне та гаряче водовідведення та водопостачання є факт того, що ОСББ уклало ряд договорів з постачальником цих послуг. Тарифи на них нараховуються відповідно до чинних нормативних документів. Судом вірно встановлено, що споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово - комунальні послуги. Відсутність письмового договору про надання житлово - комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що за період з червня 2013 року по червень 2016 року відповідач заборгував позивачу по сплаті за фактично отримані житлово-комунальні послуги на суму 26 170,35 грн., заборгованість нарахована щодо квартири АДРЕСА_1 , належній відповідачу. Враховуючи, що позивач звернувся до суду 06.06.2018 року та заяву відповідача про застосування строку позовної давності, вимоги позивача про стягнення заборгованості за оплату житлово - комунальних послуг за період з червня 2013 року по вересень 2013 року на загальну суму 2 790,41 грн. є такими, що пред`явлені із спливом строку позовної давності.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання із сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України , тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих 3 % річниху розмірі 1 221,32 грн. та інфляційне збільшення боргу у розмірі 10 329,06 грн.

Враховуючи встановлені обставини справи, пропуск строку позовної давності та заяву відповідача про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача за період з жовтня 2013 по червень 2016 року заборгованості за житлово - комунальні послуги у розмірі 23 379 грн. 94 коп., нарахованих 3 % річних у розмірі 1 221 грн. 32 коп. та інфляційне збільшення боргу у розмірі 10 329 грн. 06 коп.

Колегія суддів не в повному обсязі погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розміру заборгованості враховуючи наступне.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Згода-96 , як балансоутримувач, забезпечує надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, опаленню, постачання гарячої та холодної води та водовідведення за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено розподіл житлово-комунальних послуг за порядком затвердження цін і тарифів на них.

Відповідно до частини 7 статті 18 Закону України Про місцеві державні адміністрації , місцева державна адміністрація регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги , якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Відповідно до ч.4 ст.ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Згідно ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статей 20, 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги , споживач має право: одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством. Виконавець зобов`язаний: 1) забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; 6) розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.

Відповідно до ст. 32 Закону України Про житлово - комунальні послуги розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що за період з червня 2013 року по червень 2016 року відповідач заборгував позивачу по сплаті за фактично отриманих житлово-комунальних послуг на суму 26 170,35 грн., заборгованість нарахована щодо квартири АДРЕСА_1 , належній відповідачу та підтверджується представленим підприємством позивача розрахунком заборгованості (а.с. 12).

Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов вірного висновку, що позивачем правомірно пред`явлено вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за комунальні послуги.

Вирішуючи питання про розмір стягнення заборгованості за надані житлово - комунальні послуги, суд врахував заяву відповідача про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта ст. 256 ЦК України ).

Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому перебіг позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в судовому порядку. Правила переривання перебігу позовної давності суд застосовує незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу. При цьому, якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

В такому разі слід дослідити призначення платежів, квитанції на сплату житлово-комунальних послуг та історію таких оплат і в разі вчинення боржником оплати чергового платежу, встановити чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, що не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у Постанові за № 6-43цс17 від 22 березня 2017 року.

Враховуючи, що позивач звернувся з даним позовом до суду 06.09.2017 року, суд з врахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної давності, дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за оплату житлово - комунальних послуг за період з червня 2013 року по вересень 2013 року на загальну суму 2 790,41 грн.є такими, що пред`явлені із спливом строку позовної давності.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Системний аналіз положень ст. ст. 2, 9, 10, 189, 190 ЖК України дає підстави для висновку про те, що правовідносини, пов`язані з несвоєчасною оплатою житлово-комунальних послуг, за своєю правовою природою не є житловими.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України ) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово - комунальні послуги правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України .

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13.

В поданій позовній заяві ОСББ Згода - 96 просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за житлово - комунальні послуги надані в квартирі АДРЕСА_1 за період з 01.06.2013 року по 01.06.2016 року.

Апеляційним судом встановлено, що 17 березня 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ТОВ Кей - Колект , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, доданою відповідачем до апеляційної скарги (а.с. 66).

Тобто, ТОВ Кей - Колект з 17 березня 2016 року є власником зазначеної квартири.

Даний факт позивачем не було повідомлено суду першої інстанції при подачі позовної заяви.

Обставини встановлені апеляційним судом представником позивача доказами відповідно до приписів статей 77-78 ЦПК України не спростовано.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За умовами ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов`язує.

Згідно ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, обов`язок щодо утримання квартири АДРЕСА_1 починаючи з 17 березня 2016 року покладено на нового власника квартири ТОВ Кей - Колект .

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за надані житлово - комунальні послуги у квартирі АДРЕСА_1 за період з жовтня 2013 року по березень 2016 року.

Беручи до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості, розмір заборгованості ОСОБА_1 за житлово - комунальні послуги за період з жовтня 2013 по березень 2016 року становить 22 962 грн. 76 коп., інфляційне збільшення боргу - 9 401 грн. 74 коп., 3% річних - 1 093 грн. 58 коп.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, рішення суду першої інстанції належить змінити в частині розміру стягнення суми заборгованості за житлово - комунальні послуги, зменшивши суму заборгованості до 22 962 грн. 76 коп. та інфляційне збільшення боргу до 9 401 грн. 74 коп., 3% річних до 1 093 грн. 58 коп.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 жовтня 2018 року - змінити в частині розміру стягнення суми заборгованості за житлово - комунальні послуги, зменшивши суму заборгованості до 22 962 грн. 76 коп. та інфляційне збільшення боргу до 9 401 грн. 74 коп., 3% річних до 1 093 грн. 58 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 08 серпня 2019 року.

Головуючий Рубан С.М.

Судді Желепа О.В.

Лапчевська О.Ф.