Постанова

від 07.08.2019 по справі 200/32/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2019 року справа №200/32/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Геращенка І.В.

Казначеєва Е.Г.

при секретарі судового засідання Кобець О.А.,

за участю сторін по справі:

позивач: не з`явився

відповідач: Помалюк І.В. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного (суддя - Кошкош О.О.) від 08 квітня 2019 року (повний текст рішення складено 18 квітня 2018 року) у справі №200/32/19-а за позовом Приватного підприємства Агрофірма Котліно до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.01.2019 року №0010801414, від 04.01.2019 року №0010811414, від 25.09.2018 року №0007411414.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року позов задоволено, скасовані податкові повідомлення-рішення від 04.01.2019 року №0010801414, від 04.01.2019 року №0010811414, від 25.09.2018 року №0007411414.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач зазначив, що ним правомірно було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.п. г п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1176350,48 грн., в т.ч.: за 2015 рік на суму 22733,59 грн., 2016 рік - 432539,00 грн.; 2017 рік - 708909,00 грн.; 2018рік - 12169,75 грн., а також п.85.4, п.85.8 ст. 85 Податкового кодексу України в частині ненадання копій документів на запит контролюючого органу.

На адресу Першого апеляційного адміністративного суду надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі. Крім того, просив розгляд справи проводити за його відсутністю та відсутністю його представника.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.03.2018р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 02.02.2011р. по 31.03.2018р., за результатами якої складено акт від 28.08.2018р. №941/05-99-14-14/31949519 (том 1 а.с.40-106).

Не погоджуючись із висновками контролюючого органу, викладеними у зазначеному акті, позивачем подано заперечення від 05.09.2018р. №68, за результатами розгляду яких відповідачем листом від 20.09.2018 р. №41433/10/05-99-14-14 надана відповідь (том 1 а.с. 114-127). Висновок акту перевірки викладено в наступній редакції про порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме:

- п.44.1ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.п. г п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1176350,48 грн., в т.ч.: за 2015 рік на суму 22733,59 грн., 2016 рік - 432539,00грн.; 2017 рік - 708909,00 грн.; 2018рік - 12169,75 грн.;

- п.85.4, п.85.8 ст. 85 Податкового кодексу України в частині ненадання копій документів на запит контролюючого органу.

25 вересня 2018 року на підставі акту перевірки від 28.08.2018 №941/05-99-14-14/31949519 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

-за формою Р №0007391414, яким збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати ПДВ на загальну суму 1 860 830,00 грн., в т.ч. за основним платежем 1 176 351,00грн., за штрафними санкціями 684 479,00грн.;

-за формою ПН №0007401414, яким нараховано штраф у розмірі 588 176,00 грн. за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг);

-за формою ПС №0007411414, яким нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 510,00 грн. (том 1 а.с.166 172).

За наслідками розгляду скарги позивача, ДФС України листом №39370/6/99-99-11-04-01-25 прийняло Рішення про результати розгляду скарги , яким скаргу задоволено частково, визнавши передчасними та необґрунтованими донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість по операції з продажу необоротного активу легкового автомобіля Hyundai Tucson 2008 року випуску, при цьому податкове повідомлення - рішення від 25.09.2018р. №0007391414 скасовано в частині 34625,83 грн. та у відповідній частині штрафну санкцію; податкове повідомлення-рішення від 25.09.2018 року №0007401414 скасовано в частині застосування штрафної санкції у сумі 34625,83 грн., у іншій частині податкові повідомлення-рішення від 25.09.2018 року залишено без змін. (том 1 а.с.188-195)

Відповідачем на підставі акту від 28.08.2018р. №941/05-99-14-14/31949519 та рішення ДФС України від 05.12.2018р. №39370/6/99-99-11-04-01-25 Про результати розгляду скарги прийняті податкові повідомлення-рішення:

- за формою Р №001080141, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1817547, 25 грн., в т.ч за основним платежем 1 141725,00 грн., за штрафними санкціями 675822,25 грн.;

- за формою ПН №0010811414, яким застосовано штраф у розмірі 553550,00 грн.

Порушення, виявлені під час перевірки та зазначені в акті перевірки, обґрунтовані тим, що до складу податкового кредиту віднесені суми податку на додану вартість з автопослуг отриманих від ПрАТ Красноармійський райагрохім , оскільки надані акти виконаних робіт, не містять таких реквізитів, як зміст та обсяг господарської операції, маршрут перевезення; акти виконаних робіт складені з порушенням вимог, а товарно-транспортні накладні на перевезення продукції не надані. Також зазначено, що позивачем придбано легкові автомобілі, які використовувалися у неслужбових цілях, а саме що керівництво їздить на службовому транспорті у приватних справах, які не пов`язані з його трудовими функціями, що підтверджується відсутністю у подорожніх листах мети поїздок, складання таких листів за місяць, а не окремо за кожен день, відсутність наказів на службові відрядження. Даний факт унеможливлює встановлення зв`язку поїздок господарською діяльністю та відповідне списання ПММ по цим поїздкам.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкого кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).

За приписами п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між позивачем (Замовник) та ПрАТ Красноармійський Райагрохім (Виконавець) укладено договори підряду на виконання робіт від 01.01.2013р. №7 (по операціям за 2015-2016 рік) та від 04.01.2016р. №3 (по операціям за 2017-2018 рік) згідно з п.1.1 яких Виконавець зобов`язується виконати роботи, пов`язані з вантажоперевезеннями, обслуговуванням сільськогосподарської техніки в період польових робіт, а також інші автопослуги за заявкою Замовника.

На підтвердження виконання умов наведеного договору надані: розрахунки вартості послуг, що надаються вантажним автотранспортом ПрАТ Красноармійський Райагрохім за періоди, що перевірялися, копії рахунків-фактур від 09.09.2015 №21а, від 08.09.2015 №20а, від 05.01.2016 №1а, від 29.01.2016 №2а, від 30.04.2016 №9а, від 31.05.2016 №11а, від 30.06.2016 №13а, від 29.07.2016 №15а, від 28.09.2016 №18а, від 31.10.2016 №20а, від 30.11.2016 №22а, від 30.12.2016 №24а, від 31.01.2017 №2а, від 31.03.2017 №4а, від 28.02.2017 №6а, від 31.05.2017 №9а, від 12.06.2017 №10а, від 31.07.2017 №14а, від 31.08.2017 №15а, рахунку-фактури від 29.09.2017 №17а, від 31.10.2017 №19а, від 30.11.2017 №22а, від 29.12.2017 №23а, від 28.02.2018 №3а, від 30.03.2018 №5а; копії актів виконаних робіт від 08.09.2015 №8, від 29.01.2016 №1, від 31.04.2016 №4, від 31.05.2016 №5, від 30.06.2016 №6, від 29.07.2016 №7, від 28.09.2016 №6, від 31.10.2016 №9, від 30.11.2016 №10, від 30.12.2016 №11, від 31.01.2017 №1, від 31.03.2017 №1, від 28.04.2017 №2, від 31.05.2017 , від 30.06.2017, від 28.07.2017, від 31.08.2017, від 29.09.2017 , від 31.10.2017, від 30.11.2017, від 29.12.2017, від 28.02.2018 , від 30.03.2018; копії податкових накладних від 09.09.2015 №2, від 08.09.2015 №1, від 05.01.2016 №1, від 29.01.2016 №4, від 30.04.2016 №5, від 31.05.2016 №3, від 30.06.2016 №3, від 29.07.2016 №3, від 28.09.2016 №1, від 31.10.2016 №3, від 30.11.2016 №2, від 30.12.2016 №3, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 31.03.2016 №3 до податкової накладної від 05.01.2016 №1, розрахунок №3 від 29.02.2016 до податкової накладної від 05.01.2016 №1, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників від 30.04.2016 №4, від 31.01.2017 №2, від 31.03.2017 №1, від 28.04.2017 №3, від 31.05.2017 №3, від 30.06.2017 №5, від 30.06.2017 №2, від 12.06.2017 №1, від 31.07.2017 №3, від 31.08.2017 №3, від 29.09.2017 №3, від 31.10.2017 №2, від 29.12.2017 №3, від 28.02.2018 №3, від 30.03.2018 №3; плани посіву з номерами поля, довідки Сергіївської, Грішинської Першотравневої сільських рад, книги ваговика.

Крім того, позивачем надано копії оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631, копії аналізів рахунку 631, копії талонів до дорожніх листів, копії реєстрів прийому зерна від водія, копії реєстрів прийому зерна вагамер та книги вагаря, плани посіву із визначенням номерів полів та довідок Сергіївської, Грішинської Першотравневої сільських рад, які підтверджують використання полів для посіву.

Доводи контролюючого органу щодо відсутності у наданих актах виконаних робіт змісту та обсягу господарської операції та маршруту перевезення, спростовуються наступним.

Згідно п. 3.1 договору підставою для проведення взаємних розрахунків є погодинні відомості про роботу механізмів.

ПП АФ Котліно та ПрАТ Красноармійський райагрохім узгоджено розрахунки вартості послуг, що надаються вантажним автотранспортом ПАТ Крайсноармійський райагрохім , які змінювались за періоди з 01.01.2015р., з 01.02.2016р., з 01.01.2017р., з 01.03.2017р., з 01.12.2017р., з 13.02.2018р.

Згідно пояснень позивача змістом спірних господарських операцій є кількість вчинених рейсів кожним вантажним автомобілем із зазначенням його марки (ЗІЛ чи КАМАЗ); а обсяг господарської операції - це фактичний час роботи водія та показання спідометра при прибутті та вибутті автомобіля.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Окрім того, за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаним в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Судом встановлено, що наданими до перевірки документами, зокрема реєстрами прийому зерна від водія, реєстрами прийому зерна вагарем, книгою ваговика, планами посівів надано відомості про маршрут, яким прямували залучені до перевезень автомобілі.

Реєстри прийому зерна від шофера та реєстри прийому зерна вагарем містять посилання на номер поля, звідки прямував автомобіль до току, а книга вагаря містить інформацію про переміщення автомобіля по території току до складу.

Водночас, необхідно зазначити, що документи та інші дані, які підтверджують здійснення господарських операцій, що відображені в податковому обліку, повинні оцінюватись з урахуванням специфіки кожної господарської операції змісту послуг, що надаються, тощо, а сама по собі наявність чи відсутність в акті виконаних робіт маршруту наданих послуг не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відсутність у первинних документах інформації, прямо не передбаченої вимогами законодавства, не є та не може бути істотним недоліком.

Оскільки, позивач не є підприємством, яке надає послуги з перевезення, витрати по договорам від 01.01.2013р. №7 та від 04.01.2016р. №3, позивачем обґрунтовано сформовані на підставі актів виконаних робіт, з огляду на засади діяльності автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах врегульованих статтею 33 Закону України Про автомобільний транспорт від 05 квітня 2001 року №2344-3.

Жодних доказів, що отримані позивачем послуги не включенні до вартості(собівартості реалізованих товарів), як витрати пов`язані з операційною діяльністю, (витрати на збут), в розумінні пунктів 17, 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України відповідачем під час проведення перевірки не надано.

Натомість, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 (далі Правила №363), договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, він характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Згідно п.п.19.1.6 п.19.1 Правил №363 форма організації робіт при перевезенні зерна від комбайна на ток сільгоспвиробників визначається за погодженням сторін.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем обрано таку форму організації перевезень, яка передбачає наявність реєстру дорожніх листів, талонів, зміст та обсяг яких перевіряється співробітниками ПП АФ Котліно .

Позивачем до суду надано документи, що підтверджують весь зміст та обсяг господарської операції: податкові накладні, акти виконаних робіт, реєстри дорожніх листів; талони замовника; реєстри прийому зерна від водія; книга вагаря; реєстри прийому зерна вагарем, які надавались контролюючому органу під час перевірки.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані.

Відповідачем не наведено жодних доказів, що вказаними документами у сукупності не доводиться використання автопослуг у господарській діяльності позивача, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено позов в цій частині.

Під час проведення перевірки відповідачем також встановлено заниження податкових зобов`язань по операціям з придбання легкових автомобілів на суму 771866,67 грн., та по витратам на списання паливно-мастильних матеріалів, автошин, технічного обслуговування автомобілів на суму 62158,96 грн..

В акті перевірки зазначено, що позивачем не нараховано компенсуючих податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму придбання легкових автомобілів HYUNDAI Tucson, HYUNDAI GRAND SANTA FE, TOYOTA LAND CRUISER 200, які не використовувались у господарській діяльності на загальну суму 771866,67 грн.

Підставою для таких тверджень відповідача є відсутність визначення використання підприємством службових автомобілів у наказах про облікову політику, оформлення подорожніх листів не на кожен день, а на місяці, що не дозволяє встановити цільове використання придбаних автомобілів. Відсутність наказів чи відповідних документів про службові відрядження, якими б підтверджувався зв`язок такого відрядження із основною діяльністю підприємства. Крім того, вказано на факт списання паливно-мастильних матеріалів на легковий транспорт під час відпусток осіб, що користуються таким транспортом, здійснення списання паливно-мастильних матеріалів, автошин та технічного обслуговування на транспорт, використання якого у службових цілях не доведено.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, легкові автомобілі придбано позивачем у 2016 та 2017 роках на підставі договорів купівлі-продажу, у тому числі HYUNDAI Tucson вартістю 909400,00 грн., в т.ч. ПДВ 151566,67 грн., HYUNDAI GRAND SANTA FE вартістю 1299000,00 грн., в т.ч. ПДВ 216500,00 грн., TOYOTA LAND CRUISER 200 вартістю 242200,00 грн., у т.ч. ПДВ 403800,00 грн. (том 7 а.с.186-223)

Згідно пп. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно допункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбаченихпунктом 189.9статті 189 цього Кодексу).

Умовою застосування норми є придбання товару з податком на додану вартість та подальше його використання в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Як встановлено судом, з метою підтвердження використання легкових автомобілів та списаних автошин, палива і паливно-мастильних матеріалів, ТЕО саме у господарській діяльності підприємства, позивачем надано:

- типові договори про повну матеріальну відповідальність від 01.12.2016р. №14, від 01.09.2017р. №17, від 02.01.2018р. №№1, 3;

- накази від 12.09.2017р. №№43, 43а про закріплення техніки;

- накази від 30.12.2016р. №60, від 29.12.2017р. №61 про норми витрат палива та паливно-мастильних матеріалів;

- подорожні листи автомобіля HYUNDAI GRAND SANTA FE НОМЕР_1 № 019262 за вересень 2017 року, №019265 за жовтень 2017 року, №019268 за листопад 2017 року, №019271 за грудень 2017 року. №019272 за січень 2018 року, №019278 за лютий 2018 року, №019281 за березень 2018 року;

- подорожні листи автомобіля HYUNDAI Tucson НОМЕР_2 в„– 019241 за січень 2017 року, №019243 за лютий 2017 року, №019246 за березень 2017 року, №019249 за квітень 2017 року, №019252 за травень 2017 року, №019255 за червень 2017 року, №019258 за липень 2017 року, №019261 за серпень 2017 року, №019264 за вересень 2017 року, №019267 за жовтень 2017 року, №019270 за листопад 2017 року, №019273 за грудень 2017 року;

- подорожні листи автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200 НОМЕР_3 в„–019276 за січень 2018 року, №019279 за лютий 2018 року, №019282 за березень 2018 року;

- документи на технічне обслуговування автомобілів HYUNDAI Tucson: замовлення-наряд від 23.03.2016р. №ЗиФ-790044, від 10.01.2017р. №ЗиФ-848229, від 11.07.2017р. №ЗиФ-884707, від 11.07.2017р. №ЗиФ-884832, від 07.12.2017р. №ЗиФ-914605, рахунок від 10.07.2017р. №ЗиФ-0355165, від 11.07.2017р. №ЗиФ-0355331, від 07.12.2017р. №ЗиФ-0372085;

- документи на технічне обслуговування автомобіля HYUNDAI GRAND SANTA FE: рахунок від 12.10.2017р. № ЗиФ-0366248 , замовлення-наряд від 12.10.2017р. №ЗиФ-903773;

- документи на списання шин до автомобіля NISSAN PATHFINDER: надходження по матеріальному складу за травень 2016 року, рахунок-фактура ФОП ОСОБА_1 від 05.05.2016р. №43, накладна від 05.05.2016р. №43, вибуття по матеріальному складу за травень 2016 року, акт списання від 05.05.2016р. №104; надходження по матеріальному складу за листопад 2017 року, рахунок-фактура ФОП ОСОБА_1 від 03.11.2017р. №77, накладна від 03.11.2017р. №77, вибуття по матеріальному складу за листопад 2017 року, акт списання від 30.11.2017р. №76; надходження по матеріальному складу за січень 2018 року, рахунок ТОВ Шинтех-Плюс на оплату від 26.12.2017р. №4165, видаткова накладна від 10.01.2018р. №36, вибуття по матеріальному складу за січень 2018 року, акт списання від 31.01.2018 №2,

- документи на списання шин до автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200: надходження по матеріальному складу за листопад 2017 року, рахунки на оплату ТОВ Шинтех від 30.10.2017р. №3505, видаткові накладні від 01.11.2017р. №337, вибуття по матеріальному складу за листопад 2017 року, акт списання від 30.11.2017р. №77;

- документи на списання шин до автомобіля HYUNDAI Tucson: надходження по матеріальному складу за жовтень 2016 року, рахунок-фактура ФОП ОСОБА_1 від 31.10.2016р. №111, накладна від 31.10.2016р. №111, вибуття по матеріальному складу за жовтень 2016 року, акти списання від 31.10.2016р. №149, 150;

- зведені звіти по руху паливно-мастильних матеріалів за січень-грудень 2017 року, січень-березень 2018 року. (том 7 а.с224-250, том 8 а.с.1 -104).

Судом враховано твердження позивача про використання легкових автомобілей для загальновиробничих цілей та в адміністративних цілях, шляхом перевезення трактористів (які мешкають: м.Покровськ., с. Котліно, с. Гришине, с . Сергіївка ) до роботи - смт. Удачне або м. Селидове (за місцем розташування механізованих загонів); перевезення запчастин для тракторів та самохідних машин, які працюють на орендованих земельних ділянках; виїздів для здійснення перевірки якості ґрунтообробних робіт на полях; перевірки схожості і дозрівання насіння і т.д., оскільки сільгоспугіддя ПП АФ Котліно розташовані на території Гришинської сільської ради (далі с/р); Сергієвської с/р, Першотравневої с/р та на території Селидівській ради (відстань між кінцевими земельними ділянками 60км., м. Покровськ знаходиться в середині). Також, для перевезення робітників ПП АФ Котліно для виконання ними своїх службових обовязків, в тому числі укладення договорів, банківських установ, відділень ДТЕК у м. Добропіллі, м. Селідове та м. Покровськ; державних установ.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що складання дорожніх (шляхових) листів як документу звітності є правом, а не обов`язком підприємства, оскільки такий документ згідно внесення змін в законодавство відсутній (зміни внесені до Закону України Про автомобільний транспорт Законом від 05.07.2011 року №3565-VІ - був виключений абз.32 ст.1, яким встановлювалась необхідність наявності та визначення дорожнього листа.

Таким чином, вимоги відповідача про складання подорожніх листів окремо за кожен день не передбачені чинним законодавством, а відтак не можуть стверджувати про наявність будь-яких порушень, наслідком яких є донарахування податкових зобовязань.

Надані до перевірки подорожні листи містять усі обов`язкові реквізити, які дають можливість встановити зміст та обсяг господарської операції (в тому числі щодо кількості використаного пального та періоду його використання). Подорожніми листами з урахуванням вказаного в них часу виїзду та прибуття, а також кількісного пробігу (км), підтверджено можливість керування одним водієм різними автомобілями в межах робочого часу та необхідності використання різних типів автомобілів для виконання різних робіт.

У кожному з оформлених ПП АФ Котліно дорожніх листів узагальнено зазначено мету/ціль поїздок (всі місячні поїздки підтвердженні документально: договори, рахунки, накладні та інші документи, які стосуються діяльності підприємства).

Викладеним спростовуються доводи відповідача, що надані до перевірки подорожні листи не дають можливості встановити використання зазначеного автотранспорту в господарських цілях.

Неврахування контролюючим органом дорожніх листів з підстави їх складання за місяць, без зазначення встановленого законодавством України обовязку складати їх за інший період (добу/тиждень тощо) є порушенням вимог п.п. 4.1.4 п. 4.1. ст. 4 ПК України, яка передбачає презумпцію правомірності рішення платника податків.

Не відповідають вимогам чинного законодавства також посилання контролюючого органу про порушення позивачем вимог Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. №59, оскільки вона поширюється виключно на підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів. При цьому, фінансування ПП АФ Котліно за рахунок бюджетних коштів не здійснюється.

Твердження відповідача про використання службових автомобілів посадовими особами під час їх відпустки також не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються відомостями про періоди відпусток, що містяться у графіках відпусток та табелях обліку робочого часу.

З урахуванням доведення використання легкових автомобілів саме у господарській діяльності ПП Агрофірма Котліно , спростовуютья і твердження відповідача щодо необхідності нарахування компенсуючих податкових зобов`язань з ПДВ по операціям зі списання шин, паливно-мастильних матеріалів та технічного обслуговування та складання податкових накладних, за несвоєчасну реєстрацію яких застосовано штрафні санкції згідно з ст.120-1 Податкового кодексу України.

За таких обставин, судом першої інстанції правомірно скасовані податкові повідомлення-рішення від 04.01.2019р. №0010801414, №0010811414.

Податковим повідомлення-рішенням від 25.09.2018р. №0007411414 відповідачем у відповідності до вимог ч.1 п.121.1 ст.121 ПК України нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 510,00 грн. за порушення позивачем вимог п. 85.4, п. 85.8 ст. 85 ПК України.

Відповідно до ч.1 п.121.1 ст.121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Як встановлено судом, представниками контролюючого органу під час проведення перевірки вручались позивачу запити від 15.08.2018р., від 20.08.2018р. про надання копій документів, на які отримано відповіді від 16.08.2018р. №63 та від 20.08.2018р. №66, зміст яких контролюючим органом тлумачиться як відмова у наданні копій документів.

Позивач не заперечує права контролюючого органу на отримання копій документів, однак вказує, що таке право підлягає реалізації за умови дотримання контролюючим органом вимог п.п. 20.1.14 ст. 20, п. 85.4, п. 85.8 ст. 85 ПК України.

У відповідності до вимог п. 85.4 ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

За приписами п.85.8 цієї статті посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Тобто, у відповідності до наведених норм, запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен містити конкретні підстави, тобто, чітко окреслені обставини, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що застосування до позивача штрафних санкцій через неподання документів, перелік яких не визначено, без фіксування факту відсутності оригіналів таких документів, із наданням запитів, суперечать вимогам чинного законодавства України, а тому правомірно скасовано податкове повідомлення-рішення №0007411414 від 25.09.2018р.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного від 08 квітня 2019 року у справі №200/32/19-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного від 08 квітня 2019 року у справі №200/32/19-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 07 серпня 2019 року.

Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 08 серпня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 07 серпня 2019 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: І.В. Геращенко

Е.Г. Казначеєв