Постанова

від 08.08.2019 по справі 540/240/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2019 р.м.ОдесаСправа № 540/240/19 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року у справі за позовом приватного підприємства АНДРОС до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХС3128/1195/АВ/П/ТД-ФС від 29.01.2019 року, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ПП АНДРОС звернулось до суду з адміністративним позовом до ГУ Держпраці у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 29.01.2019 року за порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та пояснила, що постанова про накладення штрафу на ПП АНДРОС є протиправною оскільки під час проведення інспекційного відвідування, в порушення Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, інспекторами праці, за відсутності підстав, передбачених п.11, було залучено до проведення перевірки працівників правоохоронних органів, які відмовились реєструватись в журналі перевірок, не представились, але приймали участь у інспекційному відвідуванні, опитували працівників закладу, витребували для огляду документи та досліджували їх. В порушення вимог п.8, 9 Порядку № 295 інспектори праці розпочали інспектування до того як було надано для ознайомлення направлення на проведення інспекційного відвідування та показані посвідчення інспекторів праці. Незгодні з виявленим порушеннями щодо роботи ОСОБА_1 , оскільки з останньою було укладено цивільно-правову угоду, яка була надана інспекторам, але тлумачиться як трудова угода та розглядається як порушення ст.24 КЗпП України. ОСОБА_1 виконувала роботу по систематизації та зведенню паперових документів та їх внесенню в електронну базу, які прийняті у неї та підтверджуються актом виконаних робіт, розрахунком за виконані роботи з утриманням податку на доходи з фізичних осіб. Вона не перебувала у трудових відносинах із ПП АНДРОС , а виконувала роботу з чітко визначеним результатом відповідно до цивільно-правового договору. Цю роботу вона виконувала з використанням комп`ютерних програм позивача та на його техніці. Під час розгляду справи, посадовою особою ГУ Держпраці не було враховано зауваження позивача на акт перевірки, не роз`яснено права та обов`язки, не досліджено всі докази, а постанова була готова та підписана до закінчення самого розгляду справи.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив, що порушень порядку проведення інспекційного відвідування допущено не було. Інспекційне відвідування було проведено на підставі звернення УСБУ в Херсонській області працівники якого були присутні при інспекційному відвідуванні. Підстав для заборони такої присутності у інспекторів праці не має. Під час інспекційного відвідування виявлено особу з якою не оформлено трудові відносини, а цивільно-правова угода має ознаки трудової, оскільки для ОСОБА_1 було визначено робоче місце, проведено інструктаж щодо техніки безпеки та правил внутрішнього трудового розпорядку, встановлено графік роботи та передбачено вихідні. В договорі не зазначено, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів, тощо. ОСОБА_1 виконувала певні функції за конкретною посадою включеною до штатного розпису. Порушень при накладені штрафу на позивача допущено не було.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано Постанову Головного управління Держпраці у Херсонській області № ХС3128/1195/АВ/П/ТД-ФС від 29.01.2019 року про накладення штрафу на Приватне підприємство АНДРОС . Стягнуто з Головного управління Держпраці у Херсонській області (ЄДРПОУ 39792699, м. Херсон, вул. Тираспільска, 1) на користь Приватного підприємства АНДРОС (ЄДРПОУ 32125616, м. Херсон, вул. Молодіжна 2-а, кв. 48) судові витрати в сумі 1921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн.).

На вказане рішення суду Головне управління Держпраці у Херсонській області подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити Приватному підприємству АНДРОС в задоволенні позовних вимог. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального права, у зв`язку з чим, на думку апелянта, рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

ГУ Держпраці у Херсонській області з 14 по 15 січня 2019 року на підставі Наказу № 33 від 11.01.2019 року, направлення на проведення інспекційного відвідування було проведено інспекційне відвідування ПП АНДРОС з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин.

Підставою для проведення інспекційного відвідування став лист УСБУ в Херсонській області від 22.12.2018 року, в якому зазначено, що за наявною інформацією у ПП АНДРОС здійснюють діяльність медичні працівники, з якими неоформлені трудові відносини. Запропоновано спільно з співробітниками спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ в Херсонській області, здійснити інспекційне відвідування вищевказаного суб`єкта господарювання.

За результатами інспекційного відвідування складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ХС 3128/1195/АВ в якому зазначено про порушення ч.3 статті 24 КЗпПУ та ПКМУ № 413 Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу , а саме: ПП АНДРОС укладено договір від 02.01.2019 року про виконання роботи з фізичною особою ОСОБА_1 . Відповідно до договору ПП АНДРОС надає завдання, а ОСОБА_1 зобов`язується виконати роботу реєстратора-консультанта з медичних послуг, однак штатним розкладом ПП АНДРОС на 2019 рік від 03.01.2019 року передбачено посади консультанта та реєстратора. Відповідно до проведеного опитування ОСОБА_1 встановлено, що працівникові визначено робоче місце, роботодавець забезпечує працівника необхідними для роботи засобами, проведено інструктаж до початку роботи з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони; ознайомлена з правилами внутрішнього трудового розпорядку; встановлений графік роботи; передбачені вихідні .

Постановою ГУ Держпраці у Херсонській області від 29.01.2019 року на ПП АНДРОС за порушення ч.3 статті 24 КЗпПУ накладено штраф в сумі 125 190 грн. Наведена постанова оскаржена позивачем до суду.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи та порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон 877). Відповідно до ч. 4 ст.2 вищевказаного Закону заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 26.04.2017 року №295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295).

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Як вбачається з пояснень представника позивача, представника відповідача, наданих під час судового засідання суду першої інстанції, та допитаних в судовому засіданні суду першої інстанції свідків інспектора ОСОБА_2 та заступника головного лікаря ПП АНДРОС ОСОБА_3 , у інспекційному відвідуванні приймали участь представники УСБУ у Херсонській області.

На думку суду першої інстанції, з якою погоджується суд апеляційної інстанції, їх безпосередня участь у інспекційному відвідуванні була спільно спланована з представниками Управління Держпраці та не була пасивною, що підтверджується не тільки показами свідків, але і наданим на вимогу суду листом УСБУ в Херсонській області від 22.12.2018 року.

Так, в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_3 пояснила, що інспектування проводили чотири особи, два інспектора праці та два представника СБУ, один з яких пред`явив посвідчення, але не назвав прізвища. Проводилась відеозйомка інспекторами праці. Представники УСБУ відмовились внести записи про свою присутність в журнал перевірок. Вони задавали питання працівникам, знайомились з документами установи, вимагали надати договір оренди приміщення, вивчали його та інші документи, які їм надавали як інспектори праці так і працівники установи. Це була спільна перевірка СБУ та інспекції праці. Пояснення інспекторам праці стосовно ОСОБА_1 надавала і зазначила про те яку вона роботу виконувала, а саме здійснення комп`ютерного набору тексту, реєстрацію. Умови цивільно-правової угоди не знала, але пояснювала, що вона інколи проводила пацієнтів до кабінету лікаря бо декілька разів це бачила за відсутності інших працівників та наявності в цьому потреби.

Інспектор праці ОСОБА_2 , будучи допитаною як свідок під час судового засідання суду першої інстанції, пояснила, що прибули на перевірку до ПП АНДРОС разом з працівниками СБУ з якими здійснювали інспекційне відвідування. Свідок підтвердила, що під час перевірки працівники СБУ задавали питання співробітникам та вивчали документи. Відеозйомка не проводилась, але було знято копії документів. Щодо підстав залучення працівників СБУ пояснила, що вони були присутні як підтримка та для виклику поліції. На питання головуючого свідок пояснила, що жодної ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці при проведенні інспекційного відвідування ПП АНДРОС не було.

Виходячи з показів свідків, представника позивача, та листа УСБУ в Херсонській області від 22.12.2018 року суд першої інстанції критично оцінив пояснення представника відповідача, надані в судовому засіданні, що інспектори праці та представники СБУ діяли окремо, самостійно і це не було спільною перевіркою чи перевіркою із залученням правоохоронних органів.

Із зазначеним висновком погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що пунктами 11, 13 Порядку № 295 передбачено права та обов`язки інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань.

Підпунктом 4 пункту 11 цього Порядку встановлено, що інспектори праці мають право, за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів.

Однак, судом першої інстанції вірно встановлено, що при прибутті інспекторів праці до ПП АНДРОС не було виявлено жодних ознак кримінального правопорушення або створення загрози їх безпеці. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстав для залучення працівників правоохоронних органів у інспекторів праці не було, тим більше завчасно, до фактичного проведення інспекційного відвідування.

В цій справі суд не розглядає правомірність дій працівників УСБУ в Херсонській області щодо їх участі в інспекційному відвідуванні, оскільки це не є предметом оскарження, але суд зазначає, що діяльність правоохоронні органи, Служби Безпеки України, не органами державного контролю у сфері господарської діяльності, оскільки їх діяльність регламентована іншими законами України.

Відповідно до вимог ст.3 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: ... рівності прав і законних інтересів усіх суб`єктів господарювання; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання.

Враховуючи приписи ст.19 Конституції України, Закону України Про основні засад державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , положення Порядку № 295, - залучення інспекторами праці до інспекційного відвідування працівників правоохоронних чи інших органів можливе лише у випадках передбачених законодавством.

Оскільки випадки, зазначені в п.п.4 п.11 Порядку № 295 були відсутні у суб`єкта владних повноважень, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем порушено порядок проведення інспекційного відвідування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач - ГУ Держпраці, шляхом порушення основних засад та принципів здійснення державного нагляду, порядку здійснення інспектування, залучило та допустило до інспекційного відвідування ПП АНДРОС інші органи, а саме УСБУ в Херсонській області, забезпечило вивчення та передачу їм документів позивача, що є порушенням прав останнього, є тиском та втручанням в його господарську діяльність.

Стосовно цивільно-правової угоди з ОСОБА_1 колегія суддів також не погоджується з позицією відповідача, що така є трудовою угодою виходячи з такого.

Зі змісту договору про виконання роботи (а.с.38) відповідно до пункту 1.1. Договору Замовник дає завдання, а Виконавець зобов`язується виконати таку роботу реєстратора-консультанта медичних послуг (характер і вид роботи іменується робота ) в строк з 02.01.2019 року до 31.01.2019 року. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, що діють на підприємстві Замовника, не має права на одержання допомоги та соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням та на інші види державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 1.2. Договору Замовник забезпечує Виконавця всім необхідним для виконання роботи, а саме канцелярським приладдям шляхом видачі в строк на вимогу.

Пунктом 1.4. Договору встановлено, що прийняття роботи здійснюється в передбаченому додатком № 1 до цього Договору порядку.

Колегія суддів вважає, відповідач при прийнятті рішення щодо визначення зазначеної угоди як трудової виходив з того, що нею передбачено виконання роботи реєстратора-консультанта, посада якої передбачена штатним розкладом, врахувавши також пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Колегія суддів погоджується з тим, що формулювання, викладені у вищезазначеному договорі щодо найменування та виду робіт з ОСОБА_1 мають певні технічні та юридичні недоліки, а зазначення виконання роботи реєстратора-консультанта може розглядатись як укладення трудової угоди. Але відповідач не врахував інші обставини, викладені в цьому договорі та документи які були досліджені під час перевірки та в судовому засіданні суду першої інстанції, а саме: за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески. Не враховано строк дії договору.

Крім того, відповідно до акта виконаних робіт, який є Додатком № 1 до договору, ОСОБА_1 виконала, а Замовник прийняв послуги систематизації та зведення документів замовника - 100 аркушів, перенесення даних та документів Замовника з паперової форми в електронну, друк тексту даних та документів Замовника - 100 аркушів.

Позивачем сплачено Виконавцю винагороду в сумі 2000 гривень з утриманням податку з доходу, що підтверджується видатковим касовим ордером.

В судовому засіданні суду першої інстанції показання свідка ОСОБА_3 не є відмінними від письмових пояснень, наданих інспекторам праці під час перевірки і вони співпадають з роботами, відображеними в акті здачі-приймання виконаних робіт. Зазначення тих обставин, що ОСОБА_1 супроводжувала пацієнтів до лікарів, свідок підтвердила, але зазначила, що це було за умови відсутності на рецепції інших штатних працівників у виключних випадках.

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що такі одноразові послуги не можуть бути визначальними для визнання ОСОБА_4 як працюючої за трудовою угодою.

Щодо листка опитування ОСОБА_1 , долученого відповідачем та яке враховано при прийнятті рішення про накладення штрафу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що таке опитування проведено за формою, що не є затвердженою в установленому законом порядку і не можна розглядати як вільне викладення опитуваним своїх пояснень.

Але аналіз поставлених ОСОБА_1 питань та наданих нею відповідей, з урахуванням умов договору, переліку, обсягу та виду виконаних робіт дає підстави суду визнати, що такі роботи могли бути виконані тільки перебуваючи в установі, шляхом надання Виконавцю певної комп`ютерної техніки, допуску до програмного забезпечення, надання їй текстових документів з метою їх перенесення в електронну базу. Відповідно Виконавцю необхідно було здійснювати це в робочий час та в робочі дні цієї установи, що і дало підстави для надання відповідей, на які посилається відповідач.

Колегія суддів вважає, що взаємовідносини громадянина і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому, сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Чинне законодавство України не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому вважає, що сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору. Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до вимог ст.ст.902-903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Плата за договором про надання послуг. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи наведені норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сторони, підписавши цивільно-правові договори підряду, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у відповідних договорах.

Відповідачем суду першої та апеляційної інстанцій не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначених договорів, а його тлумачення цієї угоди як трудової, суд вважає помилковим. Дії позивача щодо укладення даних договорів не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч.3 ст.24 КЗпП України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням встановлених фактів, оцінюючи надані докази в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Кравченко К.В. Вербицька Н.В.