Постанова

від 08.08.2019 по справі 820/3656/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2019 року

Київ

справа №820/3656/17

касаційне провадження №К/9901/58539/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 (головуючий суддя: Мельников Р.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2018 (головуючий суддя: Жигилій С.П., судді: Сіренко О.І., Перцова Т.С.) у справі №820/3656/17 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, треті особи: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про визнання неправомірною діяльності, скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 звернулись до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, треті особи: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , в якому, з урахування уточнених позовних вимог, просили:

визнати неправомірною діяльність відповідача щодо неналежного розгляду заяв позивачів щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими № НОМЕР_1 площею 2,0000 га, № НОМЕР_2 площею 1.9246, га, № НОМЕР_3 площею 2.0000 га. № НОМЕР_4 площею 2.0000 га, № НОМЕР_5 площею 2.0000 га та скасувати накази відповідача, які надані громадянам: ОСОБА_10 № 9954-СГ від 14.06.2017, ОСОБА_11 № 9974-СГ від 14.06.2017, ОСОБА_9 : № 9960-СГ від 14.06.2017, ОСОБА_13 № 9971-СГ від 14.06.2017 на спірні земельні ділянки;

скасувати накази про надання дозволів на розробку проектів землеустрою та відведення у власність №9839-СГ від 14.06.2017, кадастровий № НОМЕР_6 , ОСОБА_14 , №9841-СГ від 14.06.2017 кадастровий № НОМЕР_7 , ОСОБА_15 , №9845-СГ від 14.06.2017 ОСОБА_16 № НОМЕР_8 ;

зобов`язати відповідача виконати вимоги законодавства щодо належного розгляду заяв (клопотань) позивачів щодо надання дозволів на розробку проектів та відведення їм земельних ділянок у власність для ведення особистих селянських господарств, розташованих на території Пархомівської сільської ради.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що ними у порядку, визначеному статтею 118 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ЗК України) та Закону України Про землеустрій були подані до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність та про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), втім відповідач ухилився від прийняття рішень по суті поставлених у зверненнях питань.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2017 об`єднано в одне провадження два самостійних провадження в адміністративних справах №820/3656/17 та №820/3660/17; справі присвоєно номер провадження №820/3656/17.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання дозволів на розробку проектів землеустрою, які надані громадянам: ОСОБА_10 №9954-СГ від 14.06.2017, ОСОБА_9 № 9960-СГ від 14.06.2017, ОСОБА_14 №9839-СГ від 14.06.2017, ОСОБА_15 №9841-СГ від 14.06.2017, ОСОБА_16 №9845-СГ від 14.06.2017.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2018, адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо належного розгляду заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок кадастрові № НОМЕР_1 площею 2.0000 га, № НОМЕР_2 площею 1.9246 га, № НОМЕР_3 площею 2.0000 га, № НОМЕР_4 площею 2.0000 га, № НОМЕР_5 площею 2.0000 га, розташованих на території Пархомівської сільської ради;

визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо належного розгляду заяв ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили того, що Головним управління Держгеокадастру у Харківській області не розглянуто по суті заяви позивачів щодо відведення їм земельних ділянок, за результатами чого не надано відповідних дозволів чи вмотивованої відмови у відведенні земельної ділянки, як того вимагають положення частини сьомої статті 118 ЗК України, що, в свою чергу вказує на порушення суб`єктом владних повноважень прав та законних інтересів позивачів.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Держгеокадастру у Харківській 06.08.2018 подало касаційну скаргу, у якій просило Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги вказав, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до помилкових висновків про неналежний розгляд відповідачем порушених у заявах питань. Скаржник також вказав, що зазначені у земельному законодавстві поняття проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є тотожними за своїм змістом та правовим регулюванням, що безпідставно не враховано судами попередніх інстанцій.

Окрім того, на думку скаржника, незалучення у справу ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, з урахуванням того, що предметом спору, у т.ч., є скасування наказів про надання дозволів цим особам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, призвело до неповного з`ясування обставин у справі. Також скаржник не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для виходу за межі позовних вимог та об`єднання справ №820/3656/17 та №820/3660/17 в одне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 02.11.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2018.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 02.07.2019 визначений новий склад суду.

На адресу суду касаційної інстанцій від представника позивачів надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просив суд залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Інші учасники провадження правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.

Ухвалою Верховного Суду від 05.08.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог ст. 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 24.10.2016 №11621-СГ Про надання згоди на поділ земельної ділянки надано ОСОБА_1 згоду на поділ земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 9,9246 га (кадастровий номер НОМЕР_10 ) (т.2 а.с. 86).

У зв`язку з цим, на замовлення ОСОБА_1 приватною організацією у сфері землеустрою було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради Краснокутського району Харківської області з кадастровим номером № НОМЕР_10 , результаті чого утворено земельні ділянки з кадастровими № НОМЕР_1 площею 2,00 га, № НОМЕР_5 площею 2,00 га, № НОМЕР_3 площею 2,00 га, № НОМЕР_4 площею 2,00 га, № НОМЕР_2 площею 1,9246 га.

У травні 2017 року ОСОБА_1 у своїх власних інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у порядку встановленому статтею 118 ЗК та Закону України від 22.05.2003 №858-IV Про землеустрій (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №858-IV) звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Також, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з заявами про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населених пунктів Пархомівської сільської ради Краснокутського району Харківської області у власність для ведення особистого селянського господарства. До заяв було необхідний пакет документів.

З заявою про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населених пунктів Пархомівської сільської ради Краснокутського району Харківської області у власність для ведення особистого селянського господарства до відповідача звернувся і ОСОБА_6 .

За результатами розгляду порушених у заявах питань, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області зазначило про таке:

13.06.2017 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області направило листа №Ч-13087/0/6-12622/0/21-17 Про розгляд заяви , яким повідомило ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про необхідність надати інформацію щодо подальшого використання земельної ділянки, з урахуванням положень Закону України Про особисте селянське господарство ;

у листі від 16.05.2017 Ч-9506/0/6-10021/0/21-16 Про розгляд заяви ОСОБА_1 повідомлено, що бажана земельна ділянка обліковується як землі запасу та наданий час вирішується питання щодо включення її до переліку таких, права на яку можуть бути продані на земельних торгах;

у листі від 23.06.2017 №Ч-18840/0/6-15966/0/21-17 Про розгляд заяви ОСОБА_6 запропоновано звернутися до Харківської обласної громадської організації Спілка ветеранів АТО для подальшого включення до переліку учасників антитерористичної операції та членів сімей загиблих воїнів, які потребують реалізації першочерговим правом на замелю;

у листі від 22.06.2017 №М-13724-0/6-14821/0/21-17 Про розгляд заяви ОСОБА_1 (для інформування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ) повідомлено про те, що на розгляді в Головному управлінні Держгеокадастру у Харківській області знаходиться 971 заява учасників антитерористичної операції на отримання дозволів на розробку документації із землеустрою, у межах норм безоплатної приватизації, майже 1378 га, тому Держгеокадастр утримується від прийняття відповідного рішення до момент вирішення по суті питання забезпечення земельними ділянками учасників АТО.

27.06.2017 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з листом, у якому просив терміново прийняти остаточне рішення по поданим заявам ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Листом від 26.07.2017 №Ч-19730/0/6-18325/0/21-17 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повідомило заявника про те, що подане клопотання не відповідає вимогам встановленим Законом України Про звернення громадян . Також суб`єктом розгляду зазначено, що надісланий лист не є клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та, відповідно, не є підставою для прийняття Головним управлінням відповідних рішень.

Вважаючи, що відповідач не здійснив належного розгляду зазначених заяв, позивачів звернулися з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до положень статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Згідно положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 га.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений ст . 118 ЗК України.

За змістом частини шостої цієї норми громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення (….) особистого селянського господарства (….) подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно положень частини сьомої статті 118 ЗК відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Отже, виходячи зі змісту норм земельного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування з питань надання у власність земельних ділянок вбачається, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. Саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

При цьому, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак, з огляду на положення статті 123 ЗК України суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що неправомірною є відмова відповідача надати ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав інших, ніж передбачені законом.

Окремо Верховний Суд звертає увагу на те, що результати вирішення питань пов`язаних з наданням зацікавленій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність чи відмову у наданні такого мають оформлюватись у формі рішення суб`єкта владних повноважень.

Так, правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

У спірному випадку, як вірно зазначили суди попередніх інстанції, за результатами розгляду порушених у заявах питань відповідачем надано відповідь листами, попри те, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заяви подавались у відповідності до положень статті 118 ЗК України , а не в порядку Закону України Про звернення громадян .

Відтак, висновки суду першої та апеляційної інстанцій про неналежний розгляд відповідачем питань пов`язаних з наданням цим особам дозволу на розробку проекту землеустрою знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

З огляду на неналежний розгляд відповідачем заяв ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про надання дозволу на розборку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, обраний спосіб захисту порушених прав цих осіб шляхом зобов`язання відповідача розглянути заяви вказаних заявників відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення позивачів в правах.

При цьому, необхідність виходу за межі позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неналежного розгляду заяв позивачів була зумовлена невідповідністю прохальної частини уточнюючої позовної заяви (а.с. 7-8, том 5) її змісту, а отже суди, з урахуванням завдань адмінсудочинства, обґрунтовано вийшли за межі позовних вимог задля захисту порушених прав та інтересів позивачів у спірних правовідносинах.

Також судами встановлено, що ОСОБА_1 у своїх власних інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернувся у порядку встановленому статтею 118 ЗК та Законом України Про землеустрій до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Тобто, предметом спору між вказаними особами та відповідачем є правомірність дій останнього щодо відмови надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки.

Відповідно до статті 1 Закону №858-IV проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Згідно статті 25 Закону №858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Види документації із землеустрою: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

З наведеного слідує, що законодавець відносить проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до різних за своєю суттю документів із землеустрою.

Суди попередніх інстанцій частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не врахували того, що ці особи звернулись до відповідача із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а не про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У той же час, зазначені у земельному законодавстві поняття проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є тотожними, однаковими за своїм змістом та відповідно за процедурою виконання цієї документації.

Відповідно до статті 55 Закону №858-IV у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Відповідно до п. 2 розділу 7 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Отже, право отримати згоду на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі має лише її користувач.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №808/3080/16 від 19.12.2018 та від 17.04.2019 у справі №812/1143/17.

Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Отже, для правильного вирішення справи в частині позовних вимог заявлених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області суду необхідно з`ясувати чи перебувають бажані земельні ділянки у користуванні зазначених осіб та відповідно при вирішенні цього питання слід застосовувати правові норми, що регулюють правовідносини пов`язані із наданням дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо неналежного розгляду їх заяв та зобов`язання розглянути ці зави підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2018 підлягають залишенню без змін.

Доводи скаржника про відсутність підстав для об`єднання справ №820/3660/17 за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та №820/3656/17 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в одне провадження із присвоєнням справі №820/3656/17, не заслуговують на увагу, з огляду на те, що має місце однорідність позовних заяв, тобто вимог які випливають із подібних правовідносин, заявлених різних позивачів до одного і того ж суб`єкта оскарження.

З приводу доводів скаржника щодо не залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , Верховний Суд зазначає наступне. Захист прав зазначених осіб передбачений статтями 293, 328 КАС України. В контексті предмету спору та встановлених обставин не залучення зазначених осіб до участі у справі не призвело до неправильного вирішення справи по суті, оскільки провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування наказів про надання цим особам дозволів на розробку проектів землеустрою та відведення у власність закрито на підставі ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2018, яка набрала законної сили.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2018 у справі №820/3656/17 в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо неналежного розгляду їх заяв та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області розглянути ці заяви - скасувати.

Справу у скасованій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2018 у справі №820/3656/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа