Постанова

від 31.07.2019 по справі 904/5220/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2019 року м.Дніпро Справа № 904/5220/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А.( доповідача),

суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,

cекретар судового засідання: Колесник Д.А.

представники сторін:

від позивача: Швець Вадим Анатолійович, ордер ОД №506824 від 03.05.2019 року, адвокат;

від відповідача: Горенич Тетяна Іванівна, довіреність №б/н від 30.07.2019 року, адвокат;

розглянувши апеляційну скаргу Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2019 року (з урахуванням ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2019 року) про розстрочення виконання рішення суду у справі №904/5220/18 ( суддя Бєлік В.Г.)

за позовом Підприємства об`єднання громадян (Релігійної організації, профспілки) "НЕРТУС", м. Одеса

до Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства, м. Дніпро

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 2 746 889,43 грн. за договором поставки товару № 22/08/13 від 22.08.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2019 року позов Підприємства об`єднання громадян (Релігійної організації, профспілки) "НЕРТУС" до Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 2 746 889,43 грн. за договором поставки товару № 22/08/13 від 22.08.2013 року - задоволено частково та стягнуто з Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на користь Підприємства об`єднання громадян (Релігійної організації, профспілки) "НЕРТУС" 1 809 643,23 грн. - основного боргу, 391 388,08 грн. - пені, 34 033,00 грн. - 3% річних, 58 139,55 грн. - інфляційних втрат та 37 386,06 грн. - витрат по сплаті судового збору. В частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу за договором поставки № 22/08/13 від 22.08.2013 року у сумі 199 200,00 грн. - закрито провадження.

Рішення набрало чинності відповідно до постанови Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2019 року.

05.06.2019 року судом видано наказ на виконання рішення суду.

Відповідач звернувся до суду з заявою про розстрочку виконання рішення суду до травня 2020 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2019 року у справі № 904/5220/19 заяву Дніпропетровського казенного експериментального протезно - ортопедичного підприємства про розстрочку виконання судового рішення від 05.02.2019 року у справі №904/5220/18 - задоволено частково.

Розстрочено виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2019 року у справі №904/5220/18 щодо сплати Дніпропетровським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством на користь Підприємства об`єднання громадян (Релігійної організації, профспілки) "НЕРТУС" загальної суми боргу в розмірі 2 33 589,92грн. на три місяці в таких частинах: червень 2019 року - 1 165 294,96грн.; липень 2019 року - 1 165 294,96 грн.

В решті вимог заяви Дніпропетровського казенного експериментального протезно - ортопедичного підприємства про розстрочку виконання судового рішення від 05.02.2019 року у справі №904/5220/18 відмовлено.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2019 року виправлено описку в ухвалі суду від 18.06.2019 року у справі №904/5220/18 та зазначено: "Розстрочити виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2019 року у справі №904/5220/18 щодо сплати Дніпропетровським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством на користь Підприємства об`єднання громадян (Релігійної організації, профспілки) "НЕРТУС" загальної суми боргу в розмірі 2 33 589,92грн. на три місяці в таких частинах: червень 2019 року - 1 165 294,96грн.; липень 2019 року - 1 165 294,96 грн.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що надані Дніпропетровським казенним експериментальним протезно - ортопедичним підприємством копії форми 1 (баланс підприємства), копія платіжного доручення від 11.01.2019 року №36, копія платіжного доручення від 11.01.2019 року №35, копія платіжного доручення від 08.01.2019 року №6, копія платіжного доручення від 08.01.2019 року №10, копія картки рахунку 631, оригінал банківської довідки станом на 28.05.2019 року підтверджують наявність обставин, що ускладнюють та роблять неможливим виконання рішення господарського суду від 05.02.2019 року.

За таких обставин та враховуючи інтереси обох сторін, суд першої інстанції розстрочив виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2019 року у справі № 904/5220/18 на два місяці в таких частинах: червень 2019 року 1 165 294,96 грн.; липень 2019 року 1 165 294,96 грн.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Дніпропетровське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та надати розстрочення виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2019 року у справі №904/5220/18 та затвердити наступний графік виконання судового рішення:

Сума погашення Дата погашення

1. 194 215 грн. 83 коп. Червень 2019 року.

2. 194 215 грн. 83 коп. Липень 2019 року.

3. 194 215 грн. 83 коп. Серпень 2019 року.

4. 194 215 грн. 83 коп. Вересень 2019 року.

5. 194 215 грн. 83 коп. Жовтень 2019 року.

6. 194 215 грн. 83 коп. Листопад 2019 року.

7. 194 215 грн. 83 коп. Грудень 2019 року.

8. 194 215 грн. 83 коп. Січень 2020 року.

9. 194 215 грн. 83 коп. Лютий 2020 року.

10. 194 215 грн. 83 коп. Березень 2020 року.

11. 194 215 грн. 83 коп. Квітень 2020 року.

12. 194 215 грн. 83 коп. Травень 2020 року.

На загальну суму у розмірі 2 330 589 грн. 92 коп.

Скаржник в своїй апеляційній скарзі (разом з уточненням до апеляційної скарги) посилається на те, що відповідач знаходиться в надзвичайно скрутному матеріальному становищі та сплата заборгованості без здійснення розстрочення даної суми протягом року взагалі являється неможливою.

Зазначає, що сума заборгованості являється досить великою і її сплата повністю або навіть її частини в розмірі - 1 165 294, 90 грн. підприємству позивача може призвести до зупинки діяльності підприємства відповідача та його неплатоспроможності взагалі, та соціальної напруженості в цій сфері.

Наголошує на тому, що підприємство являється єдиним в регіоні Державним підприємством, яке здійснює виготовлення та забезпечення технічними засобами реабілітації осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю. З огляду на це, стягнення суми заборгованості без розстрочки за рішенням суду, зумовить неможливість погасити заборгованість за іншими платежами, податками та зборами, а також зумовить неможливість виплати заробітної плати працівникам підприємства.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем не надано.

Апелянт (відповідач у справі) у судовому засіданні підтримав доводи,

наведені в апеляційній скарзі, та просив колегію суддів задовольнити зазначені ним вимоги в повному обсязі.

Позивач у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував в повному обсязі. В усних поясненнях зазначав на те, що у до відзиву на заяву позивач надавав суду першої інстанції докази, якими підтверджується надходження грошових коштів на рахунки відповідача, здійснення ним господарської діяльності. Просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно з ч.ч.1-3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2019 року у даній справі набрало законної сили 03.06.2019 року.

З відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за поставлений протягом січня - травня 2018 року товар в розмірі 1 809 643,23 грн, а також стягнуто 391 388,08 грн - пені, 34 033,00 грн - 3% річних, 58 139,55 грн - інфляційних втрат та 37 386,06 грн - витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частинами третьою-пятою вказаної норми передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Отже, вирішуючи питання про розстрочення або відстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, враховувати ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи, а також суду необхідно враховувати строк, на який виконання рішення може бути розстрочено або відстрочено.

Як зазначено вище, рішення у даній справі про стягнення суми боргу та штрафних санкцій ухвалено 05.02.2019 року, тому його виконання може бути розстрочено лише до 05.02.2020 року, а не до травня 2020 року, як зазначив апелянт.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Так, на обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення та підтвердження неможливості виконання рішення суду заявником надано: копія форми 1 (балансу підприємства) відповідача Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства; копія платіжного доручення від 11.01.2019 року №36; копія платіжного доручення від 11.01.2019 року №35; копія платіжного доручення від 08.01.2019 року №6; копія платіжного доручення від 08.01.2019 року №10; копія картки рахунку 631; оригінал банківської довідки станом на 28.05.2019 року (т. 2 а.с. 206-212).

Суд першої інстанції вказані докази прийняв до уваги, однак не зазначив, які саме обставини, зазначені відповідачем, та які інтереси позивача ним враховано при винесенні ухвали.

Між тим, колегія суддів вважає, що розстрочка виконання рішення суду на більший, ніж вказано в оскаржуваній ухвалі, строк, негативно впливає на інтереси позивача.

Так, надаючи оцінку наявним у справі доказам, колегією суддів встановлено, що надана відповідачем довідка №1183 від 28.05.2019 року АТ "Ощадбанк" про залишок грошових коштів - 129 646,24 грн. на рахунку ДКЕПОП № НОМЕР_1 підтверджує лише стан рахунку відповідача на дату видачі довідки.

Про наявність рахунків в інших банках відповідач не зазначив, однак на договорі поставки, за яким стягнута заборгованість, вказано рахунок відповідача в ПАТ "Терра банк". На реквізитах довіреності представника відповідача значиться рахунок в ПАТ КБ "Приватбанк".

Колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу заперечення позивача щодо поданої апелянтом заяви, згідно яких відповідно до офіційного інформаційного порталу в мережі інтернет - Е-DATA, на якому оприлюднюється інформація про використання публічних коштів, на користь Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства за період з 01.01.2019 року по 01.06.2019 року перераховано 9,086 млн. грн. (відомості за кодом ЕДРПОУ 03187660 на веб-ресурсі за посиланням: https://spending. gov. ua).

За період з 11.03.2019 року по 10.06.2019 року на розрахунковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 за операціями, які перевищують суму 45 тисяч гривень зараховано публічних коштів в розмірі 2 509 264,52 грн. (том 3 а.с. 3 -36).

Таким чином, відповідач не надав суду повну інформацію про наявні рахунки підприємства та рух коштів по ним.

Щодо наданих суду першої інстанції доказів часткового виконання рішення суду у добровільному порядку, то ця обставина не є підставою для задоволення заяви в повному обсязі, адже рішення суду відповідно до ст.326 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковим для виконання.

Докази, надані суду апеляційної інстанції, колегією суддів не приймаються в силу ч.3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що пункт 1 статті 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

Згідно з підпунктом 7.2 пункту 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змінами і доповненнями), підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У зв`язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Суд звертає увагу, що фінансовий стан підприємства - це сукупність показників, які відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні і потенційні фінансові можливості підприємства. Незадовільний фінансовий стан характеризується незадовільною платіжною готовністю, простроченою заборгованістю перед бюджетом, постачальником і банком, недостатньо стійкою потенційною фінансовою базою в зв`язку з несприятливими тенденціями в виробництві тощо.

Доводи відповідача до уваги не приймаються, оскільки відповідно до Закону України "Про підприємництво" підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, в ході здійснення своєї підприємницької діяльності відповідач діє на власний розсуд та має і повинен розуміти всі ризики, які можуть мати його правовідносини з контрагентами.

Те, що відповідач має статус державного підприємства, не є особливою, виключною обставиною, для надання йому певних привілеїв при розгляді питання щодо розстрочки виконання рішення суду.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.55 Господарського кодексу України державне підприємство є одним із суб`єктів господарювання. Відповідно до ч.1 вказаної норми таке підприємство несе самостійну відповідальність за своїми зобов`язаннями.

Колегія суддів вважає, що необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Отже, при розгляді заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області судом першої інстанції було вірно враховано можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у строк, про який просив відповідач.

Фінансовий стан боржника не звільняє його від належного виконання зобов`язань перед кредитором, не робить неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, виходячи з вищенаведеного, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області про часткове задоволення заяви Дніпропетровського казенного експериментального протезно - ортопедичного підприємства про розстрочку виконання судового рішення від 05.02.2019 року у справі №904/5220/18 на два місяці, які на час розгляду апеляційної скарги минули, слід залишити без змін.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача у справі.

З підстав наведеного та керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2019 року у справі № 904/5220/18 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на Дніпропетровське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Підписано в повному обсязі 08.08.2019 року.