Рішення

від 29.07.2019 по справі 908/803/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/59/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2019 Справа № 908/803/19

м. Запоріжжя

За позовом: Концерну «Міські теплові мережі» , код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Онікс» , код ЄДРПОУ 20502637 (69068, м.Запоріжжя, вул. Кругова, 148; адреса об`єкту (нежитлового приміщення): 69068, м. Запоріжжя, вул. Кругова, 148, прим. ХVІІ підвалу літ. А-4);

про спонукання укласти договір

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

Представники сторін:

Від позивача: Камінська О.Є., довіреність № 537/20-19 від 22.05.2019, член правління;

Від відповідача: Чмут С.В., довіреність № 18 від 06.05.2019

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну «Міські теплові мережі» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс, про спонукання укласти договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. В прохальній частині позовної заяви вимоги викладено наступним чином: вважати договір № 340571 від 28.01.2019 «Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води» між Концерном «Міські теплові мережі» та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Онікс» укладеним (відповідний проект договору додано до позову).

Ухвалою суду від 08.04.2019 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/803/19, присвоєний номер провадження 9/59/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.05.2019. Ухвалою суду від 08.05.2019 підготовче засідання відкладено на 30.05.2019. Ухвалою суду від 30.05.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 08.07.2019 включно, підготовче засідання відкладено на 25.06.2019. Ухвалою суду від 06.06.2019 у зв`язку із відпусткою судді судове засідання призначене на 25.06.2019, призначено на 01.07.2019. Ухвалою суду від 01.07.2019 закрито підготовче провадження у справі № 908/803/19 та призначено її до судового розгляду по суті на 29.07.2019.

29.07.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовано тим, що відповідно до вимог ст.ст. 20, 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Згідно з п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 (у поточній редакції від 03.08.2017) відповідні послуги надаються споживачеві згідно з договором, оформленим на основі типового договору. Нежитлове приміщення, яке займає відповідач і є його власником, розташоване у багатоквартирному житловому будинку, відповідне обладнання якого приєднане до внутрішньобудинкових систем. Концерн Міські теплові мережі направив на адресу відповідача для підписання договір № 340571 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 28.01.2019, проте дане поштове відправлення було повернуто поштовим відділенням за закінченням терміну зберігання. Не зважаючи на відсутність договору, в цілях недопущення порушення прав мешканців будинку, позивач здійснював та продовжує здійснювати постачання теплової енергії до приміщення відповідача. Відповідач пропозицію Концерну проігнорував, у визначені діючим законодавством строки відповіді не надав, договір не уклав. У зв`язку із цим, позивач звернувся до суду із позовом до відповідача із повними вимогами: вважати договір № 340571 від 28.01.2019 «Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води» між Концерном «Міські теплові мережі» та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Онікс» укладеним. Вимоги обґрунтовано ст.ст. 3, 48 Конституції України, п. 1 ч. 2 ст. 16, ст.ст. 3, 6, 203, 208, 322, 626, 627, 628, 638, 642, 643, 649 ЦК України, ст.ст. 179, 181, 187, 275 ГК України, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (у поточній редакції від 30.08.2017).

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. 01.05.2019 вступив в дію Закон України від 09.11.2017 № 2189-VІІ Про житлово-комунальні послуги , відповідно до п. 2 розділу VІ Прикінцеві та перехідні положення якого Закон України Про житлово-комунальні послуг від 24.06.2004 № 1875-ІV, на який посилається позивач, визнано таким, що втратив чинність. Відповідно до п.п. 6, 13 ч.1 ст. 1 Закону споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач це особа, яка отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб. Згідно зі ст. 12 Закону договори про надання житлово-комунальних послуг укладається на основі типових договорів, які можуть затверджуватись окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальних, колективних). Пунктом 22 типового договору, затвердженого Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, на основі якого позивачем складено договір, який він просить вважати укладеним, передбачено, що точками розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві у багатоквартирному будинку є: з централізованого опалення - відгалуження від стояків у межах квартир; постачання холодної та гарячої води - після першої водозапірної арматури на відгалуженні від стояка у квартирі споживача. ТОВ Онікс дійсно є власником нежитлового підвального приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Опалення будинку здійснюється від котельної АТ Мотор-Січ через систему магістральних і розподільчих теплових мереж, які були передані на обслуговування позивачеві. Через належне відповідачу приміщення проходять труби теплоопалення для опалення будинку, однак у приміщення відповідача опалення та гаряча вода від цих труб не подається, труби мають теплоізоляцію і опалення від зазначених труб у приміщенні не здійснюється. В приміщенні відсутні будь-які точки обігріву від труб тепловодоопалення (радіатори, батареї тощо), а також стояки труб опалення та подачі гарячої води. Обігрів приміщення здійснюється за рахунок електрообігрівачів, а підігрів води - з використання електричного бойлера. Зазначена обставина підтверджується Актом огляду приміщення від 25.04.2019 та доданими до нього фотографіями. До передачі теплових мереж до обслуговування позивача, договори на постачання теплової енергії та гарячої води з попереднім володільцем мереж відповідачем не укладалися, про фактичне неотримання ТОВ Фірма Онікс послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води позивач неодноразово повідомлявся листами від 20.08.2108 № 14, від 13.03.2019 № 06. Таким чином, відповідач не може вважатися споживачем комунальних послуг, що надаються позивачем, і підстави для укладення запропонованого позивачем договору відсутні. Крім того, у ст. 13 Закону Про житлово-комунальні послуги передбачено, що договір може вважатися укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо споживач який отримав проект договору вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги. Також передбачено, що відмова споживача від укладення договору є підставою для припинення в односторонньому порядку надання виконавцем відповідної послуги. Таким чином, Закон передбачає можливість для виконавця припинити надання послуги у випадку відмови від укладення договору про надання житлово-комунальної послуги. Зобов`язання в судовому порядку до особи, яка не вчинила дій, що засвідчують її волю до отримання такої послуги, Закон не передбачає. Отже, відповідач вважає, що підстави для задоволення вимог позивача відсутні, просить у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що оскільки закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, позов Концерну МТМ було вмотивовано відповідно до чинного законодавства на момент його подачі до суду. Твердження позивача про те, що через належне відповідачу приміщення транзитом проходять належні позивачеві труби, які мають теплоізоляцію, відповідає фактичним обставинам та підтверджується актом обстеження системи теплоспоживання від 13.03.2018. Відповідно до цього акту система опалення загальна з житловим будинком (двохтрубна, з нижньою разводкою). Факт наявності у належному відповідачу приміщенні теплопостачання по стоякам та трубопроводам, які транзитом проходять через це приміщення та входять до єдиної системи теплопостачання житлового будинку, є доведеними належними доказами. Щодо відсутності радіаторів опалення у приміщенні, здійснено розрахунок теплового навантаження, який використовується позивачем при визначенні вартості теплопостачання і не містить тепловіддачі від обігріваючих приладі, який міститься в матеріалах справи. Опалювальна установка для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов`язаних частин, що складають систему опалення - сукупність взаємопов`язаних технічних елементів і пристроїв, призначених для передачі у приміщення необхідної кількості теплоти та підтримання в них заданої температури повітряного середовища. Опалення - це особливий вид комунальної послуги, тепловіддача в приміщення від теплоносія, що циркулює в системі опалення відбувається не тільки від радіаторів опалення, а й за рахунок теплопровідності, випромінювання в конвекції, і поширюється не тільки від радіаторів, але й від інших елементів системи опалення (трубопроводи, стояки, підводки тощо), що свідчить про надходження тепла у приміщення. При підрахунку поверхні опалювальних приладів, необхідно враховувати тепловиділення в приміщенні від прокладених трубопроводів (стояків, підводок до приладів тощо), що знаходяться у приміщенні з приладами обліку або без них. Таким чином, споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке виділяється від зазначених трубопроводів. Наданий відповідачем акт обстеження приміщення складено без участі теплотехніка, особами, у яких відсутній достатній обсяг знань, що дають змогу зробити коректний висновок щодо теплового навантаження у приміщенні, тому цей акт не можу слугувати належним доказом у справі. Порядок відключення приміщень від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання регламентується Наказом Мінбуду України від 22.11.20105 №4 та постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, якими передбачена можливість відключення від мережі будинку в цілому за рішенням загальних зборів та за згодою всіх власників приміщень у житловому будинку і не дозволяється відключення окремих приміщень у житлових будинках.

В запереченні на відповідь на відзив відповідачем зазначено про наступне. Відповідно до ст. 187 ГК України днем укладення договору вважається день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору. Отже, будь-які правові підстави вимагати від відповідача укладення договору про надання комунальних послуг, проект якого складено у відповідності до законодавства, яке діяло до 01.05.201, і який не відповідає вимогам Закону від 09.11.2017 № 2189-VIIІ Про житлово-комунальні послуги , у позивача на даний час відсутні. Відповідно до п. 4 розділу VІ цього Закону протягом року з дня введення його в дію співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, а останні - укласти із співвласниками договори відповідно до обраної моделі організації договірних відносин. Співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у якому знаходиться належне ТОВ Фірма Онікс нежитлове приміщення, рішення про модель організації договірних відносин з виконавцем комунальних послуг до цього часу не прийняли, а отже зобов`язання відповідача укласти договір, який за своєю природою є індивідуальним (ч. 1 ст. 14 Закону), позбавить відповідача можливості обрати іншу модель організації договірних відносин з позивачем та зачепить права інших співвласників зазначеного будинку. Наданий позивачем акт обстеження системи теплоспоживання від 13.03.2018 не може вважатися належним доказом у справі, оскільки фактично такий огляд не проводився, зазначений акт складався без відома керівництва відповідача і підписаний лише представниками позивача, тобто заінтересованими особами, а зазначені в акті відомості не відповідають дійсності.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Статуту Концерну Міські теплові мережі (позивач у справі) основною метою його діяльності є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є, зокрема, виробництво, розподілення та постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.

24.03.2007 до реєстру прав власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу 2-15 від 04.01.2017, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, внесено запис про право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Онікс (відповідач у справі) на нерухоме майно: нежиле приміщення ХVІІ підвалу літ. А-4 загальною площею 149,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Концерн Міські теплові мережі в особі філії МТМ Шевченківського району, у зв`язку з передачею магістральних та теплових мереж у Шевченківському районі м.Запоріжжя на обслуговування Концерну, листом від 31.01.2019 № 475/09-1 направлено на адресу ТОВ Фірма Онікс для розгляду та оформлення два примірника договору №340571 про надання послуг з централізованого постачання гарячої води. Вказаний лист з додатком, який 04.02.2019 був направлений на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням, було повернуто відділенням поштового зв`язку адресанту за закінченням терміну зберігання.

29.03.2019 Концерном МТМ направлено до господарського суду Запорізької області позов до ТОВ Фірма Онікс про спонукання укласти договір, в прохальній частині позовної заяви позивач просить вважати договір № 340571 від 28.01.2019 «Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води» між Концерном «Міські теплові мережі» та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Онікс» укладеним.

До позовної заяви, зокрема, додано копію акту обстеження системи теплоспоживання, складеного 13.03.2018 комісією у складі двох працівників теплової інспекції Концерну, за змістом якого за результатами технічного огляду системи теплоспоживання споживача - ТОВ Фірма Онікс , за адресою: м.Запоріжжя, вул АДРЕСА_1 буд. 148, прим ХVІІ підвалу літ. А-4, було встановлено: система опалення приміщення є спільною із житловим будинком (двотрубна з нижньою розводкою); у приміщеннях №№ 1-4 знаходиться теплове обладнання системи опалення у вигляді трубопроводів у стін та підлоги та стояків житлового будинку (у приміщенні №1 трубопроводи та стояки зашиті пластиковими та гіпсокартоновими конструкціями); вказано діаметр та довжину (висоту) труб. Гаряче водопостачання централізоване, встановлений водомір, пломба у наявності; встановлений електроводонагрівач. Акт підписаний позивачем (членами комісії), підпис відповідача (споживача) відсутній.

Відповідач надав в матеріали справи копію листа вих. № 14 від 20.08.2018 (а.с.42) у відповідь на лист Концерну Міські теплові мережі від 17.08.2018 № 1943/091 (з проектом договору № 340571 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 28.08.2018), яким повідомляв позивача, що у приміщеннях підвалу за адресою: АДРЕСА_1 , прокладені та проходять транзитом труби тепловодоопалення для опалення будинку, які мають теплоізоляцію від розповсюдження тепла, фактично опалення від зазначених труб не подається, точки обігріву від цих труб (радіатори, батареї тощо) відсутні. У зв`язку із цими обставинами ТОВ Фірма Онікс просило переглянути запропонований проект договору та наведені у ньому розрахунки вартості теплової енергії. Згідно з наданою відповідачем копією листа за вих. № 06 від 13.03.2019 (а.с.41) ТОВ Фірма Онікс повідомляло позивача про необґрунтованість претензії щодо заборгованості за теплову енергію у вказаному приміщенні, оскільки договірні відносини відсутні та опалення від наявних у приміщенні труб не подається.

Відповідачем також надано у справу копію Акту обстеження приміщення від 25.04.2019, складеного комісією у складі двох осіб, зареєстрованих за адресою: вул АДРЕСА_1 (голови та члена правління ОСББ) та заступника директора ТОВ Фірма Онікс (член правління ОСББ), у присутності директора ТОВ Фірма Онікс , в якому зазначено, що через нежитлове приміщення підвалу ХVІІ, літ. А-4, площею 149,7 кв. м, яке належить відповідачу на праві власності, транзитом проходять труби тепловодоопалення будинку, труби мають теплоізоляцію (утеплювач та алюмінієва фольга) від розповсюдження тепла по приміщенню і опалення від зазначених труб у приміщення підвалу не подається. Під час огляду здійснювалась фотозйомка за допомогою цифрової камери мобільного телефону (додаються).

Зі змісту ст. 11 Цивільного кодексу України слідує, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Приписами статей 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та сформовані загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 630 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

Відповідно до змісту статей 6, 627 ЦК України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Причиною виникнення спору у даній справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води укладеним у судовому порядку в редакції позивача.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають на наступних підставах.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 714 ЦК України встановлені особливості договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно з якою визначені сторони: постачальник, який зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про теплопостачання відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 1 цього Закону теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Статтею 24 Закону України Про теплопостачання встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Законом України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004 № 1875-ІV, визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Стаття 4 цього Закону передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Аналіз даного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 цього Закону споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Цей обов`язок кореспондується з обов`язком виконавця, визначеному пунктом 3 частини другої статті 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (у поточній редакції від 30.08.2017) послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Даною постановою затверджено Форму та зміст (умови) Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно з ч. 2 ст. 179 Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Згідно з приписами частини третьої статті 184 ГК України укладення господарських договорів на основі типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Відповідно до статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Загальний порядок укладання господарських договорів передбачений ст.181 Господарського кодексу України.

Приписами цієї статті встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму у двадцятиденний строк після одержання договору.

Згідно з ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Як встановлено судом, Концерн Міські теплові мережі в особі філії МТМ Шевченківського району у зв`язку з передачею магістральних та теплових мереж у Шевченківському районі м.Запоріжжя на обслуговування Концерну листом від 31.01.2019 за № 475/09-1 на адресу ТОВ Фірма Онікс , як власника нежитлового приміщення підвалу, розташованого у житловому будинку по АДРЕСА_1 , направлено для розгляду та оформлення два примірника договору № 340571 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, датованого 28.01.2019.

Вказаний лист з додатком, який 04.02.2019 був направлений на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням, було повернуто відділенням поштового зв`язку адресанту за закінченням терміну зберігання.

ТОВ Фірма Онікс відповіді на вказаний лист не надавав.

Так, вбачається не отримання відповідачем проекту договору, що мало наслідком недотримання вимог ст. 181 ГК України щодо порядку укладення договору.

Заперечуючи проти заявленого позову, відповідач, зокрема, надав копії листів за вих. № 14 від 20.08.2018 та вих. № 06 від 13.09.2019 в яких викладені заперечення на раніше отриманий, як зазначено в листі від 20.08.2018, проект договору № 3040571 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 28.08.2018, та відповідь на претензію Концерну МТМ від 27.09.2019 № 670/09-4 про сплату заборгованості за теплову енергію.

У статті ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004 № 1875-ІV визначено:

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

виробник - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком

внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про теплопостачання об`єктами у сфері теплопостачання є теплогенеруючі станції чи установки, теплові електростанції, теплоелектроцентралі, котельні, когенераційні установки, теплові мережі, які призначені для виробництва і транспортування теплової енергії, а також об`єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що використовуються для забезпечення безпечної та надійної експлуатації теплових мереж;

джерело теплової енергії - виробничий об`єкт, призначений для виробництва теплової енергії;

система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання;

теплова установка - обладнання, пристрої, призначені для виробництва, перетворення та споживання теплової енергії.

Теплопостачання це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов`язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов`язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища. Теплова енергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання в конвекції, і поширюється не тільки від радіаторів, але й від інших елементів системи опалення (трубопроводи, стояки, підводки тощо). Відповідно до законів термодинаміки тепло передається від більш нагрітих тіл до менш нагрітих, а теплова енергія, що міститься в повітрі, в елементах інтер`єру приміщення, передається, в тому числі, і в сусідні приміщення через внутрішні стіни, перегородки та перекриття.

Необхідно відзначити, що внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку. Згідно п. 6.3.4. ДБН В.2.5-67:2013 „Опалення, вентиляція та кондиціонування" опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах. При цьому, відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення.

Законодавство, яке регулює відносини пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов`язує обов`язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання. Отже, при підрахунку теплоспоживання необхідно враховувати, в тому числі, тепловиділення в приміщенні від поверхонь прокладених трубопроводів (стояків, підводок до приладів тощо), що знаходяться у приміщенні з приладами обліку або без них. Таким чином, якщо навіть у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки до приладів, споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке виділяється від зазначених трубопроводів.

Позивач вказує, що оскільки приміщення, яке належить відповідачеві, розташоване у підвальному приміщенні житлового будинку, теплові мережі безпосередньо проходять через усі його приміщення. На підтвердження своїх доводів позивачем надано Акт обстеження системи теплоспоживання від 13.03.2018.

Відповідач даний факт заперечує, та зазначає, що через приміщення, власником якого він є, транзитом проходять труби тепловодоопалення для опалення будинку, при цьому, у приміщення відповідача опалення та гаряча вода від цих труб не подається. Труби мають теплоізоляцію від розповсюдження тепла по приміщенню та не несуть тепловіддачі. Опалення приміщення здійснюється за рахунок електрообігрівачів, а підігрів гарячої води з використання електричного бойлера. У зв`язку із цим, відповідач вказує, що ТОВ Фірма Онікс не може вважатися споживачем комунальних послуг, що надаються позивачем, підстави для укладення запропонованого ним договору відсутні.

Як на підтвердження своїх доводів щодо відсутності теплопостачання у належне йому приміщення, посилається на акт обстеження приміщення від 25.05.2019, складений комісією у складі двох осіб, зареєстрованих за адресою: вул АДРЕСА_1 (голови та члена правління ОСББ) та заступника директора ТОВ Фірма Онікс (член правління ОСББ), у присутності директора ТОВ Фірма Онікс .

Акт обстеження від 13.03.2018, наданий позивачем, відповідач вважає неналежним доказом, оскільки огляд належного відповідачу приміщення фактично не проводився, зазначений акт складався без відома керівництва відповідача і підписаний лише представниками позивача, а зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.

Суд враховує, що у наданому відповідачем акті зазначено, що через нежитлове приміщення підвалу ХVІІ, літ. А-4, площею 149,7 кв. м, яке належить відповідачу на праві власності, транзитом проходять труби тепловодоопалення будинку, які мають теплоізоляцію, що також вбачається з доданих до цього актів фотоматеріалів; на фото також зафіксовано стояки та трубопроводи, які проходять відкрито, без ізолювання. Тобто в цьому акті, як і в акті, наданому позивачем, йдеться про факт наявності труб, що належать до системи опалення будинку, що відповідачем не заперечується.

Крім того, з наданих відповідачем фото також слідує, що по периметру належного йому приміщення вздовж стін влаштовані об`ємні пластикові конструкції, якими закривається простір між цими конструкціями і стіною на рівні висоти приблизно 1 м від полу. Дана обставина також узгоджуються із відомостями, вказаними в акті позивача щодо наявності таких конструкцій.

Таким чином, факт наявності у належному відповідачу приміщенні теплопостачання по стоякам та трубопроводам, які транзитом проходять через це приміщення та входять до єдиної системи теплопостачання житлового будинку, суд вважає доведеним.

Відповідно до приписів ст.ст.113, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який в межах свої компетенції видає нормативні акти у формі постанов, які є обов`язковими до виконання. Постановою затверджуються положення, коли суспільні відносини потребують нормативно-правового врегулювання, та містить, зокрема, нормативні положення, правові норми, конкретні правила поведінки суб`єктів суспільних відносин, що становлять предмет правового врегулювання цією постановою.

Укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає Типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини третьої статті 6, статей 627, 630 ЦК України, статей 19, 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-ІV.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 № 6-110цс12.

Разом із тим, вирішуючи спір по суті щодо позовних вимог, які є предметом розгляду, суд враховує наступне.

З аналізу змісту частини третьої статті 6, частини першої статті 630 ЦК України, статей 19-21, ч. 2 ст. 26 Закону України Про житлово-комунальні послуги , Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 вбачається, що умови Типового договору, що набули юридично обов`язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов`язковими для сторін договору , які не мають права відступити від їх положень, врегулювати свої відносини на власний розсуд, а лише мають право конкретизувати його умови.

Враховуючи вищенаведені приписи законодавства, укладення господарських договорів на підставі постанов Кабінету Міністрів України є обов`язковим до виконання, і суб`єкти господарювання при цьому повинні додержуватись умов затверджених типових договорів.

Умови типового договору є обов`язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд, окрім випадку, коли такий відступ пов`язаний з конкретизацією умов договору, що кореспондується з положеннями п. 4 ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору , визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства . При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору .

Таблиця у пункті 4 проекту договору, що направлявся позивачем відповідачу, в якому передбачено зазначення характеристики засобів обліку води і теплової енергії, відповідних характеристик не містить, тобто визначено, що засоби обліку у відповідача відсутні.

В пункті 5 визначено тарифи на послуги:

1) з централізованого опалення: з будинковим або без будинкових приладів обліку теплової енергії 1499,940 грн. (з ПДВ) за Гкал;

2) з централізованого постачання гарячої води 81,348 грн. (з ПДВ) за куб. метр.

З пункту 6 запропонованого позивачем договору слідує, що в ньому визначено орієнтовний розмір річної плати за надані послуги (з урахуванням податку на додану вартість) згідно з нормативами (нормами) споживання на момент укладення цього договору (дата договору 28.01.2019) становить 38772,61 грн., у тому числі: централізоване постачання гарячої води 854,12 грн. за куб.метр; централізоване опалення 37918,49 грн. Згідно з п. 8 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

В той же час, відповідно до пунктів 5, 6 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (у редакції постанови КМУ від 03.09.2009 № 933) вбачається, що тарифи та розмір плати на послуги з централізованого опалення встановлюються у грошовому виражені (гривні) за кв.метр (куб.метр), а не за Гкал, як вказано в проекті договору; у п. 6 Типового договору встановлено визначення розміру щомісячної плати за надані послуги згідно з нормативами (нормами споживання) на момент укладення договору, в той час, як у п. 6 проекту договору вказано орієнтовний розмір річної плати.

Також у проекті договору, запропонованого позивачем, відсутні положення (умови) наступного змісту: Розмір щомісячної плати за послугу з централізованого опалення визначається згідно з нормативами (нормами) споживання та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості діб надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим у разі відсутності засобів обліку… , що міститься в затвердженій формі Типового договору (п.6 та розділ Оплата спожитих послуг ).

Із наведеного слідує, що умова договору в частини оплати спожитих послуг, яка є істотною умовою даного виду договору, не відповідає змісту (умовам) затвердженого Кабінетом міністрів України Типового договору, додержання яких в даному випадку є обов`язковим, не є конкретизацією таких умов та визначена позивачем на власний розсуд, тому позовні вимоги, згідно з якими позивач просить вважати договір укладеним на зазначених умовах не є можливим.

Крім того, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, вирішення судом спору здійснюється згідно із законодавством, яке було чинним на час виникнення спірних відносин, правова оцінка обставин справи та обґрунтованості заявлених вимог надається судом на момент звернення до суду.

Позивач звернувся з позовом, шляхом направлення позовної заяви до господарського суду Запорізької області 29.03.2019 (згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті) з вимогами про визнання укладеним договору, проект якого направлявся відповідачу для підписання у лютому 2019. Господарським судом провадження у справі № 908/803/19 відкрито 08.04.2019.

На час звернення позивача до суду був чинним Закон України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004 № 1875-ІV, яким він обґрунтовує свої вимоги, що діяв до 01.05.2019 та втратив чинність у зв`язку із введенням в дію Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 № 2189-VІІІ.

Закон України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 № 2189-VІІІ був опублікований у офіційному виданні Голос України № 231 від 09.12.2017 та набрав чинності з 10.12.2017. Отже, зазначений Закон на момент виникнення спірних відносин був чинним та передбачав лише відстрочення введення його в дію - з 01.05.2019.

Відповідно до пункту 3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (в редакції Закону № 2454-VIII від 07.06.2018) встановлено, що договори про надання комунальних послуг,укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004 № 1875-ІV, договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення. Згідно з умовами Типового договору передбачено, що договір укладається на строк _____ і набирає чинності з дня його укладення.

Дослідивши зміст договору, який позивач просить визнати укладеним, суд встановив наступне.

Направлені Концерном Міські теплові мережі в особі філії МТМ Шевченківського району на адресу ТОВ Фірма Онікс примірники договору № 340571 про надання послуг з централізованого постачання гарячої води датовано 28 січня 2019. Згідно з п. 30 цього договору, він укладається на строк один рік і набирає чинності з дня його укладення. В абзаці 2 п. 30 цього проекту договору зазначено: У відповідності до ст. 631 Цивільного кодексу України Сторони погодилися, що умови Договору застосовуються до відносин між Споживачем та Теплопостачальною організацією, які виникли до його укладення - з 03.05.2018 .

Частиною 3 ст. 631 ЦК України передбачено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

За змістом ч. 2 ст. 187 ГК України днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше, вважається день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору.

Враховуючи зазначене, приймаючи до уваги, що умова договору щодо застосування до відносин, що виникли між сторонами до укладення такого договору, може встановлюватися за взаємною згодою сторін, як власне і вказано у абз. 3 п.30 проекту договору. Включення ж такої умови до умов договору при вирішенні питання щодо укладення договору в судовому порядку, суд вважає необґрунтованим.

Отже, в даному випадку, у разі визнання договору укладеним, договір вважався би таким з дати набрання чинності судовим рішенням.

В той же час, п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, який введено в дію 01.05.2019, передбачається збереження чинності договорів про надання комунальних послуг, які укладено до введення в дію цього Закону, тобто до 01.05.2019.

Таким чином, поданий позивачем позов не призводить до відновлення порушених прав та законних інтересів, зважаючи на час такої реалізації права на захист в судовому порядку, що здійснюється на власний розсуд.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Приписами ст.ст. 12,13,14 Цивільного кодексу України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Положенням ст.ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

За змістом ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; розумність строків розгляду справи.

Згідно зі ст.ст. 14, 15 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі і відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; особливості предмета спору; час, необхідний для вчинення тих чи інших дій.

Суд зазначає, що позивач не був позбавлений можливості звернутися за захистом своїх прав, пов`язаних із ухиленням відповідача від укладення договору раніше, адже зважаючи на дату складеного позивачем Акту обстеження від 13.03.2018 (з посиланням на договір № 340571), наданого в обґрунтування своїх вимог та зміст листів відповідача, наведених у даному рішенні вище, слідує, що спірні питання з приводу укладення відповідного договору виникали ще у 2018 році, негативні наслідки такого зволікання несе позивач.

При цьому, суд також бере до уваги, що позивач не позбавлений права на звернення до суду, у разі необхідності, щодо стягнення плати за фактично отриману відповідачем теплову енергію у передбачених законом порядку та спосіб.

На підставі усього вищевикладеного в сукупності, у задоволенні позову відмовляється.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 07.08.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва