Постанова

від 04.12.2019 по справі 908/803/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2019 м.Дніпро Справа №908/803/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Кощеєва І.М., Подобєда І.М.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.,

представники сторін:

від позивача: не з`явився, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином;

від відповідача: Чмут С.В., довіреність №18 від 06.05.2019 адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.07.2019 (повний текст складений 07.08.2019, суддя Боєва О.С.) у справі №908/803/19

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Онікс", м.Запоріжжя

про спонукання укласти договір,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Онікс", в якому просив суд вважати договір № 340571 від 28.01.2019 "Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води" між Концерном "Міські теплові мережі" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Онікс" укладеним.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.07.2019 у справі №904/803/19 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що укладення господарських договорів на підставі постанов Кабінету Міністрів України є обов`язковим до виконання і суб`єкти господарювання при цьому повинні додержуватись умов затверджених типових договорів.

Як встановлено місцевим господарським судом, пункт 6 запропонованого позивачем договору не відповідає типовому договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (у редакції постанови КМУ від 03.09.2009 № 933), а саме пунктами 5, 6 Типового договору передбачено, що тарифи та розмір плати на послуги з централізованого опалення встановлюються у грошовому виражені (гривні) за кв.метр (куб.метр), а не за Гкал, як вказано в пункті 6 проекту договору; у пункті 6 Типового договору встановлено визначення розміру щомісячної плати за надані послуги згідно з нормативами (нормами споживання) на момент укладення договору, в той час, як у пункті 6 проекту договору вказано орієнтовний розмір річної плати.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що умова договору в частини оплати спожитих послуг, яка є істотною умовою даного виду договору, не відповідає змісту (умовам) затвердженого Кабінетом міністрів України Типового договору, додержання яких в даному випадку є обов`язковим, не є конкретизацією таких умов та визначена позивачем на власний розсуд, тому позовні вимоги, згідно з якими позивач просить вважати договір укладеним на зазначених умовах не є можливим.

Також місцевий господарський суд встановив, що умова договору щодо застосування до відносин, що виникли між сторонами до укладення такого договору (з 03.05.2018), може встановлюватися за взаємною згодою сторін, як і зазначено в абз. 2 пункту 30 проекту договору, однак включення такої умови до умов договору при вирішенні питання щодо укладення договору в судовому порядку суд вважає необґрунтованим, оскільки у разі визнання договору укладеним договір вважався б укладеним з дати набрання чинності судовим рішенням.

Враховуючи, що пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, який введено в дію 01.05.2019, передбачається збереження чинності договорів про надання комунальних послуг, які укладено до введення в дію цього Закону, тобто до 01.05.2019, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що поданий позивачем позов не призводить до відновлення порушених прав та законних інтересів, зважаючи на час такої реалізації права на захист в судовому порядку, що здійснюється на власний розсуд.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Концерн "Міські теплові мережі" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 29.07.2019 у справі №908/803/19 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, з посиланням на те, що відповідач є власником нежитлового приміщення, через яке проходять труби теплопостачання для опалення будинку, від яких йде тепловіддача, тому відповідач є споживачем теплової енергії.

Апелянт вказує, що оскільки належне відповідачу приміщення розташоване у багатоквартирному будинку, який приєднаний до системи центрального опалення, вказане приміщення опалюється за рахунок приєднання до відповідних систем, тому укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води є обов`язковим для відповідача.

Апелянт вважає помилковим посилання місцевого господарського суду на те, що відповідачем опалюється приміщення електричними засобами, а визнання акту обстеження приміщення від 25.04.2019 допустимим доказом, оскільки вказаний акт складений без участі позивача.

Апелянт не погоджується із висновками місцевого господарського суду щодо невідповідності пропонованого проекту Типовому договору, посилаючись на те, що в договорі приєднання споживач не має права наполягати на зміні його змісту, навіть якщо цей договір не буде відповідати типовому договору і порушуватиме права споживача.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2019 (колегія суддів: головуючого Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Кощеєва І.М., Подобєда І.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.07.2019 у справі №908/803/19, судове засідання призначено на 11.11.2019.

У судовому засіданні 11.11.2019 оголошено перерву до 04.12.2019.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Онікс" проти задоволення апеляційної скарги заперечив, однак письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до Статуту Концерну "Міські теплові мережі" основною метою його діяльності є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є, зокрема, виробництво, розподілення та постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.

24.03.2007 до реєстру прав власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу 2-15 від 04.01.2007, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, внесено запис про право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Онікс" на нерухоме майно: нежиле приміщення ХVІІ підвалу літ. А-4 загальною площею 149,7 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 148.

Концерн "Міські теплові мережі" в особі філії "Міські теплові мережі" Шевченківського району у зв`язку з передачею магістральних та теплових мереж у Шевченківському районі м.Запоріжжя на обслуговування Концерну, разом з листом від 31.01.2019 № 475/09-1 направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Онікс" для розгляду та оформлення два примірника договору №340571 про надання послуг з централізованого постачання гарячої води.

Вказаний лист з додатком, який 04.02.2019 був направлений на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірмі "Онікс" рекомендованим листом з повідомленням, було повернуто відділенням поштового зв`язку адресанту за закінченням терміну зберігання.

Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Онікс" та просить вважати договір № 340571 від 28.01.2019 "Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води" між Концерном "Міські теплові мережі" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Онікс" укладеним.

На підтвердження споживання відповідачем теплової енергії до позову подано копію акту обстеження системи теплоспоживання, складеного 13.03.2018 комісією у складі двох працівників теплової інспекції Концерну, за змістом якого за результатами технічного огляду системи теплоспоживання споживача - Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Онікс" за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 148, прим ХVІІ підвалу літ. А-4 було встановлено: система опалення приміщення є спільною із житловим будинком (двотрубна з нижньою розводкою); у приміщеннях №№ 1-4 знаходиться теплове обладнання системи опалення у вигляді трубопроводів у стін та підлоги та стояків житлового будинку (у приміщенні №1 трубопроводи та стояки зашиті пластиковими та гіпсокартоновими конструкціями); вказано діаметр та довжину (висоту) труб. Гаряче водопостачання централізоване, встановлений водомір, пломба у наявності; встановлений електроводонагрівач. Акт підписаний позивачем (членами комісії), підпис відповідача (споживача) відсутній.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Онікс" заперечує проти укладення договору на теплопостачання, посилаючись на те, що листом за вих. № 14 від 20.08.2018 у відповідь на лист Концерну "Міські теплові мережі" від 17.08.2018 № 1943/091 (з проектом договору № 340571 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 28.08.2018), повідомляло позивача, що у приміщеннях підвалу за адресою: вул. Кругова, 148, прокладені та проходять транзитом труби тепловодоопалення для опалення будинку, які мають теплоізоляцію від розповсюдження тепла, фактично опалення від зазначених труб не подається, точки обігріву від цих труб (радіатори, батареї тощо) відсутні. У зв`язку із цими обставинами Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Онікс" просило переглянути запропонований проект договору та наведені у ньому розрахунки вартості теплової енергії.

Листом за вих. № 06 від 13.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Онікс" повідомляло Концерн "Міські теплові мережі" про необґрунтованість претензії щодо заборгованості за теплову енергію у вказаному приміщенні, з посиланням на те, що договірні відносини відсутні та опалення від наявних у приміщенні труб не подається.

Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Онікс" також надано у справу копію акту обстеження приміщення від 25.04.2019, складеного комісією у складі двох осіб, зареєстрованих за адресою: вул. Кругова, 148 (голови та члена правління ОСББ) та заступника директора Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Онікс" (член правління ОСББ), у присутності директора Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Онікс", в якому зазначено, що через нежитлове приміщення підвалу ХVІІ, літ. А-4, площею 149,7 кв. м, яке належить відповідачу на праві власності, транзитом проходять труби тепловодоопалення будинку, труби мають теплоізоляцію (утеплювач та алюмінієва фольга) від розповсюдження тепла по приміщенню і опалення від зазначених труб у приміщення підвалу не подається. Під час огляду здійснювалась фотозйомка за допомогою цифрової камери мобільного телефону.

Причиною виникнення спору є відмова відповідача від підписання договору № 340571 від 28.01.2019 "Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води".

Предметом спору є укладення у судовому порядку договору № 340571 від 28.01.2019 "Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води" між Концерном "Міські теплові мережі" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Онікс" (позовні вимоги - вважати укладеним договір).

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 №1875-ІV визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно з частинами 1-4 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Стаття 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Цей обов`язок кореспондується з обов`язком виконавця, визначеним пунктом 3 частини другої статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (у поточній редакції від 30.08.2017) послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Даною постановою затверджено форму та зміст (умови) Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно з частиною 2 статті 179 Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Згідно з приписами частини третьої статті 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Відповідно до статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Загальний порядок укладання господарських договорів передбачений статтею 181 Господарського кодексу України.

Приписами цієї статті встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму у двадцятиденний строк після одержання договору.

Згідно з частиною 4 статті 181 Господарського кодексу України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Матеріалами справи підтверджується, що Концерн "Міські теплові мережі" в особі філії "Міські теплові мережі" Шевченківського району у зв`язку з передачею магістральних та теплових мереж у Шевченківському районі м.Запоріжжя на обслуговування Концерну листом від 31.01.2019 за №475/09-1 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Онікс", як власника нежитлового приміщення підвалу, розташованого у житловому будинку по вул. Кругова, буд. 148, направлено для розгляду та оформлення два примірника договору №340571 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, датованого 28.01.2019.

Вказаний лист з додатком, який 04.02.2019 був направлений на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням, було повернуто відділенням поштового зв`язку адресанту за закінченням терміну зберігання, відповіді на вказаний лист відповідач не надавав.

Позивач посилається на те, що приміщення, яке належить відповідачеві, розташоване у підвальному приміщенні житлового будинку, теплові мережі безпосередньо проходять через усі його приміщення. На підтвердження своїх доводів позивачем надано акт обстеження системи теплоспоживання від 13.03.2018.

Відповідач даний факт заперечує, та зазначає, що через приміщення, власником якого він є, транзитом проходять труби тепловодоопалення для опалення будинку, при цьому, у приміщення відповідача опалення та гаряча вода від цих труб не подається. Труби мають теплоізоляцію від розповсюдження тепла по приміщенню та не несуть тепловіддачі. Опалення приміщення здійснюється за рахунок електрообігрівачів, а підігрів гарячої води з використання електричного бойлера. У зв`язку із цим, відповідач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Онікс" не може вважатися споживачем комунальних послуг, що надаються позивачем, підстави для укладення запропонованого ним договору відсутні. На підтвердження своїх доводів щодо відсутності теплопостачання у належне йому приміщення, посилається на акт обстеження приміщення від 25.04.2019.

Як зазначено місцевим господарським судом, через нежитлове приміщення підвалу ХVІІ, літ. А-4, площею 149,7 кв. м, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю Фірмі "Онікс" на праві власності, транзитом проходять труби тепловодоопалення будинку, які мають теплоізоляцію, що також вбачається з доданих до цього актів фотоматеріалів; на фото також зафіксовано стояки та трубопроводи, які проходять відкрито, без ізолювання. Тобто наданими позивачем і відповідачем актами підтверджується факт наявності труб, що належать до системи опалення будинку, що відповідачем не заперечується.

Таким чином, факт наявності у належному відповідачу приміщенні теплопостачання по стоякам та трубопроводам, які транзитом проходять через це приміщення та входять до єдиної системи теплопостачання житлового будинку, суд вважає доведеним.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-ІV визначено:

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

виробник - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком;

внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" об`єктами у сфері теплопостачання є теплогенеруючі станції чи установки, теплові електростанції, теплоелектроцентралі, котельні, когенераційні установки, теплові мережі, які призначені для виробництва і транспортування теплової енергії, а також об`єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що використовуються для забезпечення безпечної та надійної експлуатації теплових мереж;

джерело теплової енергії - виробничий об`єкт, призначений для виробництва теплової енергії;

система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання;

теплова установка - обладнання, пристрої, призначені для виробництва, перетворення та споживання теплової енергії.

Теплопостачання - це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов`язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов`язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища. Теплова енергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання в конвекції, і поширюється не тільки від радіаторів, але й від інших елементів системи опалення (трубопроводи, стояки, підводки тощо). Відповідно до законів термодинаміки тепло передається від більш нагрітих тіл до менш нагрітих, а теплова енергія, що міститься в повітрі, в елементах інтер`єру приміщення, передається, в тому числі, і в сусідні приміщення через внутрішні стіни, перегородки та перекриття.

Внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку. Згідно з пунктом 6.3.4. ДБН В.2.5-67:2013 "Опалення, вентиляція та кондиціонування" опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах. При цьому, відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення.

Законодавство, яке регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов`язує обов`язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання. Отже, при підрахунку теплоспоживання необхідно враховувати, в тому числі, тепловиділення в приміщенні від поверхонь прокладених трубопроводів (стояків, підводок до приладів тощо), що знаходяться у приміщенні з приладами обліку або без них. Таким чином, якщо навіть у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки до приладів, споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке виділяється від зазначених трубопроводів.

Кабінет Міністрів України, відповідно до статей 113, 117 Конституції України, є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який в межах свої компетенції видає нормативні акти у формі постанов, які є обов`язковими до виконання. Постановою затверджуються положення, коли суспільні відносини потребують нормативно-правового врегулювання, та містить, зокрема, нормативні положення, правові норми, конкретні правила поведінки суб`єктів суспільних відносин, що становлять предмет правового врегулювання цією постановою.

Укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини третьої статті 6, статей 627, 630 Цивільного кодексу України, статей 19, 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-ІV.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 № 6-110цс12.

Між тим, зі змісту частини третьої статті 6, частини першої статті 630 Цивільного кодексу України, статей 19-21, частини 2 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов`язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов`язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень, врегулювати свої відносини на власний розсуд, а лише мають право конкретизувати його умови.

Враховуючи вищенаведені приписи законодавства, укладення господарських договорів на підставі постанов Кабінету Міністрів України є обов`язковим до виконання, і суб`єкти господарювання при цьому повинні додержуватись умов затверджених типових договорів.

Умови типового договору є обов`язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд, окрім випадку, коли такий відступ пов`язаний з конкретизацією умов договору, що кореспондується з положеннями пункту 4 частини 4 статті 179 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таблиця у пункті 4 проекту договору, що направлявся позивачем відповідачу, в якому передбачено зазначення характеристики засобів обліку води і теплової енергії, відповідних характеристик не містить, тобто визначено, що засоби обліку у відповідача відсутні.

В пункті 5 визначено тарифи на послуги:

1) з централізованого опалення: з будинковим або без будинкових приладів обліку теплової енергії 1499,940 грн. (з ПДВ) за Гкал;

2) з централізованого постачання гарячої води 81,348 грн. (з ПДВ) за куб. метр.

З пункту 6 запропонованого позивачем договору слідує, що в ньому визначено орієнтовний розмір річної плати за надані послуги (з урахуванням податку на додану вартість) згідно з нормативами (нормами) споживання на момент укладення цього договору (дата договору 28.01.2019), який становить 38772,61 грн., у тому числі: централізоване постачання гарячої води 854,12 грн. за куб.метр; централізоване опалення 37918,49 грн. Згідно з пунктом 8 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Водночас, відповідно до пунктів 5, 6 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 933) вбачається, що тарифи та розмір плати на послуги з централізованого опалення встановлюються у грошовому виражені (гривні) за кв.метр (куб.метр), а не за Гкал, як вказано в проекті договору; у пункті 6 типового договору встановлено визначення розміру щомісячної плати за надані послуги згідно з нормативами (нормами споживання) на момент укладення договору, в той час, як у пункті 6 проекту договору вказано орієнтовний розмір річної плати.

Також у проекті договору, запропонованого позивачем, відсутні положення (умови) наступного змісту: "Розмір щомісячної плати за послугу з централізованого опалення визначається згідно з нормативами (нормами) споживання та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості діб надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим у разі відсутності засобів обліку…" , що міститься в затвердженій формі Типового договору (пункт 6 та розділу "Оплата спожитих послуг").

За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із місцевим господарським судом, що умова договору в частини оплати спожитих послуг, яка є істотною умовою даного виду договору, не відповідає змісту (умовам) затвердженого Кабінетом міністрів України типового договору, додержання яких в даному випадку є обов`язковим, не є конкретизацією таких умов та визначена позивачем на власний розсуд, тому позовні вимоги, згідно з якими позивач просить вважати договір укладеним на зазначених умовах задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-ІV договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення. Згідно з умовами типового договору передбачено, що договір укладається на строк _____ і набирає чинності з дня його укладення.

Згідно з пунктом 30 проекту, договір укладається на строк один рік і набирає чинності з дня його укладення. В абзаці 2 пункту 30 цього проекту договору зазначено: "У відповідності до статті 631 Цивільного кодексу України сторони погодилися, що умови договору застосовуються до відносин між Споживачем та Теплопостачальною організацією, які виникли до його укладення - з 03.05.2018".

Частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

За змістом частини 2 статті 187 Господарського кодексу України днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше, вважається день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору.

Місцевий господарський суд, з яким погоджується апеляційний господарський суд, дійшов до висновку, що умова договору щодо застосування до відносин, що виникли між сторонами до укладення такого договору, може встановлюватися за взаємною згодою сторін, тому включення такої умови до умов договору при вирішенні питання щодо укладення договору в судовому порядку, є необґрунтованим.

Отже, у разі задоволення позову про визнання договору укладеним, договір вважався б укладеним з дати набрання чинності судовим рішенням.

Приписами статей 12,13,14 Цивільного кодексу України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Враховуючи, що істотні умови запропонованого проекту договору №340571 від 28.01.2019 "Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води", який позивач просить вважати укладеним між Концерном "Міські теплові мережі" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Онікс", не відповідають умовам типового договору, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

При цьому апеляційний господарський суд враховує, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог - вважати укладеним договір № 340571 від 28.01.2019 "Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води" між Концерном "Міські теплові мережі" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "Онікс".

Доводи апелянта про те, що в договорі приєднання споживач не має права наполягати на зміні його змісту, навіть якщо цей договір не буде відповідати типовому договору і порушуватиме права споживача, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки має місце невідповідність запропонованого позивачем проекту договору № 340571 від 28.01.2019 "Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води" умовам типовому договору.

Також апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про те, що місцевим господарським судом не надано оцінку обов`язковості укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води відповідачем як власником нежитлового приміщення, через яке проходять труби теплопостачання для опалення будинку, від яких йде тепловіддача, тобто споживачем теплової енергії.

Так, місцевим господарським судом надано оцінку листуванню сторін щодо укладення спірного договору, а також доводам відповідача щодо споживання ним теплової енергії від труби теплопостачання для опалення будинку, яка проходить через його приміщення та вказано про необхідність укладення договору на теплопостачання, однак відмовлено у задоволенні позову у зв`язку із невідповідністю запропонованого позивачем проекту договору № 340571 від 28.01.2019 "Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води" умовам типовому договору.

Щодо доводів апелянта про безпідставні посилання місцевого господарського суду на те, що відповідачем опалюється приміщення електричними засобами та визнання акту обстеження приміщення від 25.04.2019 як допустимого доказу, апеляційний господарський суд зазначає, що посилання місцевого господарського суду на ці обставини мало місце в процесі надання оцінки доказам у справі відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.07.2019 у справі №908/803/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.07.2019 у справі №908/803/19 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Концерн "Міські теплові мережі".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Повний текст постанови складений 05.12.2019).

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя І.М. Подобєд