Ухвала

від 07.08.2019 по справі 910/6760/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

07.08.2019Справа № 910/6760/18

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Бородині В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Департаменту капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації на дії державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Пільтяй Г.В. у справі:

За позовом Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі

Департаменту капітального будівництва Донецької обласної державної

адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррембуд-К"

про стягнення 6.294.546,69 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу

ВСТАНОВИВ:

29.05.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Департаменту капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррембуд-К" про стягнення 6.294.546,69 грн.

Свої вимоги прокуратура обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем, за результатами проведення відкритих торгів із закупівлі робіт з капітального ремонту, укладено договір підряду № 167буд від 26.12.2016 про виконання робіт з капітального ремонту Новогродівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 7 на вул. Парковій, 30, м. Новогродівка Донецької області. Позивачем було перераховано на рахунок відповідача попередню оплату у загальному розмірі 5.877.622,00 грн., які, згідно до умов договору, відповідач зобов`язувався використати протягом трьох місяців після їх одержання, але у будь-якому разу до кінця поточного бюджетного року. Проте відповідачем одержану попередню оплату не використано, акти виконаних робіт на підтвердження використання коштів позивачу не надано. Починаючи з вересня 2017 року позивачем щомісячно на адресу відповідача направлялися листи з вимогою про сплату пені за несвоєчасне виконання зобов`язання, на які відповідачем відповіді не надано та зобов`язання не виконано. Враховуючи викладене заступник прокурора Донецької області звернувся до суду в інтересах держави в особі позивача про стягнення з відповідача невикористаної попередньої оплати в розмірі 5.877.622,00 грн. та 416.924,69 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 відкрито провадження у справі № 910/6760/18, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26.07.2018.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.12.2018, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019, позов задоволено частково та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррембуд-К" на користь Департаменту капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації 5.877.622 грн. 00 коп. невикористаної суми авансу, 378.180 грн. 69 коп. пені.

09.04.2019 на виконання рішення суду видано накази.

29.07.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Департаменту капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації на дії державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Пільтяй Г.В., в якій скаржник просить:

- Визнати неправомірним рішення (повідомлення) державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Пільтяй Г.В. від 20.05.2019 № 16171 про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання наказу Господарського суду м. Києва № 910/6760/18 від 09.04.2019;

- Зобов`язати Бориспільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 910/6760/18 від 09.04.2019.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 №05-23/1621 у зв`язку із відпусткою судді Сіввакової В.В.., яка була головуючою у справі №910/6760/18 проведено повторний автоматичний розподіл матеріалів судової справи, за результатами якого скаргу на дії державного виконавця у справі №910/6760/18 передано на розгляд головуючого судді Лиськова М.О.

31.07.2019 ухвалою Господарського суду міста Києва розгляд скарги призначено на 07.08.2019.

07.08.2019 представник скаржника з`явився в судове засідання, надав пояснення по суті скарги та підтримав скаргу в повному обсязі.

Представники боржника та Відділу примусового виконання рішень Бориспільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у судове засідання 07.08.2019 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Статтею 342 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників відповідача (боржника) та ДВС в судові засідання по розгляду скарги обов`язковою не визнавалась, сторони не скористались належним їм процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, беручи до уваги те, що присутній у судовому засіданні 07.08.2019 представник стягувача (скаржника) проти розгляду скарги без участі уповноважених представників боржника та третьої особи не заперечували, суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноважених представників вказаних осіб, виключно за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали скарги, заслухавши у судовому засіданні доводи представника скаржника, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду скарги, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення скарги на дії державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Пільтяй Г.В. з наступних підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. (п.1 ч. 1 ст. 3 Закону)

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до статті 10 Закону заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. (ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження")

09.04.2019 року Господарським судом міста Києва видано судовий наказ у справі №910/6760/18 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррембуд-К" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37648976) на користь Департаменту капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації (84112, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Ярослава Мудрого, 9, код ЄДРПОУ 26503980) 5.877.622 грн. 00 коп. невикористаної суми авансу, 378.180 грн. 69 коп. пені.

16.07.2019 на адресу Департаменту надійшло повідомлення Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 20.05.2019 № 16171 про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання. Вказаний лист було отримано Департаментом 16.07.2019, про що свідчить відстеження відправлення на офіційному веб-сайті Укрпошти за № 0830102246007.

Як вбачається із матеріалів скарги, підставою для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання зазначено: Згідно виконавчого документа місцезнаходження юридичної адреси боржника: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А. Керуючись п.10 частини четвертої статті 4 Закону України Про виконавче провадження , повертається виконавчий документ без прийняття до виконання .

Відповідно до п.10 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Разом з тим, як встановлено судом, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на запит від 19.07.2019 за № 1005566199 станом на 20.05.2019 (на дату прийняття рішення державним виконавцем про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання) Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містив наступні відомості про ТОВ Укррембуд-К (код ЄДРПОУ 37648976) місцезнаходження юридичної особи є: 08304, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Головатого, будинок 87-А, офіс 3.

Таким чином, суд погоджується із твердженням скаржника, що на момент розгляду Бориспільським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області заяви Департаменту щодо примусового виконання Наказу господарського суду м. Києва від 09.04.2019 № 910/6760/18, зареєстрованим місцезнаходженням боржника (ТОВ Укррембуд-К ) було: Київська область, м. Бориспіль, вул. Головатого, буд.87-А, оф.3.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

У разі пред`явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Суд зазначає, що боржником за наказом №910/6760/18 виданим 09.04.2019 року Господарським судом міста Києва є Товариство з обмеженою відповідальністю "Укррембуд-К".

Суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом. (ч.1 ст. 58 Господарського кодексу України)

Згідно з п.1 ч.1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Відповідно до ст.7, ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З огляду на наведене вище, суд погоджується із твердженням скаржника, що державний виконавець не був позбавлений права та можливості ознайомитись з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ( https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch ).

Всупереч вимогам чинного законодавства, державний виконавець Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Пільтяй Г.В. не звернула увагу на вказані обставини та незаконно повернула виконавчий документ без прийняття до виконання, посилаючись на п.10 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України Про виконавче провадження . Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавців.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон) встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв`язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

У рішенні у справі Янголенко проти України, no. 14077/05, від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

У рішенні у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини no. 15729/07, від 05.07.2012).

За таких підстав, дії державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Пільтяй Г.В. з винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 20.05.2019 року з примусового виконання судового наказу №910/6760/18 виданого Господарським судом міста Києва суперечать вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно зі ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про задоволення скарги Департаменту капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації на дії державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Пільтяй Г.В. по справі №910/6760/18.

Відповідно до статті 345 Господарського процесуального кодексу України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Суд звертає увагу про необхідність відповідного органу державної виконавчої служби повідомити суд і заявника про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 234, 235, 339, 342, 343, 345 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Департаменту капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації на дії державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Пільтяй Г.В. по справі №910/6760/18 - задовольнити.

2. Визнати неправомірним рішення (повідомлення) державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Пільтяй Г.В. від 20.05.2019 № 16171 про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання наказу Господарського суду м. Києва № 910/6760/18 від 09.04.2019.

3. Зобов`язати Бориспільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 910/6760/18 від 09.04.2019.

4. Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, повідомити Суд і Заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

5. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

Дата підписання та складання повного тексту ухвали: 08.08.2019 року.

Суддя М.О. Лиськов