Рішення

від 06.08.2019 по справі 826/11763/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

06 серпня 2019 року справа №826/11763/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рентал Груп" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Рентал Груп") доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 травня 2017 року №0003231402 та №0003241402 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправним визначення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, виходячи з того, що господарські операції із контрагентом ТОВ "Селект Груп" підтверджені належним чином оформленими первинними та податковими документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а позивачем дотримано передбачені законодавством умови для формування витрат та податкового кредиту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/11763/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову вказав про відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, підтримавши висновки акта перевірки.

В судовому засіданні 16 квітня 2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив; на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у м. Києві від 10 березня 2017 року №0001241402 позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 409 292,00 грн., №0001251402 - зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 744 649,00 грн. зазначені податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акта перевірки від 13 січня 2017 року №50/26-15-14-02-04/35081565.

Рішенням ДФС України від 18 травня 2017 року №10485/6/99-99-11-01-01-25 за наслідками розгляду скарг позивача на податкові повідомлення-рішення від 10 березня 2017 року №0001241402 та №0001251402 скасовано податкове повідомлення-рішення від 10 березня 2017 року №0001241402 щодо збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість в частині збільшення бази оподаткування з податку на додану вартість на суму перевищення середньо ринкової вартості автомобілів, визначеної в акті перевірки, над їх балансовою вартістю за даними бухгалтерського обліку скаржника, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін; скасовано податкове повідомлення-рішення від 10 березня 2017 року №0001251402 щодо зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в частині збільшення доходів на загальну суму 611 736 грн. по операціям з продажу автомобілів нижче їх середньо ринкової вартості, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 25 травня 2017 року №0003231402 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Рентал Груп" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1 021 477,00 грн., у тому числі за основним платежем на 817 181,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 204 296,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 25 травня 2017 року №0003241402 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України ТОВ "Рентал Груп" зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 132 913,00 грн. за звітний період ІІІ квартали 2016 року згідно поданої декларації №9208733179 від 04 листопада 2016 року.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 13 січня 2017 року №50/26-15-14-02-04/35081565 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Рентал Груп" (код 35081565) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2016 року" (далі по тексту - акт перевірки) та рішення ДФС України від 18 травня 2017 року №10485/6/99-99-11-01-01-25.

У висновку акта перевірки встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, в результаті чого в періоді, що перевірявся, завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування в загальній сумі 4 744 649,00 грн., в тому числі по періодах: ІІІ квартали 2016 року - 4 744 649,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 939 528,00 грн., в тому числі по періодах: вересень 2015 - 527 751,00 грн., жовтень 2015 - 289 430,00 грн., листопад 2015 - 62 654,00 грн., лютий 2016 - 52 751,00 грн., серпень 2016 - 6942,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані неможливістю здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Селект груп" з ідентифікованим товаром у зв`язку з відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та використанням ТОВ "Селект груп" виключно з метою отримання готівкових коштів у значних розмірах. Відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що ТОВ "Селект груп" придбавало олію соняшникову у двох контрагентів - ТОВ "Альфаексім" та ТОВ "Агроінфінітум", щодо яких відкриті кримінальні провадження, у зв`язку з анулюванням свідоцтва платника з податку на додану вартість, не встановленням придбання олії соняшникової.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентом - ТОВ "Селект Груп"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "Рентал Груп" (покупець) та ТОВ "Селект Груп" (постачальник) укладено договір поставки від 23 вересня 2015 року №1-23/09-2015, від 20 жовтня 2015 року №6-20/10-2015 за умовами якого постачальник зобов`язується протягом строку дії цього договору постачати та передавати у власність покупця, а покупець зобовязується приймати та оплачувати відповідно до умов даного договору соняшникову нерафіновану олію українського походження, врожаю 2014-2015 років, наливом. Сторони домовились, що конкретні умови кожної поставки товару в рамках цього договору будуть визначатись у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору. Постачальник поставляє товар на умовах СРТ- ТОВ Миколаївське підприємство "Термінал УКРХАРЧОЗБУТСИРОВИНА"/Дніпровський морський торговий порт, Миколаївська обл., Жовтневий р-н, с. Галицинове, вул. Набережна, 27, згідно правил "Інкотермс-2010". Право власності на товар/партію товару переходить від постачальника до покупця в момент фактичного отримання товару/партії товару на терміналі за товарно-транспортною накладною.

Відповідно до специфікації №1 від 23 вересня 2015 року до договору від 23 вересня 2015 року №1-23/09-2015, ТОВ "Селект Груп" зобов`язалось поставити позивачу олію соняшникову нерафіновану українського походження, врожаю 2014-2015 років, наливом у кількості 170 тонн загальною вартістю 3 062 040,00 грн. з 02 вересня 2015 року по 30 вересня 2015 року.

Відповідно до специфікації №1 від 20 жовтня 2015 року до договору від 20 жовтня 2015 року №6-20/10-2015, ТОВ "Селект Груп" зобов`язалось поставити позивачу олію соняшникову нерафіновану українського походження, врожаю 2015 року у кількості 94 тонн загальною вартістю 1 781 300,00 грн. з 20 жовтня 2015 року по 31 жовтня 2015 року.

Згідно з видатковими накладними, актами приймання-передачі та посвідченнями про якість, ТОВ "Селект Груп" поставило позивачу зазначений товар.

Відповідно до накладної на повернення від 11 листопада 2015 року №ВП-0000002 постачальнику повернено масло соняшникове у кількості 2,360 тонн загальною вартістю 44 722,00 грн.

Відповідно до договору від 15 квітня 2016 року №2 про відступлення права вимоги ТОВ "Селект Груп" відступило право вимоги ТОВ "Слобожанська торгова компанія" за договором поставки №6-20/10-2015 від 20 жовтня 2015 року на суму 1 362 394,68 грн.

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок продавця грошові кошти на повну суму вартості поставленого товару, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Перевезення придбаного зерна здійснювалося на підставі товарно-транспортних накладних, наявних в матеріалах справи.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій первинних документів, які складені у межах спірних правовідносин (податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні тощо), вони відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". При цьому, доказів зворотного відповідачем не надано.

В свою чергу, викладені в акті перевірки доводи відповідача про ймовірні порушення податкового законодавства підприємствами-постачальниками ТОВ "Селект Груп" не можуть свідчити про порушення позивачем податкового законодавства та формування спірних сум витрат, оскільки наведене не є підставою для позбавлення правового значення відповідних первинних та податкових документів, складених за наслідками господарських операцій між позивачем та ТОВ "Селект Груп".

Досліджуючи питання пов`язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено судом та зафіксовано в акті перевірки, позивач, серед іншого здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі зерном, насінням та кормами для тварин, оптової торгівлі молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

Тому логічним є висновок, що придбання у ТОВ "Селект Груп" соняшникової олії зумовлене власне необхідністю здійснення позивачем своєї звичайної господарської діяльності.

На підставі письмових пояснень позивача та наданих ним документів суд встановив, що придбана у ТОВ "Селект Груп" соняшникова олія в подальшому експортована позивачем для компанії WINCO TRADE LIMITED в рамках контракту №АРК-3 від 23 вересня 2015 року, контракту від 20 жовтня 2015 року №АРК-6 з додатковими угодами на підтвердження чого в матеріалах справи містяться копії контрактів з додатковими угодами, митних декларацій, посвідчення на соняшникову олію.

При цьому, в рамках договору комісії №АРК-RG-201015 від 20 жовтня 2015 року, специфікації №1, додаткової угоди №2 від 29 жовтня 2015 року, додаткової угоди №3 від 06 листопада 2015 року, укладеного позивачем з ТОВ "А.П.К. Трейд", останнім надавалися позивачу послуги з продажу товару за межі митної території України. В якості доказів фактичного здійснення операцій за вказаним договором матеріали справи містять акти приймання-передачі товару на комісію, попередні звіти, акти виконаних робіт та платіжні доручення, акт надходження товару.

Представництво інтересів позивача в митних органах здійснювалося ТОВ "Юнікорн Мерітайм" з рамках договору від 16 жовтня 2015 року №16/10-15, про що свідчать рахунок на оплату, акт виконання робіт (надання послуг) та податкові накладні

Придбана у ТОВ "Селект Груп" соняшникова олія зберігалася на підставі договору №30/10/15-1 від 30 жовтня 2015 року, укладеного з ТОВ "Нові енергозберігаючі технології", на підтвердження чого позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), договір зберігання, розрахунки вартості відповідального зберігання, рахунки-фактури, докази оплати.

В якості підтвердження транспортування соняшникової олії до матеріалів справи додано: договір надання послуг перевезення вантажу від 30 жовтня 2015 року №30102015, укладеного між позивачем та ТОВ "АП-ГРУПП", договір надання послуг з перевезення вантажу від 03 листопада 2015 року №0311, укладений позивачем з ТОВ "ДОНХІМТРАНС", заявки, товарно-транспортні накладні, рахунки на оплату та акти надання послуг, докази оплати.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичної поставки товарів вказує, що позивач здійснював витрати на придбання у ТОВ "Селект Груп" товару для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ "Селект Груп".

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Селект Груп" було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У свою чергу відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження доводів, викладених в акті перевірки та запереченнях. В акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Судом не беруться до уваги посилання відповідача на наявність відкритих кримінальних проваджень у відношенні контрагентів ТОС "Селект Груп", оскільки позивач не може нести відповідальність за дії контрагентів свого контрагента по ланцюгу постачання.

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентами по ланцюгу постачання податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для таких контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих документів, а також придбання товару з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на прибуток є помилковими, а зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток - протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 25 травня 2017 року №0003241402 підлягає скасуванню.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із ТОВ "Селект Груп", суд керується наступним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ "Селект Груп" товарів безпосередньо пов`язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Селект Груп", було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товарів.

Суд звертає увагу, що порушень з приводу правильності оформлення та реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

При цьому, співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичної поставки товарів вказує, що позивачем здійснювалися витрати на придбання у ТОВ "Селект Груп" товару для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Відповідно до приписів частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України" (2007 рік, заява №803/02), "Булвес АД проти Болгарії " (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії" (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами контрагентів вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Селект Груп", тому, висновки актів перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість протиправним.

Таким чином, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 25 травня 2017 року №0003241402 також є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Рентал Груп" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить присудити сплачену ним суму судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал Груп" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 25 травня 2017 року №0003231402 та №0003241402.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал Груп" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 77 315,85 грн. (сімдесят сім тисяч триста п`ятнадцять гривень вісімдесят п`ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рентал Груп" (03062, м. Київ, просп. Перемоги, 67; ідентифікаційний код 35081565);

Головне управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).

Суддя В.А. Кузьменко