Постанова

від 01.08.2019 по справі 520/11707/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Панченко О.В.

01 серпня 2019 р.Справа № 520/11707/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.,

суддів - Рєзнікової С.С. , Лях О.П. ,

за участю секретаря судового засідання - Клочко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційними скаргами приватного підприємства РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ , Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в и л а:

20.12.2018 року позивач приватне підприємство РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ (подалі - ПП РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ , підприємство) звернувся до суду з позовом, яким просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача Головного управління ДФС у Харківській області (подалі - ГУ ДФС у Харківській області, контролюючий орган) від 19.07.2018 року № 00000401421, яким підприємству на підставі акта перевірки № 2572/20-40-14-21-07/34755610 від 23.06.2018 року за встановлене порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (подалі - ПК України) збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 293.274,00 грн., в тому числі за основним платежем - 195.516,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 97.758,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що всупереч нормам податкового законодавства відповідачем не надано правової оцінки первинним документам і регістрам бухгалтерського обліку, не вказано про їх недоліки чи обставини не підтвердження ними господарських операцій. Всі доводи на користь висновків акту про порушення ґрунтуються на оціночних судженнях та припущеннях контролюючого органу. Так, обставини належності оформлення первинних документів, обставини реєстрації складених контрагентами податкових накладних ЄРПН, обставини оплати вартості товару контролюючим органом в акті перевірки не заперечуються.

Зазначає, що актом перевірки не спростовано, що надані платником документи не містять дефектів форми, змісту, підстав походження, котрі б у силу приписів ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , ст. 44 ПК України, ст.ст. 215. 216. 228 ЦК України, ст.ст. 207, 208 ГК України позбавляли ці документи юридичної сили. Відносно перелічених в акті перевірки договорів відповідачем не реалізовувалась управлінська функція згідно з пп. 20.1.30 п. 20.1ст. 20 ПК України, позов про визнання договору недійсним або про застосування наслідків нікчемного правочину не подавався, а відтак, зазначені правочини є діючими.

Окремо позивач наголошує на визнаній в акті обставині реєстрації виписаних контрагентами податкових накладних в ЄРПН, що неможливо без одержання уповноваженими службовими чи посадовими особами платника податків електронного цифрового підпису, укладання договору про визнання електронних документів та невжиття податковою інспекцією будь-яких заходів з припинення дії згаданого договору.

Фактично наявність в ЄРПН складеної постачальником та зареєстрованої податкової накладної звільняє покупця отримувача цієї накладної від будь-якої відповідальності як платника ПДВ за виключенням випадку вжиття з цим постачальником взаємоузгоджених зловмисних (тобто протиправних) свідомих дій з неправомірного одержання податкової вигоди, тобто за своєю правовою суттю співучасті у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 191.205. 209. 212 КК України. В той же час. в акті відсутні посилання на наявність жодних ознак пов`язаності сторін правочинів та узгодженості свідомих навмисних дій сторін правочинів, спрямованих на реалізацію наміру з безпідставного одержання податкової вигоди.

Єдиними виключеннями з наведеного є посилання на відсутність документів щодо транспортування товарів, придбаних у ДП СДІ-Україна , та відсутність довідок форми КБ-3 стосовно робіт, придбаних у ТОВ ЕВАНТЕС КОМПАНІ . Однак, позивач вважає, що висновки про відсутність ТТН суперечать суті предмету операцій з ДП СДІ-Україна , оскільки останнє виконувало підрядні роботи, а не здійснювало поставку товарів. А наявність/відсутність такого документу як довідка КБ-3 є добровільним рішенням сторін договору, оскільки за умови наявності акту приймання виконаних робіт така довідка має лише допоміжний характер та посвідчує не факт виконання операції, а лише її цінову характеристику.

Крім того, позивач зазначає, що доводи ГУ ДФС у Харківській області про відсутність даних щодо наявності у контрагентів основних фондів, а також про неможливість встановити фізичні, технічні та технологічні можливості виконання робіт/постачання товарів, суперечать нормі пп. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПК України, яка регламентує однією з підстав для висновків під час проведення перевірки податкову інформацію, а не її відсутність.

Щодо посилань на матеріали кримінальних проваджень та показань директорів про їх непричетність до господарської діяльності, позивач зауважує, що одержані у межах досудового розслідування в кримінальних провадженнях показання громадян є не податковою інформацією, а документами саме кримінального провадження. Такі показання у силу закону здатні лише спричинити виникнення у контролюючого органу сумнівів у правильності справляння податків. Разом із тим, такі показання не можуть слугувати беззаперечним доказом вчинення податкового правопорушення, адже правдивість і достовірність таких показань підлягає перевірці судом у межах кримінального судочинства за правилами КПК України з постановленням відповідного вироку, про що законодавцем прямо згадано у пп. 83.1.4 п. 83.1 ст. 83 ПК України.

При цьому, доказів наявності такого вироку акт перевірки не містить. Відтак, показання директорів ДП СДІ-Україна та ТОВ ЕВАНТЕС КОМПАНІ не можуть мати юридичної сили і доводити подію вчинення податкового правопорушення.

За наведених обставин, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області таким, що не відповідає приписам чинного законодавства, порушує його права та законні інтереси, та підлягає безумовному скасуванню.

Заперечуючи проти вимог ПП РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ у відзиві на позов контролюючий орган зазначає, що в ході проведення податкової перевірки позивача як платника податків з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо визначення сум податкового кредиту, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ встановлено відсутність реальних господарських відносин позивача з контрагентами: ДП СДІ - Україна (податковий номер 40633488), ТОВ ЕВАНТЕС КОМПАНІ (податковий номер 40934089), ТОВ КОМПАНІЯ КРАТ (податковий номер 40153809), ТОВ ХСК СТЕНДПРО (податковий номер 40945614), ТОВ КРОН ЖТФ (податковий номер 41311559), ТОВ ЖФ ГРІНВІЧ (податковий номер 4131186), ТОВ СТЕПИ КОЗАЦТВА (попередня назва - ТОВ ЕКОСТ ПРОМ (податковий номер 41086545).

Відповідач вказує, що по всіх означених контрагентах контролюючим органом встановлено фактичну неможливість здійснення ними власної господарської діяльності через відсутність потужностей та працівників, відсутність ведення належного обліку та не подання податкової звітності, а також фіктивний характер їх діяльності.

Таким чином, ГУ ДФС у Харківській області вважає правомірним та законним оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, та не вбачає підстав для задоволення позову.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року (рішення у повному обсязі складено 12.04.2019 року) адміністративний позов ПП РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ задоволений частково.

Так, судовим рішенням скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 00000401421 від 19.07.2018 року в частині нарахування ПП РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ податкового зобов`язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ХСК СТЕНДПРО (податковий номер 40945614), ТОВ КРОН ЖТФ (податковий номер 41311559), ТОВ ЖФ ГРІНВІЧ (податковий номер 4131186), ТОВ ЕКОСТ ПРОМ (податковий номер 41086545) на суму 58.927,86 грн. та, відповідно, зменшення суми штрафних санкцій на суму 29.463,93 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ПП РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ відмовлено.

Суд не прийняв до уваги посилання контролюючого органу на дані про фіктивний характер діяльності контрагента позивача ДП СДІ-Україна , які обґрунтовуються неможливістю встановити дійсну кількість працюючих, а також стосуються неподання підприємством відповідної звітності, з підстав відсутності достатніх та належних доказів цього, зокрема, відповідного судового рішення, яким було встановлено таку фіктивну діяльність. Наведені відповідачем відомості про відсутність реального наміру директора ДП СДІ-Україна ОСОБА_1 здійснювати керівництво господарською діяльністю ДП СДІ-Україна з посиланнями на нібито надані ним пояснення, також належними доказами не підтверджено.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що в акті виконаних робіт від 02.11.2016 року, складеному між позивачем та ДП СДІ-Україна не відображено належним чином зміст та обсяг господарської операції, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , відтак, вказаний акт не може належним чином підтвердити виконання та прийняття робіт. Так само він не є належним документом, який може засвідчити придбання товарів, їх відвантаження, перевезення та оприбуткування за умови існування між сторонами відносин з купівлі-продажу (постачання) товарів.

За наведеного, суд погодився із доводами контролюючого органу, що за відсутності належних документів, які свідчать про фактичне виконання робіт з боку ДП СДІ-Україна , а також постачання ним на адресу позивача товарів, неможливо підтвердити реальний характер вказаних господарських відносин.

Стосовно господарських відносин позивача з ТОВ ЕВАНТЕС КОМПАНІ суд зазначив, що в обсязі наданих позивачем до контролюючого органу пояснень, а також доказів, наданих ним до суду, неможливо встановити реальний обсяг господарських операцій, а також наявність законної господарської мети, яка спричинила придбання позивачем будівельних матеріалів для виконання будівельних робіт підрядником на значній відстані від місця проведення робіт, перевезення їх власним автотранспортом, що спричиняє додаткові витрати. Доказів яким чином придбані будівельні матеріали було передано ТОВ ЕВАНТЕС КОМПАНІ для виконання ним підрядних робіт та належних звітів про їх використання з боку субпідрядника матеріали справи не містять.

Крім цього, з урахуванням зібраних у ній доказів, суд визначився про обґрунтованість доводів відповідача про відсутність реального характеру спірних господарських відносин позивача з ТОВ КРАТ , які відповідачем доведено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 77 КАС України.

Беручи до уваги належне оформлення первинних документів обліку, а також відповідність асортименту придбаного товару основному напрямку діяльності позивача, суд не знайшов підстав погодитися з висновками контролюючого органу про відсутність реального характеру господарських відносин позивача з контрагентами ТОВ ХСК СТЕНДПРО (податковий номер 40945614), ТОВ КРОН ЖТФ (податковий номер 41311559), ТОВ ЖФ ГРІНВІЧ (податковий номер 4131186), ТОВ СТЕПИ КОЗАЦТВА (попередня назва - ТОВ ЕКОСТ ПРОМ (податковий номер 41086545).

В апеляційній скарзі ПП РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року в частині, якою судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, та ухвалити нове, яким задовольнити відхилені судом першої інстанції позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги стосовно взаємовідносин із контрагентом ТОВ КОМПАНІЯ КРАТ , скаржник зазначає, що посилання суду на те, що матеріали справи не містять належних доказів використання позивачем у власній господарській діяльності будівельних матеріалів, придбаних у ТОВ КОМПАНІЯ КРАТ , спростовуються копіями первинних документів, доданих до позову. Так, будівельні матеріали, придбані за видатковими накладними № 158-1 від 12.08.2016 року, №№ 198-4, 198-5, 198-6, 198-7 від 19.08.2016 року, були використані в будівельних роботах, виконаних на замовлення національного фармацевтичного університету, національного університету цивільного захисту населення, Черкасько-Лозівської сісьської ради Дергачівського району Харківської області, на підтвердження чого, в матеріалах справи містяться відповідні договори та акти приймання виконаних підрядних робіт.

Вказує, що посилання на відсутність контрагента за місцезнаходженням (м. Рівне, вул. Соборна, 94) суперечить ч. 1 ст. 73 КАС України щодо належності доказів, оскільки матеріали відповідача на підтвердження цієї відсутності датуються 07.03.2017 року, в той час як договори позивача з контрагентом укладались в період з 6 травня по 19 липня 2016 року, коли місцезнаходженням ТОВ КОМПАНІЯ КРАТ було, як це і зазначено в договорах, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 1.

Також, зауваження про придбання позивачем будівельних матеріалів у вишгородського постачальника для виконання робіт у Харківській області, що нібито не відповідає належній господарській меті, не ґрунтуються на розумних сумнівах. Так, в межах ведення господарської діяльності, яка в розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України спрямована на отримання доходу, позивач керувався при визначенні належної господарської мети придбання матеріалів поперед всього їх вартістю, що була більш привабливою, ніж у інших постачальників. Наведене не було спростовано та навіть не ставилось актом перевірки під сумнів. В свою чергу суд, ставлячи під сумнів доцільність придбання товарів в іншому місті України, не мотивував свої висновки всупереч ст. 246 КАС України.

Також, зауваження суду стосовно ознак фіктивності у контрагента та недостатню обачність і обережність позивача при виборі постачальника, взагалі не ґрунтуються на підтверджених обставинах. Так, матеріали справи не містять відомостей про відсутність контрагента за місцезнаходженням у травні-серпні 2016 року (у м. Вишгороді). Посилання на те, що власники і посадові особи ТОВ КОМПАНІЯ КРАТ не визнають своєї причетності до господарської діяльності не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки про це не зазначалось ані в акті перевірки, ані в інших документах. Щодо неподання контрагентом звітів, то така інформація не є відкритою.

Щодо висновків суду стосовно нереальності господарських операцій з ТОВ ЕВАНТЕС КОМПАНІ скаржник зазначає, що посилання на нібито прийняття виконаних робіт позивачем (як генпідрядником) від контрагента (як субпідрядника) пізніше, ніж такі роботи були передані ним замовнику, не відповідає матеріалам справи. Роботи, передані позивачем ПАТ САН ІнБев Україна за актом № 1 від 28.02.2017 року, виконувались позивачем самостійно, але з матеріалів, придбаних у ТОВ ЕВАНТЕС КОМПАНІ . Це ж стосується і робіт за актом № 1/03 від 03.03.2017 року. В якості ж субпідрядника ТОВ ЕВАНТЕС КОМПАНІ виступало щодо інших робіт, що приймались у нього та, відповідно, передавались замовнику, за актами від 01.03.2017 року і від 06.03.2017 року.

Зауваження про придбання позивачем будівельних матеріалів у київського постачальника для виконання робіт у Харківській області, що нібито не відповідає належній господарській меті, не ґрунтуються на розумних сумнівах. Так, в межах ведення господарської діяльності, яка в розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України спрямована на отримання доходу, позивач керувався при визначенні належної господарської мети придбання матеріалів поперед всього їх вартістю, що була більш привабливою, ніж у інших постачальників. Наведене не було спростовано та навіть не ставилось актом перевірки під сумнів.

Також позивач зазначає, що актування приймання-передачі від замовника (генпідрядника) матеріалів підряднику (субпідряднику) та подальше письмове оформлення звітів про використання таких матеріалів не віднесено ст. 180 ГК України до істотних умов господарського договору та тим більше не може слугувати на користь сумнівів у реальності операцій за умови, зокрема, прийняття таких робіт, виконаних з цих матеріалів, замовником - незацікавленою третьою особою.

Позивач стверджує, що як в акті перевірки так і в рішенні суду відсутні посилання на наявність жодних ознак пов`язаності сторін правочинів та узгодженості свідомих навмисних дій сторін правочинів, спрямованих на реалізацію наміру з безпідставного одержання податкової вигоди.

За наведеного, ПП РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ просить задовольнити вимоги його апеляційної скарги, скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року в частині, якою підприємству відмовлено у задоволенні позовних вимог, та прийняти нове, яким скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000401421 від 19.07.2018 року в частині нарахування податкового зобов`язання з ПДВ на суму 291.474,00 грн.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі контролюючий орган, посилаючись на прийняття його судом з неправильним застосуванням норм матеріального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ПП РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ , та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Аргументуючи вимоги апеляційної скарги, ГУ ДФС у Харківській області фактично посилається на доводи, наведені ним у заявах по суті в суді першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ контролюючий орган також підтвердив позицію, зазначену ним у відзиві на позов.

Правом подання відзиву на апеляційну скаргу ГУ ДФС у Харківській області позивач ПП РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ не скористався, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

У відповідності до приписів п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 ПК України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом положень п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

У відповідності до вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Судом установлено, що в червні 2018 року фахівцями ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо визначення сум податкового кредиту, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ по взаємовідносинам з: ДП СДІ-Україна (податковий номер 40633488) за листопад 2016 року, ТОВ ЕВАНТЕС КОМПАНІ (податковий номер 40934089) за лютий 2017 року, березень 2017 року (включено до декларації за квітень - травень 2017 року), ТОВ КОМПАНІЯ КРАТ (податковий номер 40153809) за липень 2016 року (включено до декларації за грудень 2016 року), за серпень 2016 року, ТОВ ХСК СТЕНДПРО (податковий номер 40945614) за травень 2017 року (частину суми включено до декларації за червень 2017 року), ТОВ КРОН ЖТФ (податковий номер 41311559) за серпень 2017 року, ТОВ ЖФ ГРІНВІЧ (податковий номер 4131186) за серпень, вересень 2017 року, ТОВ СТЕПИ КОЗАЦТВА (попередня назва - ТОВ ЕКОСТ ПРОМ (податковий номер 41086545) за травень 2017 року, а також податкових зобов`язань по ланцюгу постачання та придбання, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за серпень, листопад - грудень 2016 року, лютий, квітень-червень, серпень - вересень 2017 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 23.06.2018 року № 2572/20-40-14-21-07/34755610 /т. 1, а.с. 11-69/, за висновками якого, встановлено порушення з боку позивача вимог:

- абз. а) п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, п. 201.1, п.201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 195.516,08 грн., в тому числі: за листопад 2016 року у сумі 1.200,00 грн. по взаємовідносинам з ДП СДІ-Україна (податковий номер 40633488), за лютий 2017 року у сумі 36.670,60 грн., березень 2017 року у сумі 20.741,33 грн. (включено до декларації за квітень - травень 2017 року) по взаємовідносинах з ТОВ ЕВАНТЕС КОМПАНІ (податковий номер 40934089), за липень 2016 року у сумі 5.799,68 грн. (включено до декларації за грудень 2016 року), серпень 2016 року у сумі 72.176,61 грн. по взаємовідносинам з ТОВ КОМПАНІЯ КРАТ , за травень 2017 року у сумі 25.365,19 грн. (частину суми включено до декларації за червень 2017 року) по взаємовідносинам з ТОВ ХСК СТЕНДПРО (податковий номер 40945614), за серпень 2017 року у сумі 5.317,52 грн. по взаємовідносинам з ТОВ КРОН ЖТФ (податковий номер 41311559), за серпень 2017 року у сумі 4.139,49 грн., вересень 2017 року у сумі 3.014,08 грн. по взаємовідносинам з ТОВ ЖФ ГРІНВІЧ (податковий номер 4131186), за травень 2017 року у сумі 21.091,58 грн. по взаємовідносинам з ТОВ СТЕПИ КОЗАЦТВА (попередня назва - ТОВ ЕКОСТ ПРОМ (податковий номер 41086545);

- не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку по взаємовідносинам за періоди декларування: серпень, листопад - грудень 2016 року, лютий, квітень - червень, серпень - вересень 2017 року з постачальниками ДП СДІ-Україна (податковий номер 40633488), ТОВ ЕВАНТЕС КОМПАНІ (податковий номер 40934089), ТОВ КОМПАНІЯ КРАТ (податковий номер 40153809), ТОВ ХСК СТЕНДПРО (податковий номер 40945614), ТОВ КРОН ЖТФ (податковий номер 41311559), ТОВ ЖФ ГРІНВІЧ (податковий номер 4131186), ТОВ СТЕПИ КОЗАЦТВА (податковий номер 41086545).

На підставі розгляду зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.07.2018 року №00000401421, відповідно до якого, ПП РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 293.274,00 грн., в тому числі за основним платежем - 195.516,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 97.758,00 грн. /т. 1, а.с. 10/.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо часткової обґрунтованості позовних вимог ПП РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ , колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (подалі - Закон № 996-XIV) визначено, що під економічною вигодою розуміється потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів. При цьому під господарською операцією розуміється дія або подія яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань власному капіталі, відомості про яку містяться в первинному документі що підтверджує її здійснення. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV, для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, приписами ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З аналізу наведених норм убачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (подалі - Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 Положення № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Наведені норми свідчать про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не відбувалось, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Як установлено судовим розглядом, позивач у перевіреному періоді мав господарські правовідносини з ДП СДІ-Україна (податковий номер 40633488), ТОВ ЕВАНТЕС КОМПАНІ (податковий номер 40934089), ТОВ КОМПАНІЯ КРАТ (податковий номер 40153809), ТОВ ХСК СТЕНДПРО (податковий номер 40945614), ТОВ КРОН ЖТФ (податковий номер 41311559), ТОВ ЖФ ГРІНВІЧ (податковий номер 4131186), ТОВ СТЕПИ КОЗАЦТВА (попередня назва - ТОВ ЕКОСТ ПРОМ (податковий номер 41086545).

Як убачається із акту перевірки, висновку щодо відсутності реального характеру господарських відносин позивача з ДП СДІ-Україна контролюючий орган дійшов з огляду на ненадання позивачем під час проведення податкової перевірки товарно-транспортних накладних про перевезення придбаного позивачем товару (будівельних матеріалів), подорожніх листів, довіреностей на отримання товару та інших документів, які б підтверджували транспортування будівельних матеріалів, придбаних у ДП СДІ-Україна .

Крім того, відповідач зазначив, що підприємство - контрагент позивача фактично не має технічної можливості виконувати свою діяльність, оскільки, не має можливості встановити штатну чисельність працюючих на підприємстві працівників, а згідно даних, отриманих в ході розслідування у кримінальному провадженні № 12015000000000461 установлено, що особа, зазначена як директор ДП СДІ-Україна ОСОБА_1 , не має відношення до діяльності вказаної юридичної особи та під час підписання актів приймання виконаних послуг між позивачем та ДП СДІ-Україна перебував під вартою.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо часткової обґрунтованості доводів контролюючого органу в цій частині, колегія суддів не приймає до уваги посилання ГУ ДФС у Харківській області на дані про фіктивний характер діяльності контрагента позивача ДП СДІ-Україна , які обумовлюються неможливістю встановити дійсну кількість працюючих, а також стосуються неподання підприємством відповідної звітності з підстав відсутності достатніх та належних доказів цього, зокрема, відповідного судового рішення, яким було встановлено таку фіктивну діяльність. При цьому, наведені відповідачем відомості про відсутність реального наміру директора ДП СДІ-Україна ОСОБА_1 здійснювати керівництво господарською діяльністю ДП СДІ-Україна з посиланнями на нібито надані ним пояснення також належними доказами не підтверджено.

Крім наведеного, матеріалами справи посвідчується та обставина, між ПП РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ та ДП СДІ-Україна 02.11.2016 року підписано акт приймання виконаних робіт (наданих послуг) в межах їх взаємовідносин /т. 1, а.с. 123/.

Як убачається із копій ухвал слідчих суддів Дніпровського районного суду м. Києва від 04.09.2016 року, від 28.11.2016 року, ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах розслідування кримінального провадження за звинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. При цьому згідно ухвали судді від 04.09.2016 року запобіжний захід судом обрано строком до 31.10.2016 року, а згідно ухвали від 28.11.2016 року запобіжний захід подовжено до 28.12.2016 року. Згідно ухвали від 18.07.2017 року кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 закрито, у зв`язку зі смертю обвинуваченого /т. 3, а.с. 19-21, 22-24, 25-26/.

Таким чином, колегія суддів зазначає про неможливість однозначно стверджувати про те, що, перебуваючи під вартою, ОСОБА_1 не мав можливості підписати акт виконаних робіт від 02.11.2016 року, так само як і стверджувати про нереальний характер господарських відносин ПП РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ та ДП СДІ-Україна .

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що в акті виконаних робіт від 02.11.2016 року не відображено належним чином зміст та обсяг господарської операції, відтак, вказаний акт не може належним чином підтвердити виконання та прийняття робіт. Він не є належним документом, який може засвідчити придбання товарів, їх відвантаження, перевезення та оприбуткування за умови існування між сторонами відносин з купівлі-продажу (постачання) товарів.

Зі змісту цього акту убачається, що він містить перелік товарів з зазначенням одиниці виміру (штуки), кількості та ціни, а також вказує на виконання зварювальних робіт по встановленню лічильників, проте, не розкриває конкретного змісту (переліку) цих робіт та, крім того, для визначення їх обсягу використовує ті ж самі показники (штуки, кількість та ціну), що і для товарів.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що за відсутності належних документів, які свідчать про фактичне виконання робіт з боку ДП СДІ-Україна , а також постачання ним на адресу позивача товарів, неможливо підтвердити реальний характер господарських відносин між ПП РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ та його контрагентом.

Крім того, судовим розглядом установлено, що між позивачем та ТОВ ЕВАНТЕС КОМПАНІ укладено договір №17/02-сп від 17.02.2017 року, відповідно до умов якого, позивач (замовник) доручив ТОВ ЕВАНТЕС КОМПАНІ (підрядник) виконати ремонтні роботи для ХВ ПАТ САН ІнБев Україна за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 161. Зазначений договір є фактично договором субпідряду, необхідність укладання якого обумовлена укладенням між позивачем та ПАТ САН ІнБев Україна договору підряду № Rembud-31012017-AR (з додатковою угодою) /т. 1, а.с. 141-142; т. 2, а.с. 137-154/.

Як убачається із акту перевірки, висновку щодо відсутності реального характеру господарських відносин позивача з ТОВ ЕВАНТЕС КОМПАНІ контролюючий орган дійшов з огляду на податкову інформацію від ГУ ДФС у м. Києві від 07.08.2017 року № 371/26-15-14-04-05, відповідно якої, виявлено відсутність інформації про придбання, зберігання та перевезення товарів, а також відсутність належних технічних можливостей для здійснення господарської діяльності. Контролюючий орган зазначив, що фактично ТОВ ЕВАНТЕС КОМПАНІ створено штучну видимість здійснення господарських операцій з низкою контрагентів шляхом формального складання первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання господарських операцій.

Матеріалами справи посвідчується та обставина, що договір № 17/02-сп від 17.02.2017 року містить визначення, за яким роботи ТОВ ЕВАНТЕС КОМПАНІ виконуються для ПАТ САН ІнБев Україна , хоча фактично замовником за договором виступає саме позивач. Протокол узгодження договірної ціни від 17.02.2017 року не містить конкретного визначення ремонтних робіт, які мають виконуватись за договором, а згідно актів виконаних робіт від 28.02.2017 року № 1 між позивачем та ПАТ САН ІнБев Україна за лютий та від 01.03.2017 року № 1 між позивачем та ТОВ ЕВАНТЕС КОМПАНІ , такі роботи як встановлення замків, заміна шпінгалета, ремонт, виготовлення елементів меблів, включені до обох актів виконаних робіт. Крім того, за умовами цього договору підряду, виконання робіт здійснюється з матеріалів замовника (позивача) /т. 1, а.с. 143; т. 1, а.с. 138; т. 2, а.с. 123/.

Як убачається з видаткової накладної від 17.02.2017 року № 17/02 та рахунку фактури від 17.02.2017 року № 17/02 позивачем придбано у ТОВ ЕВАНТЕС КОМПАНІ будівельні матеріали, необхідні для виконання зазначеного вище договору підряду. Сплачені позивачем суми відображено у виданій йому податковій накладній. При цьому, вказані будівельні матеріали перевезені позивачем власним транспортом від ТОВ ЕВАНТЕС КОМПАНІ з міста Києва до міста Харкова, про що свідчить подорожній лист автомобіля № 17/02 від 17.02.2017 року /т. 1, а.с. 131-134; т. 1, а.с. 136-137/.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що в обсязі наданих позивачем доказів неможливо встановити реальний обсяг господарських операцій, а також наявність законної господарської мети, яка спричинила придбання позивачем будівельних матеріалів для виконання будівельних робіт підрядником на значній відстані від місця проведення робіт, перевезення їх власним автотранспортом, що спричиняє додаткові витрати. Крім того, колегія суддів зауважує, що позивачем судам першої та апеляційної інстанції не надано доказів, яким чином придбані будівельні матеріали передано ТОВ ЕВАНТЕС КОМПАНІ для виконання ним підрядних робіт та належних звітів про їх використання з боку субпідрядника.

Крім наведеного, судовим розглядом установлено, що між позивачем та ТОВ КОМПАНІЯ КРАТ укладено договори підряду від 19.07.2016 року № 665-сп, від 19.07.2016 року № 664-сп, від 06.05.2016 року № 05-05 сп, від 12.07.2016 року № 12-сп /т. 1, а.с. 165-166; т. 1, а.с. 174-175; т. 1, а.с. 187-188; т. 1, а.с. 196-198/.

Предметом означених договорів визначено виконання будівельних робіт об`єктів Національного університету цивільного захисту, обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Національного фармацевтичного університету, які, згідно договорів підряду від 08.12.2015 року № 80, від 12.07.2016 року № 12, від 04.08.2017 року № 822, від 04.09.2017 року № 901, від 19.07.2016 року № 665, від 19.07.2016 року № 664, від 11.04.2017 року № 1, від 11.04.2017 року № 2, - виконувались позивачем як генеральним підрядником /т. 2, а.с. 66-72; т. 2, а.с. 47-48; т. 2, а.с. 86; т. 2, а.с. 92; т. 2, а.с. 96-97; т. 2, а.с. 109-110; т. 2, а.с. 164; т. 2, а.с. 176-177/.

Як убачається із акту перевірки, висновку щодо відсутності реального характеру господарських відносин позивача з ТОВ КОМПАНІЯ КРАТ контролюючий орган дійшов з огляду на узагальнену податкову інформацію ГУ ДФС у Харківській області від 09.03.2017 року № 46/17-00-14-05-08, відповідно до якої установлено відсутність ТОВ КОМПАНІЯ КРАТ за місцем податкової адреси: Рівненська область, м. Рівне, вул. Соборна, 94, а також неможливість підтвердження наявності необхідних трудових ресурсів та виробничих потужностей для виконання господарських операцій, невідповідність номенклатури придбаних у визначеному періоді товарів, поставленим на адресу позивача товарам.

Колегія суддів зауважує, що наведені обставини разом з відомостями про відсутність у контрагента технічних можливостей для виконання будівельних робіт можуть свідчити про нереальний характер діяльності такого контрагента у спірних правовідносинах, оскільки згідно первинних документів, обсяг задокументованих ними робіт, що виконувались ТОВ КОМПАНІЯ КРАТ є значним, а відтак потребує наявності трудових та виробничих потужностей.

Крім наведеного, колегія суддів зазначає, що згідно видаткових накладних від 12.08.2016 року № 158-1, від 19.08.2016 року № 198-4, від 19.08.2016 року № 198-5, від 19.08.2016 року № 198-6, від 19.08.2016 року № 198-7 придбано у ТОВ КОМПАНІЯ КРАТ будівельні матеріали, які перевезено власним автотранспортом позивача. При цьому, позивачем не надано належних доказів, що засвідчують, яким чином використано вказані будівельні матеріали у власній господарській діяльності позивача, зокрема, чи було їх використано при виконанні спірних договорів підряду. Також, в ході судового розгляду не встановлено належної економічної доцільності, за якої будівельні матеріали придбано на значній відстані (Київська область) від здійснення безпосередньої діяльності позивача з виконання будівельних робіт.

За таких обставин, колегія суддів зазначає про відсутність реального характеру господарських відносин позивача з контрагентом ТОВ КОМПАНІЯ КРАТ .

В умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з`ясування усіх обставин справи, суд звертався до ПП РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ з пропозицією надання доказової бази, яка б підтверджувала наявність у його контрагентів трудових, майнових і технічних ресурсів (у тому числі, аутсортинг, аутстаффінг, оренда, лізинг тощо) у період поставок товарно-матеріальних цінностей, який був охоплений перевіркою.

Колегія суддів зазначає, що доказів можливості залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або у іншій не забороненій законом формі у період поставок товарно-матеріальних цінностей, що був охоплений перевіркою, суду не надано.

Отже, суду не надані докази про здійснення комплексу операцій, як зі сторони позивача, так і контрагентам ДП СДІ-Україна (податковий номер 40633488), ТОВ ЕВАНТЕС КОМПАНІ (податковий номер 40934089), ТОВ КОМПАНІЯ КРАТ (податковий номер 40153809), ТОВ ХСК СТЕНДПРО (податковий номер 40945614), ТОВ КРОН ЖТФ (податковий номер 41311559), ТОВ ЖФ ГРІНВІЧ (податковий номер 4131186), ТОВ СТЕПИ КОЗАЦТВА (попередня назва - ТОВ ЕКОСТ ПРОМ (податковий номер 41086545), які забезпечують фізичне переміщення товарно-матеріальних цінностей між учасниками ланцюга поставок з понесенням певних витрат, пов`язаних з обслуговуванням означених поставок, тобто переміщення чітко визначеної кількості і асортименту товару в необхідну точку, оптимальним маршрутом за необхідний час, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, тощо.

Крім наведеного, як посвідчується матеріалами справи, ПП РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ у ТОВ ХСК СТЕНДПРО придбано товари згідно видаткових накладних без укладення єдиного письмового договору. Так само, на підставі видаткових накладних від 07.08.2017 року, від 18.09.2017 року № 18/09, від 28.08.2017 року № 28/08 позивачем придбано товари у ТОВ КРОН ЖТФ . У ТОВ ЕКОСТ ПРОМ позивачем придбано товари згідно видаткової накладної № 035-1 від 03.05.2017 року /т. 1, а.с. 228-240; т. 1, а.с. 243; т. 2, а.с. 3; т. 2, а.с. 8; т. 2, а.с. 15/.

За відсутності обґрунтованих сумнівів, які доведені належними та допустимими доказами з боку контролюючого органу та вказують на відсутність реального характеру наведених вище господарських операцій, беручи до уваги належне оформлення первинних документів обліку, якими оформлено спірні відносини, а також відповідність асортименту придбаного товару основному напрямку діяльності позивача, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів ГУ ДФС у Харківській області про відсутність реального характеру господарських відносин позивача з контрагентами - ТОВ ХСК СТЕНДПРО (податковий номер 40945614), ТОВ КРОН ЖТФ (податковий номер 41311559), ТОВ ЖФ ГРІНВІЧ (податковий номер 4131186), ТОВ СТЕПИ КОЗАЦТВА (попередня назва - ТОВ ЕКОСТ ПРОМ (податковий номер 41086545), та про задоволення позовних вимог ПП РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ про скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 19.07.2018 року № 00000401421 в частині нарахування податкового зобов`язання по взаємовідносинам з ТОВ ХСК СТЕНДПРО (податковий номер 40945614), ТОВ КРОН ЖТФ (податковий номер 41311559), ТОВ ЖФ ГРІНВІЧ (податковий номер 4131186), ТОВ СТЕПИ КОЗАЦТВА (попередня назва - ТОВ ЕКОСТ ПРОМ (податковий номер 41086545) на суму 58.927,86 грн., та, відповідно, зменшення суми штрафних санкцій на 29.463,93 грн.

Суд апеляційної інстанції на підставі приписів ч. 2 ст. 6 КАС України враховує те, що Європейський суд з прав людини у п. 110 рішення від 23.07.2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції вказав на те, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Інші доводи апеляційних скарг ПП РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ та ГУ ДФС у Харківській області висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу приватного підприємства РЕМБУДМОНТАЖ-ХХІ , апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року, - без змін.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді (підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова О.П. Лях Постанова у повному обсязі складена і підписана 09 серпня 2019 року.