Постанова

від 01.08.2019 по справі 826/17590/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17590/18 Суддя (судді) першої інстанції: Патратій О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Безименної Н.В., Мєзєнцева Є.І.,

за участю секретаря: Чуб Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2019 (м. Київ, дата складання повного тексту - 22.04.2019) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нерудбудпостач до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ Нерудбудпостач звернулося з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.08.2018: № 00009571402, № 00009581402, № 00009601402.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що акт перевірки не містить доказів відсутності руху активів в процесі провадження позивачем господарської діяльності, що суперечить вимогам Податкового кодексу України та інших норм законодавства, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Також позивач посилався на порушення податковим органом порядку оформлення результатів перевірки, оскільки всупереч п. 86.1 ПК України та пп. 3 п. 4 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015, додатки до акту перевірки підписані не усіма п`ятьма посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку.

Також позивач наголошував на порушенні відповідачем порядку розгляду заперечень на акт перевірки, оскільки у листі вих. № 42117/10/26-15-14-02-03 від 07.08.2018 щодо розгляду заперечень не наведено обґрунтування позиції контролюючого органу стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях.

Крім іншого позивач вказував, що рішення Державної фіскальної служби України № 2587/6/99-99-11-01-02-25 від 05.10.2018, яким відхилено скаргу позивача на податкові повідомлення-рішення, не відповідає критеріям мотивованого рішення контролюючого органу, оскільки за змістом фактично дублюють акт перевірки.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що податкові зобов`язання донараховані позивачеві за результатом дослідження первинних документів та бухгалтерського обліку позивача, а позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2019 вищевказаний адміністративний позов задоволено повністю.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зокрема, апелянт вказує, що первинні документи по взаємовідносинам між ТОВ Нерудбудпостач та ТОВ Сімузар , ТОВ Бріз-Трейд , ТОВ Норд-Енерго та ТОВ Форест Таун 2015 складені всупереч вимогам діючого законодавства України внаслідок не підтвердження факту придбання товарів чи надання послуг у розумінні вимог ПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою і не підлягає задоволенню.

У судове засідання суду апеляційної інстанції - 01.08.2019 з`явились представники позивача та відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині.

Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За матеріалами справи на підставі направлень та на наказу № 9294 від 01.06.2018 проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Нерудбудпостач з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2018, валютного за період з 01.04.2016 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016 по 31.03.2018.

За результатами перевірки був складений Акт про результати документальної планової виїзної перевірки № 441/26-15-14-02-03/38689044 від 12.07.2018р. (надалі - Акт перевірки), яким встановлено порушення:

1) п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями), П(С)БО 15 Дохід , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 19.11.1999 №290 із змінами і доповненнями, пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (із змінами і доповненнями), підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами і доповненнями), П(С)БО 16 Витрати , П(С)БО 7 Основні засоби в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 670 906 грн., т.ч. за 2-4 кв. 2016 року на суму 511 226 грн., за 2017 рік на суму 137 157 грн., за 1 кв. 2018 року на суму 22 523 гривень;

2) п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 824 574 грн, у тому числі по періодам: за жовтень 2016 року на суму 339 931,00 грн, за листопад 2016 року на суму 43 182 грн, за грудень 2016 року на суму 96 457,00 грн, за лютий 2017 на суму 181 097 грн, за березень 2017 на суму 163 907,00 грн та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 340 393 грн., в тому числі по періодам: за березень 2018 року на суму 340 393,00 грн;

3) п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до них в єдиному реєстрі податкових накладних.

23.07.2017 року ТОВ Нерудбудпостач надіслало на адресу ГУ ДФС у м. Києві свої письмові заперечення на акт перевірки, які листом вих. № 42117/10/26-15-14-02-03 від 07.08.2018 залишено без задоволення.

09.08.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі вказаного Акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення № 00009571402, яким позивачу було нараховане податкове зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 006 359,00 грн, у тому числі 670 906,00 грн за основним платежем та 335 453,00 грн штрафних санкцій.

09.08.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі Акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення № 00009581402, яким позивачу було нараховане податкове зобов`язання по податку на додану вартість, а саме було збільшено суму грошового зобов`язання на суму 1 236 861,00 грн, в тому числі 824 574,00 грн за основним платежем та 412 287,00 грн штрафних санкцій.

Також, 09.08.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі вказаного акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення № 00009601402, яким позивачу було збільшене грошове зобов`язання зі плати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за березень 2018 року на загальну суму 340 393,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДФС України № 32587/6/99-99-11-01-02-25 від 05.10.2018 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність висновків перевірки і заперечень представника відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій, оскільки такі висновки не підтвердженні відповідними доказами та суперечать наявним у справі доказам. Зазначені в акті перевірки і запереченнях обставини ні кожна окремо, а ні у своїй сукупності, не спростовують доводів позивача і наданих ним доказів. Інших доказів і аргументованих доводів, які б доводили достовірність зазначених в акті порушень і спростовували доводи позивача і надані ним докази, представник відповідача суду не зазначив.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції в повній мірі, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 133.1 ст. 133 ПК України платниками податку з числа резидентів є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями Податкового кодексу України, що були чинними на час здійснення господарської діяльності позивачем у перевіряємий період витрати підприємства були визначені, як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Інші витрати за загальними правилами визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ст. 138 ПК). До складу інших витрат, зокрема, відносились витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона) (пп.138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК).

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України було визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зокрема, з 01.01.2017 року Податковий кодекс України набув змін.

Податковим кодексом України у новій редакції визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу(п.135.1 ст. 135 ПК України).

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п. 137.1 ст. 137 ПКУ).

Пунктом 139.1.1 та 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України у новій редакції визначено, що фінансовий результат до оподаткування: збільшується на суму витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Зменшується на суму використання створених забезпечень (резервів) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), сформованого відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму коригування (зменшення) забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) на відпустки працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Таким чином, формування податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість чи визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток має бути фактично здійснене і підтверджене належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведеного вбачається, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Отже, судом першої інстанції вірно зазначено про те, що предмет доказування у даній справі є обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивачем.

Згідно з акту перевірки, підставою для виставлення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та збільшення позивачу суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість, з податку на прибуток і відповідно застосування штрафних санкцій з цих податків стали господарські операції позивача з ТОВ Сімузар , ТОВ Бріз Трейд , ТОВ Норд Енерго та ТОВ Форест Таун 2015 .

Зокрема, щодо ТОВ Сімузар в акті перевірки зазначено, що в Єдиному реєстрі судових рішень наявний вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.17 в рамках у кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 32017100100000073 від 25.07.2017, з угодою про визнання винуватості від 30.05.2017, передбаченого частиною п`ятою ст .27, частиною першою ст. 205 КК України, згідно з яким: у березні 2016 року, в денний час доби, ОСОБА_1, перебуваючи в м. Києві за адресою: АДРЕСА_2 отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи пропозицію зареєструвати на своє ім`я підприємство ТОВ Сімузар (код 39601662) за грошову винагороду у розмірі 1000 грн. ;

Стосовно ТОВ Бріз Трейд та ТОВ Норд Енерго в акті перевірки зазначено, що в Єдиному реєстрі судових рішень наявна ухвала від 08.06.2017 по справі № 295/6247/17 щодо вказаних підприємств, які є фігурантами у кримінальному провадженні № 32017060000000015 від 18.05.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою ст. 205, частини третьої ст. 212 КК України. За матеріалами досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи, які діють на території м. Житомира та Житомирської області, у період 2016-2017 років, зареєстрували на підставних осіб ряд суб`єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності, у т.ч. ТОВ Бріз-Трейд та ТОВ Норд Енерго , використовуючи їх реквізити, внаслідок відображення в бухгалтерському обліку та податкової звітності проведення безтоварних операцій, ухилились від сплати податків на суму 4 млн. грн., що становить особливо великі розміри та вчинили фіктивне підприємництво, у результаті якого заподіяно великої матеріальної шкоди державі.

Щодо ТОВ Форест Таун 2015 в акті перевірки зазначено, що в Єдиному реєстрі судових рішень наявна ухвала від 28.05.2018 у справі № 757/17189/18-к щодо вказаного підприємства, яке є фігурантами у кримінальному провадженні № 32017100060000104 від 17.11.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою ст. 27, частиною першою ст. 205 КК України. За матеріалами досудового розслідування встановлено, що підприємства транзитно - конвертаційної групи, серед яких ТОВ Форест Таун 2015 , створені з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань реальному сектору підприємств.

На підставі викладеного, перевіркою зроблено висновок, що первинні документи по взаємовідносинах між ТОВ Нерудбудпостач та ТОВ Сімузар , ТОВ Бріз-Трейд , ТОВ Норд-Енерго та ТОВ Форест Таун 2015 складені всупереч вимогам діючого законодавства України, внаслідок не підтвердження факту придбання товарів чи надання послуг у розумінні вимог Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у період що перевірявся позивач мав господарські відносини із ТОВ Норд-Енерго . Зокрема, 22.02.2017 між ТОВ Норд-Енерго (постачальник) та ТОВ Нерудбудпостач (покупець) було укладено договір поставки № 2202/17 річкового піска. 22.02.2017 між вказаними сторонами було також підписано Додаткову угоду № 1, а 14.03.2017 Додаткову угоду № 2.

В свою чергу, ГУ ДФС у м. Києві з посиланням на те, що ТОВ Норд-Енерго є фігурантом кримінального провадження № 32017060000000015 від 18.05.17, контролюючи орган визнав первинні документи, складені суб`єктами господарювання такими, що не підтверджують факт придбання товарів в розумінні вимог ПК України, у зв`язку з цим дійшов висновку про те, що ТОВ Нерудбудпостач отримало активи від ТОВ Норд-Енерго , у вигляді вищезазначеного товару (пісок) невідомого походження, що вважається безоплатно отриманим. Таким чином контролюючий орган фактично визнає факт здійснення господарської операції - факт поставки піску, але вважає, що документи, складені суб`єктами господарювання факту придбання товару не підтверджують.

Колегія суддів дослідивши первинні документи щодо здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ Норд-Енерго з ТОВ Нерудбудпостач , зокрема: - видаткові накладні № РН-0000068 від 15.03.2017, № РН-0000070 від 16.03.2017, № РН-0000073 від 17.03.2017, № РН-0000075 від 20.03.2017; - довіреність № 14 від 15.03.2017, - виписку по рахунку № НОМЕР_1 з 22.02.2017 по 31.03.2018; - платіжні доручення № 3741 від 20.03.2017, № 3809 від 31.03.2017, № 3825 від 04.04.2017, вважає, що наведені документи свідчать про фактичне придбання піску річного та його часткову оплату.

Тому, враховуючи, що операція з придбання в ТОВ Норд - Енерго піску річного фактично мала місце, призвела до зміни у складі активів контрагентів, мала належну ділову мету - отримання прибутку ТОВ Нерудбудпостач , основною діяльністю якого є торгівля будівельними матеріалами, факт поставки піску і проведення розрахунку за нього підтверджується документально, а висновок контролюючого органу про безоплатне отримання товару і необхідність збільшити базу оподаткування податком на прибуток підприємств на вартість безоплатно отриманого товару є неправомірним.

Однак, сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності свого контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства або вчиняти дії внаслідок яких суми податків не надходили до відповідного бюджетного рахунку.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом, останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість.

Таким чином, наявність кримінального провадження не є достатніми підставами для нарахування позивачу грошових зобов`язань, оскільки перевірку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем і зазначеним контрагентом слід здійснювати шляхом дослідження та аналізу первинних документів.

Також, між ТОВ Норд-Енерго та ТОВ Нерудбудпостач укладено Договір № 2710-2/16 від 27.10.2016 про надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування. Надання послуг за вказаним договором підтверджується: - Актами виконаних робіт № ОУ-0000061 від 30.11.2016, № ОУ-0000146 від 30.12.2016, № ОУ-0000156 від 30.12.2016, № ОУ-0000157 від 30.12.2016, № ОУ-0000158 від 30.12.2016; - випискою по рахунку № НОМЕР_1 з 01.04.2016 по 28.02.2017; - платіжними дорученнями № 3275 від 17.11.2016, № 3458 від 26.12.2016, № 3519 від 13.01.2017, № 3520 від 13.01.2017, № 3545 від 19.01.2017; - товарно-транспортними накладними (а.с. 187-253 т.1, а.с. 1-48 т.2).

Також, у період що перевірявся, позивач мав господарські відносини із ПП Бріз-Трейд . Зокрема 29.09.2016 між ПП Бріз-Трейд (код ЄДРПОУ 37438990) (експедитор) та ТОВ Нерудбудпостач (замовник) було укладено Договір № 29/09-1ТР на транспортно-експедиторське обслуговування по перевезенню вантажів замовника.

Позивачем надано копії первинних документів щодо здійснення фінансово-господарської діяльності ПП Бріз-Трейд з ТОВ Нерудбудпостач , зокрема: - Акти виконаних робіт № ОУ-0000206 від 31.10.2016, № ОУ-0000226 від 30.11.2016; - виписку по рахунку № НОМЕР_1 з 01.10.2016 до 31.03.2018; - платіжні доручення № 3203 від 02.11.2016, № 3205 від 03.11.2016, № 3215 від 07.11.2016, № 3224 від 08.11.2016, № 426 від 18.11.2016, № 427 від 18.11.2016; - товарно-транспортні накладні (а.с. 62-145 т. 2).

У період що перевірявся позивач також мав господарські відносини із ТОВ Сімузар . Зокрема 31.05.2016. Між ТОВ Сімузар (експедитор) та ТОВ Нерудбудпостач (замовник) було укладено Договір про надання транспортних послуг № 31/0516 на перевезення вантажів замовника.

До суду позивачем були надані копії первинних документів щодо здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ Сімузар з ТОВ Нерудбудпостач , зокрема: - акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) № 1 від 28.06.2016; товарно-транспортні накладні (а.с. 151-196 т. 2).

Аналізуючи первинні документи, складені ТОВ Нерудбудпостач колегія суддів доходить висновку, що вони підтверджують факт проведення господарських операцій, які мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Товар (послуги) отримані від контрагентів мали реальний і товарний характер та були використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище, і документами, які стали предметом перевірки.

Колегія суддів доходить висновку, що у даній справі реальність господарських операцій позивача із контрагентами встановлена судом першої інстанції на підставі комплексного дослідження обставин справи, врахування факту наявності первинних документів, як підстави формування податкового та бухгалтерського обліку, наданих на підтвердження господарських операцій.

З огляду на зазначене, висновки відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, що покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу, оскільки всі необхідні первинні документи надані позивачем під час проведення перевірки.

Відповідачем не наведено суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Доводи відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних ресурсів, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на те, що жодного доказу на підтвердження цієї обставини відповідачем не надано, та не доведено неможливості контрагента укладати договори в межах своєї господарської діяльності з іншими суб`єктами господарювання з метою виконання зобов`язань перед позивачем.

З огляду на зазначене, висновки відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, що покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу, оскільки всі необхідні первинні документи надані позивачем під час проведення перевірки.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 в рамках кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №32017100100000073 від 25.07.2017, відносно директора ТОВ Сімузар ОСОБА_1 ,

Щодо наявності вироку у кримінальному провадженні, колегія суддів зазначає наступне.

Зокрема, сам факт наявності вироку у кримінальному провадженні не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Аналогічна правова позиція, викладена викладена в постанові Верховного суду у справі №826/10205/16.

Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2019 суд витребував від Шевченківського районного суду м. Києва вирок від 29.08.2017 в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32017100100000073 від 25.07.2017, а також просив повідомити, чи набрав вказаний вирок законної сили та згідно ухвали Київського апеляційного суду від 10.10.2018 вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 відносно ОСОБА_1 скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

Також, варто зазначити про те, що платник податків (покупець товарів) не має обов`язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені підприємством (продавцем) або його посадовими особами порушення.

Допущені постачальником порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

В той же час, колегія суддів погоджується висновками податкового органу, встановлених актом перевірки порушень по нарахуванню амортизаційних відрахувань на навантажувачі та списанню паливно-мастильних матеріалів при їх експлуатації, з огляду на наступне.

Так перевіркою встановлено використання ТОВ Нерудбудпостач у діяльності з 01.04.2016 по 30.09.2016 наступних навантажувачів: - фронтальний LiuGong XG955IIL дата реєстрації 02.09.2016, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; - ZL30G дата реєстрації 02.09.2016 реєстраційний номер НОМЕР_3 ; - LiuGong CLG 835 дата реєстрації 02.09.2016 реєстраційний номер НОМЕР_4 , які у порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, П(С)БО 7 Основні засоби введено в експлуатацію без обов`язкової реєстрації у державній інспекції сільського господарства та не мають талону про проходження технічного огляду. Також у порушення п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, ТОВ Нерудбудпостач занижено податкові зобов`язання з ПДВ по операціям списання дизельного палива, мастила, антифризу тощо, зв`язок яких з господарською діяльністю не встановлено оскільки такі основні асоби не були введені в експлуатацію у визначений законом спосіб.

Відповідно до п. 27 Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів № 694 від 08.07.2009 експлуатація машини, не зареєстрованої в територіальному органі Держпродспоживслужби, або без номерного знака Транзит забороняється.

Зокрема, основним нормативним актом, що регламентує облік основних засобів та нематеріальних активів, а також їх відображення у бухгалтерському обліку або міжнародній фінансовій звітності, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000року№92 (далі по тексту рішення іменовано -П(С)БО №7) та Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 (МСБО №16) Основні засоби від 01.01.2014 (далі - П(С)БО №7)

Пунктом 7 П(С)БО №7 передбачено, що придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об`єкт основних засобів.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених пунктом 8 Положення (стандарту) 7 (п.10П(С)БО №7) .

Об`єктом амортизації є вартість, яка амортизується (окрім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій (п.22 П(С)БО №7).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації (п. 23 П(С)БО №7).

Нарахування амортизації проводиться щомісячно (п.29 П(С)БО №7).

Суму нарахованої амортизації всі підприємства/установи відображають збільшенням суми витрат підприємства/установи і зносу основних засобів(п.30 П(С)БО №7).

В свою чергу матеріали справи не містять реєстраційних документів (свідоцтва про реєстрацію відповідної спецтехніки за ТОВ Нерудбудпостач , талони про проходження державного технічного огляду технологічного транспортного засобу) отриманих до проведення податкової перевірки, а відповідно є непудтвердженими витрати на експлуатацію (використання) транспортних засобів (спецтехніки) на загальну суму 670 906, 00 грн, тому колегія суддів вважає безпідставним віднесення до складу витрат ( витрати на збут ), що враховуються при визначенні об`єкта.

Також, відповідачем при проведенні перевірки вірно встановлено списання ТОВ Нерудбудпостач фактично використаних паливно-мастильних матеріалів (дизельне паливо, мастило, антифриз тощо) по вказаним навантажувачам.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що в порушення п. 198.5 ст. 198 ПК України ТОВ Нерудбудпостач занижено податкові зобов`язання з ПДВ по операціям списання дизельного палива, мастила, антифризу тощо.

У зв`язку з цим колегія суддів колегія суддів вважає необхідним скасувати податкове повідомлення рішення № 00009571402 від 09.08.2018 в сумі 260 764,00 грн (амортизація) та податкове повідомлення-рішення № 00009581402 в сумі 408 420,00 грн (паливно-мастильні матеріали). На виконання вимог суду відповідачем надано розрахунки по податкових повідомленнях рішеннях № 00009571402 від 09.08.2018 (податок на прибуток) та по податковому повідомленні-рішенні № 00009581402 від 09.08.2018 (ПДВ), що міститься в матеріалах справи.

За наведених обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень рішень від 09.08.2018: № 00009571402 в сумі 260 764,5 грн та № 00009581402 в сумі 408 420,00 грн.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2019 - скасувати в частині задоволених позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень рішень від 09.08.2018: № 00009571402 в сумі 260 754,5 грн та № 00009581402 в сумі 408 420,00 грн та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні цих позовних вимог відмовити.

В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 09.08.2019.

Головуючий-суддя:А.Ю. Кучма Судді:Н.В. Безименна Є.І. Мєзєнцев