Постанова

від 08.08.2019 по справі 140/684/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/6290/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.

з участю секретаря судового засідання: Коваль Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року (ухвалене головуючим-суддею Плахтій Н.Б., час проголошення судового рішення 11 год 19 хв у м. Луцьку, дата складання повного тексту судового рішення 08 травня 2019 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА205110/2019/000194/2 від 20.02.2019.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03.05.2019 позов було задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в поданих до митного оформлення документах відсутній факт оплати товару. Декларант відмовився надавати платіжний документ, як підтвердження заявленої митної вартості. Також декларантом не надано договору (угоду, контракт) з третіми особами, зазначеними в технічному паспорті №EN 486913 від 02.10.2016, рахунки про здійснення платежів третім особам, висновок про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Також, митним органом встановлено, що документи, які подано для підтвердження митної вартості товару не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Ігнатьєва ОСОБА_2 , який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 згідно рахунку-фактури серії GA №2019-00203 від 05.02.2019 придбав у UAB Gelgotos transportas (Литва) легковий автомобіль марки Ford Focus Turnier , бувший у використанні, № НОМЕР_1 , 25.08.2015 року випуску, об`єм двигуна 1498 куб.см., колір - сірий, реєстраційний номер - НОМЕР_2 (далі - Автомобіль, ТЗ).

Позивачем було подано електронну митну декларацію №UA205090/2019/028002 від 19.02.2019, якою задекларовано для митного оформлення Автомобіль, митна вартість транспортного засобу - 6159 євро.

Одночасно з обумовленою митною декларацією подано наступні документи : рахунок-фактуру GA №.2019-00203 від 05.02.2019; акт приймання-передачі автомобіля №201900203 від 11.02.2019; попередній рахунок №5775382 від 10.01.2019; копію митної декларації країни відправлення 19LTKC0100EK02F809; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №EN486913, свідоцтво про тимчасову реєстрацію транспортного засобу №16440323 від 05.02.2019; квитанцію №321913/84 на придбане пальне; заяву про те, що розмір транспортних витрат за доставку Автомобіля на ім`я ОСОБА_1 становить 34 євро 99 центи. Транспортний засіб не страхувався.

19.02.2019 посадовою особою митниці декларанту надіслано електронне повідомлення, в якому зазначалося надати протягом десятиденного терміну додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме : банківські платіжні документи (банківські платіжні доручення, чеки), що підтверджують оплату за товар та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; договір (угоду, контракт) з третіми особами, зазначеними в технічному паспорті №EN 486913 від 02.10.2016; рахунки про здійснення платежів третім особам; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; висновки про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними установами; якщо здійснювалось страхування - страхові документи, інші документи, що містять відомості про вартість страхування; інші документи, що містять відомості про вартість страхування; інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням).

Митним брокером ФОП ОСОБА_3 листом було повідомлено про відсутність додаткових документів. Крім того, митний брокер вказала, що рахунок-фактура (інвойс) на оплату подався митному органу разом з поданням митної декларації, транспортний засіб оплачувався готівкою, вартість товару підтверджена актом прийому-передачі ТЗ №201900203 від 11.02.2019, який також містить дані, необхідні для ідентифікації автомобіля, договір на перевезення не укладався, транспортний засіб слідував своїм ходом, чек на придбання палива №321913/84 від 11.02.2019 подався разом з митною декларацією, страхування товару не проводилося, що підтверджується довідкою.

Крім того, декларантом було повідомлено позивача про те, що відповідно до ст.55 та ст.57 МК України на основі проведення консультації митницею буде прийнято рішення про коригування митної вартості, так як подані документи до митного оформлення та додатково надані не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме : методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України), з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість буде визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать Законам України і є сумісними з відповідними принципами та положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

За результатами розгляду митної декларації та доданих до неї документів, відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205110/2019/000194, а також прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА205110/2019/000194/2 від 20.02.2019 до суми 7275 євро.

У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем до митного оформлення документи є достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості транспортного засобу у розмірі 6159 Євро, а відповідач належними та допустимими доказами не довів неправильність заявленої митної вартості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Згідно ст.ст.49, 50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант зобов`язаний заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54 МК України).

За змістом ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі : невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч.7 ст.54 МК України).

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, за якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідно до ч.3 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи : договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, п.2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Також, згідно ч.6 ст.53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву щодо правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати митний орган може лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 по справі №809/1884/16.

Як видно з матеріалів справи, декларантом надано митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частинами 4, 5 статті 58 МК України.

Як зазначалося вище, декларантом для підтвердження митної вартості транспортного засобу до митної декларації додано рахунок-фактуру GA №.2019-00203 від 05.02.2019; акт приймання-передачі автомобіля №201900203 від 11.02.2019; попередній рахунок №5775382 від 10.01.2019; копію митної декларації країни відправлення 19LTKC0100EK02F809; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № EN486913, свідоцтво про тимчасову реєстрацію транспортного засобу №16440323 від 05.02.2019; квитанцію №321913/84 на придбане пальне; заяву про те, що розмір транспортних витрат за доставку Автомобіля на ім`я ОСОБА_1 становить 34 євро 99 центи, а транспортний засіб не страхувався.

Щодо доводів апелянта про виявлені при здійсненні митного контролю розбіжності та невідповідності у поданих декларантом документах, зокрема, щодо зазначення в рахунку-фактурі №2019-00203 від 05.02.2019 продавцем транспортного засобу UAB Gelgotos Transportas Литва, а в технічному паспорті №EN486913 від 02.10.2016 Computacenter AG Europaring 34-40 Kerpen Німечинна, а також відмови декларанта надати платіжний документ як підтвердження заявленої вартості та договору (угоду, контракт) з третіми особами, зазначеними у технічному паспорті EN 486913 від 02.10.2016, колегія суддів зазначає наступне.

07.09.2015 між ЗАТ Гелготос транспортас (далі - товариство) та позивачем укладено договір № С-57219 (а.с.54-57), за умовами якого товариство є оператором Інтернет сторінки www.exleasinfcar.com, на якій представлена інформація про б/в транспортні засоби і яка діє як платформа, де шляхом проведення аукціону можна придбати транспортні засоби. Товариство створює клієнту (позивачу) технічні можливості для участі в аукціонах транспортних засобів.

Крім того, п.4.4 Договору передбачено, що після інформування про перемогу в аукціоні транспортного засобу, клієнту на його аккаунт на інтернет-сторінці виставляється попередній рахунок, після чого у клієнта виникають зобов`язання з його оплати.

Згідно п.4.11 Договору №С-57219, сторони домовилися, що транспортний засіб, придбаний на аукціоні буде передано тільки після того, коли клієнт належним чином розрахується з товариством за транспортний засіб, тобто виплатить товариству кінцеву ціну. У випадку якщо клієнт неналежним чином розрахується з товариством, транспортний засіб утримується до того часу, поки клієнт не розрахується належним чином з товариством.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що наведені положення Договору №С-57219 пояснюють чому в рахунку-фактурі №2019-00203 від 05.02.2019 як отримувача коштів вказано компанію UAB Gelgotos Transportas Литва, а в технічному паспорті №EN486913 від 02.10.2016 власником автомобіля Computacenter AG Europaring 34-40 Kerpen Німечинна та спростовують доводи відповідача про необхідність надання для завершення митного оформлення транспортного засобу договору (угоду, контракт) з третіми особами, зазначеними в технічному паспорті №EN486913 від 02.10.2016, рахунків про здійснення платежів третім особам.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 10.01.2019 позивачу як переможцю аукціону виставлено попередній рахунок №5775382.

На підтвердження оплати придбаного транспортного засобу покупцю надано квитанцію серії АА 100018930 від 15.01.2019 про отримання готівки в сумі 5600 євро.

11.02.2019 позивачем сплачено кошти за послуги з транспортування автомобіля - 360 євро, податок аукціону, учасником якого він був - 100 євро, послуги з підготовки документів на вивіз авто своїм ходом - 99 євро (всього 559 євро), що підтверджується квитанцією від 11.02.2019 серії АА № 100019011.

Остаточна ціна та усі її складові Автомобіля становить 6159 євро (5 600 євро + 559 євро), що вказані вище, повністю відображені у рахунку-фактурі серія GA №2019-00203 від 05.02.2019, що надавався митному органу разом з митною декларацією.

Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

За змістом п.5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України №689 від 11.09.2015, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації, як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС, спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку, інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів, інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару, інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС, цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, інформація отримана з мережі Інтернет.

Наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, однак така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Згідно ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі : 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4)надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UА205110/2019/000194/2 від 20.02.2019 вказано, що таке прийняте у зв`язку з неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. Тобто, апелянт при прийнятті рішення застосував положення п.2 ч.6 ст.54 МК України. При цьому митну вартість він визначив також за другорядним методом - резервним.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ст.64 МК України).

Відповідно до п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити : наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Згідно п.2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з п.2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Однак, в оспорюваному рішенні зазначено про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. При прийнятті оспорюваного рішення митним органом використано виключно інформацію, надану у зв`язку із спрацюванням ризиків АСАУР Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів .

Відтак, вказане свідчить про відсутність виконання з боку митного органу обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції в частині того, що декларантом подано митному органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом (ціною договору). Наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 12, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року по справі №140/684/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 09.08.2019.