Рішення

від 08.08.2019 по справі 916/794/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" серпня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/794/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/794/19

за позовом: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65012, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 20984091)

до відповідача: Малого приватного підприємства "Кошеленко" (65025, м. Одеса, вул. Старокиївська дорога 21 км, буд 41-В, код ЄДРПОУ 20940277)

про розірвання договору купівлі-продажу, повернення майна та стягнення 1 331грн.

Представники сторін:

від позивача - Стапінський В.О. за довіреністю №25 від 02.08.2019р.

Від відповідача: Джулай Д.О. ордер № 390601, дата видачі : 08.05.19

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Малого приватного підприємства "Кошеленко" про розірвання договору купівлі-продажу, повернення майна та стягнення штрафних санкцій в сумі 1 331грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.04.2019р. провадження по справі №916/794/19 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.06.2019р. строк підготовчого засідання був продовжений на тридцять днів, в порядку ст. 177 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.07.2019р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.08.2019р. в порядку ст. 52 ГПК України було здійснено заміну позивача з Регіонального відділення Фонду державного майна України на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.

11.05.2019р. за вх. №9137/19 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставним в зв`язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

30.04.1998р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та малим приватним підприємством "Кошеленко" було укладено договір купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва - Котельної на 4 котли типу ДЕ-25-14 № 1356, яка розташована за адресою:. 65025, Одеська обл., місто Одеса , вул. Старокиївська дорога 21-й км.

Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов`язується передати у власність покупцеві державне майно незавершеного будівництва - Котельна на 4 котли типу ДЕ-25-14 (групова котельна), яке знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, 21-й км . Старокиївського шляху на земельній ділянці площею - 4,7га, яка відведена в натурі відповідно рішення виконкому Одеської міської Ради народних депутатів № 551 від 01.11.84 р., а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.

Зазначений в цьому договорі об`єкт було продано за 12 100, 00 грн. без ПДВ (п.1.4. договору).

Згідно п.4.1. договору кожна сторона зобов`язується виконувати обов`язки, покладені на неї цим договором, та сприяти другій стороні у виконанні її обов`язків.

Пунктом 5.1. Договору, встановлено, що Покупець (відповідач) зобов`язався, зокрема надавати продавцю всі необхідні відомості, документи тощо про виконання умов цього Договору та діючого законодавства (г), закінчити будівництво об`єкта до 01.03.2003 року (е).

Регіональне відділення ФДМУ по Одеській області неодноразово продовжувало строки завершення будівництва Котельна на 4 котли типу ДЕ-25-14 , було укладено 6 Договорів про внесення змін до Договору в частині продовження терміну будівництва об`єкту :

1. Додаткова угода від 27.02.2003 р. за № 960;

3. Договір про внесення змін від 14.12.2007 р. за № 5178;

4. Договір про внесення змін від 19.11.2009 р. за №1-3227;

5. Договір про внесення змін від 22.12.2011 р. за № 1-1100;

6. Договір про внесення змін від 12.12.2013 р. за №1-663;

7. Договір про внесення змін від 10.12.2015р. за № 1-782.

Згідно останніх змін до Договору, відповідач зобов`язався закінчити будівництво об`єкту до 01 квітня 2018 року.

Наказом регіонального відділення ФДМУ по Одеській області від 19.10.2018 р. № 1264 затверджено графік перевірок в IV кварталі 2018 році, до якого внесено перевірки виконання умов договору купівлі-продажу № 1356 від 30.04.98 р. - групової котельні на 4 котли типу ДЕ-25-14 (групова котельна)

Листом від 24.10.2018 р. № 11-0805103 регіональне відділення зверталось до МПП „Кошеленко" щодо надання в строк до 23.11.2018 звіт щодо виконання умов Договору з доданням підтверджуючих документів.

Позивач вказує, що листом МПП „Кошеленко" від 21.11.2018 р. № 2111/01 надало лист- відповідь щодо виконання умов Договору, але жодних підтверджуючих документів щодо виконання умов Договору не надало.

В подальшому, регіональне відділення листом від 03.12.2018 № 11-08-5749 повторно звернулось до МПП „Кошеленко" щодо надання в строк до 10.12.2018 р. підтверджуючих документів щодо виконання умов Договору.

Але станом на 20.12.2018 р. відповіді не отримало.

За результатами проведеної перевірки-складено Акт поточної перевірки №1/IV-18 від 28.12.2018 року, яким встановлено, що умови договору купівлі-продажу від 30.04.1998 р. № 1356 та договору про внесення змін від 10.12.15 № 1-782 не виконані: - підпункт „е" п. 5.1, - в частині завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництва; . - підпункт „г" п.5.1 -в частині не надання своєчасно письмово регіональному відділенню необхідні матеріали, відомості, інформація, документи тощо про виконання умов договору купівлі-продажу згідно діючого законодавств.

Пунктом 7.5. Договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов, які передбачені підпунктами в), г), д), є), ж), пункту 5.1. Договору (в частині ненадання продавцю інформації, документів.... про виконання умов договору) Покупець сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 1% від ціни продажу об`єкту приватизації за кожне порушення.

Пунктом 7.6. Договору передбачено, що у разі невиконання умов підпункту е) пункту 5.1., (в частині зобов`язання щодо завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництва до 01.04.2018 р.) Покупець сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 10 відсотків від ціни продажу об`єкту.

За посиланням позивача у зв`язку із невиконанням зобов`язань, МПП ''Кошеленко" нараховані штрафні санкції у розмірі 121, 00 грн. - за невиконання підпункт ,,г" п. 5.1 та у розмірі 1210, 00 грн. - за невиконання підпункту „є" п. 5.1.

Згідно пункту 7.8. Договору, порушення умов даного договору є підставою для визнання його недійсним у встановленому чинним законодавством порядку або його розірвання без повернення коштів, отриманих за договором.

Відповідно до п. 11.3. Договору, у разі невиконання однією із сторін умов цього Договору він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони без повернення коштів, отриманих по договору за рішенням суду.

Згідно підпункту „е" пункту 5.1. розділу 5 Договору від 30.04.1998 р. № 1356 та договору про внесення змін від 10.12.15 № 1-782 основною умовою договору є завершення будівництва об`єкта приватизації до 01.04.2018 р.

За посиланнями позивача, відповідно до пункту 11 „Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів", затвердженого постановою КМУ від 13 квітня 2011р. №461 (зі змінами ), датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката. Проте, станом на 04.03.2019 відповідний запис у реєстрі дозвільних документів на офіційному сайті державної архітектурно-будівельної інспекції України (http://www.dabi.gov.ua/ )не значиться.

Позивач зазначає, що вказана обставина відповідно до п.11.3 договору та ч.9 ст. 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" є підставою для розірвання договору та повернення покупцем об`єкта приватизації у власність продавця.

Посилаючись на вищенаведені обставини, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернулось до господарського суду Одеської області з відповідним позов, за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач у якості підстави для розірвання оспорюваного договору, зазначає про грубе порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п.1 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

30.04.1998р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та малим приватним підприємством "Кошеленко" було укладено договір купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва - Котельної на 4 котли типу ДЕ-25-14 № 1356, яка розташована за адресою:. 65025, Одеська обл., місто Одеса, вул. Старокиївська дорога 21-й км.

Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов`язується передати у власність покупцеві державне майно незавершеного будівництва - Котельна на 4 котли типу ДЕ-25-14 (групова котельна), яке знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, 21-й км . Старокиївського шляху на земельній ділянці площею - 4,7га, яка відведена в натурі відповідно рішення виконкому Одеської міської Ради народних депутатів № 551 від 01.11.84 р., а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.

На момент укладання спірного договору були чинними спеціальні Закони України, які регулювали правовідносини сторін в процесі приватизації, у тому числі регулювання порядку укладання договорів, купівлі-продажу майна в процесі приватизації, зобов`язання сторін за такими договорами, наслідки порушення зобов`язань - Закон України „Про приватизацію державного майна", Закон України „Про приватизацію невеликих державних підприємств(малу приватизацію)"

Частиною 2 статті 23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, -„ договір купівлі-продажу включає: назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; ціну продажу об`єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов`язання продавця і покупця. Також до договору включаються зобов`язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання (ч. 3 ст. 23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" .

Так, згідно статті 27 Закону України „Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на момент укладання договору) при приватизації майна державного підприємства як єдиного майнового комплексу шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 27 зазначеного Закону, встановлено, до договору купівлі-продажу повинні включатися передбачені бізнес-планом чи планом приватизації зобов`язання або зобов`язання сторін, які були визначені умовами аукціон, конкурсу чи викупу".

Відповідно до ч. 2. ст. 26 Закону України „Про приватизацію державного і комунального майна" з моменту переходу права власності на об`єкт приватизації покупець, який придбав об`єкт приватизації, зобов`язаний виконувати всі умови договору купівлі-продажу об`єкта приватизації.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України „Про приватизацію державного і комунального майна" виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є: „2) невиконання умов продажу об`єкта і зобов`язань покупця, визначених договором купівлі-продажу, в установлений таким договором строк."

Згідно ч. 9 ст. 26 Закону України „Про приватизацію державного і комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки або визнано недійсним за рішенням суду.

Так, у разі невиконання однією із сторін умов цього Договору він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду. (п. 11.3 Договору)

Отже, застосування відповідальності до покупця у вигляді розірвання договору купівлі-продажу державного майна, пов`язується виключно з невиконанням ним зобов`язань за договором, що має місце у даній справі.

Відповідно до ч. 11 ст. 27 ЗУ „Про приватизацію державного і комунального майна ", - Орган приватизації зобов`язаний вимагати від нового власника виконання зобов`язань, визначених договором купівлі-продажу об`єкта приватизації, а в разі їх невиконання застосовувати до нього санкції згідно із законом і захищати права держави або територіальної громади іншим чином, у тому числі звертатися до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації або визнання його недійсним.

Умовами ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Із змісту ст.653 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Як вбачається із змісту ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Зі змісту Акту поточної перевірки №1/IV-18 від 28.12.2018 року, виконання умов договору купівлі-продажу від 30.04.1998 р. № 1356 та договору про внесення змін від 10.12.15 № 1-782 вбачається, що МПП Кошеленко не виконані: - підпункт „е" п. 5.1, - в частині завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництва; . - підпункт „г" п.5.1 - в частині не надання своєчасно письмово регіональному відділенню необхідні матеріали, відомості, інформація, документи тощо про виконання умов договору купівлі-продажу згідно діючого законодавств.

Згідно пункту 7.8. Договору, порушення умов даного договору є підставою для визнання його недійсним у встановленому чинним законодавством порядку або його розірвання без повернення коштів, отриманих за договором.

Таким чином, за умови встановлення судом, що відповідачем в період з 1999р. по 01.04.2018р. не було виконано умови договору купівлі-продажу із подальшими змінами та доповненнями в частині добудови об`єкта незавершеного будівництва - Котельної на 4 котли типу ДЕ-25-14 , не надавалась інформація, документи тощо про виконання умов договору купівлі-продажу згідно діючого законодавства, а також враховуючи приписи ч. 9 ст. 26 Закону України „Про приватизацію державного і комунального майна", заявлені позовні вимоги щодо розірвання договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва. - „Котельної на 4 котли типу ДЕ-25-14" від 30.04.1998 р. № 1356, що находиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, 21-й км. Старокиївського шляху підлягають задоволенню.

Частиною 10 ст. 26 „Про приватизацію державного і комунального майна " встановлено, що у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв`язку з невиконанням покупцем договірних зобов`язань приватизований об`єкт підлягає поверненню в державну (комунальну) власність.

Отже, враховуючи розірвання судом договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва - „Котельної на 4 котли типу ДЕ-25-14" від 30.04.1998 р. № 1356, що находиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, 21-й км. Старокиївського шляху, позовна вимога щодо повернення у державну власність об`єкта незавершеного будівництва - „Котельна на 4 котли типу ДЕ-25-14" (групова котельна) також підлягає задоволенню.

Крім того позивачем відповідно до положень пунктів 7.5 та 7.6 договору заявлені вимоги щодо стягнення штрафних санкції у розмірі 121, 00 грн. - за невиконання підпункт ,,г" п. 5.1 та у розмірі 1210, 00 грн. - за невиконання підпункту „є" п. 5.1.

Так, пунктом 7.5. Договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов, які передбачені підпунктами в), г), д), є), ж), пункту 5.1. Договору (в частині ненадання продавцю інформації, документів.... про виконання умов договору) Покупець сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 1% від ціни продажу об`єкту приватизації за кожне порушення.

Пунктом 7.6. Договору передбачено, що у разі невиконання умов підпункту е) пункту 5.1., (в частині зобов`язання щодо завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництва до 01.04.2018 р.) Покупець сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 10 відсотків від ціни продажу об`єкту.

Враховуючи встановлення судом порушення відповідачем пунктів г та є пункту 5.1 договору, що зокрема підтверджується Актом поточної перевірки №1/IV-18 від 28.12.2018 року, перевіривши розрахунок штрафних санкцій, суд доходить висновку що позовні вимоги в цій частині є обґрунтовані та таки що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з наступних підстав.

Так, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву посилається на відсутність у Договорі положень та зобов`язань, покладених на МПП „Кошеленко" стосовно вводу в експлуатацію об`єкта незавершеного будівництва - котельні на 4 котли типу ДЕ-25-14 про що Відповідач також повідомляв РВ ФДМУ по Одеській області у Листі від 28 березня 2019 року.

Проте, суд зазначає, що визначення об`єкта незавершеного будівництва передбачено діючим законодавством України.

Зокрема, частиною 3 ст. 5 Закону України „Про приватизацію державного і комунального майна", від 18.01.2018 р. передбачено що, об`єктами незавершеного будівництва є будівлі, споруди, передавальні пристрої, які не введені в експлуатацію.

Згідно ст.1 Закону України „Про іпотеку", об`єкт незавершеного будівництва - об`єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження та не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства.

Підпунктом „е" п.5.1. розділу 5 Договору від 30.04.1998 № 1356 та договору про внесення змін від 10.12.2015 № 1-782 встановлено, що основною умовою Договору є завершення будівництва об`єкта приватизації до 01.04.2018 року.

Тобто, основною умовою завершення будівництва об`єкта незавершеного будівництва є введення його в експлуатацію, що підтверджується видачею декларації або сертифіката.

Враховуючи вищенаведені положення, завершення будівництва об`єкта приватизації закінчується вводом такого об`єкта в експлуатацію та видачею відповідного сертифіката чи декларації. Відповідно до пункту 11 Постанови КМУ „Про Порядок прийняття закінчених будівництвом об`єктів" від 13.05.2011 № 461, датою прийняття в експлуатацію є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

В той же час відповідний запис у реєстрі дозвільних документів на офіційному сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України (https://dabi.gov.ua) не значиться.

Щодо до посилань відповідача на довідку вих. №687435 від 05.07.2019р. видану ТОВ ПРОМ-СТРОЙ ЛТД , з якої вбачається що ступень готовності об`єкту нерухомого майна до експлуатації становить 100% суд зазначає, що зазначена довідка не є належним доказом яка підтверджує факту закінчення будівництва, оскільки не відповідає вимогам вищенаведеного законодавства, зокрема Постанови КМУ „Про Порядок прийняття закінчених будівництвом об`єктів" від 13.05.2011 № 461.

Більш того, жодних клопотань щодо призначення судової експертизи з цього питання відповідачем не заявлялось

Крім того, відповідач у своєму відзиві вказує, що об`єкт не введено в експлуатацію: „оскільки це тривала і складна процедура".

Однак суд ставиться критично до відповідних посилань, з огляду на те, що Договір купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва - „Котельна 4 котли типу ДЕ-25-14" між РВ ФДМУ по Одеській області та МПП " Кошеленко " було укладено 30.05.1998 року. Пунктом 5.1. Договору, встановлено, що Покупець (відповідач) зобов`язався закінчити будівництво об`єкту у 1 кварталі 2003 року згідно перспективного плану добудування незавершеного будівництва, який є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу.

Регіональне відділення ФДМУ по Одеській області неодноразово продовжувало строки завершення будівництва ОНБ „Котельна 4 котли типу ДЕ-25-14", було укладено 6 Договорів про внесення змін до Договору в частині продовження терміну будівництва об`єкту : згідно останніх змін до Договору, відповідач зобов`язався закінчити будівництво об`єкту до 01 квітня 2018 року.

Оскільки об`єкт договору, з 1998 року до сьогоднішнього дня так і не був введений в експлуатацію, має місце саме невиконання відповідачем умов Договору.

Щодо посилань відповідача на відсутність істотних порушень умов договору суд зазначає.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору ( ч.2 ст.651 ЦК України).

У відзиві на позовну заяву, Відповідач наголошує, що таке порушення умов договору №1356 від 30 квітня 1998 року як не надання на вимогу Позивача письмових даних щодо стану виконання даного договору, - не можуть бути розцінені судом як істотні.

Однак не надання на вимогу Позивача письмових даних щодо стану виконання даного договору є підставою для стягнення з покупця штрафу у розмірі 1% від вартості об`єкту приватизації, у відповідності до пункту 7.4 розділу 7 Договору і є засобом відповідальності для покупця.

Істотним порушення Договору покупцем - є невиконання його умов, а саме пп. „г" та „е" Розділу 5, в частині не закінчення будівництва об`єкта приватизації та ненадання регіональному відділенню відомостей, документів про виконання умов Договору щодо підтвердження вводу об`єкта в експлуатацію чи/або неотримання Декларації. У разі недотримання таких умов до Відповідача застосовується відповідальність передбачена розділом 7 Договору (в тому числі розірвання договору). Отже умови Договору фактично не виконанні.

Що ж до посилань відповідача на практику Європейського суду з прав людини, суд зазначає.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В цих нормах передбачається певна низка заходів, за допомогою яких потерпіла особа забезпечує реалізацію права на захист свого порушеного права чи інтересу, які в сукупності своїй утворюють відповідний правовий механізм захисту прав особи, який міститься в кожній галузі права.

Офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, надано в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У мовами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини'1 суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У п.145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьев проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Крім того Відповідач вказує що задоволення позову про повернення майна матиме наслідком втручання у право на майно і вказане втручання зумовить порушення справедливого балансу та покладатиме надмірний індивідуальний тягар на останнього, а відтак буде непропорційним і становитиме порушення статті 1 Першого протоколу.

Однак, суд критично оцінює таку позицію Відповідача з огляду на наступне.

Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст.1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держави учасниці Конвенції зобов`язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні.

Це положення закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України).

Більшість спорів, які виникають у сфері втручання держави в право власності фізичної чи юридичної особи, потенційно вимагають від українських судів застосування положень ст. 1 Першого протоколу. Тому для суддів і учасників судового процесу важливим є правильне розуміння критеріїв, які належить оцінювати на предмет відповідності втручання в право власності принципам, закладеним у ст. 1 Першого протоколу, а також обґрунтоване (адекватне, виважене, виправдане) застосування практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Право власності (на мирне володіння майном) не є абсолютним. За своєю правовою природою воно потребує регулювання з боку держави, може бути обмежено, а держава вправі вживати певних заходів втручання в право власності, у тому числі й позбавляти громадян власності. При цьому в таких діях держава повинна дотримуватися усталених принципів правомірного втручання, зокрема тих, що напрацьовані ЄСПЛ, через рішення якого відбувається розуміння змісту норм Конвенції, Першого протоколу, їх практичне застосування.

ЄСПЛ виходить із того, що положення ст. 1 Першого протоколу містить три правила: (а) перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; (б) друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у право на мирне володіння майном правомірним; (в) третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного інтересу , при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду (national authorities enjoy a certain margin of appreciation) з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і знаходяться в кращому становищі, ніж міжнародний суддя, для оцінки того, що становить суспільний інтерес . Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу (public, general interest), який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Договір з МПП „ Кошеленко " було укладено в 1988 році. Ст. 1 Закону України „Про внесення змін в Закон України „Про приватизацію майна держаних підприємств" (діяв на момент укладання договору) визначає: Приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Відповідно до ст. 2 пріоритети та принципи приватизації Основними пріоритетами приватизації є підвищення ефективності виробництва та мотивації до праці, прискорення структурної перебудови і розвитку економіки України.

Тобто, Відповідачем вимоги вищезазначеного Закону не виконані.

Інші заперечення відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65012, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 20984091) до Малого приватного підприємства "Кошеленко" (65025, м. Одеса, вул. Старокиївська дорога 21 км, буд 41-В, код ЄДРПОУ 20940277) - задовольнити повністю.

2. Розірвати договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва - „Котельної на 4 котли типу ДЕ-25-14" від 30.04.1998 р. № 1356, що находиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, 21-й .км . Старокиївського шляху, укладений між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Одеській області та Малим приватним підприємством "Кошеленко".

3. Повернути у державну власність в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65012, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 20984091) - об`єкт незавершеного будівництва - „Котельна на 4 котли типу ДЕ-25-14" (групова котельна), що розташований за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, 21-й км. Старокиївського шляху, який був придбаний за-договором купівлі-продажу від 30.04.1998 р. № 1356 шляхом підписання акту приймання-передачі, згідно Порядку повернення у державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів затверджений Наказом ФДМУ від 18,10.2018 р. № 1331

4. Стягнути з Малого приватного підприємства "Кошеленко" (65025, м. Одеса, вул. Старокиївська дорога 21 км, буд 41-В, код ЄДРПОУ 20940277) до Державного бюджету України (р/р 37184004004570, МФО 828011, ГДКСУ в Одеській області, код 20984091) штраф відповідно до п.п. 7.4. та 7.6. розділу 7 „Відповідальність Покупця" договору купівлі-продажу від 30.04.1998 р. №1356 на загальну суму 1331гри. за невиконання підпункту „е)" п. 5.1 - щодо добудови об`єкту приватизації у розмірі 1 210 (одна тисяча двісті десять) грн.. та підпункту „г" п. 5.1 - за ненадання відомостей щодо виконання умов договору у розмірі 121 (сто двадцять одна) 00 грн.

5. Стягнути з Малого приватного підприємства "Кошеленко" (65025, м. Одеса, вул. Старокиївська дорога 21 км, буд 41-В, код ЄДРПОУ 20940277) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65012, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 15, код ЄДРПОУ 20984091) витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09 серпня 2019 р.

Суддя К.Ф. Погребна