Постанова

від 08.08.2019 по справі 820/11462/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2019 року

Київ

справа №820/11462/14

адміністративне провадження №К/9901/2504/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуХарківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову та ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2014 (суддя Бідонька А.В.) Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2014 (колегія суддів у складі: Бенедик А.П., Водолажська Н.С., Філатов Ю.М.) у справі №820/11462/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інекс" доХарківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНЕКС", звернулось до суду із адміністративним позовом до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення №0001732201 від 02.06.2014 року та №0001742201 від 02.06.2014 року прийняті на підставі акту перевірки №742/20-23-01-05/30062380 від 12.05.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, слугували висновки податкового органу про те, що взаємовідносини позивача із контрагентами - ТОВ "ТАТ-ІНВЕСТ", ТОВ "ІГ"КАСПІЙ-ДОН", ТОВ "ДНС ТРАСТ" та ТОВ "ТИГ СТРОЙ" не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеними контрагентами, то він мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування на їх підставі суми податкового кредиту з податку на додану вартість. В зв`язку з чим, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства є помилковими, та як наслідок, спірні податкові повідомлення-рішення - незаконними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2014, яка залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2014 позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позов, суди зазначили про необґрунтованість доводів податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, та відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. відповідач посилається на прийняття оскаржуваних рішень з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення вимог ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1, ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача по ланцюгу постачання. Так, за наслідками проведеної перевірки контрагентів позивача - ТОВ "ТАТ-ІНВЕСТ", ТОВ "ІГ"КАСПІЙ-ДОН", ТОВ "ДНС ТРАСТ", ТОВ "ТИГ СТРОЙ" була встановлена неможливість реального здійснення даним підприємством фінансово-господарських операцій із контрагентами, у т.ч. позивачем.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 28.04.2014 року по 30.04.2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ІНЕКС" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з підприємством ТОВ "ДНС ТРАНС", ТОВ "ГИГСТРОЙ", ТОВ "ТатІНВЕСТ", ТОВ "ІГ "КАСПІЙДОН", ТОВ "Атлантида 2007" , ТОВ "МС Імперія", ТОВ "Агро Сильвер", ТОВ "Дагита", ТОВ "Сатк", ТОВ "ПТК Донбас", ТОВ "Арктика", ТОВ "Фарт ПР", ТОВ "Легал-Світ" за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 роки, за наслідками якої складено Акт № 742/20-23-22-01-05/30062380 від 12.05.2014р.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1, ст.201 ПК України, внаслідок чого донараховано податок на додану вартість на загальну суму 79433 грн., а саме: по взаємовідносинам ТОВ "ТАТ-ІНВЕСТ" (код за ЄДРПОУ 38220399) на загальну суму 15000 грн. у т.ч.: за липень 2012 на суму 15000 грн.; по взаємовідносинам ТОВ "ІГ"КАСПІЙДОН" на загальну суму ПДВ 14833грн.. у т.ч.: за липень 2012 на суму 14833 грн.; по взаємовідносинам ТОВ "ДНС ТРАСТ" на загальну суму ПДВ 18833 грн. у т.ч.: за серпень 2012р. на суму 9833 грн; за вересень 2012р. на суму 9000 грн; по взаємовідносинам ТОВ 'ТИГ СТРОЙ" на загальну суму ПДВ 30767грн у т.ч.: за вересень 2012р. у сумі 18433 грн за жовтень 2012р. на суму 12333грн.

- ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого донараховано податок на прибуток на загальну суму 83405 грн., а саме: по взаємовідносинам ТОВ "ТАТ-ІНВЕСТ" на загальну суму 15750 грн.. у т.ч.: за 3 кв. 2012р. на суму 15750 грн.; по взаємовідносинам ТОВ "ІГ"КАСПІЙ-ДОН" на загальну суму 15575 грн.. у т.ч.: за 3 кв. 2012р. на суму 15575 грн.; по взаємовідносинам ТОВ "ДНС ТРАСТ" на загальну суму 19775 у т.ч.: за 3 кв. 2012р. на суму 19775 грн.; по взаємовідносинам ТОВ 'ТИГ СТРОЙ" на загальну суму 32305 грн. у т.ч.: за 3 квартал 2012р. у сумі 19355 грн за 4 кв. 2012р. на суму 12950 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, Харківською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001732201 від 02.06.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі 125107,50 грн., у т.ч. за основним платежем 83405 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 41702,50 грн.;

- №0001742201 від 02.06.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 119149 грн., у т.ч. за основним платежем 79433 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 39715 грн.

Підставою для визначення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача - ТОВ "ТАТ-ІНВЕСТ", ТОВ "ІГ"КАСПІЙ-ДОН", ТОВ "ДНС ТРАСТ" та ТОВ "ТИГ СТРОЙ", за наслідками якої була встановлена неможливість реального здійснення даними підприємствами фінансово-господарських операцій із контрагентами, у т.ч. позивачем.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, використання наданих послуг у власній господарській діяльності, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Податковим органом під час розгляду справи не було надано доказів того, що операції позивачем не проводились. В зв`язку з чим, позивач мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу валових витрат та формування на їх підставі податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) тягне негативні наслідки лише до цієї особи.

Судами встановлено, що позивачем з названими контрагентами укладались договори доручення, предметом яких було зобов`язання повірений за рахунок довірителя (позивача) та від його імені знайти замовників, які потребують охоронних послуг, провести переговори та забезпечити укладання договорів про надання охоронних послуг. Фактичне виконання договорів підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку: актами виконаних робіт, платіжними дорученнями звітами повіреного та укладеними договорами на охорону об`єктів.

Окрім того, між ТОВ "ІНЕКС" та ТОВ "ГИГ СТРОЙ" укладено Договір № 260912 від 26.09.2012 року про надання інформаційно-консультаційних послуг предметом якого є надання замовнику інформаційно-консультаційних послуг по вивченню ринку попиту та пропозиції ринку охоронних послуг на території України, в тому числі вивчення ринку охоронних послуг в Україні, аналіз діяльності та перспективні плани охоронних фірм, формування ринкової поведінки на підставі досліджень, маркетингові дослідження сучасної системи безпеки в місті Харкові. Фактичне виконання цього договору підтверджується: актами прийняття робіт (наданих послуг) № 953 від 24.10.2012 р. та № 1002 від 25.10.2012 р., копіями платіжних доручень № 720 від 13 листопада 2012р,,№ 712 від 07 листопада 2012 року, письмовим звітом ТОВ "ГІГ СТРОЙ". На підставі наданих послуг були знайдені нові контрагенти з якими укладено договори на охоронні послуги.

Разом з тим, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу відповідача в межах її доводів, вважає висновки судів попередніх інстанцій про незаконність податкового повідомлення-рішення передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Так, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно пункту 3 частини третьої даної статті процесуального Закону передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (стаття 71 вказаного Кодексу).

Наведені положення, знаходять також своє відображення і у Кодексі адміністративного судочинства України, який є чинний на час розгляду Верховним Судом даної касаційної скарги.

При цьому наведені приписи процесуального Закону судами виконано не було. Зокрема, поза увагою судів залишено той факт, що підставою проведення перевірки зазначено п.п.78.1.11 ст.78 ПК України, тобто в межах кримінального провадження. В матеріалах справи наявний вирок Куйбишевського районного суду міста Донецька від 03.06.2013, яким затверджено угоду від 21 травня 2013 року, укладену між прокурором відділу прокуратури Донецької області молодшим радником юстиції Веселовським Є.В. та підозрюваними ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яких визнано винними у скоєнні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205 КК України, та за даними ЄДРСР також міститься пов`язаний вирок Куйбишевського районного суду міста Донецька від 27.06.2013.

Суд першої інстанції зазначив, що під час розгляду кримінальної справи не досліджувались документи, якими підтверджуються господарські операції, а тому обставини, встановлені цим вироком не є преюдицією. Суд апеляційної інстанції взагалі не досліджував встановлені вироком обставини.

Між тим, згідно статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно із частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Отже, в силу вимог наведених норм податкові накладні та інші первинні документи, виписані від імені підприємства та від особи, яка, заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, по-друге, не мала можливості їх підписати в силу, встановлених вироком обставин, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) також міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Верховний Суд України неодноразово висловлював висновки щодо застосування норм матеріального права, що регулюють подібні спірним правовідносини, у постановах, прийнятих за результатами розгляду справ з підстави, передбаченої у пункті 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (постанови від 24.05.2016 у справі № 21-5332а15, від 14.06.2016 у справі № 21-1318а16, від 22.11.2016 у справі № 21-2430а16).

Висновки Верховного Суду України полягають у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами.

При цьому, наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили фактичні дані щодо підписання, виданих контрагентом податкових накладних та інших первинних документів, повноважною особою.

Крім того, поза увагою судів залишились доводи податкового органу про відсутність ділової мети по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами, та те до договір з ГИГ СТРОЙ укладено раніше, ніж здійснено державну реєстрацію цього підприємства.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2014 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва ,

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду