Ухвала

від 09.08.2019 по справі 707/3079/16-ц

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/3079/16-ц

2-п/707/10/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2019 року Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої-судді Соколишиної Л.Б.

при секретарі Римській Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 03 червня 2019 року по справі № 707/3079/16-ц, -

в с т а н о в и в:

Заявник звернувся до суду з указаною заявою, посилаючись на те, що Черкаським районним судом Черкаської області 03 червня 2019 року ухвалено заочне рішення по справі № 707/3079/16-ц за позовом ТОВ ПБК-Стройтрейд до нього, треті особи без самостійних вимог на предмет спору ТОВ Черкаський проект , ПАТ Страхова компанія Альфа страхування про відшкодування матеріальної шкоди. Наголошує, що про заочне рішення йому стало відомо лише після отримання 25 червня 2019 року рекомендованого листа зі штрихкодовим ідентифікатором № 1801505938450. Зазначає, що указане рішення прийняте без його участі, оскільки про призначене судове засідання його належним чином не було повідомлено. На його думку, на дату розгляду справи суд не мав відомостей про належне його повідомлення про час і дату проведення судового засідання, оскільки у суду не було повідомлень про вручення судових повісток, або повернення цих повісток за не запитом. А тому, вважає, що не був присутнім у судовому засіданні не зі своєї вини. Відсутність у судовому засіданні не дозволила йому реалізувати його процесуальні права щодо надання заперечень стосовно предмета та підстав пред`явленого позову. Таким чином, на його думку судом прийнято рішення на підставі матеріалів і доказів поданих лише позивачем, що призвело до неповного з`ясування обставин справи. Наголошує, що якби він мав можливість зазначити свою позицію, то надані ним докази та пояснення мали б істотно вплинули на рішення суду. Крім того, зазначає, що позов заявлений не власником пошкодженого в ДТП транспортного засобу - ТОВ Черкаський проект , а ТОВ ПБК-Стройтрейд , з посиланням на те, що автомобіль Subaru Impreza, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебував у володінні останнього на підставі договору оренди № ТЗ 01-05/15 від 01 травня 2015 року. Вважає, що указаний договір оренди є фіктивним, оскільки позивач не надав суду докази здійснення розрахунків по ньому чи інших доказів реального виконання договору сторонами, використання автомобіля. Отже, на його думку позов заявлений особою, яка є неналежним позивачем, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Також указує, що позивачем в якості доказу виплати відшкодування власнику транспортного засобу ТОВ Черкаський проект , якому завдано шкоду, надає лист останнього. Вважає, що даний документ не відповідає ознакам достовірності. Отже, на його думку, позивач не довів свого права регресної вимоги, що є також підставою для відмови у задоволенні позову. Також посилається на положення ст. 1192 ЦК, відповідно до яких вважає, що необхідно встановити обставину реальності шкоди, а саме: чи проведений відновлювальний ремонт на час розгляду справи, чи проведений він на сертифікованому СТО, якщо так, то яку суму фактично сплачено за його проведення, також слід встановити чи можливе відшкодування шкоди в натурі. На його думку, указані факти мають суттєве значення для справи. Крім того, зазначає, що про заподіяння шкоди, тобто про порушення свого права, позивачу було відомо в день ДТП, яка сталася 24 червня 2015 року, що, на його думку, є днем виявлення заподіяної шкоди. Підкреслив, що позивач звернувся з позовом 26 грудня 2016 року, а тому вважає, що останній звернувся з порушенням встановленого ч. 3 ст. 233 КЗпП річного строку позовної давності, у зв`язку з чим до позовних вимог про стягнення з нього заподіяної шкоди має бути застосовано наслідки спливу строку позовної давності. Також посилається на п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки від 01 березня 2013 року № 4, в якому зазначено, що ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Просить переглянути указане заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 03 червня 2019 року і скасувати його, та ухвалити рішення, яким у позовних вимогах відмовити повністю.

У судове засідання заявник не з`явився, але від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надіславши заяву про розгляд справи без її участі, просить відмовити у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Представник третьої особи 1 у судове засідання не з`явився, надіславши заяву про розгляд справи без його участі, не вбачає підстав для скасування заочного рішення.

Представник третьої особи 2 у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з положеннями ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинні бути зазначені, зокрема: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, і докази про це, а також посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Заявником указується про те, що він не був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання по справі.

У вступній частині заяви про перегляд заочного рішення заявником вказано адресою свого проживання: АДРЕСА_1 .

Та ж сама адреса зазначалася ним у клопотаннях, запереченнях проти позову та у відзиві на позовну заяву.

За указаною адресою Черкаським районним судом Черкаської області заявнику направлялися повістки про виклик до суду протягом всього часу розгляду справи.

Останньою отриманою ним повісткою під час розляду справи була повістка про виклик його у судове засідання від 12 вересня 2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що у призначені судові засідання по справі з`являвся представник заявника - ОСОБА_2 . Останній раз указаний представник з`явився у судове засідання, призначене на 31 січня 2019 року.

За указаною заявником адресою його було повідомлено повістками: від 31 січня 2019 року про розгляд справи 13 лютого 2019 року, від 15 лютого 2019 року про розгляд справи 11 березня 2019 року, від 13 березня 2019 року про розгляд справи 27 березня 2019 року.

Однак, на адресу суду повернулися конверти із зазначенням причини повернення: За закінченням встановленого строку зберігання .

27 березня 2019 року ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 03 червня 2019 року, про що знову повісткою було повідомлено заявника.

17 квітня 2019 року на адресу суду повернувся конверт із зазначенням причини повернення: За закінченням встановленого строку зберігання .

03 червня 2019 року Черкаським районним судом Черкаської області було ухвалено заочне рішення у цивільній справі за позовом ТОВ ПБК-Стройтрейд до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору ТОВ Черкаський проект , ПАТ Страхова компанія Альфа страхування про відшкодування матеріальної шкоди.

Указане судове рішення 13 червня 2019 року було направлено заявнику за тією ж адресою, за якою йому до цього часу направлялися судові повістки.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення судове рішення було вручено особисто заявнику 25 червня 2019 року.

Тобто, заявник свідомо не отримував судову кореспонденцію, яка йому направлялася до ухвалення судового рішення за адресою, зазначеною в його клопотаннях, у запереченнях проти позову та у відзиві на позовну заяву.

Залишаючи без змін судові рішення попередніх інстанцій, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася судами попередніх інстанцій за адресою, зазначеною самим відповідачем в клопотаннях та апеляційній скарзі, тоді як ця адреса співпадає з адресою відповідача, яка зазначена в позовній заяві та наявна у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та, в подальшому, посилання відповідача на те, що судами не було повідомлено відповідача про дату, час та місце судових засідань і це є порушенням норм процесуального права, може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Отже, твердження заявника про те, що він не був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання є неправдивими. Заявник належним чином повідомлявся про час, дату та місце проведення судових засідань, однак, як встановлено, свідомо такі повідомлення не отримував.

Заявник у своїй заяві зазначає, що позов заявлений не власником пошкодженого в ДТП транспортного засобу ТОВ Черкаський проект , а ТОВ ПБК-Стройтрейд , з посиланням на те, що автомобіль Subaru Impreza, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебував у володінні останнього на підставі договору оренди № ТЗ 01-05/15 від 01 травня 2015 року. Вважає указаний договір оренди фіктивним, оскільки позивач не надав суду докази здійснення розрахунків по ньому чи інших доказів реального виконання договору сторонами, використання автомобіля. А тому, на його думку, позов заявлений особою, яка є неналежним позивачем.

Дане питання було предметом дослідження суду та оцінка по ньому надана у судовому рішенні.

Відповідно до договору оренди ТЗ № 01-05/15 від 01 травня 2015 року, який було укладено між третьою особою 1 та позивачем, та акту прийому-передачі до даного договору від 01 травня 2015 року, останньому було передано в строкове платне користування автомобіль Subaru Impreza, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 . Позивач, у свою чергу, зобов`язався прийняти транспортний засіб для використання у господарській діяльності та сплачувати третій особі 1 орендну плату.

Згідно з платіжними дорученнями № 122 від 12 травня 2015 року та № 213 від 05 червня 2015 року позивачем було зроблено платежі на ім`я третьої особі 1 за оренду автомобіля за травень 2015 року та червень 2015 року відповідно, що, в свою чергу, є підтвердженням реального виконання умов договору позивачем.

У матеріалах справи міститься ухвала Соснівського районного суду м. Черкаси про залишення без розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , який є заявником по справі, до ТОВ ПБК-Стройтрейд , ТОВ Черкаській проект про визнання договору оренди недійсним.

Як вбачається з наказу про закріплення автомобіля № 06-п від 01 червня 2015 року за відповідачем було закріплено службовий автомобіль Subaru Impreza 1.6, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 . Було затверджено лінійну норму витрат на автомобіль 9,6 л/100 км.

Відповідач з даним наказом був ознайомлений 01 червня 2015 року, що підтверджується його підписом.

У матеріалах справи містяться акти списання пального - бензину А-95 № 11 від 30 травня 2015 року та № 25 від 30 червня 2015 року для заправки автомобіля Субару у розмірі 2275 грн. та 6175 грн. відповідно, що є доказом використання автомобіля за призначенням .

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 395 ЦК України одним із видів речових прав є право користування.

Згідно зі ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Оскільки між позивачем та третьою особою 1 було укладено договір оренди ТЗ № 01-05/15 від 01 травня 2015 року стосовно автомобіля Subaru Impreza, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , тобто позивач отримав від третьої особи 1 право користування указаним автомобілем, тому суд констатує, що він є належним позивачем у даній справі.

Щодо посилання заявника на недостовірність інформації, викладеній у листі третьої особи 1 про здійснення позивачем на її користь повного відшкодування, завданої шкоди орендованому ним автомобілю у розмірі 93249 грн. 43 коп., у зв`язку з чим, на його думку, позивач не довів свого права регресної вимоги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 4.5 ч. 4 договору оренди ТЗ № 01-05/15 від 01 травня 2015 року укладеного між третьою особою 1 та позивачем у разі виходу з ладу транспортного засобу внаслідок порушення правил експлуатації чи інших умисних дій орендаря останній відшкодовує орендодавцю заподіяні цими діями (бездіяльністю) збитки в повному обсязі або ж за згодою орендодавця проводить за свої кошти відновлювальний ремонт.

Відповідно до висновку за результатами судової автотоварознавчої експертизи № 531 від 10 серпня 2015 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Subaru Impreza, державний номерний знак НОМЕР_2 , що пошкоджений в результаті ДТП 24 червня 2015 року, з урахуванням експлуатаційного зносу деталей, що підлягають заміні, складає 93249 грн. 43 коп.

Частиною 3 ст. 386 ЦК України встановлено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Листом № 300 від 15 листопада 2016 року третя особа 1, як власник пошкодженого автомобіля, враховуючи висновки, викладені у вироку Черкаського районного суду Черкаської області у справі № 707/979/16-к від 06 липня 2016 року, вимагав від ОСОБА_3 та позивача, як роботодавця відповідача, який є заявником у даній справі, відшкодувати вартість відновлювального ремонту автомобіля, визначену результатами указаної експертизи солідарно на протязі 7 календарних днів з моменту отримання вимоги.

Як вбачається з листа третьої особи 1 № 333-10 від 20 грудня 2016 року станом на 19 грудня 2016 року позивач виконав вимогу про відшкодування вартості відновлювального ремонту автомобіля у повному обсязі, а саме у розмірі 93249 грн. 43 коп.

У суду немає підстав не довіряти указаному документу, тим більше заявником доказів протилежного надано не було.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Тобто, позивач, відшкодувавши третій особі 1 шкоду, завдану належному їй автомобілю заявником та ОСОБА_3 ,набув право зворотньої вимоги (регресу) до цих осіб у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з платіжним дорученням № @2PL555810 від 27 березня 2017 року ОСОБА_3 відшкодувала позивачу матеріальні збитки, завдані внаслідок ДТП, у розмірі 46624 грн. 71 коп., у зв`язку з чим останній відмовився від позову в частині стягнення матеріальної шкоди з неї.

Стосовно посилання заявника на ст. 1192 ЦК України, як на підставу необхідності встановлення обставин реальності шкоди, а саме: чи проведений відновлювальний ремонт на час розгляду справи, чи проведений він на сертифікованому СТО, якщо так, то яку суму фактично сплачено за його проведення, також встановлення можливості відшкодування шкоди в натурі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Третя особа 1 листом № 300 від 15 листопада 2016 року, як власник пошкодженого автомобіля, вимагала від ОСОБА_3 та позивача, як роботодавця відповідача, який є заявником у даній справі, відшкодувати вартість відновлювального ремонту автомобіля, визначену результатами експертизи солідарно на протязі 7 календарних днів з моменту отримання вимоги.

Тобто, третя особа 1 за своїм вибором вирішила отримати грошові кошти, в якості відшкодування шкоди, завданої її майну.

У зв`язку з виконанням зобов`язання перед третьою особою 1 у повному розмірі, позивач, у свою чергу, вимагав також стягнення матеріальної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як вже було зазначено, відповідно до висновку за результатами судової автотоварознавчої експертизи № 531 від 10 серпня 2015 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Subaru Impreza, державний номерний знак НОМЕР_2 , що пошкоджений в результаті ДТП 24 червня 2015 року, з урахуванням експлуатаційного зносу деталей, що підлягають заміні, складає 93249 грн. 43 коп. Післяаварійне відновлення указаного автомобіля технічно можливе і економічно доцільне.

Таким чином, суд бере до уваги указаний висновок судової експертизи як такий, що є повним і об`єктивним доказом з точки зору економічної обґрунтованості ремонту автомобіля та узгоджується з матеріалами справи.

Крім того, предметом позову було фактичне відшкодування матеріальної шкоди, виконаної позивачем на вимогу третьої особи 1 - власника автомобіля Subaru Impreza, державний номерний знак НОМЕР_2 , що було підтверджено листом останньої. А тому, суд не повинен був досліджувати матеріали щодо процедури проведення відновлювального ремонта автомобіля третьою особою 1.

Стосовно застосування строків позовної давності до позовних вимог про стягнення заподіяної шкоди, заявник посилається на ч. 3 ст. 233 КЗпП України, відповідно до якої для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

У рішенні суду було зазначено, що позивач уклав з відповідачем цивільно-правовий договір підряду від 01 червня 2015 року.

Договір підряду укладається відповідно до глави 61 Цивільного кодексу України.

Трудовий договір укладається відповідно до глави ІІІ Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст. 21 КЗпП трудовий договір - це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовий договір зорієнтований перш за все на процес виконання роботи.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За трудовим договором громадянин набуває статусу працівник , його трудові відносини регулює законодавство про працю.

Громадянин за договором підряду набуває статусу підрядник .

Суд констатує, що укладення, виконання і припинення договорів цивільно-правового характеру, найпоширенішими з яких є договори підряду, регулюється цивільно-правовим законодавством, а укладення, виконання і припинення трудових договорів - трудовим законодавством. Тобто, до одного з видів договору не можна застосовувати норми, що регулюють інший вид договору.

А тому, посилання заявника на ст. 233 КЗпП України стосовно застосування наслідків спливу строків позовної давності до позовних вимог позивача про стягнення з нього матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, не є правомірним, оскільки правовідносини позивача та відповідача регулюються цивільно-правовим законодавством, а не трудовим.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Оскільки про заподіяння шкоди, тобто про порушення свого права, позивачу стало відомо в день ДТП, яка сталася 24 червня 2015 року, а до суду він звернувся з позовом 26 грудня 2016 pоку, тому строки позовної давності на момент подачі позову не збігли.

Що стосується посилання заявника на п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки від 01 березня 2013 року № 4, в якому зазначено, що ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду, суд зазначає наступне.

Заявником не було надано заяви до суду з переліком запасних частин пошкодженого автомобіля Subaru Impreza, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , а також із зазначенням щодо передачі такого майна після відшкодування ним збитків позивачу .

Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто, лише за сукупністю цих двох умов у суду є підстави для скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду в загальному порядку.

Суд вважає, що у заяві про перегляд заочного рішення відсутні посилання заявника на будь-які докази, які мають істотне значення для справи, які не були досліджені судом при ухваленні заочного рішення. Також не доведена поважність причин неявки заявника, як відповідача, у судові засідання.

За таких обставин, підстави для скасування заочного рішення судом відсутні.

Враховуючи указані обставини, суд вважає, що підстави для застосування ст. 288 ЦПК України відсутні, а тому заява про перегляд заочного рішення не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 12, 263, 265, 288 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 03 червня 2019 року по справі № 707/3079/16-ц - залишити без задоволення.

Заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 03 червня 2019 року по справі № 707/3079/16-ц може бути оскаржене в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 09 серпня 2019 року.

Суддя: Л. Б. Соколишина