Рішення

від 02.08.2019 по справі 580/1411/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2019 року справа № 580/1411/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі:

головуючого судді - Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Салабай М.В.,

позивача - ОСОБА_1 (особисто),

представника позивача - ОСОБА_2 . (згідно з ордером),

представника відповідача - Павленко М.В. (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) подав у Черкаський окружний адміністративний суд позовну заяву до Головного управління ДФС в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 39392109),в якій з урахуванням заяви від 14.05.2019 про збільшення позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати:

рішення від 29.01.2019 №0001141303 про застосування штрафних санкцій в сумі 35665,48 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (далі - ЄВ);

вимогу від 29.01.2017 №Ф-0001131303 про сплату боргу (недоїмки) з ЄВ в сумі 194794,68грн.;

податкові повідомлення-рішення від 29.01.2017:

№0001101303 - про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) в розмірі 348121,35грн. (278497,08грн. - основний платіж і 69624,27грн. - штрафна санкція);

№0001111303 -про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на суму28087,55грн.( основне зобов`язання - 22470,04грн., штраф - 5617,51грн.);

№0001121303 - про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 17650,00грн. за грудень 2017року;

№0001161303 -про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 28304,7грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідач дійшов протиправних висновків про завищення ним витрат, які враховуються під час обчислення чистого оподатковуваного доходу: за 2015 рік - від ТОВ ГЛОРІ-ВІН щодо напівпричепу-цистерни на суму 86666,67грн. без ПДВ, від ТОВ НРП щодо придбання смартфону на суму 16666,67грн., від ПП СТАР КАР щодо сідельного тягача DAF на суму 179166,67грн без ПДВ, від ТОВ ТТСК МЕРИДІАН щодо сідельного тягача DAF на суму 208333,33грн без ПДВ та напівпричепу-цистерни на суму 141666,66грн без ПДВ, ТОВ ПОМЕРАНЧ щодо мобільного телефону на суму 3999,17грн без ПДВ, акцизного податку в розмірі 21278грн.; за 2016 рік - сплаченого акцизного податку в розмірі 94760,74грн, сплаченого земельного податку в розмірі 1938,13грн, сплаченого ПДФО в розмірі 6420,00грн, сплати нарахованих відсотків згідно з кредитним договором в розмірі 2365,06грн., обслуговування ліміту овердрафту в розмірі 1500грн.; за 2017 рік - сплачених акцизного податку в розмірі 8746грн і земельного податку в сумі 2054,42 грн., сплати нарахованих відсотків згідно з кредитним договором в розмірі 5495,56грн, обслуговування ліміту овердрафту в розмірі 1500грн., витрат від ТОВ ЧЕРКАСИАГРОСФЕРА на придбання палива для реактивних двигунів ТС-1 на суму 61000грн. без ПДВ, котлу на суму 8700грн без ПДВ, запчастин згідно з актами списання на суму 645744,88грн без ПДВ.

Позивач просить врахувати, що понесені вказані витрати пов`язані зі здійсненнями ним безпосередньо основного виду діяльності, на яку має ліцензію Міністерства транспорту та зв`язку України. Вважає, що вказані витрати у 2015-2016 роках формувалися відповідно до вимог чинного на той період законодавства. Оскільки щодо придбання автоцистерни та сідельних тягачів, мобільних телефонів, смартфонувідповідач прийняв податкові накладні, не встановив завищення позивачем податкового кредиту, отже визнав, що такі операціїпов`язані з його господарською діяльністю. Крім того, сплачені податки і збори, платежі за обслуговування ліміту овердрафту входять у поняття інші витрати , що пов`язані з веденням господарської діяльності (такий перелік згідно з законом не є вичерпним).

З приводу списання запчастин і реактивного палива позивач зазначив, що вони не були призначені для обслуговування основних засобів подвійного призначення, оскільки стосувалися відповідно - підтримання у робочому стані напівпричепів, які не є автомобілями, та для поліпшення якостей дизельного пального у зимовий період, є витратами для утримання спецтехніки, а отже їх вартість включена до витрат позивача з дотриманням вимог закону. Також оскільки котел придбаний позивачем та встановлений на АЗС для обігріву приміщення операторської поліпшив умови праці операторів АЗС і дозволив скоротити витрати електроенергії та значно заощадити кошти, спрямовані на підвищення заробітної плати,такі витрати включені для розрахунку чистого оподатковуваного доходу.

Оскільки юридичні особи мають право відносити до складу витрат витрати, понесені на утримання основних засобів, позивач вважає, що відповідач застосував до нього пряму дискримінацію та у спірних правовідносинах має місце порушення його права на мирне володіння майном.

Щодо спірного ППР №0001121303 позивач стверджує, що відповідач не визнав його право на податковий кредит в сумі 12200грн. всупереч закону, оскільки придбане паливо для реактивних двигунів ТС-1 на суму 61000,00грн. без ПДВ використане в його господарській діяльності для поліпшення якостей дизельного пального в зимовий період. Крім того, вважає необґрунтованим висновок відповідача про заниження ним податкового зобов`язання з ПДВ під час реалізації авто: напівпричепу-цистерни СА2131ХР та сідлового тягача НОМЕР_16 ,- оскільки акт перевірки не містить сум податкових зобов`язань, занижених позивачем, та реквізитів договорів поставки чи купівлі-продажу, на підставі яких могли виникнути такі зобов`язання. Водночас вказаний сідловий тягач був перереєстрований, як вантажний сідловий тягач - Е з д.н.з. НОМЕР_3 , а напівпричіп-цистерна перереєстрований, як напівпричіп Н/ПР-цистерна НЕБЕЗ-Ез д.н.з. НОМЕР_4 . Тому позивач вважає, що податкові зобов`язання у нього внаслідок перереєстрації не виникли.Щодо ППР №0001161303 позивач стверджує, що оприбуткував готівку в сумі 5660,94грн. в межах 24годин робочої зміни, а отже не допустив порушення в сфері обігу готівки.

02.05.2019 суд відкрив провадження у справі та вирішив її розглянути за правилами загального позовного провадження.

21.05.2019 на адресу суду надійшов письмовий відзив відповідача з проханням у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки спірні рішення прийняті з огляду на встановлені податковою перевіркою порушення позивача, які виникли внаслідок невірного ведення ним обліку товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ). Зокрема, позивач включив до витрат суми коштів, які не відносяться до господарської діяльності та згідно з вимогами чинного законодавства не мали враховуватися для обчислення чистого оподатковуваного доходу: придбання основних засобів подвійного призначення та витрати на їх обслуговування,придбання пального для реактивних двигунів, використання якого в господарській діяльності не підтверджене, бо не передбачене технічними характеристиками використовуваних позивачем автомобілі; кошти з обслуговування ліміту овердрафту тощо.

Під час підготовчого провадження задоволені всі клопотання сторін про долучення до матеріалів справи письмових заяв по суті та доказів.

Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Даними ЄДРПОУ підтверджується, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 25.09.2003, коди КВЕД: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; оптова торгівля деталями та приладдям для транспортних засобів (основний), роздрібна торгівля деталями та приладдям для транспортних засобів; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; оптова торгівля хімічними продуктами; роздрібна торгівля пальним; вантажний автомобільний транспорт; надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; надання в оренду вантажних автомобілів.

На підставі наказу від 24.10.2018 № 2063 та направлень, відповідно до плану - графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік посадові особи відповідача провели документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 до31.12.2017, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 до 31.12.2017.

Її результати оформлені актом від 18.12.18 № 619/23-00-13-0214/2631301770 (далі - Акт). Зокрема, зафіксовано порушення позивачем вимог:

п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено суму ПДФО від здійснення підприємницької діяльності, яка підлягала сплаті до бюджету, всього у розмірі в розмірі 278497,08 грн.: за 2015 рік на суму 127256,62грн., за 2016 рік - 19257,10 грн., за 2017 рік - на суму 131983,36 грн.;

підп. 1.2 п. 1 ст. 7 та абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.10.2010 №2464-VI (далі - ЗУ №2464-VI), в результаті чого занижено суму ЄВ всього у розмірі 194794,68грн.: за 2015 рік на суму 69111,80 грн., за 2016 рік на суму 23536,49 грн., за 2017 рік на суму 102146,40грн.;

п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено залишок від`ємного значення з ПДВ в сумі 17650 грн., у тому числі за грудень 2017року на суму 17650 грн.;

п.1 ч.1 ст.4, п.1 ч.2 ст.6, ч.5 ст. 8 ЗУ №2464-VI;

ст.ст.163, 168, 161 підрозділу 10 Інші перехідні положення`ПК України, внаслідок чого занижений військовий збір від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 22470,04 грн.: за 2015року на суму 9866,66 грн., за 2016 рік на суму 1604,76 грн., за 2017 рік на суму 10998,62 грн.;

пункту 2.6 глави 2 постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 (зі змінами та доповненнями).

Тому відповідач 29.01.2019 прийняв спірні рішення, не погоджуючись з якими позивач звернувся в суд:

№0001141303 про застосування штрафних санкцій з ЄВ у сумі 35665,48грн.;

вимогу №Ф-0001131303 про сплату боргу (недоїмки) з ЄВ в сумі 194794,68грн.;

ППР №0001101303 - про збільшення грошового зобов`язання з ПДФО в розмірі 348121,35грн. (278497,08грн. - основний платіж і 69624,27грн. - штрафна санкція);

ППР №0001111303 - про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на суму 28087,55грн. (основне зобов`язання - 22470,04грн., штраф - 5617,51грн.);

ППР №0001121303 - про зменшення від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 17650,00грн. за грудень 2017року;

ППР №0001161303 - про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 28304,7грн.

З Акту та розрахунку суд встановив, що спірне ППР №0001101303 - про збільшення грошового зобов`язання з ПДФО в розмірі 348121,35грн. (278497,08грн. - основний платіж і 69624,27грн. - штрафна санкція) прийняте з таких підстав.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених в податкових деклараціях та додатках Ф4/ Ф2 до декларацій, встановлено завищення суми витрат, визначеної під час перевірки в розмірі 1498001,96 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму 657777,17 грн., за 2016 рік на суму 106983,93грн., за 2017 рік на суму 733240,86 грн.

Перевіряючи обґрунтованість доводів відповідача про таке завищення суд врахував, що спірні обставини відносно 2015року стосувалися правочинів позивача з придбання товарів з наступними контрагентами:

ТОВ "ГЛОРІ-ВІН" (ЄДРПОУ 38912553) - напівпричіп-цистерна на суму 86666,67 грн. (без ПДВ);

ТОВ "НРП" (ЄДРПОУ 36469918) - смартфон Samsung Galaxy S6 на суму 16666,67 грн. (без ПДВ);

ПП "СТАР КАР" (ЄДРПОУ 37489652) - сідельний тягач DAF на суму 179166,67 грн. (без ПДВ);

ТОВ ТТСК МЕРИДІАН (ЄДРПОУ 39072549) - сідельний тягач DAF на суму 208333,33 грн. (без ПДВ);

ТОВ ТТСК МЕРИДІАН (ЄДРПОУ 39072549) - напівпричіп цистерна на суму 141666,66 грн. (без ПДВ);

ТОВ "ПОМЕРАНЧ"(ЄДРПОУ 39567359) - мобільний телефон на суму 3999,17 грн. (без ПДВ),-

а також включення в цей період до витрат сум акцизного податку в розмірі 21278,00грн.

Спірні витрати 2016 року стосувалися включення позивачем в інші витрати сплачених податків: акцизного податку в розмірі 94760,74 грн., земельного податку в розмірі 1938,13 грн., ПДФО в розмірі 6420 грн.,- а також нарахованих відсотків згідно з кредитним договором в розмірі 2365,06 грн., обслуговування лiмiту овердрафту в розмірі 1500 грн.

Спірними витратами 2017року згідно з даними Акту є включені до них позивачем сплачені податки: акциз в розмірі 8746 грн., земельний податок у розмірі 2054,42 грн.,- а також сплачені нараховані банком відсотки згідно з кредитним договором у розмірі 5495,56грн. та за обслуговування лiмiту овердрафту в розмірі 1500 грн., операції, що не відносяться до господарської діяльності позивача з ТОВ "ЧЕРКАСИАГРОСФЕРА" (ЄДРПОУ 36391323) з приводу придбання палива для реактивних двигунів ТС-1 на суму 61000 грн. (без ПДВ), котла на суму 8700 грн. (без ПДВ), запчастин (згідно актів списання) суму 645744,88 (без ПДВ).

Вказані розміри та види витрат, взятих у відповідних роках, зазначені в Акті на підставі первинних документів і записів книги обліку доходів і витрат, позивачем не оспорюються.

Щодо права на включення відповідних витрат позивачем в господарській діяльності, як фізичної особи-підприємця, суд врахував такі вимоги ПК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п.161.1 ст.161 ПК України платниками ПДФО є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування резидента відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування згідно з п.164.1 ст.164 ПК України є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється ст.177 ПК України.

Зокрема, згідно з п.177.2 ст.177 ПК України його об`єктом оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Отже, включенню підлягають не всі види витрат, а лише ті, які безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю ФОП.

Посилання позивача на використання придбаних смартфону, телефону, котла, палива для реактивних двигунів у власній господарській діяльності не підтверджені сукупністю належних, допустимих і достовірних доказів. Факти їх придбання, підтверджені платіжними та видатковими документами, та акти списання палива не є належними і достатніми доказами таких обставин. Позивач не надав відповідачу під час податкової перевірки та суду доказів безпосереднього їх використання у господарських цілях.

Взяття податкового кредиту за такими операціями з огляду на правило першої події, визначене у пунктах 198.3., 198.5. ст.198 ПК України.

Згідно з підп.14.1.181.п.14.1. ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначене згідно з розділом V цього Кодексу.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, відповідно до п. 177.3. ст.177 ПК України не включаються до витрат і доходу суми ПДВ, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Отже, взяття податкового кредиту не є умовою формування витрат для визначення ПДФО.

Крім того, відповідно до п.177.3.ст.177 ПК України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник ПДВ, не включаються до витрат і доходу суми ПДВ, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Тобто для доведення безпосередньої пов`язаності понесених витрат з господарської діяльністю платіжного документа на отримання товару не достатньо.

Оскільки доводи позивача не були підтверджені сукупністю достатніх доказів вважати, що вказані вище товари використовуються і саме безпосередньо пов`язані з його господарською діяльністю, яка відповідає його основним видам діяльності (зазначеним вище), висновки відповідача про завищення витрат на суми коштів щодо них відповідають закону.

Відповідно до п.177.4.ст.177 ПК України у редакції до 01.01.2017 до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Придбані автомобілі згідно з даними свідоцтв про їх реєстрацію реєструвалися на позивача, як фізичну особу-підприємця, напівпричепи - як на фізичну особу.

Наявність свідоцтв і дозволів, видів діяльності позивача не є достатніми для висновку про використання вказаних транспортних засобів позивачем у власній господарській діяльності протягом визначеного періоду.

Вказана норма у редакції Закону України від 21.12.2016 №1797-VIII частково змінена.

Так, відповідно до підп.177.4.3 п.177.4 ст.177 ПК України до такого виду витрат додатково віднесені:

суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.

Отже, відсотки за кредитом та за обслуговування овердрафту не входять у перелік витрат, визначених п.177.4 ст.177 ПК України, незалежно від того, для яких потреб отримані відповідні кредит і овердрафт.

Крім того згідно з підп.177.3.1.п.177.3 ст.177 ПК України суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включаються до доходу фізичної особи - підприємця.

Отже, включення позивачем у вказаних періодах сум визначених податків не відповідало закону.

Відповідно до підп.177.4.5. п.177.4 ст.177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

документально не підтверджені витрати.

Зазначені у цій статті підприємці відповідно до підп.177.4.6.п.177.4 ст.177 ПК України мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають:

витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів;

витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Твердження позивача про те, що автоцистерна та сідловий тягач, що обслуговування яких позивач придбавав деталі, вартість яких у подальшому включав у витрати, не є основними засобами подвійного призначення, не є обґрунтованим з огляду на таке.

Вантажний автомобіль - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів(п.1.10 розділу І Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306).

Зважаючи, що сідловий тягач та цистерна використовуються як єдиний механізм -транспортний засіб для перевезення вантажу, отже вони вважаються основним засобом для цілей бухгалтерського обліку. Отже, вони є основними засобами подвійного призначення і витрати з їх придбання та обслуговування, у тому числі на пальне, деталі, отримання яких підтверджене позивачем первинними бухгалтерськими документами та використання - актами списання,- становить для позивача порушення податкового законодавства.

Згідно з підп.177.5.3.п.177.5 ст.177 ПК України остаточний розрахунок ПДФО за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Надмірно сплачені суми податку підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку або поверненню платнику податку в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до п.177.6.ст.177 ПК України у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Отже, доводи відповідача про завищення позивачем витрат за 2015-2017роки на відповідні суми коштів є підтвердженими та обґрунтованими.

У зв`язку з викладеним дораховуючи основну суму зобов`язань з ПДФО відповідач діяв з дотриманням меж, порядку та способу, визначених законом.

Посилання позивача на дискримінаційний підхід відповідача у спірних правовідносинах не обґрунтовані, оскільки ст.19 Конституції України визначений обов`язок державних органів та їх посадових і службових осіб діяти виключно в межах, спосіб і порядку, які визначені законом.

За невірне визначення податкових зобов`язань з ПДФО для суб`єктів господарювання п.123.1 ст.123 та підп.29.1.1 "б" п.129.1 ст.129 ПКУкраїни передбачає штраф та пеню.

Отже, застосування штрафу за вказане вище порушення у розмірі 25% відповідає закону.

Тому суд дійшов висновку, що вказане вище ППР є правомірним і скасуванню не підлягає.

Спірне ППР №0001121303 прийняте у зв`язку з висновком відповідача про завищення позивачем залишку від`ємного значення ПДВ, що виникло в грудні 2017року в сумі 17650,00грн.

Суд врахував, що відповідно до п.198.1.5 п198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися :

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з даними Акту за період з 01.01.2015 до 31.12.2017 позивач задекларував податкові зобов`язання з ПДВ у сумі 3574952 грн., податковий кредит - 11727588 грн. Вірність таких даних показників позивачем не заперечувалася.

Висновок відповідача про завищення залишку від`ємного значення ПДВ, що виникло в грудні 2017року, внаслідок завищення позивачем податкового кредиту, стосувався вказаних вище операцій, які не відносилися до господарської діяльності позивача, що є доведеним відповідачем.

Згідно з п.187.1.ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В Акті зазначено також про реалізацію позивачем напівпричіпу Н/ПР Цистерна СА2131ХР, та ПП KROLL Сідловий тягач-Е НОМЕР_2 , DAF 85CF 85.430, які підтверджуються даними державного реєстру фізичних осіб та листом РСЦ МВС в Черкаській області. Отже, зі вказаною подією у позивача виникло податкове зобов`язання. Це порушення не призвело до заниження доходів, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування.

Позивач не вказав доводів щодо реалізації автомобіля DAF 85CF 85.430. Його посилання на відсутність в Акті інформації про розмір коштів щодо реалізації вказаних транспортних засобів є обґрунтованими.

Водночас в Акті зазначено про завищення до суми податкового кредиту в розмірі 100 грн. за листопад 2016року щодо правочинів з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (податкові накладні від 10.11.2016 №№4,5,6), за рахунок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, за звітний період, в якому виписано такі податкові накладні. Однак підстав і доводів щодо такого порушення позивач не вказав.

Згідно з вимогами п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних.

Відповідач вірно застосував вказані норми, тому спірне ППР правомірне.

ППР №0001141303 про застосування штрафних санкцій з ЄВ у сумі 35665,48грн. та вимога №Ф-0001131303 про сплату боргу (недоїмки) з ЄВ в сумі 194794,68грн. є правомірними з огляду на таке.

Висновки Акт щодо перевірки правильності нарахування ЄВ з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7/22%, якою встановлено заниження суми єдиного внеску за 2015-2017 рік на загальну суму 770455,18 грн.: за 2015 рік на суму 199169,44 грн., за 2016 рік на суму 106983,93грн., за 2017 рік на суму 471951,81грн., з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, - суд вважає підтвердженими, оскільки, як встановлено вище, позивач не вірно визначив суму доходу, отриманого від господарської діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, що призвело до недоплати ЄВ, та становить порушення п.п.1.2 п.1 ст.7 та абз.3 п.8 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.10.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Згідно з даними звітів позивача ЄВ: 2015 рік - 60182,56грн., 2016 рік - 69995,03грн., 2017рік - 34448,19грн. Відповідно дорозрахунку відповідача під часподаткової перевірки мало становити: 2015рік - 259352грн., 2016рік - 176978,96грн., 2017рік - 498750грн.

Відповідно до Акту позивач, як страхувальник, у звітності за січень та березень 2017року занизив додаткову базу нарахування ЄВ, що виправлено у травні 2017 року у зв`язку з самостійно виявленими помилками загальною сумою 10871,08 грн: у січні щодо ОСОБА_4 ( НОМЕР_5 ) додаткова база - 1351,2 грн., ОСОБА_5 ( НОМЕР_6 ) додаткова база - 1363 грн., ОСОБА_6 ( НОМЕР_7 ) додаткова база - 1405,87 грн., ОСОБА_7 ( НОМЕР_8 ) додаткова база - 1361,32 грн., ОСОБА_8 ( НОМЕР_9 ) додаткова база - 1350,18 грн., ОСОБА_9 ( НОМЕР_10 ) додаткова база - 379,62 грн., ОСОБА_10 ( НОМЕР_11 ) додаткова база - 454,59 грн., ОСОБА_10 ( НОМЕР_12 ) додаткова база - 619,59 грн., ОСОБА_11 ( НОМЕР_13 ) додаткова база - 782,53 грн., ОСОБА_12 ( НОМЕР_14 )додаткова база - 450,87 грн., ОСОБА_13 ( НОМЕР_15 ) - 437,99 грн., у березні 2017 року по ОСОБА_4 ( НОМЕР_5 ) додаткова база - 594,22 грн., та ОСОБА_11 ( НОМЕР_13 ) додаткова база - 320,10 грн.

Відповідно до абзацу третього п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільного-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців);

Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону №2464 ЄВ для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід,сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Таким чином позивач порушиввказані норми, що призвело до заниження ЄВ за січень, березень 2017 року на загальну суму 2391,64 грн. Спростування та підстав для оскарження донарахувань відповідача щодо такого порушення позивач не заявив.

Відповідно до п.3 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більше як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Вказаних норм відповідач дотримався, у зв`язку з чим спірні рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

ППР №0001111303 - про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на суму 28087,55грн. (основне зобов`язання - 22470,04грн., штраф - 5617,51грн.) є правомірним у зв`язку з наступним.

Висновки Акту та розрахуноквідповідача прозаниження позивачем суми військового збору за 2015рік на суму 9866,66 грн., за 2016 рік на суму 1604,76 грн., за 2017 рік на суму 10998,62 грн.стосувалися порушень, які вказані вище. Оскільки суд встановив їх доведеність, посилання відповідача про порушення позивачем, як платником військового збору, вимог п.163.1.1 п.163.1 ст.163, абз.4 п.164.1 ст.164 та п.16-1 підрозд.10 розд.ХХ Перехідних положень ПК України є обґрунтованими.

Зокрема, відповідно до вимог п.16-1 підрозд.10 розд.ХХ Перехідних положень ПК України об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Вказаних вимог відповідач, приймаючи вказані спірні рішення, дотримався. Тому суд дійшов висновку, що вони є правомірними та скасуванню не підлягають.

ППР №0001161303 - про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 28304,7грн.суд також вважає правомірним з огляду на таке.

Пунктом 177.10 ст.177 ПК визначено, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форму та порядок ведення книги обліку доходів і витрат затверджено наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481 (далі - Порядок).

Відповідач під час перевірки книги ОРО №3000213686Р, зареєстрованої в контролюючому органі 03.04.2017 виявив несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в графу 5 розділу 2 КОРО: за 04.08.2017 відповідно до денного Z - звіту № 484 від 05.08.2017, сума готівки в розмірі 5660,94 грн. фактично оприбуткована 05.08.2017. В розділі 4 вищезазначених КОРО відсутня інформація про вихід РРО з ладу по вищезазначеним дням.

Вказані факти підтверджується долученими до матеріалів судової справи копіями платіжних документів та Книги обліку доходів і витрат позивача.

Доводи позивача про роздрукування його в межах робочої зміни сукупністю належних доказів не підтверджені.

Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльністьзатверджений наказомДержавної податкової адміністрації Українивід 24.12.2010 N1025, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за №1425/18720, та наказом Міністерства доходів і зборів Українивід 16.09.2013 №481(далі -Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощенусистему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій щоденно на підставі первинних документів здійснюються записи про операції , що відбулися у звітному (податковому) періоді.

Оскільки факт оприбуткування позивачем готівки, наступного дня після операції підтверджений, суд дійшов висновку, що відповідне спірне ППР прийняте з дотриманням вимог закону.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач не допустив порушень закону та прийняв спірні рішення в межах, порядку та спосіб, визначені законодавством. Тому позовні вимоги не є обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

З огляду на зазначене відповідно до вимог ст.139 КАС України судові витрати, понесені позивачем, не підлягають розподілу.

Керуючись ст.ст.2-14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень Головного управління ДФС в Черкаській області від 29.01.2019: №0001101303, №0001111303, №0001121303, №0001161303, №0001141303, №Ф-0001131303,- відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом 30 днів з складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст рішення складений і підписаний 09.08.2019.