Рішення

від 08.08.2019 по справі 904/580/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2019м. ДніпроСправа № 904/580/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

за участю секретаря судового засідання Сироти М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АЛЬФА-ВЕТ"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПТАХОФАБРИКА "КРИЛА ТАВРІЇ"

про стягнення 117260,76грн., з яких 62805,84грн. основної заборгованості; 9132,19грн. пені; 27374,23грн. штрафу; 12301,13грн. 20% річних; 5647,37грн. інфляційних втрат (договір поставки №15-0116/1 від 16.01.2015)

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АЛЬФА-ВЕТ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПТАХОФАБРИКА "КРИЛА ТАВРІЇ" (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути 117260,76грн., з яких 62805,84грн. основної заборгованості; 9132,19грн. пені; 27374,23грн. штрафу; 12301,13грн. 20% річних; 5647,37грн. інфляційних втрат (договір поставки №15-0116/1 від 16.01.2015).

Судові витрати по справі, а саме судовий збір у розмірі 1921,00грн., покласти на відповідача.

Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.

16.01.2015 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №15-0116/1 (далі - договір).

Позивач стверджує, що у період з 29.01.2018 по 24.07.2018 поставив відповідачу товар на загальну суму 188944,98грн., що підтверджується підписаними представниками сторін видатковими накладними.

Відповідач отриманий від позивач товар оплатив у сумі 126139,14грн.

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить 62805,84грн.

Неодноразові усні та письмові вимоги погасити заборгованість залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:

- пеню за загальний період прострочення з 14.02.2018 по 21.01.2019 на суму 9132,19грн.;

- штраф за прострочення понад 14 днів на суму 27374,23грн.;

- 20% відсотків річних за загальний період прострочення з 14.02.2018 по 21.01.2019 на суму 12301,13грн.;

- інфляційні втрати за загальний період прострочення з 14.02.2018 по 21.01.2019 на суму 5647,37грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/580/19 визначено суддю ОСОБА_1, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2019.

Ухвалою від 25.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 25.03.2019.

11.03.2019 від позивача надійшло клопотання від 26.02.2019 за вих.№26-02/19 про проведення судових засідань в режимі відеоконференції. Ухвалою від 13.03.2019 в задоволенні клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

19.03.2019 від позивача надійшло клопотання від 13.03.2019 за вих.№13-03/19 про залучення до матеріалів справи доказів, а саме копії опису вкладення та чек пошти від 13.03.2019 №215600426655. Вказане клопотання задоволено; документи долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 25.03.2019 розгляд справи відкладено на 23.04.2019.

12.04.2019 від позивача надійшло клопотання від 03.04.2019 за вих.№03-04/19 про проведення судових засідань у режимі відеоконференції в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання, що призначено на 23.04.2019 для представника позивача в режимі відеоконференції; у випадку неможливості забезпечити проведення судового засідання, яке призначено на 23.04.2019, в режимі відеоконференції - провести дане судове засідання без участі представника позивача. Вказане клопотання залишено без розгляду через його не актуальність станом на 21.06.2019.

Розпорядженням керівника апарату від 19.04.2019 №544 у зв`язку з призначенням ОСОБА_1 на посаду судді Вищого антикорупційного суду, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №904/580/19 по вх.№4-602/19.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/580/19 визначено суддю Соловйову А.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2019.

Ухвалою від 22.04.2019 справу №904/580/19 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 21.05.2019.

14.05.2019 від позивача надійшло клопотання від 10.05.2019 за вих.№10-05/19 про проведення судових засідань у режимі відеоконференції. Ухвалою від 14.05.2019 в задоволенні клопотання позивача в частині проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою від 21.05.2019 розгляд справи відкладено на 13.06.2019.

07.06.2019 від позивача надійшло клопотання від 03.06.2019 за вих.№03-06/19 про проведення судових засідань в режимі відеоконференції в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання, що призначено на 13.06.2019, для представника позивача в режимі відеоконференції; у випадку неможливості забезпечити проведення судового засідання, яке призначено на 13.06.2019, в режимі відеоконференції - провести дане судове засідання без участі представника позивача. Вказане клопотання залишено без розгляду через його не актуальність станом на 21.06.2019.

11.06.2019 від відповідача надійшов відзив в якому просить суд відмовити у позовних вимогах про стягнення 12301,13грн., як відповідальності у розмірі 20% річних за кожен день прострочення виконання зобов`язання; позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 15% від несвоєчасно оплаченої суми за товар задовольнити частково, обмежуючись сумою у розмірі 9420,88грн. В іншій частині позовних вимог - на розсуд суду.

Короткий зміст заперечень відповідача та узагальнення його доводів.

З позовними вимогами в частині нарахування та стягнення 20% річних та штрафу у розмірі 15% річних відповідач не погоджується.

Щодо стягнення 20% річних.

Проаналізувавши положення пункту 6.3 договору відповідач звертає увагу, що і пеню, і 20% річних нараховано за кожен день прострочки.

Враховуючи власне тлумачення пункту 6.3 договору відповідач дійшов висновку, що 20% річних за своєю суттю є пенею.

З огляду на положення статті 61 Конституції України відповідач констатує неможливість притягнення двічі до юридичної відповідальності одного виду.

Отже, на думку відповідача, в задоволенні 20% річних слід відмовити.

Щодо стягнення 15% річних.

Відповідач вважає, що вказана сума обчислена помилково, у зв`язку з тим, що неоплаченим є товар на суму 62805,84грн.

Відтак, 15% від 62805,84грн. становить 27374,23грн.

Розпорядженням керівника апарату від 21.06.2019 №976 у зв`язку з відпусткою судді Соловйової А.Є., відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №904/580/19 по вх.№4-602/19.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/580/18 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2019.

Ухвалою від 26.06.2019 справу прийнято до розгляду; вирішено повторно здійснити розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; судове засідання призначено на 09.07.2019.

Ухвалою від 09.07.2019 розгляд справи відкладено на 08.08.2019.

Щодо строку для подачі відзиву (у разі зміни правової позиції).

Ухвалу від 26.06.2019 про прийняття справи №904/580/19 до розгляду та повторний розгляд справи по суті відповідач отримав 01.07.2019 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 30.07.2019.

Відповідачу в ухвалі від 26.06.2019 роз`яснено право на надання відзиву (у разі зміни правової позиції) протягом 15 днів з дня вручення ухвали від 26.06.2019.

Отже, строк для подачі відзиву до 16.07.2019.

Станом на 08.08.2019 відзив на позов зі зміненою правовою позицією не надано.

Відтак, господарський суд бере до уваги відзив від 10.06.2019 за вих.№б/н.

05.08.2019 від позивача надійшли письмові пояснення, які розцінюються судом як відповідь на відзив в яких просить суд позовні вимоги задовольнити; розгляд справи проводити без участі представника позивача та його представника.

Доводи позивача на відзив.

Позивач вказує, що стаття 549 Цивільного кодексу України та стаття 625 Цивільного кодексу України закріплюють різні за своєю правовою природою види відповідальності, а тому можуть бути стягнуті одночасно.

Крім того, позивач стверджує, що розмір штрафу розраховано правильно.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Судовий процес, враховуючи неявку представників сторін та на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 08.08.2019 в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу окремо, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АЛЬФА-ВЕТ" (далі - позивач, продавець) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПТАХОФАБРИКА "КРИЛА ТАВРІЇ" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки №15-0116/1 від 16.01.2015 (далі - договір).

Предметом договору визначено, що продавець відповідно до умов цього договору зобов`язується поставити кормові добавки, ветеринарні препарати, вакцини, біопрепарати, вітамінні та лікарські препарати, іншу ветеринарну продукцію (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуванням і цінах, зазначених у видаткових накладних, що виписуються на кожну партію товару (пункт 1.1 договору).

Ціну договору визначено розділом 2. Загальна вартість товару, що поставляється за даним договором, визначається загальною сумою всіх видаткових накладних на відпуск товару покупцю за весь період дії цього договору (пункт 2.4).

Строк. Договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2015 (пункт 9.1 договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

В даному випадку предметом договору є кормові добавки, ветеринарні препарати, вакцини, біопрепарати, вітамінні та лікарські препарати, інша ветеринарна продукція .

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 188944,98грн., що підтверджується:

- видатковою накладною №РН-0000186 від 29.01.2018 на суму 25528,20грн.;

- видатковою накладною №РН-0000870 від 17.04.2018 на суму 39083,82грн.;

- видатковою накладною №РН-0000922 від 23.04.2018 на суму 12200,04грн.;

- видатковою накладною №РН-0001767 від 11.07.2018 на суму 44430,00грн.;

- видатковою накладною №РН-0001846 від 18.07.2018 на суму 6450,12грн.;

- видатковою накладною №РН-0001913 від 24.07.2018 на суму 61252,80грн.

Вказані акти підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств.

Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 2.2 договору покупець зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок продавця вартість поставленої йому партії товару протягом 15 календарних днів з моменту отримання партії товару, згідно накладних. Моментом отримання партії товару вважається момент підписання покупцем видаткової накладної.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним , і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити його вартість.

Строк оплати настав.

Відповідач повернув товар на суму 42876,96грн., що підтверджується Поверненням постачальнику №3 від 06.11.2018 на суму 42876,96грн.

Відповідач погасив заборгованість на суму 83262,18грн.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов`язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткова оплата спірної заборгованості.

Доказів оплати товару в сумі 62805,84грн. відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 62805,84грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3 договору визначено, що за прострочення оплати згідно пункту 2.2 договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення. При цьому пеня нараховується на весь період прострочення виконання зобов`язання покупцем по оплаті товару - до повного погашення заборгованості.

Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 14.02.2018 по 21.01.2019 на суму 9132,19грн.

Відповідач контррозрахунку не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок пені та встановив, що остання розрахована у розмірі облікової ставки НБУ.

Відтак, розрахунок позивача є таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства, а вимога визнається такою, що підлягає задоволенню у розмірі 9132,19грн.

Пунктом 6.4 договору визначено, що покупець, який прострочив оплату за пунктом 2.2, більш ніж на 14 календарних днів, зобов`язаний, крім пені, яка передбачена для нього пунктом 6.3 договору, сплатити продавцю штраф у розмірі 15% від несвоєчасно оплаченої суми за товар. Сплата штрафу не звільняє покупця від відповідальності за несвоєчасну оплату, що передбачена для нього пунктом 6.3 договору.

Позивач нарахував штраф за прострочення оплати понад 14 днів на суму 27374,23грн.

Відповідач вважає правильним здійснити розрахунок штрафу від суми 62805,84грн.

Господарський суд перевірив розрахунок штрафу та встановив, що відповідач прострочив оплату більш ніж на 14 календарних днів за всіма видатковими накладними.

Відтак, розрахунок штрафу є правомірним на загальну суму поставки.

Отже, розрахунок штрафу здійснений позивачем, господарський суд визнає арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, відповідно до пункту 6.3 договору, покупець зобов`язаний сплатити продавцю 20% річних від суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати поставленого товару.

Позивач нарахував 20% відсотків річних за загальний період прострочення з 14.02.2018 по 21.01.2019 на суму 12301,13грн.

Відповідач здійснив власне тлумачення пункту 6.3 договору та дійшов висновку, що 20% річних за своєю суттю є пенею.

Господарський суд відхиляє позицію відповідача як необґрунтовану.

Двадцять відсотків річних, на відміну від пені, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарський суд констатує реалізацію сторонами права, яке передбачено Цивільним кодексом України, в частині збільшення розміру процентів річних з трьох до двадцяти.

Господарський суд не виявив у діях сторін порушень чинного законодавства.

Господарський суд перевірив розрахунок 20% річних здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з 14.02.2018 по 21.01.2019 на суму 5647,37грн.

Відповідач контррозрахунку не надав.

Щодо розрахунку інфляційних втрат господарський суд надає наступні роз`яснення. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця , в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відтак, господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав його таким, що містить помилки, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 5481,41грн.

Судові витрати. З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1918,31грн., з урахуванням того, що 99,86% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-257, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АЛЬФА-ВЕТ" (01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПРОРІЗНА, будинок 18/1Г, приміщення 2; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37616771) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПТАХОФАБРИКА "КРИЛА ТАВРІЇ" (53265, Дніпропетровська обл., Нікопольський район, село Південне, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 17, приміщення 2; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38657824) про стягнення 117260,76грн., з яких 62805,84грн. основної заборгованості; 9132,19грн. пені; 27374,23грн. штрафу; 12301,13грн. 20% річних; 5647,37грн. інфляційних втрат (договір поставки №15-0116/1 від 16.01.2015) задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПТАХОФАБРИКА "КРИЛА ТАВРІЇ" (53265, Дніпропетровська обл., Нікопольський район, село Південне, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 17, приміщення 2; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38657824) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АЛЬФА-ВЕТ" (01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПРОРІЗНА, будинок 18/1Г, приміщення 2; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37616771) 62805,84грн. (шістдесят дві тисячі вісімсот п`ять грн. 84 коп.) основної заборгованості; 9132,19грн. (дев`ять тисяч сто тридцять дві грн. 19 коп.) пені; 27374,23грн. (двадцять сім тисяч триста сімдесят чотири грн. 23 коп.) штрафу; 12301,13грн. (дванадцять тисяч триста одна грн. 13коп.) 20% річних; 5481,41грн. (п`ять тисяч чотириста вісімдесят одна грн. 41 коп.) інфляційних втрат; 1918,31грн. (одна тисяча дев`ятсот вісімнадцять грн. 31 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог , а саме в частині стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПТАХОФАБРИКА "КРИЛА ТАВРІЇ" (53265, Дніпропетровська обл., Нікопольський район, село Південне, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 17, приміщення 2; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38657824) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АЛЬФА-ВЕТ" (01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПРОРІЗНА, будинок 18/1Г, приміщення 2; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37616771) 162,96грн. інфляційних втрат відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде складено протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 12.08.2019.

Суддя І.В. Петренко